Араґац
| Араґац | |
|---|---|
Араґац, вигляд зі сходу, зліва на право можна побачити вершини: Південна, Західна, Східна, Північна |
|
| Координати: | |
| Висота | північна 4094 м західна 4007 м східна 3916 м південна 3879 |
| Розташування | |
| Система | Вірменське нагір'я |
Араґа́ц, Алагьо́з (вірм. Արագած) — згаслий вулкан на Вірменському вулканічному нагір'ї у Вірменії. Найвища гора Вірменії — 4095 м.
Араґац — це андезитобазальтовий вулканічний конус на лавовому плато, площа становить близько 9 тисяч км2. На вершині незначні фірнові поля.
Має 4 вершини, найвища — північна (4094 м), висота західної — 4007 м східної — 3916 м, південної — 3879 м. Є конусом периметром до 200 км. Між вершинамі розташований вулканічний кратер завглибшки 350 м і завширшки 2,5 км. На південно-східному схилі розташована Бюраканська обсерваторія, на північно-західному — Манташське водосховище.
Пологі схили, вкриті високогірними луками, використовуються під пасовиська.
Арагац - у вірменській міфології гора (Арагац), сестра Масіс (Арарат). Згідно з міфом, Арагац і Масіс,які люблять один одного, знічев’я посварилися. Марно намагалася їх помирити гора Марута Cap. Розгнівана, вона прокляла обох - вони виявилися назавжди розлученими.
За міфом, що склався після поширення християнства, на вершині Арагаца молився Григор Просвітитель (проповідник християнства, перший католікос Вірменії, кін. ІІІ - поч. IV ст.). Ночами йому, нібито, світила лампада, що звішуватися з неба без мотузки.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.