Нечерда Борис Андрійович

Нечерда Борис Андрійович
Нечерда Борис Андрійович
Народився	11 липня 1939 ; Ярешки, Вчорайшенський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер	11 січня 1998 (58 років) ; Одеса, Україна
Поховання	Другий християнський цвинтар
Громадянство	Україна
Діяльність	письменник, науковець
Alma mater	Одеський національний морський університет
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Жанр	поезія
Нагороди

Нечерда́ Борис Андрійович (11 липня 1939, с. Ярешки, Андрушівський район, Житомирська область — 11 січня 1998, Одеса) — український поет-шістдесятник.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за 2000 рік (посмертно) за збірку поезій «Остання книга».

Життєпис

Народився в с. Ярешки. Дитинство пройшло в Олександрії.

Закінчив кораблебудівний факультет Одеського інституту інженерів морського флоту.

Жив і працював в Одесі.

За життя Борис Нечерда випустив 12 книг поезії та один роман. Особливо упереджено ставилися до нього київські видавництва і столичні журнали (аж до 1991 року, до розпаду СРСР). Однією з причин упередженості було регулярна поява віршів одесита на сторінках антологій, що вийшли в ряді країн Європи, в США та Канаді в підтримку дисидентського руху в Україні.

Друкувався Нечерда переважно в одеському «Маяку», а також на сторінках місцевих газет.

Пам'ять

По смерті поета Ліга українських меценатів, редакція журналу «Київ» і Одеська організація Національної Спілки письменників України заснували Літературну премію імені Бориса Нечерди.

19 лютого 2016 року в місті Олександрії (в місцевості Перемога) на честь Бориса Нечерди назвали вулицю, на якій він жив^[1].

В Одесі Бориса Нечерду увічнили плитою на Алеї зірок.

Примітки

↑ Перейменування в Олександрії. Архів оригіналу за 27 січня 2017. Процитовано 5 березня 2016.

Посилання

Нечерда Борис Андрійович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 546.
Юрій Андрухович. Наприкінці недольоту [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Анатолий Яни. Он сравнивал указательный палец с дятлом^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Премія імені Бориса Нечерди
Об Одессе с любовью! [Архівовано 5 листопада 2010 у Wayback Machine.]

Твори

На сайті «Клуб поезії» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
На сайті ukr-lit.net [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Реквієм на здачу Севастополя [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]

[1] Перейменування в Олександрії. Архів оригіналу за 27 січня 2017. Процитовано 5 березня 2016.

[1]

Генеалогія та некрополістика	Find a Grave
Нормативний контроль	FAST: 45102 · GND: 131614355 · GKG: /g/121y0hwh · ISNI: 0000000031362339 · LCCN: n79126762 · NUKAT: n2006115069 · VIAF: 48047648

п о р Лауреати Шевченківської премії з літератури
1962—1970	Гончар, Тичина (1962) • Сосюра, Григорій Тютюнник (1963) • Тихонов, Малишко (1964) • Бажан, Вільде (1965) • Панч (1966) • Ле (1967) • Новиченко (1968) • Головко (1969) • Збанацький, Канівець, Нагнибіда (1970)
1971—1980	Козаченко (1971) • Воронько (1972) • Гордієнко, Ушаков (1973) • Загребельний (1974) • Собко (1975) • Драч (1976) • Коломієць, Павличко (1977) • Земляк (1978) • Дмитерко (1979) • Мушкетик, Стельмах (1980)
1981—1990	Дімаров, Титов (1981) • Мороз (1982) • Олійник (1983) • Вишеславський, Сизоненко, Яворівський, Вінграновський (1984) • Іваничук, Рибалко, Гуцало (1985) • Забаштанський, Іваненко (1986) • Костенко, Дмитренко (1987) • Шевчук (1988) • Григір Тютюнник (1989) • Пушик, Білоус (1990)
1991—2000	Стус, Білик (1991) • Антоненко-Давидович, Багряний, Дрозд, Роговий, Калинець, Мельничук, Мовчан, Лубківський (1992) • Коломієць, Міщенко, Руденко, Сапеляк, Талалай, Гоян (1993) • Голобородько, Світличний, Чендей, Апанович, Лупій (1994) • Захарченко, Кочур, Сверстюк, Симоненко, Федорів (1995) • Базилевський, Міняйло, Жиленко, Іванченко (1996) • Скунць, Ульяненко (1997) • Андріяшик (1998) • Кремінь (1999) • Гнатюк, Нечерда (2000)
2001—2010	Пашковський (2001) • Римарук (2002) • Герасим'юк, Медвідь (2003) • Слапчук (2004) • Воробйов, Матіос, Слабошпицький (2005) • Гусейнов, Качуровський, Кичинський (2006) • Лапський, Федюк, Турконяк (2007) • Вовк, Голота, Перебийніс (2008) • Гірник (2009) Андрусяк, Іванов, Пагутяк (2010)
2011—2020	Шкляр (2011) • Мідянка, Рутківський (2012) • Горлач (2013) • Дочинець (2014) • Буряк (2015) • Малкович (2017) • Андієвська (2018) • Забужко (2019) • Кіяновська, Прохасько (2020)
2021—2030	Луцишина (2021) • Горіха Зерня (2022) • Калитко (2023) • Лазуткін, Чорногуз (2024)