Рецептор тиреоїдного гормону

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рецептор тиреоїдного гормону альфа
Ідентифікатори
Символ THRA
Інші символи THRA1, THRA2, ERBA1
Entrez 7067
HUGO 11796
OMIM 190120
RefSeq NM_199334
UniProt P10827
Інша інформація
Локус Хр. 17 q11.2-17q12
Рецептор тиреоїдного гормону бета
Ідентифікатори
Символ THRB
Інші символи ERBA2
Entrez 7068
HUGO 11799
OMIM 190160
RefSeq NM_000461
UniProt P10828
Інша інформація
Локус Хр. 3 p24.1-p22

Рецептор тиреоїдного гормону — це рецептор, що активується при зв'язвуванні з гормонами щитоподібної залози та відноситься до типу ядерних рецепторів.[1][2]

Функція[ред. | ред. код]

Рецептори тиреоїдного гормону беруть участь у регуляції метаболізму в організмі та впливають на частоту серцевих скорочень.[3][4] Також, ці протеїни відіграють важливу роль в процесах росту організму.[5]

Ізоформи[ред. | ред. код]

Виділяють альфа (TR-α) та бета (TR-β) ізоформи рецептора тиреоїдного гормону, що кодуються геном TR, розташованим на хромосомі 17 та 3, відповідно для ізоформ альфа та бета. Також, ізоформи мають свої підтипи:

  • TR-α1 — переважно експресується в тканинах міокарду та скелетній мускулатурі
  • TR-α2 — не має здатності до зв'язування тиреоїдних гормонів, та є гомологом до вірусного онкогену erb-A
  • TR-β1 — переважно експресується в тканинах головного мозку, а також нирках та печінці
  • TR-β2 — переважно експресується в гіпоталамусі та гіпофіз

Патологічні стани[ред. | ред. код]

Мутації в гені, що кодує рецептор тиреоїдних гормонів може призводити до розвитку резистентності організму до гормонів щитоподібної залози.[6]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Flamant F, Baxter JD, Forrest D, Refetoff S, Samuels H, Scanlan TS, Vennstrom B, Samarut J (2006). International Union of Pharmacology. LIX. The pharmacology and classification of the nuclear receptor superfamily: thyroid hormone receptors. Pharmacol Rev 58 (4): 705–11. PMID 17132849. doi:10.1124/pr.58.4.3. 
  2. Spurr NK, Solomon E, Jansson M, Sheer D, Goodfellow PN, Bodmer WF, Vennstrom B (1984). Chromosomal localisation of the human homologues to the oncogenes erbA and B. EMBO J. 3 (1): 159–63. PMC 557313. PMID 6323162. 
  3. Yen PM (2001). Physiological and molecular basis of thyroid hormone action. Physiol Rev 81 (3): 1097–142. PMID 11427693. 
  4. Harvey CB, Williams GR (2002). Mechanism of thyroid hormone action. Thyroid (journal) 12 (6): 441–6. PMID 12165104. doi:10.1089/105072502760143791. 
  5. Brent GA (2000). Tissue-specific actions of thyroid hormone: insights from animal models. Rev Endocr Metab Disord 1 (1–2): 27–33. PMID 11704989. doi:10.1023/A:1010056202122. 
  6. Olateju TO, Vanderpump MP (2006). Thyroid hormone resistance. Ann Clin Biochem 43 (Pt 6): 431–40. PMID 17132274. doi:10.1258/000456306778904678.