Ганко Онкович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганко Онкович
{{{ім'я}}}

Час на посаді:
1498/1502 — 1514
Попередникзасновано
НаступникЯн?

Народивсяневідомо
Помер1514
ПідданствоВелике князівство Литовське

БатькоМихайло Онкович
Дітидва сини
Званнябоярин
Релігіяправослав'я

Га́нко (За́нко, За́нько) Онко́вич (Онке́вич) (пол. Hanko Michajłowicz Onkowicz[1]; ? — 1514) — державний діяч Великого князівства Литовського, перший відомий війт Києва в 1498/1502–1514 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походження дискутується серед науковців. За різними припущеннями, він мав литвинське (білоруське) або литовське коріння. Також є версія, що належав до шляхти белзької або київської землі. Належав до боярського роду (це не викликає сумнівів у дослідників). Син Михайла Онковича. Також є деяка неузгодженість щодо імені. В окремих документах зветься Занко або Занько. Проте у королівському привілеї від 1542 року для його онука Андрія значиться як Ганко[1].

Кар'єра його достеменно невідома. Втім, напевне, відзначився у війнах проти Великого князівства Литовського, починаючи з часів великого князя і короля Казимира IV. У 1498 або 1502 (називається також 1506) року призначається війтом Києва. Саме в цей час місту надано магдебурзьке право, але призначення війта залишено за Великим князем Литовським. Привілей Великого князя і короля Олександра Ягеллончика на ім'я Занко Онковича поки не виявлено, тому дата початку каденції невідома.

Онкович вважав себе скоріше князівським намісником у Києві, тому більш опікувався інтересами Олександра Ягеллончика та його наступника Сигізмунда I. Внаслідок цього вступив у конфлікт зі створеним магістратом, що став домагатися розширення своїх прав. Проте до самої смерті Онковича зробити не вдалося. Внаслідок цього у 1510-х роках Онкович встановив у місті міцну владу, тісно діючи з київськими намісниками (воєводами).

Помер у 1514 році. Його наступник відомий лише за ім'ям Ян.

Родина[ред. | ред. код]

  • Богдан
  • Андрій (?)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Monografia XX, 1906, с. 30.

Джерела[ред. | ред. код]