Ходика-Кобизевич Федір Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федір Ходика-Кобизевич
Федір Ходика-Кобизевич

Час на посаді:
1613 — 1625
ПопередникЯцько Балика
НаступникАртем Конашкович

Народивсябл. 1550
Мозир, Київське воєводство, Велике князівство Литовське
Помер1625
Київ, Київське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
ПідданствоРіч Посполита

ДружинаАгрофена (Богдана) Кошколдейович; Марія Шишчанка
ДітиІван, Йосиф (Юзеф), Андрій, Марія, Анна
БратиВасиль Ходика-Креницький
Печатка Федора Ходики-Кобизевича

Ходи́ка-Кобизе́вич Фе́дір Фе́дорович (бл. 1550(1550), Мозир, Велике князівство Литовське — 1625, Київ, Річ Посполита) — діяч київського магістрату часів Речі Посполитої, війт Києва в 1613–1618 та 1621–1625 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив зі шляхетського татарського роду Ходик-Кобизевичів. Після смерті батька, мозирського боярина Федора Ходики, 1579 року приїхав до Києва.

У 1593 році отримав від брата Василя торговельні справи та місце магістратського райці (вищий чиновник магістрату). Після Берестейської унії 1596 року очолив лави її київських прибічників. Багато років виборював посаду міського війта, але не міг її домогтися, поки не помер його конкурент Яцько Балика. Навіть тоді більшість міщан була проти Ходики-Кобизевича, але його кандидатуру підтримав воєвода Станіслав Жолкевський.

Ходика-Кобизевич приділяв велику увагу київському замку. Він підтримав закон про утримання Київського замку коштом міста і багато займався підвищенням його обороноздатності (зокрема за розпорядженням Станіслава Жолкевського зрив вершину Уздихальниці, щоб з неї не можна було обстрілювати замкове подвір'я). А от від ремонту православної церкви Успіння Богородиці війт, який співчував уніатам, усунувся.

Відчуваючи ворожість більшості міщан та райців, у 1618 році Ходика-Кобизевич відмовився від посади війта, але через три роки був знову обраний. Це посилило його віру у свої керівні здібності, які він, зрештою, переоцінив: коли на початку 1625 року війт почав опечатувати православні церкви, його схопили розлючені міщани та козаки і втопили у Дніпрі біля Трипілля.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]