Іван Євсейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Євсейович
{{{ім'я}}}

Час на посаді:
1629 — 1631
ПопередникСозон Балика
НаступникСтефан Кривкович

Народивсяневідомо
Помер1631
Київ
ПідданствоРіч Посполита
Релігіяправослав'я

Іван Євсейович (? — 1631) — діяч київського магістрату часів Речі Посполитої, війт Києва в 1629–1631 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з міщанської родини. На думку низки дослідників, був з новоприбулих або киянином у другому поколінні. Про його діяльність (ремісника чи купця) замало відомостей, але мав значні статки. Це дозволило у 1611 році стати радцею магістрату. У 1620 році обирається бурмистром. Того ж року разом з війтом та іншими бурмістрами вітав нового києвського воєводу Томаша Замойського.

1622 року надав кошти для організації міщанського війська, яке рушило під Хотин на допомогу польсько-козацькій армії. Достеменно невідомо, чи брав Євсейович у поході. Але військо внаслідок укладання миру з Османською імперією повернуло до Києва. У січні 1629 року після смерті війта Созона Балики обирається війтом. Привілей на війтівство від короля Сигізмунда III було надано 10 березня 1629 року.

Виявив неабияку активність у захисті привілеїв Києва. Наприкінці серпня 1629 року від імені міської громади звернувся до київського воєводи Томаша Замосйського щодо зменшення оподаткування товарів, що привозили до Києва з Любліна, Торуня і Ґданська. 3 жовтня 1629 року Замойський звернувся листом до київського земського судді Стефана Аксака, просячи взяти під контроль дану ситуацію, наголошуючи на недоцільності збільшення оподаткування киян, які мешкали на пограниччі, з чим загалом погоджувалися і королівські комісари.

11 листопада 1629 року разом комісари Андрій Ранаховський і Ян Кисіль з корогвою у 200 кінних жовнірів прибули до міста на чотиритижневий постій. Від війта євсейовича й радців почали вимагати, аби забезпечили їх провізією й спиртним, а коней — вівсом і сіном. Перебування «гостей» обійшлося міщанам у 1721 золотий.

28 січня 1630 року разом з бурмістром Г. Лойковичем, райцями і лавниками подав позов до асесорського суду з приводу визначення власника Карпилівського ґрунту (на нього претендував Кирилівський монастир) і незаконного шинкування ченцями цього монастиря. Справа не була завершена до смерті Євсейовича.

На зворотньому шляху Ранаховський 23 лютого 1630 року з «купою немалою людей товариства» та з козаками знову в'їхали до Києва. Послали своїх слуг до «маєстрату мєского ратуша києвского, розказуючи собє незвычайныє податки и збитнє сила напоєв с провєнту з ратуша даватъ». А в разі відмови погрожували застосувати силу, що й було зроблено. війт ледве врятувався. У березні разом з бурмістрами і райцами подав позов проти Рахановського. Його результат невідомий.

З березня 1630 року періодично був відсутній у Києві. На цей час субделегатами (виконувачами обов'язків війта) були Андрій Ходика, Самійло Мефедович та Михайло Балика. Помер на початку 1631 року. Новим війтом став Стефан Кривкович.

Джерела[ред. | ред. код]