Індуїзм: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Ajvars (обговорення | внесок)
1624 редагування
Ajvars (обговорення | внесок)
1624 редагування
Рядок 259: Рядок 259:
{{main|Саннйаса}}
{{main|Саннйаса}}
Деякі індуси вибирають чернечий спосіб життя «[[саннйаса|саннйасу]]» з метою зосередитися на досягненні звільнення чи іншої форми духовної досконалості. Ченці присвячують себе простому й [[Аскеза|аскетичному]] життю, складають [[Целібат|обітницю целібату]] і припиняючи всіляку матеріальну діяльність, повністю зосереджуються на духовних практиках, метою яких є усвідомлення Бога.<ref name=bhaskaranandaessential112>{{Harvnb|Bhaskarananda|1994|p=112}}</ref> Ченців в індуїзмі зазвичай називають ''саннйасі'', [[садгу]] або [[свамі]].<ref>{{Harvnb|McGregor|1999}}</ref> Жінок-черниць називають''саннйасіні''. Ченці користуються величезною повагою в індійському суспільстві. Вони або живуть в [[Монастир|монастирях]], або мандрують, покладаючись лише на Бога в забезпеченні тілесних потреб.<ref>{{Harvnb|Michaels|2004|p=316}}</ref>Нагодувати мандрівного садгу, або надати йому будь-яку іншу допомогу, вважається дуже благочестивим вчинком, а для сімейних людей до того ж є обов'язком. Садгу прагнуть ставитися до всіх з повагою і співчуттям, незалежно від того, чи є людина багатою чи бідною, злодієм або добродієм. Відмінною рисою садгу також є відносна свобода від подвійності матеріального світу: вони як правило байдужі до похвали або критикі, страждання або насолоди.<ref name=bhaskaranandaessential112/>
Деякі індуси вибирають чернечий спосіб життя «[[саннйаса|саннйасу]]» з метою зосередитися на досягненні звільнення чи іншої форми духовної досконалості. Ченці присвячують себе простому й [[Аскеза|аскетичному]] життю, складають [[Целібат|обітницю целібату]] і припиняючи всіляку матеріальну діяльність, повністю зосереджуються на духовних практиках, метою яких є усвідомлення Бога.<ref name=bhaskaranandaessential112>{{Harvnb|Bhaskarananda|1994|p=112}}</ref> Ченців в індуїзмі зазвичай називають ''саннйасі'', [[садгу]] або [[свамі]].<ref>{{Harvnb|McGregor|1999}}</ref> Жінок-черниць називають''саннйасіні''. Ченці користуються величезною повагою в індійському суспільстві. Вони або живуть в [[Монастир|монастирях]], або мандрують, покладаючись лише на Бога в забезпеченні тілесних потреб.<ref>{{Harvnb|Michaels|2004|p=316}}</ref>Нагодувати мандрівного садгу, або надати йому будь-яку іншу допомогу, вважається дуже благочестивим вчинком, а для сімейних людей до того ж є обов'язком. Садгу прагнуть ставитися до всіх з повагою і співчуттям, незалежно від того, чи є людина багатою чи бідною, злодієм або добродієм. Відмінною рисою садгу також є відносна свобода від подвійності матеріального світу: вони як правило байдужі до похвали або критикі, страждання або насолоди.<ref name=bhaskaranandaessential112/>

===Варни і кастова система===
{{main|Варни|Варнашрама-дгарма}}
[[Зображення:Brihadisvara Temple Nandi Bull.JPG|thumb|250pх|[[Брахмани|Брахмана]] проводить [[Пуджа|пуджу]] бику [[Нанді]] в ''храмі Бріхадішвара'' в [[Танджавур]]і. Ця статуя бика Нанді має довжину 6 метрів і була вирізблена з одного блоку [[граніт]]а в Х столітті.]]
В індуїзмі, суспільство традиційно ділиться на чотири стани, що називаються ''варни'', що в перекладі з [[санскрит]]у означає '' «колір, форма, зовнішність»''.<ref name="MW Sanskrit dict."/>
*'''[[Брахмани|Брахмани ]]''' - вчителі та священики
*'''[[Кшатрії]]''' - воїни, правителі, дворяни
*'''[[Вайшьї]]''' - селяни, торговці та підприємці
*'''[[Шудри]]''' - слуги і робітники

Як серед індусів, так і серед вчених, існує багато суперечок про те, чи є кастова система невід'ємною частиною індуїзму, заснованою на [[Священні писання індуїзму|Священних Писаннях]], або ж являє собою застарілий соціальний звичай.<ref>{{Harvnb|Michaels|2004|pp=188–197}}</ref><ref name=castesystem>{{cite web |url= http://www.hinduwisdom.info/Caste_System.htm|title=The Caste System|accessdate=2007-07-17 |publisher= Hindu Wisdom|date=[[August 15]], [[2006]]}}</ref>
[[Веди]], найстарші з писань, докладно описують і підтримують поділ суспільства на чотири стани і вказують на те, що кожен індивід повинен реалізувати себе в житті відповідно до свого характеру і нахилам (відображених, зокрема, в [[Джйотіш|ведичному гороскопі]]), й виконувати свої обов'язки предписані як для свого власного блага, так і для блага всього суспільства. Деякі тексти «[[Ріг-Веда|Ріг-веди]]»<ref>Мандала 10.90</ref>та інших писань, що відносяться до більш пізнього періоду, вказують на те, що з самого початку приналежність до однієї з варн не обов'язково визначалася народженням людини в тій чи іншій родині, а швидше за залежала від роду занять індивіда, його особистих якостей, природи і нахилу:
::{{cquote|Я - співак, мій батько - лікар, моя мати працює на млині, мелячі зерно.<ref>«Ріг-Веда» Мандала 9.112.3</ref>}}
Однак, з часом, система варн зазнала змін і перетворилася на жорстку кастовую систему, в якій приналежність до певної варни стала передаватися виключно як спадщина та представники вищих каст не давали можливості «піднятися» тим, хто належав до нижчих каст. Така деградація оригінальної концепції системи варн поклала початок дискримінації, що ґрунтується на приналежності за народженням до тієї чи іншої варни.

[[Зображення:Brahmana performing fire sacrifice.JPG|thumb|250px|left|Індуїстський [[Брахмани|брахмана]] здійснює вогняне жертвоприношення ([[Яґья|яґью]].)]]
Категоризація каст також дається в «[[Ману-смріті]]».<ref>[http://www.bergen.edu/phr/121/ManuGC.pdf Manu Smriti Laws of Manu 1.87-1.91]</ref>У «[[Бгаґавад-Ґіта|Бгаґавад-Ґіті]]» [[Крішна]] стверджує, що поділ суспільства на чотири варни було створено особисто ним, Богом, але нічого не говорить про кастовий поділ суспільства за народженням. Приналежність до тієї чи іншої варни, згідно «Бгаґавад-Ґіті», визначається в залежності від якостей індивіда і діяльності, якою він займається:
::{{cquote|У відповідності з трьома [[гуна]]ми (якостями) матеріальної природи і пов'язаною з ними діяльністю, Я розділив людське суспільство на чотири стани. Але знай же, що, хоча Я і є творцем цієї системи, Сам Я, вічний і незмінний, непричетний до якої-небудь діяльності.<ref>[http://vyasa.ru/books/?id=95 «Бгаґавад-Ґіта» глава 4. Божественне знання 4.13]</ref>}}
[[Зображення:ISKCON Tirupati 2007 Balaji priests.JPG|thumb|250px|[[Вайшнавізм|Вайшнавські]] [[Брахмани|брахмани]]-[[пуджарі]] храму [[Венкатешвара]] в [[Тірупаті]], [[Південна Індія]].]]
Це також підтримується різними історіями ведичних мудреців ([[ріші]]), які не були народжені в брахманічних сім'ях, але стали брахманами пізніше. Наприклад, ріші [[Вішвамітра]] народився в родині [[Кшатрії|кшатрія]], і тільки пізніше прославився як великий брахмана-мудрець, що явно вказує на те, що каста не визначалася народженням. Інший мудрець, [[Валмікі]], взагалі був розбійником та знаходився на рівні нижче [[шудри]], але пізніше «перетворився» в святого мудреця, і написав «[[Рамаяна|Рамаяну]]». А укладач всієї [[Ведична література|ведичної літератури]] ріші [[Вьяса]] був сином дочки шудри-рибалки.<ref>[http://www.sabhlokcity.com/metaphysics/metaphysics.pdf Sabhlok, Prem ''«Glimpses of Vedic Metaphysics»'' Page 21]</ref>

Також, у ведичні часи, для шудр не існувало заборони на вивчення Вед і на участь в релігійних ритуалах. Така заборона з'явилася набагато пізніше.<ref>«Шукла Яджур-веда» 26.2</ref>

На протязі історії, багато хто з громадських діячів та соціальних реформаторів, таких як [[Махатма Ганді]], піддавали критиці кастову дискримінацію.<ref>Elenanor Zelliot, "Caste in Contemporary India, " in {{Harvnb|Rinehart|2004}}</ref>Релігійний учитель [[Рамакрішна]] ([[1836]]-[[1886]]) говорив:
::{{cquote|Улюблені Бога не належать до жодної касти. Брахмана, який не має любові до Бога - то вже не брахмана, а [[парія]], що полюбили Бога - вже більше не парія. За допомогою [[бгакті]] (любові і відданості Богові) навіть недоторканий очищується і піднімається до найпіднесенішого рівня.<ref>{{Harvnb|Nikhilananda|1992|p=155}}</ref>}}

Багато [[Соціологія|соціологів]] вказують на те, що в сучасному контексті система варн володіє точною гнучкістю і не заслуговує всієї критики щодо соціальної дискримінації, якій її піддають.<ref name="Silverberg Paper">{{Harvnb|Silverberg|1969|pp=442–443}}</ref><ref>{{Harvnb|Smelser|Lipset|2005}}</ref>
[[Зображення:Cows in India 2007.JPG|thumb|200px|left|[[Корови]] споконвіку шануються [[індус]]ами як [[мати]] та їх вбивство карається законом майже в усіх [[Адміністративний поділ Індії|штатах]] сучасної [[Індія|Індії ]].]]


== Ахімса і вегетеріанство ==
== Ахімса і вегетеріанство ==

Версія за 09:30, 16 листопада 2008

Індуїзм
Категорія Категорія • Портал Портал

Індуїзм (історична назва санскритом — сана́тана-дга́рма (санскр. सनातन धर्म) що в перекладі означає «вічна релігія», «вічний шлях», або «вічний закон»[1]) — найстаріша світова релігія[2], корені якої ведуть до ведичної цивілізації.[3]

Оскільки індуїзм поєднує у собі різні вірування й традиції, у нього немає єдиного засновника.[4][5] Індуїзм — третя по числу послідовників релігія у світі після християнства та ісламу. Індуїзм сповідує більш 1 млрд. людей, з яких близько 950 млн. проживають в Індії та Непалі.[6] Серед країн, в яких прихильники індуїзму становлять значну частину населення є Бангладеш, Шрі Ланка, Пакистан, Індонезія, Малайзія, Сингапур, Маврикій, Фіджі, Суринам, Гаяна, Тринідад і Тобаго, Великобританія та США.

В індуїзмі існує велика кількість священних писань, які діляться на дві основні категорії — шруті та смріті. Індуїстські писання створювалися протягом тисячоліть, і богослов'я та філософія, котрі у них викладаються дають можливість для духовного усвідомлення і є керівництвом у духовнім житті і практиці дхарми. З ортодоксальної точки зору, серед усіх текстів індуїзму, Веди та Упанішади мають найбільший авторитет і вважаються найбільш значимими й прадавніми. До інших важливих священних писань ставлять Пурани та індійські епічні поеми "Махабхарата" і "Рамаяна". Часто говориться, що в "Бгаґавад-Ґіті", котра є уривком з "Махабхарати", викладена основна суть духовного знання усіх Вед. [7]

Головний гопурам Храм Аруначалешвара в Тіруваннамалай — один з найбільших індуських храмів у світі.

Етимологія

Насправді слова індус і індуїзм не зустрічаються у ведичній літературі. Назва Індія виникла на Заході в пізніші, античні часи. Саме слово було запозичене греками у персів, котрі через те, що їм було важко вимовляти початковий звук с, називали велику ріку Сіндгу (сучасний Інд) — Хінду. Цим словом люди з інших країн і стали називати релігію й культуру народу, що жив на землі, омиваній водами двох річок - Інду й Ґанґу, хоча місцеві мешканці ніколи не користувались цим словом.

Звичайно, слова індус та індуїзм дістали значне поширення, так що кожен словник говорить про Вішну, як про бога індуїстського пантеону. Проте, коли Писання говорять про справді ведичне суспільство, вони вживають слово арйан. Для тих, хто дотримується Вед, прогрес людства означає поступ на шляху духовного самоусвідомлення. Суспільство, яке ставить перед собою духовні цілі, називалось суспільством аріїв, тобто благородних.

Вірування

Індуїзм — дуже різноманітна релігія. У сучасному індуїзмі існує чотири основні напрямки, до яких належить абсолютна більшість індусів — вайшнавізм, шиваїзм, шактизм і смартизм.

Вчені-Індологи виділяють шість основних видів індуїзму, і ряд менш значних його різновидів.[8] Згідно із даною типологією, найдавнішою формою індуїзму виступають народні вірування, для яких характерне поклоніння місцевим божествам і обожненим формам. Другий основний різновид індуїзму - це ведичний індуїзм, заснований на священних текстах індуїзму, особливо на ведичних писаннях, найважливішим і прадавнім з яких прийнято вважати "Риг-Веду". Третій різновид індуїзму - ведантичний індуїзм — базується на Упанішадах — релігійно-філософських трактатах, які примикають до чотирьох Ведам. Напрямок йоги в індуїзмі являє собою його четвертий різновид, представлений у "Йога-Сутрах" Патанджалі. П'ятий вид індуїзму - це дхармічний індуїзм, котрий проявляється у повсякденному слідуванні певним моральним підвалинам. Він широко розповсюджений і його відрізняє невизначеність відносно приналежності до якої-небуть конкретної філософської школи або течії. Шостим типом індуїзму виступає бгакті, або шлях любовного відданого служіння Богу в одній з Його форм або іпостасей.[8]

Учені не можуть сформулювати загальну доктрину, яку прийняли б усі напрямки індуїзму.[9] Однак, існують основні вірування, які розділяють всі індуси, до таких понять, загальних для абсолютної більшості послідовників індуїзму, ставляться:

  • Дгарма — моральний борг, етичні зобов'язання.
  • Самсара — круговорот народження та смерті, віра у перевтілення душі після смерті в тіла тварин, людей, богів.
  • Карма — віра у те, що порядок перероджень визначається зробленими під час життя вчинками та їх наслідками.
  • Мокша — звільнення із круговороту народження і смерті самсари.
  • Йога у її різних напрямках.

Поняття Бога в індуїзму

Файл:Vishnu108.jpg
Зображення чотирьохрукої форми Вішну. Послідовники монотеїстичної традиції вайшнавізму, які складають близько 70% від загальної кількості індусів, поклоняються Вішну та його аватарам, таким, як Крішна та Рама.

Індуїзм являє собою комбінацію найрізноманітніших філософських систем і вірувань, заснованих на монотеїзмі, політеїзмі,[10] панентеїзмі, пантеїзмі, монізмі та атеїзмі. Іноді індуїзм відносять до генотеїзму (поклоніння одному Богу, і у те ж час прийняття існування інших богів), однак, використання будь-якого подібного терміна є надмірним спрощенням складної та різноманітної системи вірувань індуїзму.Помилка цитування: Недійсний параметр у тезі <ref>

Індуїстський автор Ситансу Чакраварті описує поняття Бога в індуїзмі у такий спосіб:

Індуїзм — це монотеїстична релігія, послідовники якої вірять у те, що Бог проявляє Себе в різних іпостасях. Людей може поклоняться тієї з іпостасей Бога, яка найбільш близька йому, при цьому ставлячись шанобливо до інших форм поклоніння.[11] Згідно зі школою адвайта-веданти, метою життя є усвідомлення своєї єдності, як атмана із Брахманом.[12] У деяких Упанішадах стверджується, що той хто повністю усвідомлює атман усередині себе і його єдність із Брахманом, досягає мокші (звільнення).[13]

Абсолютна більшість індусів вірять у те, що дух або душа, називана атманом, є вічною, споконвічною, дійсною сутністю кожного індивіда.[14] Відповідно моністичним/пантеїстичним богословським школам в індуїзмі (таким, як адвайта-веданта), атман споконвічно невідмінний від верховного духу Брахмана. Вони описують Брахман як "Єдиний і неподільний", тому ці школи називають "моністичними".

Інші напрямки в індуїзмі, називані дуалістичними, розглядають Брахман, як безособовий аспект Верховної Особистості Бога. Вони поклоняються Богу у формі Вішну, Крішни, Шиви або Шакті залежно від богословської школи, до якої вони належать. Атман перебуває в постійній залежності від Бога, а досягнення мокші стає можливим через любов до Бога й по милості Бога.[15] Коли Бог розглядається, як Верховна Особистість (а не, як безкінечний безособистісний принцип) Бога називають Ішвара («Господь»[16]), Бгаґаван («Всеблагий»[16]), або Парамешвара («Всевишній Господь»).[16] Деякі філософські школи, як то санкг'я, притримуються атеїстичного світогляду.[17]

Деви та аватари

Докладніше: Аватар
Файл:RadheShyam07.jpg
Крішна (зліва), зі своєю коханою Радгою

У священних писаннях індуїзму описуються небесні істоти, називані діви ("що світні", "що блищать"), що можна перекласти на українську мову, як "Боги" або точніше "напівбоги"[18]. Деви є невід'ємною частиною індуїстської культури — їх зображують у мистецтві, архітектурі, іконографії, вони описуються в різних історіях, особливо в індійській епічній поезії і Пуранах. Діви, однак, є слугами Ішвари, Верховного Особистісного Бога, якому багато індусів поклоняються в одній з Його іпостасей? як своєму ішта-девате або обраному ідеалу;[19][20] причому цей вибір ґрунтується на особистих перевагах кожного індуса, а також на регіональних і сімейних традиціях поклоніння.[21]

В індуїстських епосах і Пуранах описується багато історій про те, як Бог сходить на Землю в людському вигляді, з метою відновити дхарму в суспільстві й привести людство до мокші (звільненню із круговороту народження й смерті). Такі втілення або іпостасі Бога називаються "аватарами". Найголовнішими аватарами Вішну (якого більшість індусів розглядають, як споконвічну іпостась Бога і джерело всіх аватар) є Крішна (головний герой "Махабхарати") і Рама (протагоніст "Рамаяни").[22] У більшості традицій індуїзму Крішну вважають повною аватарою Вішну, у якій виявилися всі трансцендентні якості особистісного Абсолюту.[23][22] [22] У таких течіях індуїзму, як Ґаудія-Вайшнавізм, Валлабха-Сампрадая і Німбарка-Сампрадая, Крішні поклоняються, як палям-бгаґавану — верховної іпостасі Бога, джерелу, як усіх аватар, так і самого Вішну.

Карма і самсара

Докладніше: Карма та Самсара
Див. також: Реінкарнація

Карма буквально переводиться як "дія", "діяльність" або "робота"[24] і може бути описана, як "закон дії і воздаяння".[25] Згідно Упанішадам, індивід, називаний терміном джива або джива-атма, розбудовує певні самскари (враження, відбитки) від будь-яких дій, які він робить, як на фізичному, так і на розумовому рівні. Самскари відкладаються у так званому "лінга-шарірешаріте, шаріке, шарніре" — тонкому тілі, яке тонше за фізичне тіло, але грубше за душу. У ньому самскари переносяться до наступного життя, формуючи єдину у своєму роді психо-фізичну природу людину, визначаючи його схильності і бажання, визначаючи його карму.[26] Таким чином, концепція загального, нейтрального і безпомилкового закону карми безпосередньо пов'язана з реінкарнацією, а також з особистістю індивіда, його якостями і його родиною. Карма сплітає разом поняття сволоди волі і долі.

Круговорот дії, наслідків дії, народження, смерті, і перенародження зветься самсарою. Поняття реінкарнації і карми лежать в основі індуїзму та різних напрямків у його філософії і віруваннях. У "Бгаґавад-Ґіті" стверджується:

Як людина, знімаючи старий одяг, одягає новий, так і душа входить у нові матеріальні тіла, залишаючи старі й безкорисні.[27]

Світ самсари забезпечує ефемерні насолоди, які підтримують у людині бажання народжуватися знову й знову заради задоволення тлінного матеріального тіла. Звільнення зі світу самсари через досягнення мокші приносить вічне щастя і умиротворення.[28][29]

Кінцева мета життя позначається такими термінами як мокша, нірвана або самадхі, і різними напрямками індуїзму розуміється по різному:

  • Усвідомлення своєї єдності з Богом
  • Усвідомлення своїх вічних взаємин з Богом
  • Досягнення чистої любові до Бога
  • Усвідомлення єдності усього буття
  • Усвідомлення свого дійсного "Я"
  • Досягнення ідеального умиротворення
  • Повна свобода від матеріальних бажань

Досягши кінцевої мети людського існування, індивід звільняється із самсари і припиняє цикл перевтілень.[30][31] Точне визначення мокші дається різними філософськими школами індуїзму по-різному. Наприклад, адвайта-веданта втверджує, що після досягнення мокші, атман припиняє своє існування, як особистість і зливається з безособовим Брахманом. Послідовники дуалістичних шкіл двайти ототожнюють себе, як часточки Брахмана, які вічно володіють індивідуальністю. Після досягнення мокші вони очікують на потрапляння до однієї з лок (планет) духовного світу, і навічно залишитися там, насолоджуючись вічними взаєминами з однією з форм Бога (ішвариінвари). Духовний світ, називаний Вайкунтха (обитель Вішну) є найбільш близьким аналогом Царства Бога. Також говориться, що послідовники двайти прагнуть "покуштувати насолода цукру", тоді як послідовники адвайти прагнуть "перетворитися в цукор".[32]

Поняття пекла і раю представлені в пураічній літературі індуїзму. Там описуються незліченні райські і пекельні локи (планети або плани буття), де вмерлих винагороджують або карають залежно від зроблених ними благих або гріховних вчинків. Індивід, який потрапив у пекельні тонкі сфери буття, може бути визволений звідти за допомогою жертвоприносин їжі й води, які повинні проводитися його дітьми і онуками. Провівши там певне час, він "знову вмирає" (мова йде про безперервний рух душі через проміжні стани до наступного втілення), проходить крізь різні матеріальні елементи (землю, воду, повітря, вогонь, ефір та інші, більш тонкі елементи), і нарешті, заново народжується в одному з 8 400 000 типів тіл, які заповнюють всесвіт, одержуючи у такий спосіб нову можливість досягти самоусвідомлення.[33]

Мета життя

У класичній філософії індуїзму описуються дві основні життєві дгарми: ґріхастга-дгарма і саньяса-дгарма.

У ґріхастга-дгармі присутні чотири основні мети, котрі звуться пурушартгі:

  1. Кама — чуттєва насолода[34][35]
  2. Артга — матеріальне багатство та успіх[34][35]
  3. Дгарма — правильна діяльність, виконання свого обов'язку у згоді з настановами св'ященних писань[34][35]
  4. Мокша — звільнення із самсари[34][35]

Серед чотирьох пурушартг, дгарма і мокша мають особливе значення[35] — на стадіях Ками та артгі, людинна повинна діяти згідно із принципами дгарми і розглядати в якості кінцевої мети мокшу.

Саньяса визнає, але не використовує Каму, артгу і дгарму, повністю зосереджуючи на мокші. Ті, хто слідує ґріхастга-дгармі, рано або пізно також досягають цієї стадії. Дехто, однак, приходить до саньяса-дгарми миттєво, незалежно від того, на якому етапі вони перебували перед цим.

Йога

Статуя, що зображує Шиву в медитації. Бангалор, Карнатака

Незалежно від того, яка кінцева мета життя для індуса, існує кілька методів йоги, які були дані мудрецями для досягнення цієї мети. Того, хто займається йогою, називають йогом. До текстів, в яких описуються різні види йоги, ставлять "Бгаґавад-Ґіту", "Йога-Сутра", "Хатга-Йога-Прадіпіка", а також Упанішади.

До різновидів йоги, слідуючи яким можливо досягти вищої духовної досконалості (мокші, самадхі або нірвани), ставляться:

Людина може слідувати одному із цих шляхів або декільком, залежно від нього або її схильностей і розуміння. Традиції бгакті вчать тому, що для більшості людей бхакті є єдиним практичним шляхом для досягнення духовної досконалості в справжню епоху Калі Юґа. Практика одного виду йоги не виключає можливість практикувати також й інші. Наприклад, прийнято вважати, що практика гьяна-йоги неодмінно приводить до чистої любові до Бога, яка є основною метою бгакті-йоги, і навпаки.[37] Інші, котрі практикують глибоку медитацію (таку як у раджа-йозі) повинні також прямо або побічно дотримуватись основних принципів карма-йоги, гьяна-йоги і бгакті-йоги.[36][38]

Історія

Докладніше: Історія індуїзму
Св'ященна гора Кайлаш у Тибеті вважається духовним домом Шиви.

Найперші свідоцтва про практику індуїзму датуються періодом від пізнього неоліту до періоду Хараппської цивілізації (5500-2600 років до н.е.).[39][40][41][42] Вірування і практики докласичного періоду (XVI-VI століття до н.е.) прийнято називати «історичною релігією» Вед або «ведизмом». Сучасний індуїзм походить з Вед, найдавнішою з яких вважається «Ріг-веда», що датується більшістю учених другою половиною II тисячоліття до н.е.[43] Веди, в основному, присвячені поклонінню різним дівам (напівбогам), таким, як Індра, Варуна та Агні, в них також міститься опис ритуалу Сома. Основною релігійною практикою релігії вед було здійснення вогненних жертвопринесень, званих ягя, і повторення ведичних мантр. Древні традиції вед мають велику схожість із зороастризмом та іншими індо-європейськими релігіями. У епічний та пуранічний періоди (приблизно у VI—II століттях до н.е.) були записані перші версії епічних поем «Рамаяни» і «Махабхарати»,[44], хоча усно вони передавалися в перебігу багатьох століть до і після цього періоду.[45] У цих епічних творах описуються історії правителів і війн древньої Індії, які підносяться у поєднанні з релігійними і філософськими трактатами. У Пуранах описуються історії різних аватар, а також діви, їх взаємини з людьми і битви з демонами.

Крішна піднімає гору Говардхана. Барельєф VII століння у Махабаліпурам, Таміл-Наду
Храм Акшардхам у Нью-Делі.

Початок нової епохи в історії індуїзму поклав прихід і розповсюдження по всій Індії філософії Упанішад, джайнізма, і буддистської релігійно-філософської думки.[46] Махавіра і Будда навчали тому, що для досягнення мокші або нірвани немає необхідності приймати авторитет Вед або кастовую систему. Буддизм пішов далі, заявивши, що «Я», «душа» (як щось, що не піддається змінам), і Бог (фігура, аналогічна творцю) просто не існують.[47] Буддизм увібрав безліч елементів образної і понятійної системи індуїзму, але присвоїв їм інші значення. Буддизм досяг свого апогею під час правління імператора Ашокі та імперії Маурїв, які змогли об'єднати індійський субконтинент в одну дуржаву в III столітті до н.е. У конкуренції з буддизмом за вплив на царський престол (опора на царський престол з самого початку була характерна для буддизму, як і проведення публічних диспутів при дворі) індуїзм став більш систематизованим, практика жертвоприношень тварин, до Ашокі невід'ємна частина державного та громадського життя індусів, перестала відігравати значну роль в Індії у цілому. До II століття до н.е. у філософії індуїзму сформувалися шість основних шкіл:[48]

  1. Санкгя[48]
  2. Йога[48]
  3. Ньяя[48]
  4. Вайшешіка[48]
  5. Пурва-мімамса[48]
  6. Веданта[48]

У VI столітті до н.е. Чарвака заснував у Північній Індії школу атеїстичного матеріалізму.[49] У період між IV та X століттям н.е. індуїзм взяв гору над буддизмом і поширився по всій Індії, витіснивши буддизм за її межі.[50]

Храм Шарангапані в Кумбаконам, присв'ячений Вишну

Хоча іслам прийшов до Індії вже на початку VIII століття, разом з арабськими купцями і завоюванням Сіндха, він перетворився в одну з основних релігій у більш пізній період завоювання мусульманами індійського субконтинента.[49] Під час цього періоду буддизм остаточно прийшов до занепаду, а багато індусів звернулися в іслам. Багато мусульманських правителі, такі, як Аурангзеб руйнували індуські храми та гнали індусів, а деякі, такі, як Акбар, навпаки відзначались терпимістю. У середні віки індуїзм зазнав великих змін, в основному завдяки відомим ачарьям Рамануджі, Мадхві, та Чайтаньї.[49] Послідовники рухів бхакті замінили абстрактну концепцію Брахмана, яку філософ Шанкара сформулював за кілька століть до цього, емоційно. і пристрасною відданістю Альваро до аватарів Бога, особливо до Крішни та Рами.[51]

Св'ященні писання і богослів'я

Докладніше: Шруті, Смріті, Філософія індуїзму та Священні писання індуїзму
Манускрипт«Ріг-веди» одного з найдавніших релігійних текстів у світі.

За одним з визначень, індуїзм ґрунтується на «на скарбниці духовних законів, встановлених різними людьми в різні часи». На протязі багатьох століть священні писання індуїзму передавалися усно в віршованій формі, яка, на думку вчених, використовувалася для полегшення запам'ятовування. [52] Тільки набагато пізніше вони були записані.[53][39] На протязі століть, мудреці вдосконалювали вчення та розширювали канон писань. В післяведичному та сучасному індуізмі більшість священних писань, як правило, не тлумачаться буквально. Велика увага приділяється етичниму та метафоричному змістові, що містяться в них. [39] Більшість священних текстів написані на санскриті. Вони діляться на дві категорії Шруті та Смріті.

Термін «шруті», який у буквальному перекладі означає «почуте» використовується по відношенню до чотирьох Вед, які прийнято вважати найстародавнішими писаннями. Більшість індусів вважає Веди за несотворенні людиною, вічні богооткровенні писання, які були дані людству через посередництво святих мудреців (ріші).[54] Також існують деякі течії в індуїзмі, які не пов'язують створення Вед з якою-небудь особистістю або Богом. Веди приймаються як закони духовного світу, які існують вічно, і існували б, навіть якщо б ведичні мудреці не розповіли їх.


Існують чотири Веди:

  1. Ріг-Веда
  2. Сама-веда
  3. Яджур-веда
  4. Атхарва-веда

«Ріг-Веда» розглядається як найважливіша з Вед. Вона не тільки вважається найдревнішим ведичним писанням, але і, можливо, найдавнішим індоєвропейським текстом. Кожна Веда ділиться на чотири частини. Основна частина кожної Веди називається «Самгіта» і складається зі священних мантр. Інші три частини являють собою збірники коментарів, зазвичай написані прозою і, на думку вчених, відносяться до більш пізнього періоду, ніж основні Самгіти.

Чотири частини, на які поділяється кожна Веда:

Самгіти і Брахмани прийнято відносити до категорії Карма-канди («обрядового розділу»), а Араньякі і Упанішади - до категорії Ґьяна-канди («розділу про знання»)[55][56][57]. У той час як Веди зосереджені на ритуальних практиках, основною темою Упанішад є духовне самоусвідомлення і філософія. У них, зокрема, обговорюється природа Брахмана і реінкарнація.[39][58][59]

Ілюстрація, що зображає Битву на Курукшетрі, яка описується в «Махабхараті».

Інші священні писання індуїзму, що не мають відношення до категорії шруті, називають смріті («запам'ятоване»).[60]Найбільш важливі зі смріті вважаються індійські епічні поеми «Махабхарата» і «Рамаяна». «Бгаґавад-Ґіта» є частиною «Махабхарати» і вважається найбільш широко відомим із досліджуваних священних текстів індуїзму. У ній викладені філософські настанови Крішни воїну-принцу Арджуні перед початком великої Битви на Курукшетрі. Як самі індуси, так і багато західних вчених та філософів, вважають що в «Бгаґавад-Ґіті» викладена основна суть усіх Вед.До категорії смріті також відносяться Пурани, які підносять індуські вірування та філософію в більш легкій і доступній формі, та містять у собі багато різних історій. Також існують окремі писання, якими керуються лише певні напрямки в індуїзмі, до них належать «Деви-махатмья», Тантри, «Йога-Сутра», «Тірумантірам», «Шіва-сутри» і Агами. Також важливим текстом є «Ману-смріті», в якому описуються закони та громадські норми варнашрами.

Релігійні практики

Брахмана-шакта здійснює пуджу в Таптапані, Орісса.

Індуїстські релігійні практики в основному спрямовані на усвідомлення Бога, а іноді й на одержання благословень від девів (напівбогів). Тому, в індуїзмі існують різні обряди, які допомагають людині думати про Бога у повсякденнім житті. Наприклад, індуси регулярно роблять пуджу.[16] Вона проводиться, як у храмі, так і вдома. В індуських родинах, як правило, є свій вівтар з мурті певної форми Бога або Деви.

Храми і мурті

Докладніше: Індуїстський храм та Мурті

Поклоніння в індуїзмі здійснюється за посередництвом мурті, які певною мірою можна зрівняти з іконами в християнстві.[11] Мурти служить для зв'язку між об'єктом, що поклоняється індусом і, його поклоніння.[11] Мурті розглядається, як прояв Бога, як щось невідмінне від Нього.[61] Оскільки однією з якостей Бога є кругомсутність, Бог також проявляє себе за посередництвом мурті з метою полегшити для людей поклоніння Собі.[61] У "Падма-Пуранебурані", Парані, пузані, пуріні, Урані", зокрема, стверджується, що мурті не слід сприймати за звичайний камінь або шматок дерева — мурт є прямою маніфестацією Бога.[61] Деякі течії в індуїзмі, такі як Ар'я-Самадж, не схвалюють поклоніння Богу за допомогою мурті. Кожен індуїстський храм, за звичай, присвячений якомусь одному основному богу, або формі Бога, представленому у вигляді мурті на головному вівтарі, а також декільком іншим богам або аватарам.[61] У деяких храмах існує по кілька основних мурті.[61] Відвідування храмів не є обов'язковим.[11] Багато індусів приходять у храм тільки під час релігійних свят.

Символіка

Докладніше: Ом (індуїзм), Тілака та Свастика
Мурті Радгі-Крішни і вісім ґопі перед обрядом встановлення у новому храмі в Тірупаті, Андгра-Прадеш

Індуїзм має добре розвинену систему символіки та іконографії, яка знаходить свій прояв у мистецтві, архітектурі, літературі і поклонінні. Символи беруть своє значення з писань і культурних традицій. Склад "Ом" (який символізує Парабрахман) і знак свастики (який персоніфікує благополуччя) в якійсь мірі є символами індуїзму, тоді, як інші знаки, такі, як тилака, вказують на послідовника певної традиції в індуїзмі. Також існує багато символів, які ототожнюються з тими або іншими дівами, формами або аватарами Бога; до них відносять лотос, чакра та віна.

Обряди

Докладніше: Пуджа, Мантра, Джапа та Бгаджана
Індуїстський обрядпушпа-абгішека(омовіння квітковими пелюстками) у храмі Міжнародного Товариства Свідомості Крішни в Тірупаті

Більшість індусів беруть участь в релігійних обрядах щодня.[62]Багато індуси також проводять релігійні обряди у себе вдома.[63] Індуси здійснюють такі щоденні ритуали:

  • Пуджа на сході сонця після прийняття омовіння, або в кінці дня. Цей обряд зазвичай відбувається в сімейному храмі або домашньому вівтарі і складається з піднесення мурті запаленої лампи, пахощів і харчів, які після піднесення вважаються прасадом.
  • Читання різних священних писань.
  • Бгаджана абокіртана - обряд оспівування молитов, мантр і релігійних пісень.
  • Різні види медитації, такі як читання мантр на вервиці «джапа-мала», - ритуал, який називається «джапа».[63]

Мантри і молитви, своїм змістом, звуком і способом повторення допомагають зосередити розум на духовному рівні або висловити свою відданість Богу або девам. Велику роль у індуїстському релігійному житті відіграє ритуальне повторення або оспівування мантр. Воно може здійснюватися індивідуально як джапа (повторення мантр на вервиці), або проводиться в групі - практика, яка називається кіртана або бгаджана. Для багатьох індусів ці практики є основою духовного життя.

Відмітною особливістю релігійних ритуалів є розмежування між чистотою і оскверненностью. Релігійні обряди заздалегідь передбачають деяку ступінь оскверненності що чинить їх, який повинен очиститься в процесі обряду або до здійснення його. Очищення зазвичай здійснюється за допомогою води і є невід'ємною частиною більшості релігійних обрядів.[63]

Лампи, піднесені індуїстським святим під час вечірньої пуджі в храмі Шрі Кокарнешварар'в містечку Тірукокарнам, Таміл-Наду.

Індуси вірять в особливу дієвість жертвування і в поняття «доброї карми» або пуньї, яка набувається через благодійність, вчинення «добрих справ» і накопичується протягом життя, забезпечуючи захист і добробут в наступному перевтіленні.[63]Ведичні ритуали вогняних жертвоприношень, які називаються «яґья», також є важливим елементом в обрядовій практиці індуїзму. Вони виступають як невід'ємна частина таких церемоній, як весілля, похорон, посвячення в учні тощо.[64]

Індуїстський обряд кремації на поховальному багатті в одному з основних святих місць паломництва - Варанасі.

З нагоди таких подій, як народження дитини, весілля або похорон, проводяться цілий ряд складних релігійних ритуалів. До них відносяться такі обряди, як аннапрашан (коли дитині вперше дають тверду їжу), упанаянам (формальний початок отримання освіти), шраддга (проводиться за померлими родичами).[65][66] У більшості індійських сімей, точний час проведення різних церемоній, в особливості таких як заручини молодої пари, весілля та ін, визначається після консультації з ведичним астрологом. [65] Обов'язковим обрядом для всіх, за винятком саннйясі і дітей до п'яти років, є кремація тіла після смерті. Під час традиційного індуського обряду кремації тіло загортають у тканину і спалюють на погребальному багатті.

Паломництво і св'ята

Аллахабад у 2001 році під час проведення найбільшого фестивалю у світі — Кумбха-мели. У 2007 році у ньому прийняло участь близько 70 млн. індусів, що стало найбільшим зібранням людей в історії.

Паломництво є однією з релігійних практик, характерних для індуїзму. Святе місце паломництва називають "тіртха" або "дхамадама, драма, хама". Основні тіртхи в індуїзмі:

Також важливими місцями паломництва є наступні міста, які особливо знамениті своїми прадавніми храмами:

  • Пурі — там розміщений один із найбільших вайшнавских храмів у світі, де щорічно проходить найбільший вайшнавский фестиваль Ратга-Ятра.
  • Тірупаті — там розташований вайшнавский храм Тірумала Венкатешвара — найбагатший і найвідвідуваніший індуський храм у світі, який називають "індуїстським Ватиканом".
  • Катра — там знаходиться храм Вайшно Деві.
Кіртан під час Навадвіпа Мандала парікрами — міжнародної ґаудія-вайшнавської парікрами по св'ятих місцях, пов'язаних з життям і діяльністю Шрі Чайтан'ї. У цьому щорічному паломництві у Західній Бенгалії, приймають участь індуси-вайшнави з більше, ніж 50-ти країн світу.

Чотири найсв'ятіші дгарми в індуїзмі:

Також існує чотири основних міста паломництва вв Гімалаях, котрі звуть Чар-дгам:

Кумбха-Мела — це найбільший фестиваль в індуїзмі. Він проводиться раз у чотири роки по черзі в чотирьох містах: Аллахабаді, Харідварі, Нашіке, і Удджайні.

Вайшнавський фестиваль у храмі Варадараджа в св'ятому місці паломництва у південно-індійському місті Канчіпурам.

Дати свят в індуїзмі, як правило визначаються індуїстським календарем. Свята в індуїзмі, за звичай, проводяться на честь різних аватар Бога, і подій, пов'язаних з ними. Багато індуїстських фестивалів співвідносяться зі зміною пір року. Деякі свята відзначають тільки послідовники певного напрямку в індуїзмі або жителі певного регіону індійського субконтиненту. Найбільші індуїстські фестивалі, які проводяться повсюдно:

Напрямки індуїзму

Докладніше: Напрямки індуїзму
Одна з дванадцятьох ґопурам храму Мінакші Амманв місті Мадурай, присвяченого Шиві й Парваті.

В індуїзмі не існує загальної, центральної доктрини, авторитетної для всіх напрямків індуїзму, а багато хто з послідовників індуїзму взагалі не вважають, що належать до якого-небудь певного напрямку.[67] Вчені, однак, виділяють в сучасному індуїзмі чотири основні традиції:

Основна різниця між цими напрямками індуїзму полягає в тому, якій формі Бога належить поклоніння як Всевишньому, і в традиції, пов'язаної з цим поклоніння.

Головний ґопурам храму Вішну в Шріранґам - найбільшого вайшнавського храму в світі.

Послідовники монотеістичної традиції вайшнавізма поклоняються Вішну і його основним [[аватара]м, таким як Крішна і Рама, як Богу в різних Його іпостасях. Шіваіти поклоняються Шіві; Шакти поклоняються Шакті, уособленій в жіночому божестві або Богині-матері Деві, тоді як смартфони вірять у єдність п'яти божеств Шанмата, які виступають як персоніфікація Всевишнього.

Інші напрямки в індуїзмі, такі як ґанапатья (культ поклоніння Ґанеші) і саура (поклоніння богові Сонця Сур'ї), не мають багато послідовників і не поширені так широко.

Є також рухи, які важко віднести до однієї зі згаданих вище категорій. Як, наприклад, «Арья-самадж» Даянанди Сарасваті, що відкидає поклоніння мурті і робить основний акцент на Веди і ведичні вогненні жертвопринесення (яґ'ї).

Також як послідовники інших релігій, деякі індуси вважають свою традицію більш значущою, ніж інші. Однак, багато хто з індусів розглядає інші традиції індуїзму як прийнятні альтернативи своєї власної. Єресі, як такої, не існує в індуїзмі.[68]

Варнашрама

Докладніше: Ашрама та Варнашрама-дгарма

Традиційно в індуїзмi життя ділиться на чотири ашрама (періоди або стадії).

  • Брахмачар'я - Перший період життя, стадія навчання, яку учень проводить як монах, практикуючи статеву стриманість і займаючись служінням гуру, отримуючи від нього духовне знання.
  • Ґріхастга — сімейне життя, робота. У цьому ашрамі здійснюються пурушартгі ками і артгі. Борг сім'янина-індуса полягає у підтримці своїх батьків, дітей, гостей і святих особистостей.
  • Ванапрастга — відхід від справ і підготовка до повного зречення від матеріального світу. На цій стадії, всі матеріальні обов'язки поступово передаються вже дорослим дітям і більше часу присвячується духовним практикам та паломництву в святі місця.
  • Саннйаса — останній етап життя, стадія повного зречення від матеріального світу, яка характеризується аскетизмом і повною присвятою самоусвідомленню й духовним практикам. У цьому ашрамі здійснюється необхідна підготовка до моменту смерті і досягненню мокші.[69]
Садгу в Катманду, Непал

Монашество

Докладніше: Саннйаса

Деякі індуси вибирають чернечий спосіб життя «саннйасу» з метою зосередитися на досягненні звільнення чи іншої форми духовної досконалості. Ченці присвячують себе простому й аскетичному життю, складають обітницю целібату і припиняючи всіляку матеріальну діяльність, повністю зосереджуються на духовних практиках, метою яких є усвідомлення Бога.[70] Ченців в індуїзмі зазвичай називають саннйасі, садгу або свамі.[71] Жінок-черниць називаютьсаннйасіні. Ченці користуються величезною повагою в індійському суспільстві. Вони або живуть в монастирях, або мандрують, покладаючись лише на Бога в забезпеченні тілесних потреб.[72]Нагодувати мандрівного садгу, або надати йому будь-яку іншу допомогу, вважається дуже благочестивим вчинком, а для сімейних людей до того ж є обов'язком. Садгу прагнуть ставитися до всіх з повагою і співчуттям, незалежно від того, чи є людина багатою чи бідною, злодієм або добродієм. Відмінною рисою садгу також є відносна свобода від подвійності матеріального світу: вони як правило байдужі до похвали або критикі, страждання або насолоди.[70]

Варни і кастова система

Докладніше: Варни та Варнашрама-дгарма
Брахмана проводить пуджу бику Нанді в храмі Бріхадішвара в Танджавурі. Ця статуя бика Нанді має довжину 6 метрів і була вирізблена з одного блоку граніта в Х столітті.

В індуїзмі, суспільство традиційно ділиться на чотири стани, що називаються варни, що в перекладі з санскриту означає «колір, форма, зовнішність».[16]

Як серед індусів, так і серед вчених, існує багато суперечок про те, чи є кастова система невід'ємною частиною індуїзму, заснованою на Священних Писаннях, або ж являє собою застарілий соціальний звичай.[73][74] Веди, найстарші з писань, докладно описують і підтримують поділ суспільства на чотири стани і вказують на те, що кожен індивід повинен реалізувати себе в житті відповідно до свого характеру і нахилам (відображених, зокрема, в ведичному гороскопі), й виконувати свої обов'язки предписані як для свого власного блага, так і для блага всього суспільства. Деякі тексти «Ріг-веди»[75]та інших писань, що відносяться до більш пізнього періоду, вказують на те, що з самого початку приналежність до однієї з варн не обов'язково визначалася народженням людини в тій чи іншій родині, а швидше за залежала від роду занять індивіда, його особистих якостей, природи і нахилу:

Ліві лапки Я - співак, мій батько - лікар, моя мати працює на млині, мелячі зерно.[76] Праві лапки

Однак, з часом, система варн зазнала змін і перетворилася на жорстку кастовую систему, в якій приналежність до певної варни стала передаватися виключно як спадщина та представники вищих каст не давали можливості «піднятися» тим, хто належав до нижчих каст. Така деградація оригінальної концепції системи варн поклала початок дискримінації, що ґрунтується на приналежності за народженням до тієї чи іншої варни.

Індуїстський брахмана здійснює вогняне жертвоприношення (яґью.)

Категоризація каст також дається в «Ману-смріті».[77]У «Бгаґавад-Ґіті» Крішна стверджує, що поділ суспільства на чотири варни було створено особисто ним, Богом, але нічого не говорить про кастовий поділ суспільства за народженням. Приналежність до тієї чи іншої варни, згідно «Бгаґавад-Ґіті», визначається в залежності від якостей індивіда і діяльності, якою він займається:

Ліві лапки У відповідності з трьома гунами (якостями) матеріальної природи і пов'язаною з ними діяльністю, Я розділив людське суспільство на чотири стани. Але знай же, що, хоча Я і є творцем цієї системи, Сам Я, вічний і незмінний, непричетний до якої-небудь діяльності.[78] Праві лапки
Вайшнавські брахмани-пуджарі храму Венкатешвара в Тірупаті, Південна Індія.

Це також підтримується різними історіями ведичних мудреців (ріші), які не були народжені в брахманічних сім'ях, але стали брахманами пізніше. Наприклад, ріші Вішвамітра народився в родині кшатрія, і тільки пізніше прославився як великий брахмана-мудрець, що явно вказує на те, що каста не визначалася народженням. Інший мудрець, Валмікі, взагалі був розбійником та знаходився на рівні нижче шудри, але пізніше «перетворився» в святого мудреця, і написав «Рамаяну». А укладач всієї ведичної літератури ріші Вьяса був сином дочки шудри-рибалки.[79]

Також, у ведичні часи, для шудр не існувало заборони на вивчення Вед і на участь в релігійних ритуалах. Така заборона з'явилася набагато пізніше.[80]

На протязі історії, багато хто з громадських діячів та соціальних реформаторів, таких як Махатма Ганді, піддавали критиці кастову дискримінацію.[81]Релігійний учитель Рамакрішна (1836-1886) говорив:

Ліві лапки Улюблені Бога не належать до жодної касти. Брахмана, який не має любові до Бога - то вже не брахмана, а парія, що полюбили Бога - вже більше не парія. За допомогою бгакті (любові і відданості Богові) навіть недоторканий очищується і піднімається до найпіднесенішого рівня.[82] Праві лапки

Багато соціологів вказують на те, що в сучасному контексті система варн володіє точною гнучкістю і не заслуговує всієї критики щодо соціальної дискримінації, якій її піддають.[83][84]

Корови споконвіку шануються індусами як мати та їх вбивство карається законом майже в усіх штатах сучасної Індії .

Ахімса і вегетеріанство

Навернення в індуїзм

Чоловічі і жіночі аспекти Бога в індуїзмі

Роль жінок в індуїзмі

Індуїзм та інші релігії

Соціальний устрій

Соціальний устрій аріїв створений не людиною, а самим Бгаґаваном. Він створив чотири класи людського суспільства. Вважається, що така система існує від початку виникнення цивілізації. Чотири соціальні групи (варни) включають:

  1. брахманів - учителів і духовних наставників,
  2. кшатріїв - адміністраторів і воїнів,
  3. вайш'їв - фермерів і торговців,
  4. шудр - робітників і ремісників.

Ці варни є природними категоріями людей, їх можна виявити в будь-якій людській цивілізації. Прибічники такої системи стверджують, що хоч вона в наші часи й виродилась у систему спадкових каст (і тому була справедливо відкинута), її початкова структура була дана Верховним Бгагаваном і є логічною і природною, оскільки заснована на поділі людей за їхніми властивостями, а не кастовими ознаками.

Індуїзм сьогодні

Сьогоднішні індуси — це, по суті справи, ті, хто слідує принципам ведичної культури, а релігія Вед (індуїзм) за кількістю послідовників посідає третє місце в світі (після ісламу й християнства).

Першоджерелом індійської дгарми (релігії) визнаються Веди. Згідно дгармасутри Гаутами (1, 1–2), "джерелом дгарми є Веда, а традиція і звичай притаманні знаючим її". Інші дгармасутри і смріті дотримуються тієї ж самої думки (Апастамба, 1,1,1–2, Васіштга, 1,4–5). Уважне вивчення Вед приводить нас до того ж самого висновку.

Враховуючи все вищесказане, можна сказати, що Веди збереглись в Індії в первинній чистоті як наука про Бога (філософія й релігія). А в Україні вони залишились у вигляді казок та міфів. Пам'ятники давньої ведичної культури до сих пір збереглись в Індії і є живим свідченням колишньої величі цієї культури.

В Україні за державною статистикою [1] налічується 37 релігійних громад Товариства Свідомості Крішни (відгалуження Вайшнавізму, одного з напрямків індуїзму). Існує інтернет-портал Світ Харе Крішна.


Примітки

  1. ↑ «Повний Оксфордський словник світових релігій». Джон Боукер. Oxford University Press, 2000;
  2. ↑ Religion: Hinduism. MapMachine Student Edition. National Geographic Society. Процитовано 10 квітня 2007.
  3. ↑ Kenoyer, 1998, с. 180—183
  4. ↑ Osborne, 2005, с. 9
  5. ↑ Klostermaier, 1994, с. 1
  6. ↑ Major Religions of the World Ranked by Number of Adherents. Adherents.com. Процитовано 10 липня 2007.
  7. ↑ Chidbhavananda, 1997, с. 67—74
  8. ↑ а б Corrigan, 2007, с. 52—53
  9. ↑ Weightman, 1998, с. 262—263
  10. ↑ Polytheism. Encyclopædia Britannica. Encyclopædia Britannica Online. 2007. Процитовано 5 липня 2007.
  11. ↑ а б в г та Bhaskarananda, 1994 Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «bhaskaranandaessential» визначена кілька разів з різним вмістом
  12. ↑ Vivekananda, 1987
  13. ↑ Chakravarti, 1991 Hinduism is a monotheistic religion which believes that God manifests Himself or Herself in several forms. One is supposed to worship the form that is most appealing to the individual without being disrespectful to other forms of worship.
  14. ↑ Monier-Williams, 1974, с. 20—37
  15. ↑ Werner, 1994, с. 7
  16. ↑ а б в г д Monier-Williams, 2001 Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «MW Sanskrit dict.» визначена кілька разів з різним вмістом
  17. ↑ Sen Gupta, 1986, с. viii
  18. ↑ Monier-Williams, 2001, с. 495.
  19. ↑ Werner, 1994, с. 80
  20. ↑ Renou, 1964, с. 55
  21. ↑ Harman, 2004, с. 104—106
  22. ↑ а б в Gupta, 2007
  23. ↑ Висновок експертної комісії під керівництвом А. А. Куценкова «Бгаґаван, особистісний Бог, проявляє Себе в нескінченному різноманітті форм і втілень, які являють собою різні аспекти Його особистості. Різні форми та прояви Господа носять різні імена, головними з яких для вішнуїтів є Вішну ( "Всюдисущий"), і Крішна ( "Всеприваблюючий")». Склад експертної комісії: Куценков Анатолій Акимович - доктор історичних наук, заступник директора Інституту сходознавства, керівник Центру індійських досліджень Російської академії наук; Ткачова Ганна Олександрівна - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту сходознавства РАН, автор монографій «Індуїські містичні організації та діалог культур »(М. 1989) і «Нові релігії Сходу »(М, 1991); Іваненко Сергій Ігорович - релігієзнавець, доктор філософських наук, керівник авторського колективу довідника« Релігійні організації Російської Федерації » (М, 1996)
  24. ↑ Apte, 1997
  25. ↑ Smith, 1991, с. 64
  26. ↑ Radhakrishnan, 1996, с. 254
  27. ↑ «Бхагавад-Гита» глава 2. Краткое изложение «Бхагавад-Гиты», текст 22
  28. ↑ См. «Бхагавад-гита» глава 16. Божественные и демонические натуры. Тексты 8-20
  29. ↑ Vivekananda, 2005, с. 301—02
  30. ↑ Rinehart, 2004, с. 19—21
  31. ↑ Bhaskarananda, 1994, с. 79—86
  32. ↑ Nikhilananda, 1992
  33. ↑ Rosen, 1997
  34. ↑ а б в г Werner, 1994
  35. ↑ а б в г д Bhaskarananda, 1994, с. 7
  36. ↑ а б в г д Bhaskarananda, 1994
  37. ↑ "Той, хто знає, що мету санкг'ї можна також досягти за допомогою бгакті, і розуміє, що аналітичне вивчення світу і бгакті рівнозначні, бачить дійсний стан речей." (Bhaktivedanta, 1997, ch. 5.5)
  38. ↑ Monier-Williams, 1974, с. 116
  39. ↑ а б в г Nikhilananda, 1990, с. 3—8
  40. ↑ Coulson, 1992
  41. ↑ Rigveda. The Hindu Universe. HinduNet Inc. Процитовано 25 червня 2007.
  42. ↑ «Hindu History» BBC називає фалічні символи Хараппської цивілізації елементами «Доісторичної релігії (3000-1000 до н. е.)».
  43. ↑ Oberlies, 1998, с. 158
  44. ↑ Goldman, 2007, с. 23.
  45. ↑ Rinehart, 2004, с. 28.
  46. ↑ Olivelle, Patrick, «The renouncer tradition», in Flood, 2003, с. 273—274
  47. ↑ Eliot, 2003
  48. ↑ а б в г д е ж Radhakrishnan та Moore, 1967, с. xviii–xxi.
  49. ↑ а б в Basham, 1999
  50. ↑ The rise of Jainism and Buddhism. Religion and Ethics—Hinduism: Other religious influences. BBC. 26 July 2004. Процитовано 21 квітня 2007.
  51. ↑ J.T.F. Jordens, «Medieval Hindu Devotionalism» in та Basham, 1999
  52. ↑ Sargeant та Chapple, 1984, с. 3
  53. ↑ Sargeant та Chapple, 1984, с. 3
  54. ↑ Hindu Wisdom - Women in Hinduism. Процитовано 2 січня 2006.
  55. ↑ Hinduwebsite.com explaining the yajnas. Процитовано 25 червня 2007.
  56. ↑ Swami Shivananda's mission. Процитовано 25 червня 2007.
  57. ↑ What is Veda?, Vedah.com
  58. ↑ Werner, 1994, с. 166
  59. ↑ Monier-Williams, 1974, с. 25—41
  60. ↑ «Смріті» Свамі Шівананди
  61. ↑ а б в г д Valpey, 2006
  62. ↑ Religious Life. Religions of India. Global Peace Works. Процитовано 19 квітня 2007.
  63. ↑ а б в г Domestic Worship. Country Studies. The Library of Congress. September 1995. Процитовано 19 квітня 2007.
  64. ↑ Hindu Marriage Act, 1955. Процитовано 25 червня 2007.
  65. ↑ а б Life-Cycle Rituals. Country Studies: India. The Library of Congress. September 1995. Процитовано 19 квітня 2007.
  66. ↑ Banerjee, Suresh Chandra. Shraddha. Banglapedia. Asiatic Society of Bangladesh. Процитовано 20 квітня 2007.
  67. ↑ Werner, 1994, с. 73
  68. ↑ India and Hinduism. Religion of World. ThinkQuest Library. Процитовано 17 липня 2007.
  69. ↑ S.S. Rama Rao Pappu, «Hindu Ethics», in Rinehart, 2004, с. 165—168
  70. ↑ а б Bhaskarananda, 1994, с. 112
  71. ↑ McGregor, 1999
  72. ↑ Michaels, 2004, с. 316
  73. ↑ Michaels, 2004, с. 188—197
  74. ↑ The Caste System. Hindu Wisdom. August 15, 2006. Процитовано 17 липня 2007.
  75. ↑ Мандала 10.90
  76. ↑ «Ріг-Веда» Мандала 9.112.3
  77. ↑ Manu Smriti Laws of Manu 1.87-1.91
  78. ↑ «Бгаґавад-Ґіта» глава 4. Божественне знання 4.13
  79. ↑ Sabhlok, Prem «Glimpses of Vedic Metaphysics» Page 21
  80. ↑ «Шукла Яджур-веда» 26.2
  81. ↑ Elenanor Zelliot, "Caste in Contemporary India, " in Rinehart, 2004
  82. ↑ Nikhilananda, 1992, с. 155
  83. ↑ Silverberg, 1969, с. 442—443
  84. ↑ Smelser та Lipset, 2005

Посилання

Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Індуїзм&oldid=2012638