Координати: 50°26′59.796744099999″ пн. ш. 30°31′23.200824099999″ сх. д. / 50.44994° пн. ш. 30.52311° сх. д. / 50.44994; 30.52311

Будівля головного поштамту (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Головний поштамт (Київ))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будівля головного поштамту
50°26′59.796744099999″ пн. ш. 30°31′23.200824099999″ сх. д. / 50.44994° пн. ш. 30.52311° сх. д. / 50.44994; 30.52311
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Типпоштамт і пам’ятка архітектури
Стильнеокласицизм і сталінська архітектура[d]
АрхітекторПриймак Борис Іванович і Слуцький Григорій Маркович
Дата заснування1952
Будівля головного поштамту. Карта розташування: Україна
Будівля головного поштамту
Будівля головного поштамту
Будівля головного поштамту (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Київський головпоштамт — будівля поштамту в Києві. Розташований на розі Хрещатика і Майдану Незалежності. Головпоштамт збудували в 1952—1958 роках. Приміщення займають «Укрпошта», Міністерство транспорту та зв'язку України і Державний департамент з питань зв'язку та інформації.

Наказом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 18 березня 1999 року поставлена на облік пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 16).

Історія ділянки

[ред. | ред. код]
Будинок Ейсмана з арковими вікнами

З першої половини ХІХ сторіччя наріжна ділянка належала аптекарю Йоганну-Сигізмунду Ейсману (1794—1862). Він на своїй цегельні, розташованій на хуторі на виїзді Великої Васильківської дороги, у районі теперішньої Либідської площі, виготовляв відому київську жовту цеглу. З неї збудовані університет, будівлі урядових закладів, Олександрівський костел, а також будинки у цегляному стилі. Згодом ділянка перейшла його синові Густаву Ейсману, професору Університету святого Володимира, мільйонеру, міському голові у 1872—1873 роках. Тут звели триповерховий будинок з арковими вікнами. У ньому містився комерційний банк і крамниці, які переїхали з Печерська на Хрещатик[1].

Поштова контора

[ред. | ред. код]

Створення київської поштової контори

[ред. | ред. код]
Указ від 21 серпня 1775 року про створення Київської поштової контори

Із середини ХІХ сторіччя історія будівлі пов'язана з розвитком київської пошти. Після поглинення Гетьманщини Російською імперією відбулось реформування поштової служби. Пунктом 10 «Глухівських статей» (1669) запроваджено порядок утримання пошти в Гетьманщині. 1769 року Київську пошту підпорядкували Московському поштамту.

1775 року в місті постала окрема поштова контора. Оберпоштмейстером призначили Франца Круллау.

У середині ХІХ сторіччя засновано міські поштові відділення. У Печерській частині міста відділення відкрилось у 1840 році, а на Подолі в колишній кам'яниці Федора Коробки — у 1852 році[2]. Близько 1897 року печерське поштово-телеграфне відділення розташувалося у садибі «Судовий двір»[3].

Поштова контора на Хрещатику, 24

[ред. | ред. код]
Докладніше: Палац Головинського
Пошта й телефонна станція в приміщенні колишньої садиби Головинського

1849 року Київська поштова контора зайняла приміщення садиби Головинського. У подвір'ї облаштували місце для поштових диліжансів і карет.

1 квітня 1886 року на другому поверсі поштової контори відкрилась перша державна телефонна станція у вигляді комутатора ручного обслуговування на 60 номерів. 1891 року тут встановили один із перших у Києві таксофонів[4].

У 1880-х роках на території садиби добудовують додаткові приміщення. Однак цього виявилось недостатньо. Оскільки поштова і телефонна служби продовжували розростатись, то вирішили збудувати нове приміщення. 1908 року дума ухвалила відповідне рішення. Будівництво розпочалося 1912 року під керівництвом архітектора Олександра Кобелєва.

Влітку 1914 року колишній палац розібрали і на його місці, в глибині подвір'я, розпочали споруджувати чотириповерховий корпус з операційними залами і телефонною станцією.

1917 року будівництво зупинили[5][4].

Будинок зв'язку

[ред. | ред. код]

На ділянці понад 20 років «зяяв огороджений парканом пустир». 1934 року після перенесення столиці УСРР до Києва постало питання будівництва на цьому місці головпоштамту. Того ж року київські архітектори підготували проєкти «Палацу зв'язку»[6].

Головпоштамт вдалось збудувати у 1936—1941 роках за проєктом Василя Осьмака і С. Германович[7][8].

У вересні 1941 року Палацу зв'язку і колишню будівлю Ейсмана знищено внаслідок підриву середмістя радянськими диверсантами[9].

Головпоштамт

[ред. | ред. код]
Головпоштамт у 2021 році

Після Другої світової війни на місці Палацу зв'язку спорудили будівлю, в якій міститься Держкомітет телебачення і радіомовлення України.

Під головпоштамт виділили ділянку № 20-22, розчищену від руїн будинку Ейсмана. Будівлю спорудили у 1952—1958 роках за проєктом Вадима Ладного, Бориса Приймака і Григорія Слуцького[10][11][12].

У червні 2020 року голова «Укрпошти» Ігор Смілянський заявив про наміри продати будівлю Головпоштамту за понад 1 мільярд гривень[13][14].

Архітектура

[ред. | ред. код]

Цегляна будівля має сім поверхів і напівповерх, пласкі залізобетонні перекриття, бляшаний вальмовий дах. У плані Г-подібна з двома крилами завдовжки близько 80 метрів. Крило з боку Хрещатика ледь дугоподібне.

Наріжжя з боку майдану акцентовано портиком головного входу.

Облицювання чолового фасаду зроблено зі світлої керамічної плитки. Архітектура фасадів потрактована у класичному стилі з використанням елементів українського бароко.

Композиція ритмічна. Площина фасаду на нижніх поверхах розділена тосканскими пілястрами, а на п'ятому-сьомому — коринфськими. Цоколь рустований[12].

  • Проєкт головпоштамту (1952)
    Проєкт головпоштамту (1952)
  • Центральна зала
    Центральна зала
  • Головпоштамт (ліворуч) на фото Томаса Гаммонда, 1975
    Головпоштамт (ліворуч) на фото Томаса Гаммонда, 1975

Обвал Головпоштамту

[ред. | ред. код]
Докладніше: Трагедія на Київському головпоштамті 1989

2 серпня 1989 року о 16 годині 20 хвилин обвалилися колони порталу головпоштамту, що призвело до загибелі 13 осіб[12].

Головною причиною катастрофи називались ремонтні роботи на головпоштамті, в ході яких відбувся демонтаж облицювальної плитки колон, яка разом з цементним прошарком становила єдине ціле з чотирма колонами, що мали витримувати навантаження у 700 тонн. Другою ймовірною причиною трагедії називались підземні роботи під майданом в ході будівництва станції метро «Площа Жовтневої революції».

  • Фасад Головпоштамту до обвалу, 1984
    Фасад Головпоштамту до обвалу, 1984
  • Розбір завалів після обвалу, серпень 1989
    Розбір завалів після обвалу, серпень 1989
  • Будівля після обвалу, серпень 1989
    Будівля після обвалу, серпень 1989

Головпоштамт під час протестів

[ред. | ред. код]

Восени 2004 року учасники Помаранчевої революції залишили на колонах і стінах головпоштамту графіті. Протестувальники писали ім'я і малювали зображення свого кандидата Віктора Ющенка, назви міст, з яких приїхали, гасла Помаранчевої революції відповідним кольором (наприклад, гасло «Так!») та інші політичні лозунги (зокрема й іншої держави — «Живе Білорусь!»), назви громадських об'єднань («Пора!»), дати першого і другого турів виборів Президента України (31 жовтня — 21 листопада 2004 року) тощо. Частину графіті у рамках меморізації пам'яті про ті події вирішено було зберегти. Фрагменти надписів на колонах накрили оргсклом, однак із часом вони вигоріли.

Узимку 2014 року, під час Євромайдану, біля Головпоштамту з'явилися стенд і скриньки «Пошти Майдану». Мешканці наметового містечка отримали змогу листуватись між собою. Щовечора волонтери-поштарі розносили їм листи[15].

Біля входу Національний музей Революції Гідності встановив вуличний стенд «Місця Революції Гідності» з мапою подій 2013—2014 років та інформацією про «Пошту Майдану».

  • Поштовий стенд біля поштамту (2014)
    Поштовий стенд біля поштамту (2014)
  • Зображення Віктора Ющенка і гасло «Так!»
    Зображення Віктора Ющенка і гасло «Так!»
  • Графіті часів Помаранчевої революції
    Графіті часів Помаранчевої революції
  • Графіті часів Євромайдану
    Графіті часів Євромайдану
  • Вуличний стенд
    Вуличний стенд

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Вулицями старого Києва, 2013, с. 188.
  2. ↑ З історії української пошти у XVII—XVIII ст. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
  3. ↑ Судовий двір, 2003, с. 751.
  4. ↑ а б Хрещатик, 24, 2011.
  5. ↑ Федір Ернст. Київ: провідник, 1930, с. 397.
  6. ↑ Архітектура нового Києва, 1934, с. 13.
  7. ↑ Макаренко П. Оновлене місто, 1937, с. 25.
  8. ↑ Сімзен-Сичевський О., 1937, с. 39.
  9. ↑ Кілессо Сергій, 2011, с. 1841.
  10. ↑ Проблема просторової композиції Хрещатика, 1952, с. 14.
  11. ↑ Проблема реконструкції і забудови площ Києва, 1953, с. 8-12.
  12. ↑ а б в Кілессо Сергій, 2011, с. 1842.
  13. ↑ Укрпошта планує продати головний офіс на Хрещатику [Архівовано 21 червня 2020 у Wayback Machine.]. 10.06.2020
  14. ↑ «Укрпошта» планує продати Головпоштамт, його оцінюють у мільярд гривень [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.].11.06.2020
  15. ↑ Місця Революції Гідності: Головпоштамт. Національний музей Революції Гідності. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 10 січня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Будівля_головного_поштамту_(Київ)&oldid=43505387