Лаврухін Микола Васильович

	Микола Васильович Лаврухін; рос. Николай Васильевич Лаврухин
	Микола Васильович Лаврухін
	Голова виконкому Київської міської ради народних депутатів
	Голова виконкому Київської міської ради народних депутатів
17 січня 1990 — 29 грудня 1990
Попередник:	Валентин Згурський
Спадкоємець:	Григорій Малишевський
	Перший заступник голови виконкому Київської міської ради депутатів трудящих (Київської міської ради народних депутатів — з 1978)
	Перший заступник голови виконкому Київської міської ради депутатів трудящих (Київської міської ради народних депутатів — з 1978)
1970 — 17 січня 1990
Народження:	25 січня 1925; станиця Митякинська, Тарасовський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР
Смерть:	18 вересня 1994 (69 років); Київ, Україна
Поховання:	Байкове кладовище
Національність:	росіянин
Країна:	СРСР → Україна
Освіта:	Київський інженерно-будівельний інститут
Партія:	КПРС
Шлюб:	Лаврухіна Антоніна Петрівна
Автограф:
	\|\|\|\|\|\|
	\|\|Заслужений будівельник Української РСР
	Медіафайли у Вікісховищі

Лавру́хін Мико́ла Васи́льович (25 січня 1925(19250125), станиця Митякинська, Тарасовський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР — 18 вересня 1994, Київ, Україна) — український радянський державний діяч, голова виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів у 1990 році, заслужений будівельник УРСР, лауреат премії Ради Міністрів СРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав 1943 року робітником з ремонту колій на Донецькій залізниці. У 1947 році закінчив Ворошиловоградський технікум залізничного транспорту, після чого працював у Ворошиловоградському будівельно-монтажному управлінні тресту «Південавтопромбуд» майстром, виконробом, начальником відділу, головним інженером.

У 1954 році закінчив Вищі інженерні курси при Київському інженерно-будівельному інституті, потім навчався в аспірантурі.

Член КПРС з 1955 року.

У 1957–1961 роках працював старшим інженером Міністерства будівництва Української РСР, головним спеціалістом Держбуду Української РСР. У 1961–1963 роках працював головним інженером, а потім керуючим трестом «Буддеталь» Головкиївміськбуду.

У 1963–1970 роках — завідувач відділу будівництва та міського господарства Київського обласного комітету КПУ.

З 1970 року працював першим заступником голови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих (Київської міської ради народних депутатів — з 1978 року), з 17 січня по 29 грудня 1990 року — голова виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів.

З 1991 року — завідувач відділу з питань техногенно-екологічної безпеки, надзвичайних ситуацій, проектування і будівництва складних інженерних споруд Київської міської державної адміністрації.

Помер 18 вересня 1994 року в санаторії у Конча-Заспі. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Могила Миколи Лаврухіна

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Лаврухіна названо вулицю на Вигурівщині-Троєщині в Києві. Біля будинку № 7 по цій вулиці йому встановлено бронзовий пам'ятний знак^[1].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Улица Лаврухина // Интересный Киев (рос.) [Архівовано 31 травня 2022 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]

Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
Ефимов Леонид. Улица Николая Лаврухина // Зеркало недели. — 1996. — № 329. — 9 — 16 августа. (рос.) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Карамаш Сергій. Керівники Києва // Поділ і ми : журнал. — 2001. — № 4–5 (41–42). — С. 18–31.
Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К.: Довіра, 2008. — С. 198—215. [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Лаврухин Николай Васильевич (рос.) [Архівовано 28 червня 2012 у Wayback Machine.]
Лаврухін Микола Васильович. Некролог // Голос України. — 1994. — № 178 (928). — 20 вересня. — С. 2.
Умер Николай Лаврухин // Киевские ведомости. — 1994. — № 178 (502). — 20 сентября. — С. 2. (рос.)