Паб
Паб (англ. pub — скор. від public house, буквально — «публічний дім», у значенні: «місце збору людей») — заклад, у якому продають алкогольні напої для вживання всередині або поза цим приміщенням. Паби є важливим соціо-культурним елементом Великої Британії[1], Ірландії, Австралії[2] та Нової Зеландії. У багатьох місцях, особливо в селах, паб може виступати координаційним центром громади. У своїх працях Семюел Піпс називав паб «серцем Англії».
Історія
Жителі Великої Британії почали пити пиво ще у Бронзовій добі, але лише з приходом римлян і створенням Римських доріг, почали з'являтись готелі, в яких мандрівник міг відпочити та освіжитись. Після відходу римської влади і падіння Романо-Британського королівства, англосакси почали створювати шинки у власних будинках. Жінки, що варили ель, вішали біля своїх будинків зілля, щоб люди знали, що пиво готове.[3] У пабах почали збиратись жителі, щоб попліткувати й організувати взаємодопомогу у своїх громадах. Тут і починається історія сучасного пабу. Паби стали настільки поширеним, що в 965 Король Едгар видав указ, що в селі може бути не більше одного паба.
Заборона куріння
У березні 2006 року був виданий закон, який забороняв куріння у всіх громадських закладах у Шотландії. Уельс послідував їх прикладу і разом з Англією заборонив куріння в громадських місцях в 2007 року.[4] Власники пабів висловили стурбованість ще до початку реалізації закону, що заборона на куріння буде мати негативний вплив на продажі та відвідування їхніх закладів.[5] Протягом двох років, вплив заборони був неоднозначним; в деяких пабах рівень продажів значно знизився, в той час як в інших виросло споживання продовольчих товарів.[6]
Lock-in
«Lock-in» це ситуація, коли власник пабу дозволяє відвідувачу залишитися в пабі після офіційного закриття: в теорії, як тільки паб зачиняється, він перетворюється з громадського місця в приватну власність. Охочі можуть покласти гроші за барною стійкою до офіційного закриття, а згодом вживати алкоголь на ці гроші, в такому разі виходить, що ніхто не продає алкоголь після закриття. Lock-in виник у Великій Британії внаслідок зміни в законах в Англії та Уельсі в 1915 році, який урізав години роботи пабів, щоб запобігти пияцтву серед робітників заводів у воєнний час. Проте після прийняття нового закону у 2003 паби в Англії та Уельсі можуть працювати й після 11 години вечора.[7]
Їжа
Традиційно англійські паби були орієнтовані на продаж алкоголю, а на приготування їжі зверталась менша увага. Традиційними в пабах є закуски, такі як:
Ці страви допомогли збільшити продажі пива. У Південно-Східній Англії, особливо в Лондоні продавці молюсків продають свої товари в пабах, під час роботи. Тому біля пабів відкривалось багато пересувних кіосків з морепродуктами.
Див. також
Примітки
- ↑ Public House Britannica.com; Subscription Required. Цитовано 3 липня 2008.
- ↑ Australian Drinking Culture Convict Creations. Цитовано 24 квітня 2011.
- ↑ The history of the pub. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2013.
- ↑ Langton, David (1 December 2006). Ban on smoking in pubs to come into force on 1 July – UK Politics, UK – The Independent. The Independent. London. Процитовано 10 липня 2008.
- ↑ Lusher, Adam; Goslett, Miles (3 June 2007). Hundreds of pubs to flout smoking ban – Telegraph. The Daily Telegraph. London. Процитовано 21 липня 2009.
- ↑ The Publican – Home – Smoking out the truth on the ban – two years on. thepublican.com. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 21 липня 2009.
- ↑ R.I.P. Lock-ins. BBC News. London. 23 November 2005. Процитовано 21 липня 2009.
- ↑ Pub Food. lookupapub.co.uk. Процитовано 26 червня 2009.
Посилання
|
Це незавершена стаття про Паб. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||
|
