Данило Полоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Данило Полоцький
Печатка Київського магістрату 1671-1700.png
Народився невідомо
Помер 4 червня 1675
Київ
Підданство Козацька держава
Московське царство
Суспільний стан міщанин
Посада Війт Києва
Термін 1660—1675
Попередник Богдан Сомкович
Наступник Федір-Ждан Тадрина
Рід Полоцькі
Батько Андрій Полоцький
Діти 1 син

Дани́ло По́лоцький (? — 4 червня 1675) — 2-й війт Києва часів Козацької держави.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з заможної міщанської родини Києва. Син купця Андрія Полоцького. Про дату народження відсутні відомості. У 1654 році обіймав посаду бурмістра. Того ж року згадується на посаді субделегата (виконуючого обов'язки війта) під час відсутності війта Богдана Сомковича.

У 1660 році після смерті війта Богдана Сомковича обирається новим очільником Києва. У 1661 році отримав грамоту від царя Олексія I щодо підтвердження магдебурзького права міста. Грамоту на війтівство від московського царя він отримав не одразу після свого обрання, як це мало бути за законом, а лише через 7 років, 20 лютого 1667 року. Можливо, грамоту, видану одразу після обрання, було втрачено, а у 1667 року цар видав повторну.

Впродовж війтівства Данила Полоцького київські міщани отримали низку гетьманських універсалів, спрямованих на захист їхніх прав і привілеїв. 1660 року отримав від гетьмана Юрія Хмельницького універсал щодо дозволу на вільну проїзд києвським купцям до усіх міст Московського царства на торг. 1663 року Данило Полоцький виклопотав охоронну грамоту від гетьмана Івана Брюховецького, що забороняла стягувати з міщан кошти на утримання перехожих військ, зокрема, забороняла брати у них підводи. 1665 року додатковий універсал аналогічного змісту І. Брюховецький надав місту у відповідь на численні скарги війта на порушення першого.

Данило Полоцький клопотався про інтереси міщан і перед московським царем. У 1661 році вони були звільнені на 5 років від сплати податку до державної скарбниці, щоб на ці гроші укріпити земляним валом та гарматами Поділ. Міщани купили лісу і харчів для робітників, проте московський воєвода Василь Шереметьєв забрав усі ці запаси до Старокиївської фортеці. Крім того, він зайняв міщанські сінокоси, перевози, рибні озера та ін. Данило Полоцький звернувся до царя зі скаргою. Відповіддю на скаргу Данила Полоцького була жалувана грамота 1661 року, у якій було сказано, що всі прохання міщан будуть задоволені, якщо вони мають на це жалувані грамоти.

У жовтні 1665 року Данило Полоцький знову звернувся до царя з чолобитною на воєводу Василя Шереметьєва та його помічника Чаадаєва, поскаржившись на те, що вони утискують міщан. Чаадаєв подав деякі пояснення, і міщани дійшли з ним згоди. 29 жовтня того ж року Данило Полоцький виклопотав у царя нову грамоту на магдебурзьке право з оголошенням царської протекції місту за умови сплати міщанами «належных хлебных и денежных» податків до державної скарбниці.

1665 року під час виїзду до Каніва та Москви війт залишав субделегатом (на кшталт виконувача обов'язків) Михайла Зосимовича, який мав конфлікт з прилуцьким полковником Лазарем Горленком.

Помер у 1675 році. Його наступником на посаді війта став Федір-Ждан Тадрина

Родина[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]