Гормони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:02, 2 березня 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Bluelink 1 book for Перевірність (20220301)) #IABot (v2.0.8.6) (GreenC bot)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гормо́ни (грец. Ορμόνη) — це біологічно активні речовини, що виділяються ендокринними залозами безпосередньо у кров і впливають на певні органи і тканини-мішені або на організм в цілому.[1][2] Гормони є гуморальними (такими, що переносяться з кров'ю) регуляторами певних процесів у певних органах і системах.

Існують й інші визначення, згідно з якими трактування поняття гормони ширше: «сигнальні хімічні речовини, що виробляються клітинами тіла і впливають на клітини інших частин тіла»[джерело?]. Це визначення є кращим, оскільки воно охоплює багато речовин, які традиційно зараховують до гормонів: гормони тварин, які позбавлені кровоносної системи наприклад, екдизони круглих червів, гормони хребетних, які виробляються не в ендокринних залозах (простагландини, еритропоетини тощо), а також гормони рослин.

Історія

Гормони були відкриті у 1905 році Старлінгом і Бейлісом.

Функція

Використовуються в організмі для підтримки його гомеостазу, а також для регуляції багатьох функцій (росту, розвитку, обміну речовин, реакції на зміни умов середовища).

Рецептори

Всі гормони реалізують свою дію на організм або на окремі органи і системи за допомогою спеціальних рецепторів цих гормонів. Рецептори гормонів діляться на 3 основні класи:

Для всіх рецепторів характерний феномен саморегуляції чутливості за допомогою механізму зворотному зв'язку — при низькому рівні певного гормону автоматично компенсаторно зростає кількість рецепторів у тканинах та їх чутливість до цього гормону — процес, що називають сенсибілізацією (а також ап-регуляцією (посилення, від англ. up-regulation), або сенситізацією (англ. sensitization)) рецепторів. І навпаки, при високому рівні певного гормону відбувається автоматичне компенсаторне зниження кількості рецепторів в тканинах та їх чутливості до цього гормону — процес, що називається десенсибілізацією (а також даун-регуляцією (від англ. down-regulation — зниження), або десенситизацією (англ. desensitization)) рецепторів.

Збільшення або зменшення вироблення гормонів, а також зниження, або збільшення чутливості гормональних рецепторів і порушення гормонального транспорту призводить до ендокринних захворювань.

Механізми дії

Коли гормон, що знаходиться в крові, досягає клітини-мішені, він вступає у взаємодію із специфічними рецепторами; рецептори «прочитують послання» організму, і в клітині починають відбуватися певні зміни. Кожному конкретному гормону відповідають виключно «свої» рецептори, що знаходяться в конкретних органах і тканинах, — тільки при взаємодії гормону з ними утворюється гормон-рецепторний комплекс.

Механізми дії гормонів можуть бути різними. Одну з груп складають гормони, які з'єднуються з рецепторами, що знаходяться усередині клітин, — як правило, у цитоплазмі. До них належать гормони з ліпофільними властивостями — наприклад, стероїдні гормони (статеві гормони, глюко- і мінералокортикоїди), а також гормони щитоподібної залози. Будучи жиророзчинними, ці гормони легко проникають через клітинну мембрану і починають взаємодіяти з рецепторами у цитоплазмі, або ядрі. Вони слабо розчинні у воді, при транспортуванні по крові зв'язуються з білками-носіями.

Вважається, що в цій групі гормонів гормон-рецепторний комплекс виконує роль своєрідного внутрішньоклітинного реле — утворившись в клітині, він починає взаємодіяти з хроматином, який знаходиться в клітинних ядрах і складається з ДНК і білка, і тим самим прискорює або сповільнює роботу тих, або інших генів. Вибірково впливаючи на конкретний ген, гормон змінює концентрацію відповідною РНК і білка, і разом з тим коректує процеси метаболізму.

Біологічний результат дії кожного гормону вельми специфічний. Хоча у клітині-мішені гормони змінюють зазвичай менше 1 % білків і РНК, цього виявляється цілком достатньо для отримання відповідного фізіологічного ефекту.

Більшість інших гормонів характеризуються трьома особливостями:

  • вони розчиняються у воді;
  • не зв'язуються з білками-носіями;
  • починають гормональний процес, як тільки з'єднуються з рецептором, який може знаходитися в ядрі клітки, її цитоплазмі, або розташовуватися на поверхні плазматичної мембрани.

У механізмі дії гормон-рецепторного комплексу таких гормонів обов'язково беруть участь посередники, які індукують відповідь клітини. Найважливіші з таких посередників — цАМФ(циклічний аденозинмонофосфат), інозитолтрифосфат, іони кальцію.

Так, в середовищі, позбавленому іонів кальцію, або в клітинах з недостатньою їх кількістю, дія багатьох гормонів послаблюється; при застосуванні речовин, що збільшують внутрішньоклітинну концентрацію кальцію, виникають ефекти, ідентичні до дії деяких гормонів.

Участь іонів кальцію, як посередника забезпечує вплив на клітини таких гормонів, як вазопресин і катехоламіни.

Виконавши своє завдання, гормони або розщеплюються в клітинах-мішенях, або в крові, або транспортуються до печінки, де розщеплюються, або, нарешті, видаляються з організму в основному з сечею (наприклад, адреналін).

Гормони людини

Список найважливіших гормонів людини:

Структура Назва Скорочення Місце синтезу Механізм дії
триптамін мелатонін (N-ацетіл-5-метокситриптамін) епіфіз
триптамін серотонін 5-ht ентерохромафінні клітини
похідне Тирозину тироксин T4 щитоподібна залоза TR
похідне Тирозину трийодтиронін T3 щитоподібна залоза TR
похідне Тирозину (катехоламін) адреналін (епінефрин) надниркові залози
похідне Тирозину (катехоламін) норадреналін (норепінефрин) надниркові залози
похідне Тирозину (катехоламін) дофамін гіпоталамус
пептид антимюлерівський гормон (речовина Мюллера, інгібітор) АМГ клітини Сертолі
пептид адипонектин жирова тканина
пептид адренокортикотропний гормон (кортикотропін) АКТГ передня частка гіпофізу цАМФ
пептид ангіотензин, ангіотензиноген печінка IP3
пептид антидіуретичний гормон (Вазопресин) АДГ задня частка гіпофізу
пептид передсердний натрійуретичниий пептид АНФ серце цГМФ
пептид глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид ГІП K-клітини дванадцятипалої і тонкої кишок
пептид кальцитонін щитоподібна залоза (C-клітини) цАМФ
пептид кортикотропін-вивільняючий гормон АКГГ гіпоталамус цАМФ
пептид холецистокінін (панкреозимін) CCK i-клітини дванадцятипалої і тонкої кишок
пептид еритропоетин нирки
пептид фолікулостимулюючий гормон ФСГ передня частка гіпофізу цАМФ
пептид гастрин G-клітини шлунку
пептид грелін (гормон голоду)
пептид глюкагон підшлункова залоза (альфа-клітки) цАМФ
пептид гонадотропін-вивільняючий гормон (люліберин) GNRH гіпоталамус IP3
пептид соматотропін-вивільняючий гормон ("гормон росту"-вивільняючий гормон, соматокринін) GHRH гіпоталамус IP3
пептид хоріонічний гонадотропін людини hcg, ХГЛ плацента цАМФ
пептид плацентарний лактоген ПЛ, HPL плацента
пептид соматотропний гормон (гормон росту) GH or hgh передня частка гіпофізу
пептид інгибін
пептид інсулін підшлункова залоза (бета-клітини) Тирозинкіназа, IP3
пептид інсуліноподібний фактор росту (соматомедин) ІФР, IGF Тирозинкіназа
пептид лептин
пептид лютеїнізуючий гормон ЛГ, LH передня частка гіпофізу цАМФ
пептид меланоцитстимулюючий гормон МСГ передня частка гіпофізу цАМФ
пептид нейропептид Y
пептид окситоцин задня частка гіпофізу IP3
пептид паратироїдний гормон PTH паращитоподібна залоза цАМФ
пептид пролактин передня частка гіпофізу
пептид релаксин
пептид секретин SCT верхні відділи тонкої кишки
пептид соматостатин SRIF підшлункова залоза (дельта-клітини острівців Лангерганса), гіпоталамус
пептид тромбопоетин печінка, нирки
пептид Тиреотропний гормон передня частка гіпофізу цАМФ
пептид Тиротропін-вивільняючий гормон TRH гіпоталамус IP3
глюкокортикоїд кортизол Кіркова речовина надниркової залози
мінералокортикоїд Альдостерон Кіркова речовина надниркової залози
статевий стероїд (андроген) тестостерон яєчка ядерний рецептор
статевий стероїд (андроген) дегидроепіандростерон ДГЕА Кіркова речовина надниркової залози ядерний рецептор
статевий стероїд (андроген) андростендіол яєчники, яєчка
статевий стероїд (андроген) дигідротестостерон множинне
статевий стероїд (естроген) естрадіол фолікулярний апарат яєчників, яєчка
статевий стероїд (прогестин) прогестерон жовте тіло яєчників ядерний рецептор
стерин кальцитріол нирки
ейкозаноїд простагландини сім'яна рідина
ейкозаноїд лейкотрієни лейкоцити
ейкозаноїд простациклін ендотелій
ейкозаноїд тромбоксан тромбоцити

Див. також

Джерела

Література

  • Гормони: розмова про жіноче тіло, приголомшливі факти про критичні дні та про те, чому нас треба почути / Е. Морган ; [пер. з англ. О. Замойської]. – Київ : SNOWDROP, 2020. – 264 с.

Посилання

  1. Melmed, S; Polonsky, KS; Larsen, PR; Kronenberg, HM (2011). Williams Textbook of Endocrinology (вид. 11th). Saunders. с. 478–479. ISBN 978-1416029113.
  2. Шевчук, В. Г., В. М. Мороз, С. М. Бєлан, М. Р. Гжегоцький, М. В. Йолтухівський (2015). Фізіологія (вид. 2, Підручник для ВМНЗ IV р.). Вінниця: Нова Книга. ISBN 9789663825328. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |переклад= (довідка)