Артем Конашкович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Артем Конашкович
{{{ім'я}}}

Час на посаді:
1625 — 1628
Попередник Федір Ходика-Кобизевич
Наступник Созон Балика

Народився невідомо
Помер 1628
Підданство Річ Посполита

Рід Конашковичі
Батько Семен Конашкович
Релігія православ'я

Арте́м Конашко́вич (? — 1628) — діяч київського магістрату часів Речі Посполитої, війт Києва в 1625–1628 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив зі впливового і заможного міщанського роду Конашковичів. Син Семена Конашковича, війта Києва у 1581–1587 роках. Мешкав у Добромикільській парафії, від батька успадкував будівлі та садиби на Конашківській вулиці. Завдяки родинному впливу зумів доволі рано стати райцею. 1606 року був посланцем до королівського двору з прохання підтвердити привілей Лжедмитрія I від 1604 року. 1610 року отримав посаду радці магістрату.

1611 року обирається бурмістром. 1614 року виконував обов'язки старшого бурмістра за час відсутності Созона Балики. 1618 року в асесорському суді представляв інтереси міської громади при розгляді судової справи київських міщан із ченцями і капітулою Києво-Печерського монастиря. 1619 року стає рочним бурмистром, 1620 року — радцею Старої ради. Разом з іншими бурмистрами був фундатором церкви Різдва Св. Iоанна Предтечі, що знаходилася бiля дзвіниці церкви Св. Бориса i Глiба. Відстоював її інтереси перед замковими урядниками.

У 1625 році після загибелі війта Федора Ходики разом з радцею Василем Хурсевичем повідомив про ці події київського воєводу Томаша Замойського. Того ж року обирається війтом, на що отримав підтвердження від короля Сигізмунда III (в офіційних паперах названо привілейованим війтом). На цій посаді перебував до самої смерті в 1628 році. Перед смертю прийняв схимну під ім'ям Євстратій.

Джерела[ред.ред. код]

  • Петров Н. Киевская Рождество-Предтеченская или Борисо-Глебская церковь. — К., 1896. — С. 28. (рос.)
  • Попельницька О. Історична топографія київського Подолу XVII — початку XIX століття / відповід. ред. М. Ф. Дмитрієнко. — К. : ВД «Стилос», 2003. — С. 213. — ISBN 966-8518-03-9.