Неандертальці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Homo neanderthalensis | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Череп неандертальця
|
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
| Файл:Розповсюдження неандертальця.jpg Розповсюдження неандертальця |
||||||||||||||||||||
|
|
Неандерталець (лат. Homo neanderthalensis, людина неандертальська) — викопна форма людини верхнього плейстоцену, що населяли Європу й західну Азію у 230,000-27,000 роках до н. е. Підвид людини, останнім часом дедалі частіше вважається окремим видом Homo neanderthalensis; ймовірно, еволюційні наступники пітекантропів
Зміст |
[ред.] Місце в історії
Жили під час епохи мустьє. Людина середнього палеоліту в Європі — це палеоантроп, якого раніше ототожнювали з неандертальцем. Але антропологічні дослідження останнього років показали, що до палеоантропів відносяться не тільки неандертальці, але й багато хто інші, більше розвинені, витончені, територіально особливі. Усередині групи палеоантропів є певні антропологічні розходження, які з'являються дуже рано. Палеоантропологічні знахідки часу рисс-вюрмського інтергляціала ще не диференційовані, а знахідки раннього Вюрма — уже спеціалізовані. Саме наприкінці останнього інтергляціала й на початку Вюрма почався, процесс — спочатку дуже повільний — розвитку Homo sapiens і виділення расових груп та антропологічних типів.
[ред.] Опис
Більшість кістяків, пов'язаних з мустьєрськими знахідками, описуються як приналежним неандертальцям. Неандертальці були низькорослі, або середнього зросту люди (в середньому зріст був 165 сантиметрів), сильні, масивної статури, з великими головами. Неандертальці були добре пристосовані до холоду. Немає ніяких відомостей про колір їхньої шкіри або волосся. Обсяг мозку в неандертальців не менше, але більше, ніж у сучасної людини (обсяг мозку на 10 % більше середньої сучасної людини). В структурі мозку слабко виражені лобові частки мозку. Форма черепа подовжена, зі специфічним виступом на потилиці. Загальні риси неандертальця як типу: відсутність підборідного виступу,надочні дуги, що виступають, низький сплощений череп, потиличний виступ. Поява цих «неандертальських» рис у Європі можливо вказуває на схрещування популяцій на всьому континенті, що приводило до того, що мутації або генетично сприятливі адаптації переносилися й зростали.
Але не всі розходження між неандертальцями мали генетичний, стадіальний характер. Частина з них носила расовий характер. Серед європейських неандертальців виділяється група Шапель, або «класичні неандертальці», з масивним кістяком, дуже великим головним мозком і рядом ознак морфологічної спеціалізації. Інша група — Ерингсдорф — менш спеціалізована, з більш високим зводом черепа, менш розвиненим надочним валиком, більш прогресивною будовою мозку. Ця група зближається з палестинськими палеоантропами, але поступається їм у близькості до сучасної людини — кроманьйонця.
В період зникнення неандертальців (їхні залишки у печерах датуються 38000-27000 рр до РХ) знайдено дуже багато померлих дітей, що вказує на раптовий ріст дитячої смертності, або на зміну середовища, що мала катастрофічні наслідки — зникнення цілої нації дорослих і дітей.
[ред.] Культура
Як з'ясувалося в 1983 році, вони вміли говорити, їхня мова була більше високою й повільною, ніж у сучасних людей [Джерело?]. Найдревніший відомий музичний інструмент — кістяна флейта з 4 отворами — належить неандертальцям. Неандертальці вміли використовувати саморобні інструменти й зброю, але, очевидно, у них не було ніякої метальної зброї.
Неандертальці займалися збиранням і полюванням. Жили в невеликих родових громадах, завбільшки 2-4 родини, у яких існував чіткий розділ роботи з вікової й статевої ознаки. Неандертальці ховали своїх померлих. У гроті Ля-Шапель-о-Сен у Франції було виявлено неглибоке поховання з кістяком в ембріональній позиції, покритим червоною накидкою. Поруч із тілом були залишені інструменти, квіти, яйця й м'ясо, що свідчить про віру в загробне життя та існування релігійно-магічної практики.
Череп неандертальця було вперше знайдено у 1856 р. в ущелині Неандерталь біля Дюсельдорфа.
[ред.] Спорідненність із сучасною людиною
Вцілому «класичні» європейські неандертальці з їх зовнішніми відмінностями від сучасної людини зникли, а неандертальці Передньої Азії майже ні в чому не відрізняються від кроманьйонця Передньої Азії, і мають невеликі відмінності відносно інших кроманьйонських народів, що як вважається, поширилися з району Передньої Азії приблизно з 40000 р. до РХ.
Відповідно до найпопулярнішої точки зору, неандерталець вимер, не витримавши конкуренції із сучасною людиною. Удалося розпізнати невелику частину ДНК неандертальця, вона відрізняється від ДНК сучасної людини. Це не ставить остаточну крапку в дослідженнях — дані того ж аналізу показали, що в людей, ДНК яких брали участь у порівнянні, було стільки ж відмінностей між собою, як і у неандертальця і середньо статистичної сучасної людини.
Згідно іншої точки зору, багато тисячоліть тому мінливість у популяціях людей була значно вищою, ніж зараз. Знайдено кістяки, що мають змішані риси неандертальця й сучасної людини. Їх ще недостатньо для того, щоб робити якісь висновки. Існує також припущення, що неандертальці могли змішуватися з людиною розумною. Тільки подальші дослідження дозволять відповісти на всі питання.
Нещодавно італьянські вчені заявили, що сучасна людина не має неандертальської домішки в ДНК[1]
[ред.] Неандертальці на теренах сучасної України
На території України розселилися приблизно між 120-40 тис. років до н. е., а між 40-10 тис. років до н. е. (пізній палеоліт) їх змінили кроманьйонці
На теренах України відомі дві знахідки кісток неандертальців — печера Кіїк-Коба (Крим, 1929) і ґрот Прийма-1 (Львівська область, 2004).
Крім того, в Чернівецькій області відоме поселення неандертальців Молодова-1.
Неандертальці (Homo sapiens neanderthalensis, людина неандертальська) — викопна форма людини верхнього плейстоцену; підвид людини, останнім часом дедалі частіше вважається окремим видом Homo neanderthalensis; ймовірно, еволюційні наступники пітекантропів
Жили від 300—250 до 40 тис. років тому (в період великих кліматичних коливань)
Об'єм мозку — 1100—1700 куб. см
Череп великий, з масивними надбровними валиками, обличчя прогнатичне (лицева частина черепа сильно виступає вперед), з масивною щелепою
Одним із перших доказів існування неандертальців були знайдені у Неандерталі (Німеччина) фрагменти скелету істоти, подібної до людини, але кремезнішої статури та з масивними надбровними валиками. Була це, без сумніву, істота людиноподібна, але так відмінна від сучасної людини, що її було визнано за первісну людину.
Неандертальці займалися збиральництвом і мисливством. Мешкали вони невеликими кровноспорідненими спільнотами з 2-4 сімей, у яких існував чіткий статевий і віковий розподіл праці: чоловіки полювали, жінки вели домашнє господарство, берегли вогнище, доглядали дітей
Неандертальці вже ховали своїх померлих. В ґроті Ля-Шапель-о-Сен (La Chapelle-aux-Saints, Франція) знайшли неглибоке поховання зі скелетом в ембріональній позиції, вкритим червоною охрою. Поруч із тілом були залишені знаряддя, квіти, яйця і м'ясо, що свідчить про початок віри в загробне життя й про існування реліґійно-маґічної практики.
Відомі численні антропологічні стоянки неандертальців у Європі, Азії та Африці
Культура європейської гілки неандертальців в археології відома як мустьєрська
Незважаючи на виразний еволюційний прогрес неандертальців, досі не усталений їх зв'язок із людиною розумною
Одна з гіпотез щодо зникнення неандертальців стверджує, що вони не витримали конкуренції з боку людини розумної
[ред.] Походження та порівняння з іншими видами
Перші залишки неандертальця були знайдені в 1856 році в печері в долині Неандерталь, біля міста Дюссельдорф в Німеччині (звідки й назва). Основна маса залишків неандертальців та їхніх попередників «пренеандертальців» (приблизно 200 індивідів) виявлена в Європі, головним чином — у Франції, і належить до періоду 70-35 тисяч років тому (максимально до 100—150 тисяч років тому, можливо навіть раніше). На початку останнього заледеніння частина неандертальців мігрувала на південь (Передня Азія, Північна Африка).
Проведений вченими з Національної лабораторії імені Лоуренса в Берклі (Каліфорнія, США) під керівництвом Джеймса Нунена (James Noonan) аналіз ДНК неандертальців і порівняння їхнього генотипу з генотипом сучасних людей дозволив зробити висновок про те, що ця гілка на еволюційному дереві людиноподібних «відхилилася» від гілки сучасних людей близько 400 тис. років тому — ще до появи власне «неандертальців». ДНК неандертальців має більше спільного із ДНК шимпанзе, ніж з ДНК сучасної людини.
Вважається, що перші неандертальці з'явилися близько 350 тис. років тому. Деякі роботи звідчать про те, що в сучасних людей і неандертальців до того часу був спільний предок. Однак пізніших та більш тісних зв'язків між цими гомінідами не існує.
Виявлені глибокі генетичні розходження, можливо, і забезпечили еволюційну перевагу кроманьйонців, предків сучасних людей, над неандертальцями. Ця перевага могла проявитися як у вигляді кращого пристосування до умов навколишнього середовища, так і у тому, що один вид знищив інший у процесі безпосередніх сутичок.
[ред.] Примітки
- ↑ http://www.podrobnosti.ua/print/history/2008/07/17/540287.html Ученые: Неандертальских примесей в ДНК современного человека нет
[ред.] Дивись також
[ред.] Ресурси Інтернет
- Неандертальский музей
- Львівська газета, №241 (565), 29.12.2004
- Поступ, 30.12.2004
- Україна молода, №2, 6.01.2005
- День, №2, 12.01.2005
- Ґанок
- Народний оглядач
[ред.] Дивись також
