Балей Вірко Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балей Вірко Петрович
Virko baley comptur pic.jpg
Основна інформація
Дата народження 21 жовтня 1938(1938-10-21)[1] (82 роки)
Місце народження Радехів, Львівська область, Україна
Громадянство Україна і США
Професії композитор
Нагороди
Національна премія України імені Тараса Шевченка

Вірко Балей (Вірослав Петрович Балей, англ. Virko Baley; нар. 21 жовтня 1938, Радехів) — українсько-американський диригент, піаніст, композитор, музичний діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство та освіта[ред. | ред. код]

Вірко був єдиним сином у родині Петра та Лідії Балеїв. Йому ще не було року, як розпочалася Друга світова війна. Родину переселили до Словаччини, згодом вони переїхали до Мюнхена. З 1947 до 1949-го жили в таборі для переселенців у Регенсбурзі (Німеччина).

Змалку Вірко любив музику. Першим учителем став Роман Савицький, львівський піаніст, який перебував у тому саме таборі.[2]

З 1949 живе у США. За океаном Вірко продовжив освіту й у 1962 році закінчив консерваторію в Лос-Анджелесі.

Професор Невадського університету в Лас-Вегасі. З 1971 — художній керівник щорічного фестивалю сучасної музики, з 1974 — керівник камерного оркестру, 1976—1978 — симфонічного оркестру університету, 1983—1988 — оперного театру (всі в Лас-Вегасі). З 1988 — багато разів гастролював в Україні. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1996), удостоєний цієї нагороди першим серед американців.[3] Зарубіжний член НСКУ.

Балей співпрацював із видатним українським кінорежисером Юрієм Іллєнком. Двоє митців створили два фільми — «Лебедине озеро. Зона» (1990) за сценарієм, написаним Сергієм Параджановим і «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001/2010). До першої стрічки Вірко не лише написав музику, а й був продюсером проєкту.[2]

Твори[ред. | ред. код]

  • Опера «Голод» (лібр. Богдана Бойчука, 1986—1993);
  • для симфонічного оркестру: Симфонія, «Дума-монолог», присвячена Артемію Веделю (1984, 2-а ред. 1988), «Яблуко Адама» (1990);
  • для камерного оркестру: «Dreamtime» (1993—1995), драматична сцена (моноопера) для мецо-сопрано і оркестру «Клітемнестра» на однойменну поему Оксани Забужко (1997—1998);
  • інструментальні концерти: для фортепіано з оркестром (1990—1992), 2 для скрипки з оркестром (1987, 1988); для гобоя та струнного оркестру — «Спів Ор-фея» (1993);
  • камерні твори: «Tropes» для віолончелі з фортепіано, Партита № 1 (1970—1976) для 3-х тромбонів і 3-х фортепіано, Партита № 2 (1992) для туби і фортепіано, цикл «Різьблені птахи» для кларнета і фортепіано
  • для фортепіано: 6 циклів «Ноктюрналі» (1958—1988), 2 думи (1959);
  • Етюд для скрипки соло
  • Вокальні цикли
  • Пісні

У 1989 році Вірко Балей написав музику і був одним із продюсерів фільму «Лебедине озеро. Зона» (режисер — Юрій Іллєнко, сценарист — Сергій Параджанов), який здобув премію ФІПРЕССІ на Каннському кінофестивалі 1990 року. Пізніше Балей став композитором іншого фільму Юрія Іллєнка — «Молитва за гетьмана Мазепу» (2002).

Також, опублікував низку статей у пресі про українських композиторів (В. Сильвестрова, В. Загорцева, В. Бібіка, Л. Дичко, Л. Грабовського та ін.).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]