Мосіюк Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Миколайович Мосіюк
Олександр Миколайович Мосіюк
В. о. голови Київської міськради депутатів трудящих
27 серпня 1991 — 3 березня 1992
Попередник: Григорій Малишевський
Спадкоємець: Василь Нестеренко
В. о. голови виконкому Київської міськради депутатів трудящих
9 вересня 1991 — 3 березня 1992
Попередник: Григорій Малишевський
Спадкоємець: Іван Данькевич
 
Освіта: Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки
Науковий ступінь: кандидат фізико-математичних наук
Народження: 20 квітня 1955(1955-04-20) (63 роки)
Луцьк, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Національність: українець
Громадянство: СРСР СРСРУкраїна Україна
Автограф: Oleksandr Mosiiuk Signature 1991.png
Нагороди:
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Медіафайли у Вікісховищі?

Мосію́к Олекса́ндр Микола́йович (20 квітня 1955(19550420), Луцьк, Волинська область, Українська РСР, СРСР) — український політик, в. о. голови Київської міської ради та виконкому Київської міської ради у 1991–1992 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки (1977, фізико-математичний факультет), аспірантуру Інституту фізики НАН України за спеціальністю теоретична і математична фізика. Кандидат фізико-математичних наук (1986, тема дисертації «Коливальні нестійкості в обмежених пучково-плазмових системах»).

Закінчив Київську вищу банківську школу Міжнародного центру ринкових відносин та підприємництва (1999, спеціальність — банківська справа).

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

У 19771978 роках — учитель фізики луцької СШ № 9.

У 19781980 роках — інженер, старший інженер науково-дослідної лабораторії кафедри фізики Луцького педінституту.

У 19801990 роках — аспірант, інженер, науковий співробітник Інституту фізики НАН України.

У 19901992 роках — заступник голови Київської міської ради, в. о. голови Київської міської ради та виконкому Київської міської ради.

У 19921999 роках — директор комерційних підприємств, керівник відділу лізингових операцій Міжнародного комерційного банку, директор ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія».

У 2000 році — радник Прем'єр-міністра України Віктора Ющенка.

З 2000 року — голова Аналітичної ради Української народної партії.

З 2002 року — директор дослідницьких програм Інституту демократії ім. Пилипа Орлика.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Один із засновників Руху (1989). На першому з'їзду Руху обраний заступником голови Ради представників Руху. Один з авторів першої програми та Статуту Руху. Обраний депутатом Київради по 123 виборчому округу (1990), заступником голови Київради. Очолював демократичний блок депутатів Київради.

У 19911992 роках виконував обов'язки голови Київради та голови виконкому Київради. Ініціював та організував виконання рішень Київради: «Про передачу прав на здійснення малої приватизації районним радам міста Києва», «Про правовий захист мешканців масивів приватної забудови та припинення масового руйнування масивів приватної забудови в м. Києві», «Про українську національну символіку в м. Києві та підняття на щоглі перед будинком Київради синьо-жовтого прапора» (липень 1990, за 13 місяців до проголошення Акту «Про державну незалежність України») «Про перенесення комуністичного військового параду із вул. Хрещатик на Брест-Литовський проспект» (1990), «Про дозвіл на проведення акцій протесту молоді на майдані Жовтневої революції» (1990, перша наймасовіша акція протесту, яка закінчилась відставкою Уряду УРСР), «Про припинення діяльності КПУ на території м. Києва», «Про демонтаж пам'ятника Леніну та перейменування площі Жовтневої революції в майдан Незалежності».

З 2000 року — член Української народної партії. Член Правління УНП. Голова Аналітичної ради УНП2000 року). Один з основних авторів програми партії, ухваленої за основу в 2001 році. Керівник робочої групи по розробці діючого Статуту УНП. Керівник виборчого штабу партії та керівник регіонального підрозділу виборчого штабу Блоку «Наша Україна» під час парламентських виборів 2002 року.

У 20032004 роках — керівник виборчого проекту «Центральна Україна».

2004 рік — довірена особа Віктора Ющенка у Херсонській області на президентських виборах.

На V з'їзді УНП обраний заступником голови УНП.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ступеня (2009) — за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 18 листопада 2009 року № 939/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи» // Офіційний вісник Президента України. — 2009. — № 37. — 21 грудня. — С. 7.

Джерела[ред. | ред. код]