Слово про закон і благодать

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слово про закон і благодать
СЛОВО О ЗАКОНЕ И БЛАГОДАТИ МИТРОПОЛИТА ИЛАРИОНА.pdf
Жанр Проповідь
Автор Іларіон Київський
Мова церковнослов'янська мова
Опубліковано 1038

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
Q:  Цей твір у Вікіцитатах

«Сло́во про зако́н і благода́ть» — перша пам'ятка давньоруськоукраїнського ораторського мистецтва[1]. Найдавніша пам'ятка оригінальної літератури Київської Русі, богословський трактат ХІ століття. Написаний 10371050, правдоподібно київським священиком (пізніше митрополитом) Іларіоном[2]. У пам'ятці зафіксовані типові риси української мови[3].

Стверджує самостійність Руської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії щодо Києва. «Слово» підкреслює протилежність «закону» (давньої юдейської релігії) і «благодаті» (нової — християнської). «Закон» — це холод, морок і рабство, а «благодать» — тепло, осяяність і свобода. Так, колись і «земля наша» була порожня і висохла, аж доки «від краю до краю» не напоїло її євангельське джерело. Хрещення Києва — наслідок божеського піклування про Русь, це вияв, що Русь не є гірша від інших (Візантії) країн.

Автор «Слова» не тільки представник політичних прямувань тогочасної Русі, але й талановитий письменник-промовець, що надав твору стрункої композиції, пишноти стилістичного оформлення та ритмічності вислову. «Слово» було призначене для «вибраних» слухачів. Це не перешкодило популярності «Слова», що його часто переписували і використовували, наприклад, у хвалі Володимиру Васильковичу, у Волинському літописі. Ним користався у другій половині XIII ст. сербський письменник, чернець Доментіян, пишучи про Симеона, Саву Сербських і Микиту Сергійовича.

Назва[ред. | ред. код]

  • О законѣ Моисѣомъ данѣѣмъ, и о благодѣти и истинѣ Исусомъ Христомъ бывшии. И како законъ отиде, благодѣть же и истина всю землю исполни, и вѣра въ вся языкы простреся и до нашего языка рускаго, и похвала кагану нашему Влодимеру, от негоже крещени быхомъ и молитва къ Богу от всеа земли нашеа

Структура[ред. | ред. код]

Твір ділиться на 4 частини: у 1-й світова історія показана як історія Спасіння, яка рухається від обмеженості юдейського Закону до християнської Благодаті — визволительки всього людства; у 2-й частині стверджується, що й нещодавно охрещений руський народ нарешті долучився до Благодаті Божої; 3-тя частина прославляє «кагана нашого» Володимира Святославича — володаря, котрий хрестив країну і за цей подвиг заслуговує церковного вшанування, яке гарантує йому вічну пам'ять; 4-та частина — це молитва про Благодать Божу та зміцнення у вірі. Деякі дослідники вважають, що назва «Слово про Закон і Благодать» стосується лише перших двох (або перших трьох) частин, а решта — це окремі твори, які згодом були об'єднані[2].

Центральну частину «Слова» становить похвала князю Володимирові і його предкам, бо не у невідомій країні панують вони, але у Руській, знаній і чутній у всіх чотирьох кінцях світу. Сам Володимир, з потойбічного світу, піклується своєю землею, щоб її оминули «війни і полон, голод і усяка скорбота». На думку дослідника руської писемності Сергія Висоцького: «Головна ідея твору — довести, що християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості та розуму Володимира Святославича, а не під впливом та тиском іззовні».

Твір закінчується молитвою «від усієї нашої землі», у якій є і прохання, щоб чужинці її не перемогли.

Текст твору[ред. | ред. код]

Торжественник зі «Словом». Перша половина XV ст.
Транскрипція оригінального тексту
Переклад на сучасну українську мову

Видання[ред. | ред. код]

  • Молдован А. М. «Слово о законе и благодати» Илариона. К., 1984
  • Акентьев К. К. «Слово о законе и благодати» Илариона Киевского: Древнейшая версия по списку ГИМ Син. 591. // Byzantinorossica, т. 3. СПб., 2005.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Слово о Законі і благодаті» митрополита київського Іларіона середини XI ст. у списку XV ст. // Німчук В. В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. / НАН України, Інститут української мови. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 33—39. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х — ХІІІ ст.). — ISBN 978-966-655-802-5.
  2. а б Слово про закон і благодать // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 637. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  3. Єрмоленко С. Я.Історія української літературної мови // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 232—235.

Джерела[ред. | ред. код]