Станіслав Лещинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станіслав I Лещинський
Mányoki Stanislaus Leszczyński.png
Король Польщі
Правління 1704-1736
Коронація 4 жовтня 1705
Попередник Август II Сильний
Наступник Август III Фрідріх
Інші титули Великий князь Литовський
Великий князь Руський
Герцог Лотарингії
Біографічні дані
Релігія католицтво
Народження 20 жовтня 1677(1677-10-20)
Львів
Смерть 23 лютого 1766(1766-02-23) (88 років)
Люневіль
Поховання Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща
Дружина Катажина Опалінська
Діти Анна, Марія
Династія Лещинські
Батько Рафал Лещинський
Мати Анна Лещинська
Coat of Arms of Stanislaus Leszczynski as prince of Lorraine.svg
Autograph of Stanisław Leszczyński.PNG

Станісла́в I Лещи́нський (Станіслав Богуслав Лещинський, пол. Stanisław Bogusław Leszczyński; (20 жовтня 1677 — 23 лютого 1766) — правитель Речі Посполитої, король Польщі (1704-1711, 17331734), пізніше останній герцог Лотарингії (1737-1766). Представник шляхетського роду Лещинських гербу Венява. Небіж луцького латинського єпископа Богуслава Лещинського.

Повний титул: польською — Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, książę Lotaryngii i Barrois.

Українською: Божою Ласкою король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Черніговський, князь Лотарингії і Барруа.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Львові 20 жовтня 1677 року. Батько — Рафал Лещинський[1] (1650—31.1.1703), підстолій, підскарбій, крайчий, стольник, хорунжий великий коронний, староста генеральний великопольський, воєвода ленчицький, познанський і каліський, староста мостиський. Матір — дружина батька, донька Станіслава Яна Яблоновського Анна (1660—29 серпня 1727, Шамбо). Станіслав був єдиним сином батьків.[2] Був охрещений 21 жовтня 1677 року в Латинській катедрі Львова за участі діда — Станіслава Яна Яблоновського,[3] руського воєводи, польного коронного гетьмана, майбтнього великого коронного гетьмана і краківського каштеляна.[4]

2 квітня 1699 року став воєводою познанським. 12 липня 1704 року Лещинський при підтримці шведського короля Карла XII, військо якого в той час перебувало у Польщі, був обраний польським королем. 4 жовтня 1705 року в колегіаті святого Івана Хрестителя у Варшаві Львівський латинський архієпископ Константій Зелінський[5] провів обряд коронації Станіслава Лещинського[6] та його дружини Катажини Опалінської, назважаючи на заборони папи і не дотримавши при цьому традицій, оскільки її мав проводити примас Польщі (Радзейовський).[5]

У 17031708 роках вів таємні переговори з гетьманом Іваном Мазепою про об'єднання України, Польщі і Литви у федеративну державу на засадах Гадяцького договору 1658, уклав угоду з гетьманом про спільну боротьбу проти Московського царства.

Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 року Лещинський був змушений виїхати до Франції (його дочка Марія в 1725 році стала дружиною французького короля Людовика XV).

Весною 1711 року вислав польський військовий відділ Юзефа Потоцького на допомогу гетьману Пилипу Орлику, який зробив спробу звільнити Гетьманщину з-під московської влади, здійснивши похід на Правобережну Україну.

Герб Станіслава Лещинського як польського короля

В 1733 році при підтримці Франції вдруге став польським королем: 12 вересня 1733 року примас Теодор Потоцький на полі елекції[7] у Волі проголосив його новим правителем.[8] Але під тиском Росії, Австрії та Саксонії невдовзі змушений був зректися королівства. Під час війни за польську спадщину 1733-1735 років (між Росією, Австрією і Саксонією — з одної сторони та військами Лещинського і Францією — з другої) Лещинський та Дзіковські конфедерати, що його підтримували, були розбиті. За умовами Віденського миру 1738 року (прелімінарний з 3 жовтня 1735 року) Лещинський був змушений остаточно відмовитися від претензій на польський престол на користь Августа III. Повернувся у Францію, де дістав у володіння герцогство Лотарингію і князівство Бар.

5 лютого 1766 року зазнав сильних опіків, коли відкладав люльку, сидячи біля комина.

Помер 23 лютого 1766 року від гангрени і був спочатку похований 3 березня у крипті костелу матері Божої Милосердної в Нансі, який фундував[9] (за іншими даними, похований у Люневілі[джерело?] (Франція).

Автор книги «Вільний голос, що забезпечує свободу» (1733), в якій виступав за проведення реформ з метою зміцнення Речі Посполитої.

Сім'я[ред.ред. код]

Катажина Лещинська

Дружина — Катажина з Опалінських гербу Лодзя. Діти:

Цікаві факти[ред.ред. код]

Станіслав Богуслав Лещинський є польським королем, який прожив найдовше (88 років та 4 місяці)[12].

Вшанування[ред.ред. код]

Вулиця у Львові (тепер Братів Міхновських)[13].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Gierowski J. Stanisław Bogusław Leszczyński h. Wieniawa (1677—1766)… — S. 600.
  2. Dworzaczek W. Leszczyński Rafał h. Wieniawa (1650—1703) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 139—141. (пол.)
  3. Stanisław Leszczyński (пол.)
  4. Nowak T. Jabłonowski Stanisław Jan na Jabłonowie i Ostrogu h. Prus III (1634—1702) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — S. 232—238. (пол.)
  5. а б Gierowski J. Stanisław Bogusław Leszczyński h. Wieniawa (1677—1766)… — S. 601.<
  6. Jarosław Godlewski. Siodło koronacyjne Stanisława Leszczyńskiego z 1704 roku. (пол.)
  7. виборів короля
  8. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. Генерал-поручник Людовика XV (1742—1759). — Ню-Йорк : Восьмий курінь УПС ім Григора Орлика, 1972. — 1972. — С. 100—101.
  9. а б в Gierowski J. Stanisław Bogusław Leszczyński h. Wieniawa (1677—1766)… — S. 610.
  10. Anna Leszczyńska z Leszna h. Wieniawa (ID: 14.198.261). (пол.)
  11. Maria Karolina Zofia Felicja (z Leszczyńskich) // Polski Słownik Biograficzny.
  12. http://www.poczet.com/ciekawostki.htm
  13. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów—Warszawa : Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Август II Сильний
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Король Польщі
Великий князь Литовський
Великий князь Руський

1704-1709
1733-1736
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Наступник
Август III Фрідріх
Попередник
Франц III Стефан
Blason Lorraine.svg Герцог Лотарингії
1737-1766
Blason Lorraine.svg Наступник
Земля відійшла до Франції