Кірпа Георгій Миколайович
Георгій Кірпа | |
---|---|
Міністр транспорту та зв'язку України | |
24 липня 2004 — 27 грудня 2004 | |
Наступник | Євген Червоненко |
Народився | 20 липня 1946 с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР |
Помер | 27 грудня 2004 (58 років) Київ, Україна |
Похований | Байкове кладовище |
Відомий як | політик |
Громадянство | СРСР→ Україна |
Національність | українець |
Alma mater | УкрДУЗТ |
Політична партія | «Відродження» |
У шлюбі з | Жанна Ігорівна |
Діти | Віталій (1972) Інна (1974) |
Рідня | Кам'янець-Подільська |
Нагороди | |
Підпис | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Гео́ргій Микола́йович Кірпа (20 липня 1946, с. Клубівка, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР — 27 грудня 2004, Київ, Україна) — український державний діяч, інженер-транспортник.
Міністр транспорту України (2002—2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004). Кандидат технічних наук (1997). Генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України (2000—2004). Почесний громадянин Ковеля (2001), Роздільної, Харкова та Чопа[1].
Життєпис
Освіта
Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (тепер Український державний університет залізничного транспорту, 1970).
Кар'єра
Серпень 1964 — липень 1965 — слюсар, Клубівський цукровий завод (Хмельницька область).
Серпень 1965 — серпень 1970 — студент (Харківський інститут інженерів залізничного транспорту).
Серпень-листопад 1970 — черговий по станції Чоп (Львівська залізниця).
Листопад 1970 — грудень 1971 — служба в армії, м. Ярославль (Росія).
Грудень 1971 — березень 1972 — інженер станції Чоп.
Березень-листопад 1972 — головний інженер станції Чоп.
Листопад 1972 — травень 1977 — начальник станції Чоп.
Травень 1977 — січень 1978 — начальник відділу перевезень Ужгородського відділку Львівської залізниці.
Січень 1978 — квітень 1979 — заступник начальника Ужгородського відділку Львівської залізниці.
Квітень 1979 — січень 1982 — начальник Рівненського відділку Львівської залізниці.
Січень 1982 — січень 1985 — начальник Ужгородського відділку Львівської залізниці.
Січень 1985 — липень 1993 — 1-й заст. начальника Львівської залізниці.
Липень 1993 — квітень 2000 — начальник Львівської залізниці.
Квітень 2000 — серпень 2001 — 1-й заступник міністра — генеральний директор Держ. адміністрації залізничного транспорту України, Мін-во транспорту України.
Від серпня 2001 — генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Міністр транспорту України (2002—2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004).
Обраний народним депутатом України 4 скликання з квітня 2002 від блоку «За єдину Україну!», № 10 у списку. На час виборів: генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України, б/п. Зняв кандидатуру.
Академік Транспортної академії України (1997).
Голова партії «Відродження» (з червня 2004 р.).
З травня 2002 р. під його орудою розгорнуто та здійснено низку масштабних проектів:
- будівництво Південного вокзалу на станції Київ-Пасажирський
- будівництво автомагістралі Київ-Одеса.
- реконструкція Дарницького вокзалу та станції Караваєві Дачі,
- будівництво нового мосту через р. Дніпро.
- почали курсувати пришвидшені поїзди між Києвом та Харковом і Києвом та Дніпропетровськом.
Загинув від вогнепального поранення наступного дня після повторного голосування 2-го туру президентських виборів 2004 року. Офіційно оголошена версія смерті — ймовірне самогубство[2].
Відзнаки
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (23 квітня 2002) — за визначні заслуги перед Україною у розвитку залізничного транспорту, забезпечення ефективного функціонування транспортної системи держави[3]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (3 червня 1999) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку залізничного транспорту[4]
- Орден «За заслуги» III ст. (21 квітня 1998) — за вагомі досягнення в праці, високий професіоналізм[5]
- Заслужений працівник транспорту України (2 серпня 1995) — за значний особистий внесок у підвищення ефективності використання залізничного транспорту, впровадження передових методів перевезень вантажів і пасажирів, високу професійну майстерність[6]
- Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку, створення, освоєння виробництва та впровадження вітчизняного восьмиосьового електровоза постійного струму типу ДЕ1 (у складі колективу)[7]
- Державна премія України в галузі архітектури 2003 року — за реконструкцію комплексу станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці (у складі колективу)[8]
- Орден Дружби народів (СРСР, 1985).
- Знак «Почесному залізничнику» (1984).
- Орден Святого князя Володимира Великого (1998).
- Медаль «За ефективне управління» (1999, Міжнародна кадрова академія).
- «Найпопулярніша особа Львівщини — Галицький лицар 1999» в номінації «Меценат».
- Персональна нагорода в номінації «За проявлення волі лідера у зміцненні позицій свого підприємства» «Ертслайкер-2000» (Ін-т банкірів у Лондоні).
- Орден Нестора Літописця (2000).
- Ювілейний орден «Різдво Христове 2000» I ст. (2000).
- Ювілейна медаль «Різдво Христове 2000» I ст. (2000).
- Звання «Почесний громадянин міста Роздільна» (30.10.2003)[9].
- Почесна відзнака Міністерства транспорту і морського господарства Республіки Польща.
- 2009 — визнаний найвидатнішим залізничником України за 148 років існування залізничного транспорту в Україні.
Вшанування пам'яті
На честь Георгія Кірпи названі:
- площа перед залізничним вокзалом у місті Ужгороді[10].
- з 20 липня 2006 року електропотяг «Георгій Кірпа» курсує за маршрутом Львів—Ужгород[11].
- вулиця у Києві — депутати Київради ухвалили рішення перейменувати Петрозаводську вулицю в Солом'янському районі Києва на вулицю Георгія Кірпи[12][13].
- станція у Дарницькому районі Києва, на лінії Дарниця — Гребінка, колишня назва Бортничі[14].
- Київська дитяча залізниця
У липні 2006 року Південна залізниця побудувала каплицю на привокзальній площі в Кременчуці у пам'ять про Георгія Кірпу.
25 грудня 2009 року в Києві відкрито пам'ятну дошку Георгію Миколайовичу Кірпі на будівлі Державної адміністрації залізничного транспорту України (вул. Єжи Ґедройця, 5)[15].
7 липня 2009 створено Фонд імені Георгія Миколайовича Кірпи.
20 липня 2009 в селі Клубівка, Ізяславського району, Хмельницької області відкрито пам'ятник Кірпі.
20 липня 2010 в селі Клубівка Ізяславського району Хмельницької області у будинку, де пройшли дитячі та юнацькі роки Георгія Кірпи, відкрито музей його імені[16][17][18].
За часів міністерства Кірпи у м. Ужгороді проведена реконструкція залізничного вокзалу. Нині в залі очікування будівлі вокзалу є меморіальний куточок, присвячений Георгію Миколайовичу. У центрі експозиції — погруддя Героя України Г. М. Кірпи. У шафі під склом зберігаються особисті речі колишнього міністра, серед нагород — оригінальна золота зірка.
У 2014 компанія Golden Gate Production Studio створила документальний фільм про Героя України Георгія Кірпу.[19]
19 лютого 2016 року в Роздільній вул. Димитрова перейменували на вул. Г. Кірпи[20].
-
Бюст Кірпи у залі залізничного вокзалу м. Ужгорода
-
Особисті речі Кірпи в залі залізничного вокзалу м. Ужгорода
-
Меморіальна дошка в Києві
Праці
Автор 14 наукових праць в галузі залізничних та мультимодальних перевезень.
Родина
- Дружина Жанна Ігорівна (нар. 1947) — провідний спеціаліст залізного транспорту;
- син Віталій (нар. 1972) — інженер шляхів сполучень;
- дочка Інна (нар. 1974) — хірург.
Див. також
Примітки
- ↑ На Закарпатті було проведено заходи присвячені пам'яті Георгію Кірпи (фото)
- ↑ Піскун: Смерть Кирпи, найімовірніше, була самогубством. Волков вважає, що причин не було
- ↑ Указ Президента України від 23 квітня 2002 року № 367/2002 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 3 червня 1999 року № 609/99 «Про нагородження відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого»»
- ↑ Указ Президента України від 21 квітня 1998 року № 328/98 «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»
- ↑ Указ Президента України від 2 серпня 1995 року № 687/95 «Про присвоєння почесних звань України працівникам залізничного транспорту»
- ↑ Указ Президента України від 16 грудня 2002 року № 1171/2002 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2002 року »
- ↑ Указ Президента України від 25 червня 2003 року № 548/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2003 року»
- ↑ Список громадян, яким присвоєно звання «Почесний громадянин міста Роздільна»[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ В Ужгороді з'явилася площа імені Георгія Кирпи (ЗІК, 28 жовтня 2005).[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- ↑ Львівською залізницею курсуватиме новий електропоїзд «Георгій Кірпа» (Щоденний львів, 18 липня 2006).
- ↑ Рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 884/2953 «Про перейменування вулиці у Солом'янському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2010. — № 4 (3636). — 19 січня. — С. 4. [Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.]
- ↑ У Києві з'явиться вулиця імені Кірпи (29 грудня 2009).
- ↑ На Південно-Західній залізниці з'явилась станція імені Георгія Кірпи.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ На честь Георгія Кірпи в Києві встановлено пам'ятну дошку (сторінка Укрзалізниці).
- ↑ На Хмельниччині відкрито музей пам'яті Георгія Кірпи
- ↑ «Залізничники увічнили пам'ять Георгія Кірпи». Новини УНІАН, 19.08.2010 13:14, автор Віталій Тараненко
- ↑ fondkirpa.com.ua Експозиція музею Г. М. Кірпи
- ↑ Георгій Кірпа. YouTube. Vasyl Ilashchuk. 12 січня 2015. Процитовано 4 червня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ «Про перейменування вулиць та провулків міста Роздільна»
Посилання
- Георгій Кірпа Документальний фільм про Героя України Георгія Кірпу Golden Gate Production Studio
- Урядовий некролог
- Кірпа Георгій Миколайович на сайті «Великі Українці»
- Довідник «Хто є хто в Україні»
- Эпидемия имени Кирпы и Верховной Рады (рос.)
- КРУ звинувачує Укрзалізницю
- Кирпа до сих пор в больнице после избиения Януковичем (рос.)
- Залізний керівник Львівської залізниці Георгій Кірпа
- Народились 20 липня
- Народились 1946
- Померли 27 грудня
- Померли 2004
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Українського державного університету залізничного транспорту
- Герої України — кавалери ордена Держави
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена Дружби народів
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Лауреати Державної премії України в галузі архітектури
- Заслужені працівники транспорту України
- Статті, що потребують додаткових посилань на джерела із серпня 2010
- Міністри інфраструктури України
- Керівники Укрзалізниці
- Перший уряд Віктора Януковича
- Уряд Анатолія Кінаха
- Уродженці Ізяславського району
- Українські інженери
- Міністри транспорту України
- Міністри транспорту та зв'язку України
- Начальники Львівської залізниці
- Кавалери ордена Святого князя Володимира Великого
- Кавалери міжнародного ордена Святого Станіслава
- Почесні громадяни Києва
- Почесні громадяни Ковеля
- Почесні громадяни Харкова
- Українські вбиті політики
- Люди, чиїм ім'ям названо залізничні станції
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Політики-самогубці
- Лауреати конкурсу «Галицький лицар»
- Кандидати технічних наук України