Пам'ятник Григорію Маразлі
| Пам'ятник Григорію Маразлі | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| рос. «Просветителю и меценату Григорию Маразли — благодарные одесситы». | ||||
46°28′33.44″ пн. ш. 30°45′1.24″ сх. д. / 46.47596° пн. ш. 30.75034° сх. д. | ||||
| Тип | пам'ятник і статуя | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування |  Одеса, вулиця Маразліївська 1а, на розі вулиці Троїцької | |||
| Архітектор | Маркоз Мурманов | |||
| Скульптор | Олександр Князик | |||
| Матеріал | бронза, мармур | |||
| Засновано | 2004 | |||
| Встановлено | 2 вересня 2004 | |||
  Пам'ятник Григорію Маразлі (Україна) | ||||
 | ||||
 Пам'ятник Григорію Маразлі у Вікісховищі | ||||
Пам'ятник Григорію Маразлі в Одесі — бронзова скульптура присвячена Григорію Маразлі, одеському меценату, одеському міському голові; була встановлена на Грецькій площі, але, згодом, перенесена на вулицю Маразліївську.
2 вересня 2004 на Грецькій площі за сприянням грецької діаспори було встановлено пам'ятник одеському гродоначальнику Григорію Григоровичу Маразлі, що було позитивно сприйнято суспільством[1]. Але, через велику кількість машин в місті, міська влада вирішила збудувати на тому місті паркінг, а пам'ятник було вирішено перенести на вулицю Маразліївську. 31 березня 2008 року відбулося перевезення. З цього приводу, представниками грецької діаспори був організований пікет в знак протесту на думській площі та звернення до тогочасного міського голови — Едуарда Гурвіца. В зв'язку з чим міський голова запросив представників грецької діаспори завітати до нього на діалог[2]. Ось як прокоментували цю розмову її учасники:
Ми були запрошені на особисту бесіду з Едуардом Йосиповичем Гурвіцем. Після цього ситуація змінилася докорінно. Міська влада почула нас, проявила добру волю і показала нам, що діалог можливий. Ірина Голобородько[2]
Зустріч тривала півтори години, пройшла в неформальній обстановці, що дуже приємно. Обидві сторони представили своє бачення проблеми, доводи «за» і «проти». І Едуард Йосипович переконав нас у тому, що там, де ми пропонували, пам'ятник стояти не може. Під клумбою на Грецькій площі розташований колектор, на Театральній площі, в силу певних причин, він не буде «виглядати». Тоді нами було представлено альтернативну пропозицію. У 1907 році, відразу після смерті Григорія Маразлі, міська дума ухвалила рішення про встановлення бюста Григорія Григоровича між нинішнім музеєм морського флоту і оперним театром. Тоді ця ідея не була здійснена, і ми запропонували зараз довести її до розумного завершення, щоб восторжествувала історична справедливість. Едуард Йосипович сказав, що є сенс над цим подумати. І через два тижні після цієї розмови ми отримали відповідь. Василь Сімвуліді[2]
У листі, підписаному першим заступником міського голови А. І. Ворохаєвим, зокрема, сказано про підтримку міським головою Е. І. Гурвіцем пропозиції «про встановлення у безпосередній близькості від будівлі Одеської міськради бюста Г. Г. Маразлі — видатного громадянина Одеси, що заслужив любов і повагу одеситів». Дано доручення члену міськвиконкому, скульптору М. Реві та виконувачу обов'язків начальника управління архітектури та містобудування міськради Володимиру Колокольникову визначити гідне місце для розміщення бюста і доповісти про це на засіданні виконкому міськради.[2] Саме же погруддя планується виготовити згідно з ескізами, виконаними в 1907 році відомим одеським скульптором Борисом Едуардсом. Бюст буде встановлений поблизу Думській площі. Символічно, що праворуч від нього буде будівля міськради — міської думи, де понад 20 років пропрацював Григорій Маразлі, ззаду — археологічний музей, до створення якого він вклав свої кошти, ліворуч, на Пушкінській вулиці, знаходиться його власний будинок, в якому зараз — медичне училище.
Нинішній пам'ятник Григорію Маразлі залишиться на колишньому місці і, за запевненням міської влади, територія навколо нього буде упорядкована.
- ↑ Одесский памятник Маразли перенесен на улицу его имени. ТРК «Круг». Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2 травня 2013. (рос.)
- ↑ а б в г Будет два памятника григорию маразли. Газета "Ізвєстія". Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2 травня 2013. (рос.)