Ейсман Густав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Густав-Адольф Іванович Ейсман
рос. дореф. Густавъ-Адольфъ Ивановичъ Эйсманъ
Coat of arms of Kyiv (1782).gif

Час на посаді:
1872 — 1873
ПопередникПавло Демидов, князь Сан-Донато
НаступникМикола Ренненкампф
Час на посаді:
1879 — 1884
ПопередникМикола Ренненкампф
НаступникІван Толлі

Народився1824(1824)
Київ, Київська губернія, Російська імперія
Помер11 (23) квітня 1884(1884-04-23)
Київ, Київська губернія, Російська імперія
ПідданствоFlag of Russia.svg Російська імперія
Релігіяєвангелічно-лютеранське віросповідання
Особистий підписGustav Eisman Signature 1880.png
Нагороди
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Медаль «В пам'ять війни 1853–1856»

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Е́йсман Гу́став-Адо́льф Іва́нович (рос. дореф. Эйсманъ Густавъ-Адольфъ Ивановичъ; 1824(1824), Київ, Київська губернія, Російська імперія — 11 [23] квітня 1884, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — київський домовласник, професор Київського університету св. Володимира, дійсний статський радник, київський міський голова в 1872–1873 та 1879–1884 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Києві в родині заможного аптекаря. Був онуком лютеранського пастора саксон-кобурзького походження, який переїхав до Києва в 1812 році. Отримавши ґрунтовну домашню освіту, у 1841 році поступив на юридичний факультет Київського університету св. Володимира, який закінчив 1845 року і здобув ступінь магістра. У 1847 році захистив дисертацію на тему «Про присягу, як судовий доказ по справам цивільним» і здобув ступінь магістра цивільного права, та у вересні 1848 року зайняв посаду ад'юнкта на кафедрі цивільного права у рідному університеті. Викладав курс древньої та новітньої історії російського законодавства, сімейного права. З 1856 року займав посаду секретаря юридичного факультету університету, 1861 року отримав чин статського радника, того ж року, після смерті батька, вийшов у відставку.

Слідом за батьком був одним з провідних домовласників Києва. Володів садибами на Великій Житомирській вулиці, 2 (яку згодом, у 1873 році, продав під Перше реальне училище), на Хрещатику (на місці сучасного поштамту), на Володимирській вулиці тощо. Був власником цегельні на Либеді.

З 1863 року — член (фактичний керівник) міської комісії по введенню збору з міського нерухомого майна, 1868 року був обраний до складу ради Київського Товариства взаємного кредиту, а в 1871–1879 роках був керуючим справами Товариства.

Ейсман увійшов до найпершого складу міської управи в 1871 році як керівник будівної справи, але в травні того ж року відмовився від посади. Після відставки міського голови Павла Демидова, князя Сан-Донато[1] у вересні 1872 року вперше був обраний на цю посаду[2][3], але в 1873 році відмовився від виконання обов'язків[4][5][6] через сімейне лихо — донька Ейсмана померла під час пологів, а невтішний зять покінчив життя самогубством, кинувшись з Ланцюгового мосту. Знову був обраний у 1875 році, та посаду не прийняв, замість нього головою став Микола Ренненкампф.

Після третього обрання в 1879 році Ейсман відмовлятися вже не став і керував містом аж до смерті. Був керівником авторитарного типу, але заради справи не шкодував сил та енергії, іноді власним коштом забезпечуючи вирішення муніципальних проблем.

З 1881 року дійсний статський радник. Нагороджений орденом Святого Володимира 3 ступеня (1883) і темно-бронзовою медаллю «У пам'ять війни 1853–1856» на аннінській стрічці для носіння на шиї.

Помер 11 (23) квітня 1884 року. Похований на Байковому кладовищі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Кіевскій городской голова П. П. Демидовъ вошелъ въ думу съ прошеніемъ об увольненіи его отъ должности городскаго головы // Кіевлянинъ. — 1872. — № 110. — 14 сентября. — С. 2.
  2. рос. дореф. Выборъ городскаго головы. Въ экстренномъ засѣданіи кіевской городской думы 19 сентября избранъ, 46-ю голосами противъ 16-ти, статскій совѣтникъ Густавъ Ивановичъ Эйсманъ // Кіевлянинъ. — 1872. — № 113. — 21 сентября. — С. 2.
  3. рос. дореф. Г. министр внутреннихъ дѣлъ утвердилъ кіевскимъ городскимъ головою избраннаго въ эту должность думою статскаго совѣтника Г. И. Эйсмана // Кіевлянинъ. — 1872. — № 137. — 16 ноября. — С. 2.
  4. рос. дореф. Кіевскій голова статскій совѣтникъ, Г. И. Эйсманъ, отказался отъ должности и на слѣдующей недѣлѣ будетъ назначено засѣданіе думы для выбора новаго головы // Кіевлянинъ. — 1873. — № 47. — 21 апрѣля. — С. 2.
  5. рос. дореф. Въ бывшемъ, по случаю отказа Г. И. Эйсмана отъ должности городскаго головы 13-го сего апрѣля экстренномъ засѣданіи постановлено: въ слѣдующемъ засѣданіи постановлено: въ слѣдующемъ засѣданіи избрать кандидатовъ на должность городскаго головы. Избранные затѣмъ въ засѣданіи думы 19-го апрѣля кандидаты получили голосовъ: П. П. Демидовъ 34, Ф. И. Войтенко 19, Н. Г. Хряковъ 12, Н. К. Ренненкампфъ 11, И. А. Толли 10, Галаганъ 9, Н. Х. Бунге 5, князь Репнинъ 3. 26 сего апрѣля имѣетъ быть въ биржевой залѣ въ 7 часовъ вечера собраніе кіевской городской думы для избранія городскаго головы // Кіевлянинъ. — 1873. — № 49. — 21 апрѣля. — С. 2.
  6. рос. дореф. Въ засѣданіи кіевской городской думы выбранъ на мѣсто отказавшагося отъ должности городскаго головы Г. Эйсмана, прежде бывшій голова П. П. Демидов, князь Санъ-Донато // Кіевлянинъ. — 1873. — № 51. — 1 мая. — С. 2.

Джерела[ред. | ред. код]