Толлі Іван Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Андрійович Толлі
Іван Андрійович Толлі

Міський голова Києва
Час на посаді:
1884 — 1887
Попередник Густав Ейсман
Наступник Степан Сольський

Народився 1825(1825)
Одеса, Одеське градоначальництво, Російська імперія
Помер 5 (17) липня 1887(1887-07-17)
Київ, Київська губернія, Російська імперія
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність грек
Дружина Анна Вікторівна Пашкова
Діти Володимир, Ольга
Особистий підпис Ivan Tolli Signature 1884.png
Нагороди
Орден Святого Володимира 3 ступеня
3-го ст.
Орден Святого Володимира 4 ступеня
4-го ст.
Орден Святої Анни 2 ступеня
2-го ст.
Орден Святої Анни 3 ступеня
3-го ст.
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
2-го ст.

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

То́ллі Іва́н Андрі́йович (1825(1825), Одеса, Одеське градоначальництво, Російська імперія — 5 [17] липня 1887, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — міський голова Києва в 18841887 роках, меценат, потомствений почесний громадянин Києва (1869), комерції радник (1877), статський радник, голова Київського комітету торгівлі і мануфактур (1882).

Біографія[ред.ред. код]

Походив із заможної грецької родини. Вчився у грецькому комерційному училищі в Одесі. Мешкав у Києві з 1850-х років. Значною мірою збагатився завдяки утримуванню винних відкупів. Входив до керівництва Київського земельного банку. Мав резиденцію у власному особняку по сучасній вул. Льва Толстого, 9; у різний час йому належали інші садиби з будівлями у Києві та за його межами (з однією з них — колишнім маєтком Вишневецьких на Волині — була пов'язана тривала судова тяганина щодо законності придбання, відома як «справа Толлі»).

Обирався гласним до складу Київської міської думи з 1871 року. Після раптової смерті міського голови Густава Ейсмана став у травні 1884 року його наступником. Наголошував на меті поліпшити міські статки не шляхом податків, а шляхом прибутків. Стиль керівництва Толлі позначився авторитарністю та амбітністю, що призвело до конфліктів з окремими гласними міської думи. Внаслідок цих конфліктів він у квітні 1887 року відмовився від повторного обрання на посаду міського голови.

Також Толлі — благодійник, почесний член Товариства для допомоги бідним, почесний старшина Маріїнського дитячого притулку. Пожертвував 10 тис. рублів на влаштування ремісного училища при Межигірському монастирі, 75 тис. рублів на будівництво Благовіщенської церкви.

Помер від інсульту 5 (17) липня 1887 року. Першопочатково був похований на Байковому кладовищі; а у жовтні того ж року, згідно з заповітом, його було перепоховано біля Благовіщенської церкви на Маріїнсько-Благовіщенський вулиці (нині — вулиця Саксаганського). Надгробок не зберігся.

Відзнаки[ред.ред. код]

Корисну діяльність Толлі було відзначено орденами Святої Анни 2-го та 3-го ступенів, Святого Станіслава 2-го ступеня, Святого Володимира 3-го та 4-го ступенів. За успіхи у комерційних справах був нагороджений золотою медаллю «За старанність» на Станіславській стрічці, званнями потомственого почесного громадянина (1869) та комерції радника (1877).

Джерела[ред.ред. код]