Назарчук Арнольд Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арнольд Григорович Назарчук
Арнольд Григорович Назарчук
Арнольд Григорович Назарчук
Голова Київської міської ради народних депутатів
15 травня 1990 — 1 листопада 1990
Попередник: посаду засновано
Спадкоємець: Григорій Малишевський
 
Народження: 12 серпня 1932(1932-08-12) (91 рік)
с. Збаржівка, Погребищенський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Національність: українець
Країна: СРСР СРСР → Україна Україна
Освіта: Київський політехнічний інститут
Партія: КПРС
Діти: двоє синів
Автограф:
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Назарчук.

Арно́льд Григо́рович Назарчу́к (12 серпня 1932(19320812), с. Збаржівка, Погребищенський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР) — перший демократично обраний голова Київської міської ради народних депутатів (1990), інженер, організатор виробництва в галузі приладобудування.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 серпня 1932 року в родині вчителя. Після закінчення в 1956 році Київського політехнічного інституту за спеціальністю «інформаційно-вимірювальна техніка» працював інженером-технологом, старшим інженером, начальником лабораторії, заступником головного конструктора заводів приладобудівної галузі (Єреван, Житомир, Черкаси).

У 1964–1968 роках працював на посаді головного інженера житомирського виробничого об'єднання «Електровимірювач»[1].

У 1979–1986 роках працював у Москві керівником головного комітету (рос. главк) Міністерства приладобудування, засобів автоматизації і систем управління СРСР[2][3]

З грудня 1986 до травня 1990 року — генеральний директор київського науково-виробничого об'єднання «Електронмаш».

На виборах 4 і 18 березня 1990 року по виборчому округу № 146 А. Г. Назарчук був обраний до Київської міської ради народних депутатів. В результаті п'ятираундових виборів 15 травня був обраний головою Київради.[4] Його кандидатура була висунута представником блоку комуністів і безпартійних. Перемога А. Г. Назарчука (члена КПРС з 1960) була забезпечена завдяки компромісу між двома блоками: фракцією комуністів і безпартійних і фракцією «Демократичний блок» (Народний Рух України і його прихильники). Компроміс полягав у тому, що на посаду заступника голови міськради був обраний представник демократів О. М. Мосіюк.

Головування А. Г. Назарчука було недовгим. У часи надзвичайно гострого політичного протистояння 1990 року в країні і зокрема у Києві голові Київради, досвідченому господарнику, у якого не було достатнього політичного досвіду, не вдалось консолідувати Київраду, засідання якої часто не проводились через відсутність кворуму.

У липні 1990 року у першого демократично обраного голови Київради Арнольда Назарчука взяв інтерв'ю американський журналіст Девід С. Броудер (Washington Post Writers Group). Це інтерв'ю під назвою «Розчарування мера великого радянського міста» було опубліковане в багатьох закордонних виданнях[5].

Під час його головування у Київраді 24 липня 1990 року над мерією за рішенням сесії було піднято синьо-жовтий прапор, проте сам Арнольд Назарчук відповідного рішення не приймав. Він згадував «Йшла сесія, десь приблизно посередині цієї сесії мені стало зле. Так що рішення і приймав, і підписував не я. Мені не дуже подобався саме такий прапор, але те, що український прапор мав бути — не було сумнівів»[6].

4 листопада 1990 року Арнольд Назарчук очолював делегацію Києва на Міжнародній асамблеї міст — посланців миру в Нью-Гейвені (штат Коннектикут, США), де серед іншого зустрівся з представниками української діаспори, з мером Нью-Гейвена і з президентом Єльського університету[7]

31 жовтня 1990 року Арнольд Назарчук покинув посаду мера в знак протесту проти того, що комуністична фракція в Київраді провела закриту сесію виконкому, на якій санкціонувала парад 7 листопада на Хрещатику. Голова навіть не був проінформований про це засідання[8].

Своєю основною заслугою на посту голови Київради Арнольд Назарчук вважає рішення створити газету Київради «Хрещатик», яка була першим у тодішньому Радянському Союзі громадським виданням.

Після відставки з поста голови Київської міської ради працював у Київському політехнічному інституті.

У 1993 році очолював Фонд комунального майна Київради[9].

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, має двох синів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 серпня 2011. Процитовано 13 березня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Київський політехнічний інститут, кафедра «Інформаційно-вимірювальні системи». Про підрозділ. Архів оригіналу за 28 листопада 2013. Процитовано 13 березня 2013.
  3. ↑ Історія кафедри інформаційно-вимірювальної техніки. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 13 березня 2013.
  4. ↑ Kiev Council (finally) elects mayor[недоступне посилання з червня 2019](англ.)
  5. ↑ The Frustrations of a Soviet Big-City Mayor, By David S. Broder. — Washington Post Writers Group, July 18, 1990 (англ.) [Архівовано 29 січня 2016 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Сьогодні — день офіційного відродження українського прапора / Перший національний канал, 24.07.2011 (відео). [Архівовано 6 липня 2013 у Archive.is]
  7. ↑ Kiev mayor arrives in U.S. for peace conference, visits with Ukrainian community in New Haven[недоступне посилання] // The Ukrainian Weekly. — 1990. — № 44. — November 4.(англ.)[недоступне посилання з червня 2019]
  8. ↑ Alternative meetings in Kiev observe October Revolution // The Ukrainian Weekly. — 1990. — № 45. — November 11. — pp. 1, 11. (англ.) [Архівовано 28 січня 2016 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Kiev privatization gets go-ahead[недоступне посилання] // The Ukrainian Weekly. — 1993. — June 13. — p. 15. (англ.)[недоступне посилання з червня 2019]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Назарчук_Арнольд_Григорович&oldid=39446825