Бабинці (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Бабинці
ARMS BABYNTSI.png PRAPOR BABYNTSI.png
Герб Бабинців Прапор Бабинців
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бородянський район
Рада Бабинецька селищна рада
Код КОАТУУ: 3221055300
Основні дані
Засноване 1544
Статус із 1938 року
Площа 4,352 км²
Населення 2792 (01.01.2018)[1]
Густота 641,5 осіб/км²
Поштовий індекс 07832-07833
Телефонний код +380 4577
Географічні координати 50°38′28″ пн. ш. 30°01′37″ сх. д. / 50.64111° пн. ш. 30.02694° сх. д. / 50.64111; 30.02694Координати: 50°38′28″ пн. ш. 30°01′37″ сх. д. / 50.64111° пн. ш. 30.02694° сх. д. / 50.64111; 30.02694
Висота над рівнем моря 147 м
Водойма р. Гниловід
Відстань
Найближча залізнична станція: Клавдієво
До станції: 6,8 км
До райцентру:
 - автошляхами: 13,8 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 45,8 км
Селищна влада
Адреса 07832, Київська обл. Бородянський р-н, смт. Бабинці, вул. Травнева, 64
Голова селищної ради Купраш Андрій Олександрович
Карта
Бабинці. Карта розташування: Україна
Бабинці
Бабинці
Бабинці. Карта розташування: Київська область
Бабинці
Бабинці

Commons-logo.svg Бабинці у Вікісховищі

Ба́бинці — селище міського типу Бородянського району Київської області України, на правобережжі річки Здвижу, за 6 км на північ від залізничної ст. Клавдієво. 3,1 тис. мешканців (1959), 2627 мешканців (2001).

Географія[ред. | ред. код]

Селищем протікає річка Гниловід, права притока Здвижу.

Історія[ред. | ред. код]

Бабинці вперше згадуються 1552 року в описі Київського замку та навколишніх земель, що проводився з оподаткування.

До кінця XVIII століття — володіння українського греко-католицького духівництва Речі Посполитої, згодом — графа Карла фон Сакена в Росії. 14 жовтня 1780 р. Бабинці віддаються у володіння митрополиту Радомишльського церковного округу Язону Смогоржевському. Коли в 1794 р. землі Полісся переходять до Росії, Катерина II щедро роздає маєтки своїм прибічникам. Бабинчани стали власністю нового господаря — графа Карла фон Сакена. Після цього феодала бабинецький маєток переходить у спадщину його родичу — камергеру Івану Остен Сакену (Архів, ч. 1, т. 4).

В 1840 р. Остен Сакен продає Бабинці поміщику Феліксу Семеновичу Ільяшевичу. В селі мешкало тоді 303 чол., землі було 2835 десятин. Земельні наділи, що надавалися селянам, були малородючими. Щоб прожити, місцеві селяни займалися збиранням грибів, ягід, убогим землеробством та випалювали поташ на продаж (Похилевич). 1900 у селищі було 87 дворів, 571 житель. Напередодні Першої світової війни ці землі належали М. фон Меккові. 1923 у Бабинцях налічувалося 190 дворів, проживала 1041 особа. Від 1938 — смт.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Косми та Даміана (побудована у 1764 р.) с. Бабинці (приписні с.с.* Стара Гута, Голокрили, Рудня Шибенська, Філіціанівка (Голинь) (1910)) Димерської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/baby_004.xml

За активну участь у другій світовій війні понад 200 жителів нагороджено орденами й медалями СРСР. 1942 року в селі працювала підпільна комсомольська група, яку очолювала вчителька Г. В. Козлова.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Бабинці початку 1970-х надано наступні відомості:

Бабинці — селище міського типу (з 1938 р.), центр селищної Ради, розташоване за 15 км від районного центру і за 7 км від залізничної станції Клавдієво. Населення — 2900 чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Буда-Бабинецька, Голокрилля, Рудня-Шибенська.

У селищі працює склозавод, заснований 1860 року. За самовіддану працю 3 робітники заводу відзначені урядовими нагородами. На території Бабинців середня і початкова школи, бібліотека, лікарня. Вчителька середньої школи О. К. Петренко нагороджена орденом Леніна[2].

Сьогодення[ред. | ред. код]

Нині у селищі середня школа, 2 бібліотеки. В околицях Бабинців — великі поклади торфу. Працює завод будівельних сумішей, декілька фермерських господарств, декілька пилорам. Створюється мисливське господарство «Здвиж»

Постаті[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]