Релігія в Греції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку









Релігія в Греції (2017)[1]

   Іслам (2%)
Територіальна організація православної церкви в Греції:
   Напівавтономна церква Криту

Серед усіх релігійних конфесій у Греції домінує Грецьке православ'я, а православ'я визнане панівною релігією Конституцією Греції. Остання водночас гарантує свободу віросповідання для всіх громадян[2].

Грецька національна статистична служба не веде офіційну статистику щодо релігійної приналежность громадян, проте за оцінками Державного департаменту, 98 % громадян називають себе православними[3]. За даними соціологічного дослідження Євростату у 2005 році, 81 % греків відповіли, що вірять в Бога, що є третім показником серед країн-членів ЄС, поступаючись тільки Мальті та Кіпру.

Християнство[ред. | ред. код]

Католицизм[ред. | ред. код]

Римо-католицизм[ред. | ред. код]

Відносно нечисленні корінні мешканці деяких островів Егейського моря, які в Середні віки належали Венеційській республіці, сповідують католицизм. Загалом їх чисельність сягає близько 50 000 осіб[4], переважна більшість живе на Кікладських та Іонічних островах. В останні роки, за підрахунками дослідників, римо-католицька громада могла збільшитись до 200 тисяч[4] у зв'язку із масовою імміграцією в Грецію. Серед греків побутує назва римо-католиків — франки (Φράγκοι) від загальної назви доби існування на теренах грецьких територій низки держав хрестоносців — Франкократії.

Греко-католизм[ред. | ред. код]

На противагу римо-католикам, прихожани католицької церкви східного обряду, тобто уніати, іменуються романцями (Ρωμαιοι) від самоназви Візантійської імперії. Хоча до середини 19 століття греків, які сповідували католицизм візантійського обряду не існувало, нечисленні греки-католики належали до латинського обряду[5]. На сучасному етапі чисельність їх також незначна, сягає близько 5 000 осіб[4], а громада здебільшого зосереджена в Афінах. Хоча кілька приходів Грецької католицької церкви діють також в ТуреччиніСтамбулі парафія нараховує кілька десятків прихожан), країнах Західної Європи, парафіянами яких переважно є греки-емігранти.

Православ'я[ред. | ред. код]

Монастир Симонопетра, Афон
Монастир Святої Трійці, Метеора

Панівна Грецька православна церква належить до православних церков східного обряду і посилається на кілька автокефальких церков[6][7][8], які мають споріднені традиції та літургії, що традиційно проводяться на койне,[9] оригінальній мові Нового Заповіту[10].

Національна автокефальна церква — Елладська православна церква, її предстоятель — архієпископ Ієронім ІІ, резиденція якого розташована в Афінах. Вона посідає 11-те місце у диптиху автокефальних помісних церков. Елладська православна церква складається з 1 архієпископій та 77 митрополій[11] (див. Список єпархій Елладської православної церкви), має близько 200 монастирів та нараховує 8 млн православних віруючих із 9,6 млн всього населення Греції. При цьому близько 700 тисяч на кожну тисячу православних вірян належать до приходу старостильних церков у Греції.

Одночасно православні церкви Монастирської автономії Святої гори Афон, а також церкви деяких Додеканеських островів та Криту підпорядковуються безпосередньо Вселенському патріархату, чия резиденція розташована у Константинополі (Стамбулі) і який у Греції традиційно іменується Константинопольським.

Давні традиції православ'я у поєднанні з унікальними рисами грецького мистецтва породили сакральні шедеври світової спадщини, взяті під охорону ЮНЕСКО: 20 монастирів чернечої автономії Святої Гори на півострові Айон-Орос, 6 монастирів Метеори в Фессалії, Монастир Іоанна Богослова і Печера Апокаліпсиса на острові Патмос, монастирі Осіос-Лукас в Беотії, Неа-Моні на острові Хіос, Дафні в Аттиці, а також 9 ранньо-християнських і візантійських пам'яток в Салоніках[12].

Протестантизм[ред. | ред. код]

Община протестантів у Греції, в тому числі прихожан Грецької євангелічної церкви і Вільних євангелічних церков, нараховується близько 3 000 осіб[13][14] Церква Бога, Міжнародна церква чотиримісного Євангелія та інші п'ятидесятницькі церкви Грецького Синоду Апостольської Церкви нараховують до 12 000 членів[15]. Незалежна вільна апостольська церква п'ятидесятників — найбільша протестантська деномінація в Греції, яка має 120 церков[16]. Остання не веде офіційної статистики щодо кількості своїх послідовників, проте за даними Православної церкви їх нараховується до 20 000[17].

Іслам[ред. | ред. код]

Корінні мусульмани в Греції здебільшого мають турецьке походження, хоча громада грецьких мусульман також існує. У Фракії та на острові Родос, окрім греків, живуть турки-мусульмани (1,3 %). Число послідовників ісламу, за наближеними оцінками, становить 97 604 осіб, або 0,95 % від загальної чисельності населення, за переписом населення на 1991 рік[18][19]. Чисельність мусульманів-іммігрантів нетурецького походження, зокрема албанців, оцінююється між 200 000 і 300 000[20].

Юдаїзм[ред. | ред. код]

Докладніше: Юдеї в Греції

Юдаїзм існує в Греції впродовж більше 2 000 років. Єврейська громада в Греції на сучасному етапі становить приблизно 5 500 осіб. Вона зосереджена в основному у великих містах — Афіни, Салоніки, Лариса, Волос, Халкіда, Яніна, Трикала і Керкіра. Водночас малочисельна юдейська громада існує в містах Кавала і Родос[21]. Юдейська громада в Греції складається з двох груп: романіоти — єврейська громада, яка виводить свою історію в Греції з античності, а також ладіно-мовні сефарди, які прибули в Грецією з Іспанії і селилися переважно в Салоніках за часів Османської імперії. Сефарди колись складали численну общину в Салоніках, проте Голокост змогли пережити не більше 5 500 осіб.

Інші релігійні течії[ред. | ред. код]

Існує у Греції й сучасна релігійна течія грецького політеїзму, або, так звана, «етнічна еллінська релігія». Її прибічники поклоняються 12 олімпійським богам. Її прибічників нараховується не більше 2 000 осіб[22][23][24], а також близько 100 тисяч симпатиків[25]. Серед інших нечисленних релігійних течій слід зазначити Свідків Єгови, Адвентистів сьомого дня, мормонську Церкву Ісуса Христа Святих останніх днів та послідовників Саєнтології[26].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Religious Belief and National Belonging in Central and Eastern Europe. Pew Research Center. 10 травня 2017. Архів оригіналу за 24 лютого 2018. Процитовано 9 вересня 2017.
  2. Конституція Грецької Республіки (PDF). (гр.). Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2020.
  3. (рос.) Релігія в Греції [Архівовано 18 серпня 2009 у Wayback Machine.]
  4. а б в Religious Freedom in Greece (September2002) (RTF). Greek Helsinki Monitor Minority Rights Group - Greece. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 15 вересня 2007.
  5. [[https://web.archive.org/web/20101116022855/http://catholic.ru/modules.php?name=Encyclopedia&op=content&tid=1185 Архівовано 16 листопада 2010 у Wayback Machine.] Греческая католическая церковь — Католическая энциклопедия]
  6. Demetrios Constantelos, Understanding the Greek Orthodox Church, Holy Cross Orthodox Press 3rd edition (March 28, 2005)
  7. L. Rushton, Doves and magpies: village women in the Greek Orthodox Church Women's religious experience, Croom Helm, 1983
  8. Paul Yuzyk, The Українська грецька православна церква в Канаді, 1918—1951, University of Ottawa Press, 1981
  9. Demetrios Constantelos, The Greek Orthodox Church: faith, history, and practice, Seabury Press, 1967
  10. Daniel B. Wallace: Greek Grammar Beyond the Basics: An Exegetical Syntax of the New Testament, page 12,. Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 9 листопада 2010. Zondervan, 1997.
  11. Элладская Православная Церковь. Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 9 листопада 2010.
  12. Greece — Properties inscribed on the World Heritage List. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 9 листопада 2010.
  13. Executive Summary Discrimination on the grounds of religion and belief GREECE (PDF). Dr Ioannis Ktistakis & Dr Nicholas Sitaropoulos. ec.europa.eu. 22 червня 2004. Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2007. Процитовано 14 квітня 2007. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  14. International Religious Freedom Report 2007: Greece. US Dept. of State/Bureau of Democracy, Human Rights, and Labor. www.state.gov. 15 вересня 2006. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 14 квітня 2007.
  15. Synod of Apostolic Church of Christ. Архів оригіналу за 16 грудня 2004. Процитовано 9 листопада 2010.
  16. Chirch adresses from the Official Site — in Greek. Архів оригіналу за 30 травня 2005. Процитовано 9 листопада 2010.
  17. Orthodox estimate — in greek. Архів оригіналу за 2 грудня 2008. Процитовано 9 листопада 2010.
  18. Υπουργείο Εξωτερικών, Υπηρεσία Ενημέρωσης: Μουσουλμάνικη μειονότητα Θράκης. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 9 листопада 2010.
  19. Ελληνική Επιτροπή για τη διαχείρηση των υδατικών πόρων: Στοιχεία από την πρόσφατη απογραφή του πληθυσμού. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 9 листопада 2010.
  20. International Religious Freedom Report 2006: Greece. US Dept. of State/Bureau of Democracy, Human Rights, and Labor. www.state.gov. 15 вересня 2006. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 15 вересня 2007.
  21. Short History Of The Jewish Communities In Greece [Архівовано 26 вересня 2007 у Wayback Machine.] (pdf), publicized by the Central Board of Jewish Communities in Greece [Архівовано 19 листопада 2019 у Wayback Machine.]
  22. Newstatesman — The ancient gods of Greece are not extinct. Архів оригіналу за 2 грудня 2008. Процитовано 9 листопада 2010.
  23. Telegraph.co.uk — Modern Athenians fight for the right to worship the ancient Greek gods. Архів оригіналу за 11 квітня 2008. Процитовано 26 березня 2022.
  24. The US government gives a generic number of 2000.United States Department of State — International Religious Freedom Report 2006 [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.]
  25. Helena Smith on why some Greeks are worshipping the ancient gods. The Guardian. London. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 23 січня 2020.
  26. H ΕΚΚΛΗΣΙΑ ΤΗΣ ΕΛΛΑΔΟΣ: Επιτροπές της Ιεράς Συνόδου — ΣΥΝΟΔΙΚΗ ΕΠΙΤΡΟΠΗ ΕΠΙ ΤΩΝ ΑΙΡΕΣΕΩΝ. Архів оригіналу за 8 вересня 2010. Процитовано 9 листопада 2010.

Посилання[ред. | ред. код]