Адель Енель
| Адель Енель | |
|---|---|
| фр. Adèle Haenel | |
 Адель Енель. Фото 2012 | |
| Дата народження | 1 січня 1989 (35 років) |
| Місце народження |
Париж,  Франція |
| Громадянство |
Франція |
| Професія | акторка |
| Alma mater | Ліцей Монтеняd |
| Роки активності | 2002 — наш час |
| Член у | Collectif 50/50d[1] |
| IMDb | ID 1194748 |
| Автограф |
 |
| Нагороди та премії | |
| Сезар (2014, 2015) | |
 Висловлювання у Вікіцитатах  Адель Енель у Вікісховищі | |
Аде́ль Ене́ль (фр. Adèle Haenel; нар. 1 січня 1989, Париж, Франція) — французька акторка театру та кіно. Двічі лауреат премії «Сезар» (у 2014 та 2015 роках) та низки інших кінонагород 
.
Життєпис та кар'єра
Адель Енель народилася 1 січня 1989 року у Парижі в сім'ї перекладача австрійського походження та учительки[2]. Відвідувала театральні курси у Монтреї. Акторську кар'єру почала у 13-річному віці на театральній сцені. У кіно дебютувала у 2002 році, зігравши роль Хлої у фільмі «Дияволи» режисера Крістофа Ружжіа. Після 5-річної перерви Адель повернулася у кіно, знявшись у дебютному фільмі Селін Ск'ямми «Водяні лілії». За роботу у цій стрічці акторка уперше була номінована на премію «Сезар» як найперспективніша молода акторка. Другу номінацію на цю премію отримала у 2012 році за роль у фільмі Бертрана Бонелло «Будинок терпимості»[3] та отримала за роль у цьому фільму Премію «Люм'єр».
За виконання головної ролі у фільмі «Сюзанна» (реж. Катель Кілевере, 2013) уперше отримала премію «Сезар» (номінація «Найкраща акторка другого плану»)[4].
У 2014 році Адель Енель зіграла головну жіночу роль у фільмі Тома Кайє «Винищувачі», отримавши за неї «Сезара» у номінація «Найкраща акторка»[5]. У цьому ж році знялася разом з зірками французького кіно Ґійомом Кане та Катрін Денев у фільмі Андре Тешіне «Чоловік, якого надто сильно любили», отримавши чергову номінацію на «Сезара» як найкраща акторка.
У 2015 році Адель Едель була удостоєна французької акторської премії Ромі Шнайдер.
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 2002 | ф | Дияволи | Les Diables | Хлоя |
| 2007 | ф | Водяні лілії | Naissance des pieuvres | Флоріан |
| 2009 | ф | Розв'язки | Déchaînées | Люсі |
| 2009 | кф | Поліна | Pauline | |
| 2010 | кф | Les Grandes Forêts | Ліза | |
| 2010 | ф | Будинок терпимості | L'Apollonide (Souvenirs de la maison close) | Леа |
| 2010 | кф | Adieu Molitor | подруга Полен | |
| 2011 | ф | Після півдня[fr] | Après le sud | Амелі |
| 2011 | ф | У місті[fr] | En ville | Ізабель |
| 2011 | тф | Гольдман[fr] | Goldman | Жанна |
| 2011 | ф | Сповідь сина століття[fr] | Confession d'un enfant du siècle | дівчина у таверні |
| 2013 | ф | Сюзанна | Suzanne | Марія |
| 2014 | ф | Винищувачі | Les Combattants | Мадлен |
| 2014 | ф | Чоловік, якого надто сильно любили | L'homme qu'on aimait trop | Аньєс Ле Ру |
| 2015 | ф | Заборонена кімната | The Forbidden Room | |
| 2016 | ф | Людожери | Les Ogres | Мона |
| 2016 | ф | Ноктюрама | Nocturama | молода жінка на велосипеді |
| 2016 | ф | Сирота | Orpheline | Рені |
| 2017 | ф | 120 ударів на хвилину | 120 battements par minute | Софі |
| 2018 | ф | Щось не так з тобою | En liberté! | Івонн |
| 2018 | ф | Один король — одна Франція | Un peuple et son roi | Франсуаза |
| 2019 | ф | Замша | Le Daim | Деніз |
| 2019 | ф | Портрет дівчини у вогні | Portrait de la jeune fille en feu | Елоїза |
Визнання
.jpg)
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Премія «Сезар» | ||||
| 2008 | Найперспективніша акторка | Водяні лілії | Номінація | |
| 2012 | Будинок терпимості | Номінація | ||
| 2014 | Найкраща акторка другого плану | Сюзанн | Перемога | |
| 2015 | Найкраща акторка | Винищувачі | Перемога | |
| Чоловік, якого надто сильно любили | Перемога | |||
| 2018 | Найкраща акторка другого плану | 120 ударів на хвилину | Номінація | |
| 2019 | Найкраща акторка | Щось не так з тобою | Номінація | |
| Премія «Люм'єр» | ||||
| 2012 | Найкраща молода акторка | Будинок терпимості | Перемога | |
| 2015 | Найкраща акторка | Винищувачі Чоловік, якого надто сильно любили |
Номінація | |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | ||||
| 2012 | Перемога | |||
| Товариство драматургів і театральних композиторів (SACD) | ||||
| 2014 | Перемога | |||
| Каїрський кінофестиваль | ||||
| 2014 | Срібна піраміда найкращій акторці | Винищувачі | Перемога | |
| Золотий глобус | ||||
| 2015 | Найкраща акторка | Винищувачі | Номінація | |
| 2015 | Номінація | |||
Примітки
- ↑ http://collectif5050.com/les-signataires
- ↑ Nouvelle Rubrique: Espoir — Adele Haenel [Архівовано 19 січня 2010 у Wayback Machine.], Excessif, 10 липня 2007.
- ↑ Adèle Haenel, comédienne «déchaînée» qui refuse de dépendre du goût des autres [Архівовано 21 січня 2010 у Wayback Machine.] Les Quotidiennes. 29 травня 2010. (фр.)
- ↑ France's Cesar Awards: Me, Myself and Mum Wins Best Film. Hollywood Reporter. Процитовано 10 серпня 2014.
- ↑ Juliette Binoche, Marion Cotillard, Kristen Stewart Among France's Cesar Awards Nominees. The Hollywood Reporter. Процитовано 10 серпня 2015.
- ↑ Повний перелік нагород на номінацій Аделі Енель на сайті IMDb(англ.)
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адель Енель |
- Адель Енель на сайті IMDb (англ.)
- Адель Енель на сайті AlloCiné (фр.)
|
.jpg)
| |||||||
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
