Сироко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Утворення Сирокко

Сиро́ко (італ. scirocco, від араб. شرق‎ — шарк — схід) — сильний теплий вітер, що дме з Сахари до країн Середземномор'я (Північної Африки та Південної Європи). Цей вітер несе велику кількість пилу та може досягати ураганної швидкості.

Походження[ред. | ред. код]

Дме з пустель, на відміну від «самуму» та інших африканських бур, які дмуть в пустелях і степах. Типовий для Північної Африки і всього Середземноморського бассейну. У місцях формування, на рівнинах Північної Африки і на схилах гір, Сироко має характер фена. Сироко посилюється після обіду, а ввечері й уночі слабшає. Зазвичай дме по 2-3 дні поспіль. Впливає на людей гнітюче. Сироко приносить тропічне повітря, сформоване над пустелями у теплих секторах циклонів, центри яких проходять над північними районами Африки. Сироко переносить червону й білу куряву з Сахари в більш північні райони, де вона випадає у вигляді забарвлених кривавих і молочних дощів.

Сироко, сухий і курний в Африці, проходячи над Середземним морем, стає вологим. На півдні Європи супроводжується задушливою погодою з мряками, але іноді він дме тут і при ясному небі. Теплий і вологий південний Сироко, що дме з моря, в Хорватії та Словенії називають jugo (південним); він триває не більше 2-3 днів і слідом за ним приходить холодний фронт з різким похолоданням.

Переваливши через гори на півдні Європи, Сироко на підвітряній стороні гір набуває рис фена (жорстокого суховія). Наприклад, на півночі Сицилії (Палермо) Сироко буває 12 днів на рік. При цьому температура повітря іноді підвищується до 35 °С, а відносна вологість знижується до 2 %.

Характер Сироко мають різні місцеві вітри: в Іспанії — левече, левеш, картахена, Канарський, больхор-але, бочорно; на Канарських островах — південно-східний Сироко; в Алжирі — арифи, гинули, гибули, самум; в Тунісі — гинули, джилі, хамсин, чилі; у Палестині і Сірін — самум, шаргей; у Судані — хабуб; у Марокко — мерги, шаргей (північний вітер) тощо; на Криті — нотья (це вологий Сироко); в Егейському морі — нотіа, остріа; в Адріатичному морі — фурьянте, марцион; на північному сході Італії — маллеціо; в Єгипті — хамсин; на Середземноморському узбережжі Франції — марен; на острові Корсика — марен (південно-східний вітер з дощем), лабе, згало, огон; на Балеарських островах — ялок.

Таким чином, Сироко називають по-різному, проте спільним є висока температура і запиленість принесеного ним повітря з пустель.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]