Географія Пуерто-Рико

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Пуерто-Рико M:
Топографічна мапа Пуерто-Рико
Топографічна мапа Пуерто-Рико
Географічне положення
Континент Південна Америка
Регіон Кариби
Карибське море
Великі Антильські острови
Координати 18°15′ пн. ш. 66°30′ зх. д. / 18.250° пн. ш. 66.500° зх. д. / 18.250; -66.500Координати: 18°15′ пн. ш. 66°30′ зх. д. / 18.250° пн. ш. 66.500° зх. д. / 18.250; -66.500
Територія
Площа 9104 км² (178)
 • суходіл 8959 км² — 98,41 %
 • води 145 км² — 1,59 %
Морське узбережжя 501 км
Рельєф
Тип гірський, прибережні рівнини та карстова область
Найвища точка Серро-де-Пунта[1] (1338 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Клімат
Тип тропічний морський, м'який, незначні сезонні температурні коливання
Внутрішні води
Найдовша річка Ріо-де-ла-Плата (97 км)
Найбільше озеро Ла-Плата (4,05 км²)
Інше
Природні ресурси мідь, нікель, нафта
Стихійні лиха періодичні посухи та урагани (сезон ураганів — з травня по листопад)

Пуерто-Рико — автономна республіка під юрисдикцією США та група островів, розташованих між Карибським морем та Північним Атлантичним океаном, на схід від Домініканської Республіки та на захід від Віргінських островів. Головний острів Пуерто-Рико — найменший і найбільш східний з Великих Антильських островів. Площею 9104 км² — третій за величиною острів у Сполучених Штатах та 82-й з найбільших островів світу. До цієї групи островів також належать кілька дрібних, таких як В'єкес, Кулебра, Мона, Десечео, Каґа-де-Муертос тощо. Зі всіх островів лише острови Пуерто-Рико, Кулебра та В'єкес мають постійне населення протягом всього року. На острові Мона населення відсутнє протягом більшої частини року, за винятком співробітників Департаменту природних ресурсів Пуерто-Рико.

Фізична географія[ред. | ред. код]

Географічна мапа Пуерто-Рико

Архіпелаг Пуерто-Рико розташований на схід від Домініканської Республіки та на захід від Віргінських островів, у північно-східній частині Карибському морі. Пуерто-Рико був ключовим форпостом для Іспанської імперії з перших років розвідки, завоювання та колонізації Нового Світу.

Топографія головного острова поділяється на три основних регіони: гірський регіон, що включає Центральну Кордильєру (Кордильєра-Сентраль), Сьєрра-де-Лукільйо, Сьєрра-де-Кайє та Сьєрра-Бермеджа, прибережні рівнини та північну карстову область. Центральна Кордильєра простягається через весь острів, розділяючи його на північний і південний регіони. Гірський регіон становить приблизно 60 % території.

Група островів Кулебра, розташована на схід від Пуерто-Рико, на північ від острова В'єкес і на захід від Віргінських островів, складається з головного острова Кулебра і 28 дрібних, незаселених острівців. Рельєф островів в основному гірський, острів Кулебра славиться відомими пляжами.

Населення[ред. | ред. код]

Населення островів Пуерто-Рико станом на 2010 рік становило &&&&&&&&03725789.&&&&&03 725 789 осіб, при цьому густота населення становила 409,25 осіб/км². Населення самого острова Пуерто-Рико нараховувало &&&&&&&&03714670.&&&&&03 714 670 осіб, острова Кулебра — 1818 а острова В'єкес — 9301 особу. В етнічному відношенні населення складається з: білих 80,5%, мулатів 10,9%, афро-пуерторіканців 8,0%, індіанців 0,4%, азіатів 0,2%.

Клімат[ред. | ред. код]

Розташований у тропіках, Пуерто-Рико протягом року має середньорічну температурою 27 °C. Клімат на протязі сезону дуже різко не міняється. Температура на півдні, як правило, на кілька градусів вище північної, а температура в центральних внутрішніх горах завжди прохолодніша, ніж на решті території острова.

Найвищий рівень температури був у місті Сан-Герман (Пуерто-Рико) — 41 °C, а мінімальна була відзначена на рівні — 4 °C в Айбоніто. Сухий сезон охоплює період з листопада по травень, а вологий сезон збігається з сезоном атлантичного урагану з червня по листопад.

Клімат аеропорту м. Сан-Хуан, Пуерто-Рико (середнє значення за 1981-2010 роки)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 33 36 36 36 36 36 35 36 36 37 36 34 37
Середній максимум, °C 30,8 31,2 32,3 33,2 33,7 33,8 33,5 33,7 34,2 33,8 32,4 30,9 34,8
Середня температура, °C 25,3 25,5 26,1 26,8 27,7 28,5 28,6 28,7 28,6 28,1 27,0 25,9 27,23
Середній мінімум, °C 19,5 19,9 20,3 21,1 22,1 23,1 23,1 23,3 23,2 22,8 21,6 20,5 19,3
Абсолютний мінімум, °C 16 17 16 18 19 19 21 20 21 19 18 17 16
Норма опадів, мм 95.5 60.7 49.5 118.9 149.9 112.0 128.8 138.7 146.6 142.0 161.3 127.5 1431.3
Кількість сонячних годин 237,4 231,2 282,0 268,3 255,2 259,4 280,8 267,8 234,7 227,2 202,4 217,4 2963,8
Кількість дощових днів 17,6 13,9 12,2 13,3 15,7 14,4 18,6 18,5 17,4 17,7 19,6 19,6 198,5
Вологість повітря, % 74.0 72.4 71.0 71.3 74.9 75.5 75.9 76.4 76.4 76.9 76.2 74.7 74.6
Джерело: NOAA[2]

Річки та озера[ред. | ред. код]

Басейн річки Ріо-Педра

Острів Пуерто-Рико має озера, але жодне з них не було утворене природним способом, а шляхом регуляції водного стоку річок за допомогою будівництва плотин[3]. Найбільше озеро на річці Ріо-де-ла-Плата — Ла-Плата (4,1 км²), а також озера: Тортуґуеро (2,4 км²), Лагуна Йоуда (1,37 км²), Карите (1,24 км²).

На острові більше 50 річок. Більшість із них починають свій витік в центральному районі острова, з Кордильєра-Сентраль, основного гірського хребта Пуерто-Рико, який простягся через весь острів центральною його частиною. Річки в північній частині острова довші і більш багатоводніші, ніж у південній. Таким чином, південь є сухішим і жаркішим, ніж північ. Ці річки утворюють 60 вододілів на всьому острові, де понад 95 % стоку виходить у море. Найбільша річка Ріо-де-ла-Плата, має довжину 97 км, починає свій витік у муніципалітеті Гваяма, тече на північ, утворює на своєму шляху два озера: Карите та Ла Плата і впадає у муніципалітеті Дорадо в Карибське море. Також на північному сході острова тече річка Гранде-де-Лоіза (64 км), на заході — Гранде-де-Аньяско (64 км), на північному заході — Гранде-де-Арцібо (52,8 км), в центральній північній частині острова — Гранде-де-Манаті.

Флора та фауна[ред. | ред. код]

Мапа екосистем Пуерто-Рико

З 1998 року на архіпелазі Пуерто-Рико[4] були виявлені 239 видів рослин, 16 птахів та 39 земноводних/плазунів, що є ендемічними для цих островів. Більшість з них (234, 12 та 33 відповідно) поширені на головному острові. Найбільш впізнаваними ендемічними видами та символом пуерто-риканської фауни є коква[en] (представники роду Листкові жаби, Eleutherodactylus spp.), маленькі жаби легко розпізнаються за характерним звуком, завдяки якому вони отримали свою назву.

Національний ліс Ель-Юнке[en], раніше відомий як Карибський національний ліс, розташований на північному сході Пуерто-Рико. Це єдиний тропічний дощовий ліс у Національній лісовій системі США[en], є середовищем існування для більшості (13 з 16) видів кокви. Він також є домом для більш ніж 240 рослин, 26 з яких є ендемічними та 50 видів птахів, включаючи папугу Пуерто-риканський амазон (Amazona vittata), який знаходиться під загрозою зникнення.

Ліси[ред. | ред. код]

Ліси Пуерто-Рико добре представлені флорою Експериментального лісу Лукільйо (LEF), які вирощуються Лабораторією довготермінових екологічних досліджень, що знаходиться під управлінням Лісової служби США та Університету Пуерто-Рико[en]. На цьому місці в горах Сьєрра-де-Лукільйо є чотири основні зони життєзабезпечення, виділені на основі температури та опадів (схема Холдріджа, Holdridge System): субтропічний вологий і субтропічний дощовий ліси знаходяться на низьких і середніх висотах, нижній гірський дощовий і нижній гірський вологий ліси на більших висотах. На південно-західному схилі гір знаходиться низькорослий субтропічний вологий ліс.

Топографія[ред. | ред. код]

Топографічна карта Пуерто-Рико, 1952.

Рельєф Пуерто-Рико — переважно гірський, з великими прибережними районами на півночі та півдні. Головний гірський хребет називається Кордильєра-Сентраль (Центральний хребет). Найвища висота в Пуерто-Рико, гора Серро-де-Пунта 1338 метрів[1] знаходиться у цьому хребті і посідає 154-те місце у світі серед країн за найвищими точками. Інший важливий пік — Ель-Юнке, один з найвищих у Сьєрра-де-Лукільйо в Національному лісі Ель-Юнке з висотою 1065 м.

Гелогія[ред. | ред. код]

Пуерто-Рико складається з вулканічних та плутонічних порід від крейдового періоду до еоцену, які перекриті молодшим від олігоцену до останніх карбонатів та інших осадових гірських порід. Більша частина печер та рельєфу карсту на острові були утворені в період від північного олігоцену до останніх карбонатів. Найстаріші породи віком приблизно 190 мільйонів років (юрський період) розташовані у хребті Сьєрра-Бермеджа в південно-західній частині острова. Ці породи можуть являти собою частину океанічної кори, і, як вважають, вони надходять з Тихого океану. Пуерто-Рико лежить на межі між карибською та північноамериканською тектонічними плитами. Це означає, що острів в даний час деформується тектонічними зсувами, викликаними взаємодією цих плит. Ці зсуви можуть спричинити землетруси та цунамі. Ці сейсмічні стреси, разом із зсувами ґрунту, являють собою деякі найнебезпечніші геологічні процеси на острові та північному сході Карибського басейну. Останній великий землетрус стався 11 жовтня 1918 року, при цьому сейсмічний поштовх оцінювався магнітудою в 7,5 балів[5]. Він виник біля берегів Агуадільї і супроводжувався цунамі[6].

Близько 120 км на північ від Пуерто-Рико в Атлантичному океані на кордоні між карибською та північноамериканською плитами лежить Пуерто-Риканський жолоб, найбільший і найглибший жолоб в Атлантиці. Жолоб завдовжки 1754 км і шириною близько 97 км. У самому глибокому місці, що називається Депресія Мілуокі, глибинна сягає 8380 м або близько 8,38 км.

Політична географія[ред. | ред. код]

Як «неінкорпорована організована територія» Сполучених Штатів, Пуерто-Рико не має адміністративного поділу першого порядку, як це визначено урядом США, але в адміністративному поділі другого рівня є 78 муніципалітетів, які в статистичних цілях прирівнюються до округів США. Муніципалітети далі поділяються на барріу (райони), а ті на сектори. У кожного муніципалітету є міський голова та муніципальний законодавчий орган, який обирається на 4 роки.

Муніципалітети Пуерто-Рико[ред. | ред. код]

1. Агуада
2. Агуаділья
3. Агуас-Буенас
4. Адхунтас
5. Айбоніто
6. Аньяско
7. Аресібо
8. Арройо
9. Атільйо
10.Барранкітас
11.Барселонета
12.Баямон
13.В'єкес
14.Вега-Альта
15.Вега-Баха
16.Вільяльба
17.Гвайнабо
18.Гваніка
19.Гваяма
20.Гваянілья

21.Гурабо
22.Дорадо
23.Ісабела
24.Кабо-Рохо
25.Кагуас
26.Каєй
27.Камуй
28.Канованас
29.Кароліна
30.Катаньйо
31.Кебрадільяс
32.Коамо
33.Комеріо
34.Коросаль
35.Кулебра
36.Ларес
37.Лас-Маріас
38.Лас-П'єдрас
39.Лахас
40.Лоїса

41.Лукільйо
42.Манаті
43.Марікао
44.Маунабо
45.Маягуес
46.Мока
47.Моровіс
48.Нагуабо
49.Наранхіто
50.Ормігерос
51.Ороковіс
52.Патільяс
53.Пеньюелас
54.Понсе
55.Рінкон
56.Ріо-Гранде
57.Сабана-Гранде
58.Салінас
59.Сан-Лоренсо
60.Сан-Себастьян

61.Сан-Херман
62.Сан-Хуан
63.Санта-Ісабель
64.Сейба
65.Сіалес
66.Сідра
67.Тоа-Альта
68.Тоа-Баха
69.Трухільйо-Альто
70.Умакао
71.Утуадо
72.Фахардо
73.Флорида
74.Хаюя
75.Хуана-Діас
76.Хункос
77.Ябукоа
78.Яуко

Територіальні води[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Cerro de Punta, Puerto Rico. Peakbagger.com[d], (англ.). 
  2. Monthly Averages for San Juan, PR – Temperature and Precipitation. The Weather Channel. Процитовано 02-02-2018. 
  3. Los Lagos de Puerto Rico Архівовано 2004-12-25 у en:Wayback Machine. (ісп.)
  4. Puerto Rico UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Оновлено: 16-09-1990 (англ.)
  5. Suarez, Luis E. (2012). Puerto Rico. У Paz, Mario. International Handbook of Earthquake Engineering: Codes, Programs, and Examples (Springer Science & Business Media): 401. ISBN 9781461520696. 
  6. Reid, Harry Fielding; Taber, Stephen (1919). The Porto Rico earthquake of 1918 with descriptions of earlier earthquakes: Report of the Earthquake Investigation Commission. Government Print Office. 

Посилання[ред. | ред. код]