Погребище
| Погребище | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
_%D1%83_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%83.jpg)
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Вінницька область | ||||||||
| Район | Вінницький район | ||||||||
| Засноване | — | ||||||||
| Перша згадка | 1148 як Рокитня | ||||||||
| Магдебурзьке право | 1569 | ||||||||
| Статус міста | з 1984 року | ||||||||
| Населення | ▼ 9 209 (01.01.2022)[1] | ||||||||
| Площа | 8.7[2] км² | ||||||||
| Густота населення | 1121.84 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 22200-22208 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4346 | ||||||||
| Координати | 49°29′13″ пн. ш. 29°16′24″ сх. д. / 49.48694° пн. ш. 29.27333° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 226 м[1] | ||||||||
| Водойма | р. Рось | ||||||||
| Назва мешканців | погребища́нин, погребища́нка, погребища́ни | ||||||||
| День міста | перша субота червня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Ржевуська | ||||||||
| До станції | 2 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 65 км | ||||||||
| - залізницею | 98 км | ||||||||
| - автошляхами | 73,2 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 138 км | ||||||||
| - автошляхами | 173 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Рада | Погребищенська міська рада | ||||||||
| Адреса | 22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 110 | ||||||||
| Вебсторінка | Погребищенська міська рада | ||||||||
| Міський голова | Волинський Сергій Олександрович | ||||||||
|
| |||||||||
Погреби́ще — місто в Україні, центр Погребищенської міської територіальної громади, Вінницького району, Вінницької області, розташоване на річці Рось.
Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807 «Про утворення та ліквідацію районів» було утворено Вінницький район у складі територій ліквідованих районів, у тому числі Погребищенського, та на його основі утворено Погребищенську громаду Вінницького району Вінницької області з адміністративним центром у м.Погребище. [3]
На північній околиці міста річка Смотруха впадає у Рось, праву притоку Дніпра.
На місці сучасного населеного пункту було місто Рокитня, перша письмова згадка про яке датується 1148 р.
На початку XIII ст. після монголо-татарської навали від нього залишилися самі погреби, тому мешканці, що відбудували місто, стали назвати його Погребищем.[4]
На початку XVI ст. землі Погребища уздовж річки Рось опинилися в руках українських князів Збаразьких.[5] У 1580-х рр. споруджується замок, про існування якого нагадує назва гори — Замкова.
Після Люблінської унії 1569 р. Погребище перейшло до Речі Посполитої. Воно стало користуватися Магдебурзьким правом.
Письмова згадка за Погребище польським мандрівником Еріхом Лясотою в його щоденнику за 1594 рік «…червень, 17-го. Через Рось, 1 миля. Погребище (місто і замок на Росі)».[6]
У 1629 р. Погребище налічувало понад 6 тис. жителів, коли у Вінниці на той час було 9 тис. жителів.
У 1591–1593 рр. населення міста брало участь у козацькому повстанні на чолі з К. Косинським. У 1595 р. селянсько-козацькі загони під проводом Г. Лободи захопили фортецю.[7]
Місцеві мешканці взяли участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. Погребище не раз потерпало від воєнних дій. У травні 1648 його розграбували загони голоти М.Кривоніса, 28 червня 1648 року- кн. Я.Вишневецького. У 1653 р. Погребище було вщент зруйновано каштеляном Стефаном Чарнецьким[8], що відступав із-за Дніпра під натиском Б. Хмельницького.
Чарнецький взяв приступом Погребище і винищив поголовно все населення: 700 полонених повісили, 300 посадили на палі, причому князь дав жовнірам наказ: «стратити їх так, щоб вони відчували, що вмирають»; на шляху через ліси, «він прикрашав сосни, вішаючи на них полонених». Поляки «палили села і рубали голови»; полонених піддавали тортурам і катували вогнем[8]
Місто занепало, а в 1670-ті рр. знелюдніло. Знов почало заселятися на рубежі 17–18 ст., коли опинилося на території, контрольованій С.Палієм. У 1712році, імовірно, мешканці були переселені на лівобережжя Дніпра в ході "Великого згону". У 1714 році Погребище повернулося під владу Речі Посполитої.
У 1736 і 1768 рр. у Погребищі перебували загони повсталих гайдамаків.
З XVIII ст. Погребище перетворилось на осередок торгівлі та ремесел.
У XVIII–XIX ст. містечко було родинним гніздом Ржевуських, у якому народилася Евеліна Ганська, друга дружина відомого французького письменника Оноре де Бальзака.
Наприкінці XIX ст. на землях графа Адама Ржевуського збудовано залізницю і станцію, яку названо на його честь — «Ржевуська».
На початку ХХ ст. містечко нараховувало 943 дворів, 5807 мешканців, дві церкви (мурована Успенська і дерев'яна Михайлівська)[9], дві церковнопарафіяльні школи, шість круподерень, завод шипучих вод, два водяних млини, 10 мануфактур, 30 бакалійних і м'ясних лавок[9]. Граф Микола Павлович Ігнатьєв розпочав будівництво цукрового заводу.
У 1921 році було відкрито агрошколу. В 1923 р. — організовано перше колективне господарство ім. Т. Шевченка. З 1927 р. у місті працює маслозавод, який на сучасному етапі виробляє масло, твердий сир, морозиво та іншу продукцію. У 1929 р. на території Погребищенськоі сільради проживало 2299 осіб[10].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 237 жителів міста[11].
Німецькі війська окупували місто 21 липня 1941 р. У часи окупації у Погребищі діяла підпільна група опору, яку очолював вісімнадцятирічний М. Д. Копецький. 30 грудня 1943 р. місто звільнила 65 мотобригада 1-ї танкової армії генерала М. Катукова. У пам'ять про цю подію в місті встановлено танк часів війни ІС.
Понад 6 тисяч воїнів-погребищан залишились на полях битв. Семеро уродженців району удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Це А. Бурлачук, В. Кравченко, А. Москальчук, А. Пономарчук, М. Сьомак, І. Слободянюк, В. Терлецький. У братській могилі, що розташована в центрі міста, поховано 653 воїнів[12].
Майже із 100 воїнів, що проходили службу в різних гарячих точках світу, з афганської війни живими додому не повернулось шість погребищан: І. Кумчак, В. Іващук, О. Харченко, Є. Мельник, О. Шевчук, В. Іщук. У міському парку встановлено обеліск пам'яті, їх іменами названі солдатські поля.
У 1966 р. відкрилося медичне училище (з 2006 р. — медичний коледж). Також цього року відкрито і музичну школу, яку в 2000 р. переведено в капітально відремонтоване приміщення. У 1985 р. відкрило двері професійно — технічне училище (нині — вище професійне училище-42). Тут щороку навчається близько 600 майбутніх спеціалістів сільського господарства[13].
За останні 20 років проведено газифікацію м. Погребище, з'явилися багатоповерхові будинки.
У Погребищі розташовані залізничні станції Ржевуська та Погребище I. Існує також зупинний пункт Погребище II, але за межами міста Погребища.
| 1897 | 1989 | 2001 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2013 | 2020 | 2022 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 6284 | 11 705 | 10 754 | 10 418 | 10 278 | 10 206 | 10 174 | 10 095 | 10 080 | 10 013 | 9898 | 9514 | 9209 |
- У 1629 р. проживало — 6000 мешканців
- За переписом 1897 р. — 6284 мешканців (ч. 3057, ж. 3227)[14]
- За переписом 1989 р. — 11 705 мешканців[15]
- За переписом 2001 р. — 10 754 мешканців
- За розрахунками 2005 р. — 10 418 мешканців
- На 1 січня 2013 р. — 9898 мешканців
- На 1 січня 2015 р. — 9765 мешканців[16]
- На 1 січня 2018 р. — 9525 мешканців[17]
- На 1 січня 2020 р. — 9514 мешканців
Євреї з'явилися у містечку в першій половині XVII ст. Тоді ж була побудована дерев'яна синагога. У 1648 р. козаки на чолі з Максимом Кривоносом знищили всіх місцевих євреїв[10]. На початку XVIII ст. євреї повернулися до Погребища. У 1765 р. у містечку нараховувалось 664 єврея, у 1847 р. — 1726, у 1897 р. — 2494 (40 % всього населення)[10].
Після Жовтневого перевороту 1917 р. з 1918 р. в Погребищі активно діяв великий і добре організований загін єврейської самооборони, проте в серпні 1919 р. загін роззброїли петлюрівці. Після їх відходу війська Зеленого влаштували єврейський погром, що тривав з 18 по 21 серпня[10]. Було вбито близько 400 чоловік (з них близько 200 жінок), сотні поранені[10]. У 1920-х р. була створена Погребищенська єврейська сільрада.[10]
У 1926 р. єврейське населення Погребища становило 2881 особу (30 % усього населення), у 1939 р. — 1445.[10]
Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій[18]. У середині жовтня 1941 р. 5-та німецька оперативна команда розстріляла в Погребищі все єврейське населення — майже 1360 осіб.[10]
| Національність | % | Належна мова | % |
|---|---|---|---|
| українці | 98,08% | українська | 98,72% |
| росіяни | 1,38% | російська | 1,19% |
- Бердиш Михайло Миколайович — український майстер декоративно-вжиткового мистецтва.
- Бондаренко Костянтин Петрович (нар. 1969) — український політолог.
- Василенко Ірина (нар. 1986) — українська співачка.
- Гавриш Володимир Костянтинович (1925—2004) — геолог, член-кореспондент НАН України.
- Ганська Евеліна (1801—1882) — польська графиня.
- Жевуський Адам Адамович (Адам Адамович Ржевуський) (1805—1888) — російський генерал польського походження, український землевласник.
- Жевуський Генрик (1791—1866) — польський письменник.
- Кравченко Павло Миколайович (нар. 1957) — заслужений працівник освіти України[19][20].
- Лев Михайло Аронович (Андрійович) (1917—2013) — єврейський письменник — романіст та мемуарист, лауреат премій імені Герша та Гершона Сегалів, імені Боруха Шварцмана, імені. Давида Гофштейна.
- Медріш Давид Наумович (1926—2011) — знавець та фольклорист російської мови радянських часів, доктор філологічних наук, професор. Заслужений працівник вищої школи РФ.
- Недошовенко Федір Іванович (1918—2002) — український живописець.
- Присяжнюк Настя Андріанівна — фольклористка.
- Речмедін Іван Остапович (1922—1987) — український фізико-географ, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- Рибачук Олег Борисович (нар. 1958) — український політик та громадський діяч.
- Сафонов Олександр Сергійович (нар. 1943) — старший диктор Українського телебачення Державної телерадіомовної компанії України, заслужений артист України, народний артист України.
- Скоропад Олег Михайлович (нар. 1951) — Надзвичайний і Повноважний Посол України.
- Собанська Кароліна (1795—1885) — авантюристка і таємна агентка царського уряду, у яку були закохані і якій присвячували вірші Олександр Пушкін і Адам Міцкевич.
- Хоменко Григорій Гнатович (1892—1968) — український інфекціоніст, професор.
-
Церква -
Церква -
Автостанція
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ Місто Погребище // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- ↑ Історія громади. pog-mrada.gov.ua. Процитовано 4 жовтня 2024.
- ↑ Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864. — С. 388—389.
- ↑ Архив Юго-Западной Россіи: Акты о происхожденіи шляхетских родов в Юго- Западной Россіи, Комиссія для разбора древних актов, 1907 г.
- ↑ https://svit.in.ua/kny/bookla.htm Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева
- ↑ Н. И. Костомаров. Богдан Хмельницкий. — Спб., 1884. — Т.1. — С. 43.
- ↑ а б Историческия монографии и изследования Николая Костомарова, Части 9-11, Тип. А. Траншеля, 1870 г.
- ↑ а б Pohrebyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 522. (пол.)
- ↑ а б в г д е ж и Погребище // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ Погребище. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Шляхом Перемоги – визволення Погребищенської землі від нацистів. www.pog-mrada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Сторінками нов.історії училища Archives. ВПУ №42 (ru-RU) . Процитовано 17 січня 2023.
- ↑ Перепис' населення Російської імперії 1897 (стор. 85)
- ↑ «World Gazetteer»[недоступне посилання з грудня 2021]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.
- ↑ Указ президента України № 731/2019
- ↑ Кравченко Павло Миколайович
- Вортман Д. Я. Погребище // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 292. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- І.М. Даниленко, З.Т. Мельник. Погреби́ще // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.518-527
- Офіційний сайт Погребищенської міської ради
- Погода у Погребищі
- Погребище — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
- Погребище // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Погребищенський район
- Погребищенська районна рада
- Новітня історія України: Славетна Вінниччина 2006 >> МІСТА I РАЙОНИ ВІННИЧЧИНИ >> ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОН
- Олександр Горобець Записки хорунжого Української Галицької армії про Погребище
- Погребище // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ShtetLinks: Pogrebishche(англ.)
- Вічові традиції Поросся у контексті його сакральності[недоступне посилання з липня 2019]
- Pohrebyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 522. (пол.)
- Пам'ятки України. Погребище
| Міста | |
|---|---|
| Селища | |
| Села | Адамівка • Андрушівка • Бабинці • Бистрик • Білашки • Борщагівка • Булаї • Бурківці • Бухни • Васильківці • Веселівка • Вишнівка • Гопчиця • Дзюньків • Довгалівка • Довжок • Задорожнє • Збаржівка • Іваньки • Круподеринці • Кулешів • Кур'янці • Левківка • Ліщинці • Малинки • Мончин • Морозівка • Надросся • Новофастів • Обозівка • Озерна • Ординці • Очеретня • Павлівка • Паріївка • Педоси • Плисків • Попівці • Розкопане • Саражинці • Свитинці • Скибинці • Смаржинці • Сніжна • Сопин • Соснівка • Спичинці • Станилівка • Старостинці • Степанки • Талалаї • Травневе • Черемошне • Ширмівка • Юнашки |
Міста Вінницької області | ||
|---|---|---|
 | ||
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
- Населені пункти України, засновані 1148
- Міста магдебурзького права
- Історичні місця України
- Населені пункти Погребищенської міської громади
- Населені пункти Погребищенського району
- Погребище
- Міста Вінницької області
- Районні центри Вінницької області
- Міста над Россю
- Населені пункти з історичною єврейською громадою