Розетський камінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Розетський камінь — базальтова[1] плита з вибитим на ній указом мемфіських жерців. Указ записано тричі: два написи зроблено староєгипетською мовою — староєгипетськими ієрогліфами (священною мовою жерців) та єгипетським демотичним письмом (поширеним у тодішню епоху скорописом). Третій напис зроблено однією з давньогрецьких мов — койне.

Напис грецькою мовою тогочасні дослідники змогли легко прочитати. А завдяки змістовній ідентичності записів, камінь допоміг у вивченні демотики та став ключем для розуміння єгипетського ієрогліфічного письма, знання якого було втрачено в давньоримську епоху[1].

Розмір розетського каменя — 118×77×30 см; маса — близько 750 кг.

Історія[ред.ред. код]

Камінь знайдено французьким лейтенантом П'єром Франсуа Бушаром 15 липня 1799 року в Єгипті поблизу невеликого міста Розетта (нині — Рашид), неподалік від Александрії.
Після того як камінь було знайдено, його відправили до Каїру, де за рік до того за наказом Наполеона було відкрито Інститут Єгипту (Institut de l'Egypte), потім його переправили до Александрії. Але 1801 року французи зазнали поразки від англійців і були змушені передати їм камінь разом з низкою інших пам'яток. Розшифровкою єгипетських текстів на камені паралельно займалися французький вчений Сильвестр де Сасі, шведський дипломат Давид Окерблад, англійський учений Томас Янг та французький дослідник Жан-Франсуа Шампольйон, якому врешті і вдалося розшифрувати текст давньоєгипетської пам'ятки.

З 1802 року камінь перебуває в Британському музеї, влада Єгипту веде переговори щодо повернення пам'ятки[2].

Вивчення[ред.ред. код]

Давньогрецька мова була добре відома тогочасним лінгвістам, тож текст цією мовою було одразу ж прочитано.

Таємниці демотичного тексту вдалося відкрити досить швидко. Паралельно, в один і той же час, його розшифрували Давид Окерблад та Сильвестр де Сасі.


Складніше було зі староєгипетськими ієрогліфами. Прорив у справі дешифрування ієрогліфів зробив Шампольйон (1822 року), застосувавши метод, який став ключем до розуміння єгипетських текстів. Розшифровка стародавньої мови стала загальним надбанням після публікації його праці «Єгипетська граматика» у 1841. Це відкриття дало поштовх подальшому активному вивченню єгипетської ієрогліфічної писемності, а французького вченого за відкриття було нагороджено орденом Почесного легіону.
Нещодавно стало відомо, що ієрогліфи вперше були розшифровані майже за тисячу років до Шампольйона. Це зробив середньовічний арабський вчений Ібн Вахшийя ан-Набаті, що написав на початку IX ст. н. е. рукопис «Пристрасть пізнання написаних знаків», в якому розкриваються значення деяких староєгипетських ієрогліфів[Джерело?].

Текст на камені[ред.ред. код]

Текст на камені являє собою подяку, яку в 196 р. до н. е. єгипетські жерці адресували Птолемею V Епіфану, черговому монарху з династії Птолемеїв. Початок тексту:

« Новому царю, який отримав царство від батька ...  »

У період еллінізму було багато подібних документів, написаних двома чи трьома мовами, що згодом допомогло лінгвістам у вивченні зниклих мов.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б РОЗЕТТСКИЙ КАМЕНЬ. Энциклопедия Кругосвет. Процитовано 07.09.2016.  (рос.)
  2. Розетський камінь повертається до Єгипту