Багазій Володимир Пантелеймонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Пантелеймонович Багазій
Bahaziy.jpg
Народився 1902(1902)
с. Рябіївка, Волинська губернія
Помер після червня 1942
урочище Бабин Яр, Київ, Райхскомісаріат Україна
Розстріляний
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНРСРСР СРСР
Національність українець
Посада голова (бургомістр) Київської міської управи (29.10.1941 — 19.02.1942)
Попередник Олександр Оглоблин
Наступник Леонтій Форостівський
Партія ОУН

Багазі́́й Володи́мир Пантелеймо́нович (1902, с. Рябіївка, тепер Волочиський район — 21 лютого 1942, Київ, Райхскомісаріат Україна) — український політичний діяч, член ОУН, голова (бургомістр) Київської міської управи (29.10.1941 — після червня 1942[1]).

Біографія[ред.ред. код]

За фахом учитель. До війни працював у школі викладачем математики, був аспірантом Київського державного університету.

Належав до мельниківського крила Організації українських націоналістів.

Після того, як у 1941 році німці зайняли Київ, співпрацював з Українською національною радою, яку очолив Микола Величківський[2].

У вересні-жовтні 1941 року був заступником голови (бургомістра) Київської міської управи Олександра Оглоблина, а після відставки останнього сам займав цю посаду (жовтень 1941 — лютий 1942). З початку німецької окупації сприяв налагодженню адміністративного апарату Києва. За його участю формувалися департаменти муніципалітету, був створений Український червоний хрест, функціонувала Українська національна рада — представницький орган, що репрезентував українців в органах окупаційної влади. На керівні посади у Київську міську управу Володимир Багазій намагався призначати національно-свідомі кадри, головне — з ОУН(м). Прагнув усунути від керівництва містом окупаційну військову адміністрацію. Підтримував національно орієнтованих публіцистів (Івана Рогача, Олену Телігу та ін.).

За свою націоналістичну діяльність та саботаж розпоряджень окупаційної влади заарештований німецькою службою безпеки. Проти Багазія свідчив його заступник Всеволод Волканович, якого за це було звільнено з ув'язнення та відновлено на посаді заступника міського голови (завідував житловим фондом, згодом емігрував[3]).

Розстріляний у 1942 року в Бабиному Яру разом з іншими діячами українського визвольного руху (точна дата невідома, але не раніше червня 1942 року[1]).

Словесний портрет залишив відомий український письменник та діяч національно-визвольного руху Улас Самчук:

« Бувший радянський народний учитель. Високого росту, худий, трохи похилений наперед, прямий з малою горбинкою ніс, звучний, отвертий і рішучий голос, недбалі енергійні рухи. Учитель. У нас всі учителі… Пан Б. не звичайний учитель. Учителем він був лише тому, що так трапилося. Його призначення в політиці, в уряді, в адміністрації. Він горить іншими вогнями, ніж звичайний учитель. … Погляд його на емігрантів, які повернулись… Ну… Всі вони гарні люди, але більше фантасти, ніж практики. Необхідна ініціатива, необхідний конкретний і чисто практичний підхід до всіх справ. І тут ми погоджуємось[4]  »

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]