Златник
| Златник | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Територія обігу | |||
| Емітент | Київська Русь | ||
| Похідні та паралельні одиниці | |||
| Паралельні | Візантійський Солід | ||
| Історія | |||
| Дата | після 990 | ||
| Виробництво монет та банкнот | |||
| Монетний двір | Київ | ||
Зла́тник, або золо́тник — умовна назва золотої монети в Київській Русі, що карбувалася великим князем київським Володимиром Святославовичем наприкінці Х століття[1]. Ймовірно, перша емісія була здійснена 990 року з нагоди хрещення Русі та одруження князя з візантійською принцесою Анною[1]. Усього знайдено 11 златників, 6 з яких походять із Пінського скарбу[1]. Подібний до візантійського соліда за технікою карбування, зовнішнім виглядом та вагою (близько 4,2 г[2])[1]. Легенда монети написана кириличним шрифтом. Має статичне зображенням князя, тризубом[1]. Типологічно поділяються на 2 типи, які відрізняються текстом легенд[1]. Як засіб обігу та платежу широко не використовувався, а носив, скоріше, прокламативну роль[1]. Проте знахідки златників у скарбах разом із солідами свідчать про визнання цих монет як рівних[1].
Історія[ред. | ред. код]
Введення монет в обіг[ред. | ред. код]
У період становлення Київської Русі на її землях поширились візантійські золоті монети. Візантійський солід був однією зі світових грошових одиниць доби раннього і зрілого середньовіччя. Їх використовували усі народи східної і центральної Європи, а також вікінги[3]. Більшість солідів потрапляли до Русі завдяки торговим операціям купців, а також завдяки військовим викупам. Срібні та мідні монети Візантії використовували лише у Тмутороканському князівстві при торгівлі з візантійським Кримом, в Києві і сусідніх князівствах використовували арабські дирхеми.
Згодом, візантійська золота монета стала зразком для перших монет київських князів — златників.
Златники Володимира були одними з найперших монет київського карбування. Вони діляться на два типи. На аверсі першого типу монет вміщено надпис «Владимир, а се его злато». На монетах другого типу інший надпис: «Владимир на столе». У центральній частині аверсу зображення князя, зі скіпетром й хрестом. Над лівим плечем Володимира знак роду Рюриковичів — тризуб. На реверсі (реверс монет обох типів однаковий) ім'я Ісуса Христа та його зображення (Христос-Пантократор). Композиційно златники наслідують візантійські соліди Василя ІІ та Константина VIII (976—1025).
Монети карбувались з високопробного золота (916 і 958 проби), ймовірно, шляхом перекарбування солідів.
Відомі лише монети князя Володимира Святославича.
Історія досліджень[ред. | ред. код]
В літописах немає свідчень про початок карбування монет київськими князями. Назва «златник» також умовна. Її взяли з договору 945 року князя Ігоря з візантійцями, — златником тоді називали будь-яку золоту монету.
Перший відомий златник викупив київський аптекар Бунге у 1796 році, але згодом ця монета була втрачена[4].
Декілька златників були виявлені у 1804 році в Пінському скарбі археологами, і тому потрапили до Ермітажу, де їх описали без відомостей про походження.
У ХІХ ст. досить популярною була думка про варварську і економічно відсталу Русь, що ставило під сумнів можливість карбування власних монет. Перші знахідки златників і срібників були нечисельними, тому дослідники одразу поставили під сумнів їх оригінальність. Першим визнав ці монети давньоруськими Ф. І. Круг, який переписав каталог Ермітажу, де златники значились як варварські підробки солідів[4].
У 1852 році було знайдено великий скарб срібників (200 монет), після дослідження якого вже ні в кого не було сумніву в належності монет до Київської Русі, але знайдених златників досі лишалось 6 екземплярів.
У 1876 р. відомий нумізмат І.Толстой створив перший каталог давньоруських монет. Він провів стилістичний аналіз, порівняв типи монет і розробив хронологію випуску монет. Толстой першим визнав подібність срібників перших років випуску із златниками і довів їх приналежність добі князя Володимира Святославича.
Каталог Толстого призвів до постійних дискусій. Наступну класифікацію монет запропонував О. В. Орєшніков у 1920-і роки, назвавши златники — монетами Володимира Мономаха. Його класифікацію заперечували дослідники Р.Фасмер і Н.Бауер. Надалі дослідження грошового обігу Русі виявили хибність ідей Орєшнікова. А дослідження князівськіх знаків на монетах археологом Н.Ліхачовим остаточно реабілітували класифікацію І.Толстого. Ліхачов першим запропонував думку про те, що срібники 1-ого типу і златники були випущені на честь прийняття християнства на Русі.
Наступний крок у дослідженні давньоруських монет зробив нумізмат І. Г. Спаський, котрий розділив всі монети за класифікацією по майстрам-різчикам штемпелів для карбування. Дослідження Спаського довели ідеї Ліхачова, а також уточнили історію карбування срібних монет. Спаський вперше опублікував історію походження кожного златника і партій срібників.
Всього офіційно було знайдено 11 златників. Сьогодні відоме місцезнаходження 10 з них[5]: В Ермитажі — 7, в ГИМ — 1, в Національному музеї історії України — 1, в Одеському археологічному музеї — 1.
Додаткові факти[ред. | ред. код]
- Вага візантійського соліду та златника з часом стали руською одиницею ваги — золотника (4,266 г).
- У 1988 році на честь 1000-річчя перших монет Русі була випущена монета 100 рублів із зображенням златника.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Р. М. Шуст. Златник // Енциклопедія історії України… Т. 3, С. 364.
- ↑ Зварич В. В. Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ, 1975.— 156 с.: 292 ил.— С. 61
- ↑ Шуст Р. М. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні: Навч. посіб. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2009. — 376 с.
- ↑ а б Спасский, И. Г., Сотникова, М. П. Тысячелетие древнейших монет России. Сводный каталог русских монет X—XI веков. — М.: Искусство, 1983. — 240 с.
- ↑ Златник князя Володимира Святославича [Архівовано 13 жовтня 2007 у Wayback Machine.], статья из книги «100 найвідоміших шедеврів України». — Київ: Автограф, 2004.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Р. М. Шуст. Златник [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 364. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Златник князя Володимира Святославича, стаття з книги «100 найвідоміших шедеврів України». — Київ: Автограф, 2004.
- Златник (золотник) // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — С. 292. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
| ||||||||||||||||||||||||||
|
