Бурка Михайло Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Йосипович Бурка
Михайло Йосипович Бурка
Голова виконкому Київської міськради депутатів трудящих
2 грудня 1963 — 15 серпня 1968
Попередник: Олексій Давидов
Спадкоємець: Володимир Гусєв
 
Партія: КПРС
Освіта: Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут
Народження: 6 вересня 1914(1914-09-06)
ст. Сентянівка, Катеринославська губернія, Російська імперія (нині Слов'яносербський район, Луганська область)
Смерть: 26 лютого 1988(1988-02-26) (73 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Національність: українець
Підданство: Flag of Russia.svg Російська імперія
Громадянство: Ensign of the Ukrainian SSR 1921.png УСРР
СРСР СРСР
Автограф: Mykhailo Burka Signature 1965.png
Нагороди:
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського — 1945
Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1944 Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1943 Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985 Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки  — 1943 Медаль «За відвагу» — 1943
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За Одру, Нису і Балтику»

Медіафайли у Вікісховищі?

Бу́рка Миха́йло Йо́сипович (6 вересня 1914(19140906), ст. Сентянівка, Катеринославська губернія, Російська імперія — 26 лютого 1988, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський державний діяч, голова виконавчого комітету Київського міської ради депутатів трудящих у 1963–1968 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 5–8-го скликань. Кандидат в члени ЦК КПУ в 1960–1971 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в ст. Сентянівці (тепер селище Слов'яносербського району Луганської області, Україна) у родині робітника. У 1928 році закінчив семирічну школу. У 1931 році закінчив будівельний технікум у Луганську.

З 1931 року працював техніком-будівельником, старшим техніком, начальником планово-технічного відділу, виконавцем робіт тресту «Донбасжитлобуд» у Краматорську.

У 19361941 роках — студент Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту, отримав диплом з відзнакою.

З липня 1941 року служив у Червоній армії. Командував саперною ротою, гвардійським технічним батальйоном. Брав участь у бойових діях під час німецько-радянської війни, воював на Калінінському, Південно-Західному, Донському та 1-му Українському фронтах. Закінчив війну у званні майора, на посаді командира окремого інженерно-саперного батальйону в складі 5-ї гвардійської армії.

Член ВКП(б) з 1943 року.

Демобілізувався із армії у 1947 році. У 19471953 роках працював головним інженером, начальником управління капітального будівництва Запорізького заводу «Комунар», начальником будівельних управлінь № 114 і № 115, керуючим будівельним трестом № 99 Міністерства будівництва підприємств машинобудування СРСР в місті Запоріжжі. У 19531957 роках працював керуючим тресту «Запоріжбуд» у Запоріжжі.

У 19571958 роках — 1-й секретар Запорізького міського комітету КПУ.

У 19581963 роках — завідувач відділу будівництва і міського господарства ЦК КПУ.

Від 2 грудня 1963 до 15 серпня 1968 року — голова виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих.

6 серпня 1968 — 12 травня 1975 року — голова Державного Комітету Ради Міністрів Української РСР у справах будівництва (Держбуду УРСР). Після виходу на пенсію працював головним редактором київського журналу «Строительные материалы и конструкции».

Помер 26 лютого 1988 року в Києві (нині Україна).

Нагороди[ред. | ред. код]

Під час війни нагороджений орденами Червоного Прапора, Олександра Невського (12.04.1945), Червоної Зірки (16.02.1943), Вітчизняної Війни I ст. (07.07.1944) та II ст. (08.10.1943); медалями «За відвагу» (12.03.1943), «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною», «За визволення Праги» та польською «За Одер, Нису і Балтику».

Під час повоєнної праці нагороджений двома орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної Війни IІ ст. (06.04.1985) та багатьма медалями.

Джерела[ред. | ред. код]