Координати: 46°55′00″ пн. ш. 35°29′00″ сх. д. / 46.91666667° пн. ш. 35.48333333° сх. д. / 46.91666667; 35.48333333

Старобердянський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ландшафтний заказник «Старобердянський»
46°55′00″ пн. ш. 35°29′00″ сх. д. / 46.91666667° пн. ш. 35.48333333° сх. д. / 46.91666667; 35.48333333
Країна Україна
РозташуванняУкраїна Україна
Запорізька область,
Мелітопольський район
Найближче містоМелітополь
Площа1132 га
Засновано1974
Старобердянський. Карта розташування: Запорізька область
Старобердянський
Старобердянський (Запорізька область)
Мапа
CMNS: Старобердянський у Вікісховищі

«Старобердя́нський» — ландшафтний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Запорізької області, за 18 км на північний схід від міста Мелітополя, між селами Новопилипівка і Вознесенка, на правому березі річки Молочної[1].

Сучасна площа природоохоронної території — 1132 га (зі змінами, з згідно рішенням Запорізької облради від 25.07.1989 р. № 205). Статус надано згідно з Постановою Ради Міністрів Української РСР № 500 від 28 жовтня 1974 року[2][1].

Історія

[ред. | ред. код]

Зразком перших штучних лісових насаджень у Степу було лісництво, закладене 1846 року І. Корніусом (1859 року створене степове лісництво «Бердянське»). 1879 року лісорозведення продовжив Павло Сивицький, який за колекцію дерев у цьому лісництві одержав бронзову медаль Всесвітньої Паризької виставки. Разом із ним працював Георгій Висоцький — відомий ґрунтознавець, який вивчив вплив гідрокліматичних і ґрунтових умов на розвиток рослин лісу, а також вплив лісу на природне середовище, на водний баланс ґрунтів[1][3].

На території заказника існує колекція черещатих дубів (№ 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11) без окремого охоронного статусу[1].

Флора і фауна

[ред. | ред. код]

Основні деревні породи — дуб звичайний та ясен. У домішці зростають сосна звичайна, сосна кримська, акація біла, в'яз граболистий. Є тут багато екзотів — черемшина вірджинська, софора японська, бундук, маклюра жовтогаряча, троянда індійська, бархат амурський, форзиція, айлант, акація плакуча, гледичія без шпичок, а також 14 різновидів верби[1].

З тварин тут мешкають лосі, сарни, вивірки, куниці, борсуки, свині, зайці, лисиці. З птахів — сова вухата, зяблик, вівчарик-ковалик, синиця велика, дрізд чорний та інші. Взимку прилітають омелюхи, снігурі, королик жовтоголовий. Чимало птахів, які раніше зустрічалися в заказнику, нині не трапляються: кібчик, балабан, канюк звичайний, орел степовий, лунь степовий[1].

У заказнику зростають 5 видів раритетних рослин, занесених до Червоної книги України, зустрічається 12 видів тварин, занесених до Червоної книги України і 5 видів, занесених до Європейського Червоного списку[3][4].

Галерея

[ред. | ред. код]

Джерела. Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Заповідні території Північного Приазов'я
  2. ↑ Інформаційний екологічний атлас Запорізької області. — Запоріжжя, 2012 — 56 с. (с. 32—33)
  3. ↑ а б Петроченко В. І. Охорона ландшафтів (На прикладі Запорізької області): навч. посібник / В. І. Петроченко — Запоріжжя, 2015. — 60 с. (с. 19)
  4. ↑ Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. — ISBN 966-375-018-9

Посилання

[ред. | ред. код]


Запорізька область Це незавершена стаття з географії Запорізької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Старобердянський&oldid=43427666