Проказа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Проказа (Хвороба Гансена)
Leprosy.jpg
24-річний чоловік хворий на проказу.
МКХ-10 A30
МКХ-9 030
OMIM 246300
MedlinePlus 001347
eMedicine med/1281 derm/223

neuro/187

MeSH C01.252.410.040.552.386

Прока́за (ле́пра, хвороба Гансена) — інфекційна хвороба з хронічним перебігом, спричинена мікобактеріями лепри. Перебігає з переважним ураженням шкіри, периферійної нервової системи, іноді переднього відрізку ока, верхніх дихальних шляхів вище гортані, яєчок, а також кисті та стопи.

Збудник прокази — бацила Гансена (Mycobacterium Leprae) — був відкритий норвезським лікарем Г.Гансеном у 1871 р. Це захворювання відоме з давніх часів. Воно було поширене у Давньому Єгипті, на Близькому Сході, у Китаї, Японії, Індії ще до н. е.

Поширення лепри у світі, 2003.

Загальна кількість хворих на земній кулі — декілька млн чоловік (за даними 1974 р., приблизно 10 млн). Зустрічається на всіх континентах, найпоширеніша у країнах Африки, Азії, Центральної та Південної Америки. Погане харчування, авітамінози, антисанітарія, скупчення великої кількості населення у одному місці сприяє зараженню, ймовірність якого збільшується пропорційно до тривалості контакта з хворим.

Зараження відбувається шляхом передачі від людини до людини внаслідок тривалого контакту. Інкубаційний період може тривати до 10 років та більше. Вважають, що збудник проникає до організму людини через пошкоджену шкіру та слизові оболонки верхніх дихальних шляхів.

На півдні України та Криму проказу вивчав український медик Яків Сандул-Стурдза.

Симптоми[ред.ред. код]

Розрізняють три основні типи лепри:

  • лепроматозний;
  • туберкулоїдний;
  • недиференційований (невизначений).

Лепроматозний тип — найтяжча форма, при якій уражується багато органів та тканин (шкіра, слизові, лімфатичні вузли, нервові стовбури, внутрішні органи).

Шкірні прояви відмічаються в зоні обличчя, верхніх та нижніх кінцівок (частіше на внутрішній поверхні). Процес починається з появи плямистих висипань червоно-бурого кольору, пізніше з жовтуватим відтінком, які потім перетворюються у бугристі вузли. Вони щільноеластичної консистенції, синюшно-коричневого кольору, розміром у лісовий горіх, з блискучою сальною поверхнею, без волосся та будь-якої чутливості. Шкіра між інфільтратами потовщена. Характерним для лепри є випадіння зовнішньої третини брів. Висипання (лепроми), розташовуючись на обличчі, сильно спотворюють хворого, надаючи вигляд «лев'ячої морди». Лепроми можуть існувати місяцями й навіть роками з наступним фіброзним перетворенням у рубцеву атрофію з пігментацією або розпадом та появою виразок. У збільшених лімфатичних вузлах та лепромах виявляють мікобактерії. Часто першими симптомами хвороби є закладеність носа, носові кровотечі, утруднене дихання. Можлива повна непрохідність носових шляхів, ларингіт, охриплість. Перфорація носової перегородки та деформація хрящів призводить до западення носа (сідлоподібний ніс). Проникнення збудника у передню камеру ока призводить до кератиту та іридоцикліту. В чоловіків інфільтрація та склероз тканини яєчок призводить до безпліддя. Часто розвивається гінекомастія. Нерідко розвиваються стовбурові неврити, які проявляються утворенням хворобливих вузлоподібних тяжів, появою невротичного болю та анестезії. Для пізніх стадій захворювання характерні гіпостезія периферичних відділів кінцівок.

Туберкулоїдний тип — процес, який протікає відносно доброякісно, при ньому уражуються переважно шкіра та нервові закінчення. На шкірі виникають плямисті елементи; з боку нервової система відмічаються поліневрити, атрофії м'язів, контрактури, трофічні виразки. Починається появою чітко окресленого гіпопігментованої плями, у межах якої відмічається гіперестезія. У подальшому пляма збільшується, її краї піднімаються, стають схожі на валик із кільцеподібним або спіралеподібним малюнком. Центральна частина атрофується та западає. У межах цього вогнища шкіра позбавлена чутливості, відсутні потові залози та волосяні фолікули. Поблизу плями зазвичай пальпуються потовщені нерви, які іннервують уражені ділянки. Ураження нервів призводить до атрофії м'язів; особливо страждають м'язи кисті. Травми та стискання призводять до інфекцій кистей та стоп, на підошвах утворюються нейротрофічні виразки. У подальшому можлива мутиляція фаланг. При ураженні лицевого нерва зустрічається лагофтальм та зумовлений ним кератит, а також виразка рогівки, яка призводить до сліпоти.

Недиференційований тип займає проміжне положення між лепроматозним та туберкулоїдним типом лепри та може переходити в один з них. Характеризується переважним ураженням шкіри та нервової системи. Для нього характерна переважно неврологічна симптоматика з симетричним ураженням ліктьових, великих вушних, малогомілкових та ін. нервів, які потовщені та викликають болісні відчуття. Порушення чутливості, можливі рухові та трофічні розлади (облисіння, атрофія нігтьових пластинок тощо).

Для діагностики лепри, окрім бактеріоскопічних досліджень та врахування епідеміологічних даних, має значення ряд діагностичних тестів (визначення чутливості, гістамінова проба, лепромінова проба, проба на потовиділення і т. д.).

Лікування[ред.ред. код]

Лікування прокази потребує участі багатьох спеціалістів. Окрім протимікробної терапії можуть знадобитися консультації ортопеда, офтальмолога, невропатолога, фізіотерапевта. Хворі підлягають негайній госпіталізації у лепрозорії, де створюються умови, наближені до домашніх, та призначається відповідне лікування. Протилепрозна терапія здійснюється за допомогою дапсону, рифампіцину, клофазиміну; останнім часом виявлена протилепрозна активність міноцикліну, офлоксацину та кларитроміцину.

Посилання[ред.ред. код]


Чумний лікар Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.