Папіліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Папіліт
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 K62.8


Папіліт (лат. papillitis) — запалення анальних сосочків.

Визначення[ред. | ред. код]

Анальні сосочки (папілли, papillae anales) — залишки ектоендодермальної перегородки. Наявність невеличких сосочків в організмі — явище нормальне, лікування не потребує. А власне папілітом називається гіпертрофія та запалення цих сосочків.

Причини виникнення[ред. | ред. код]

Іноді анальні сосочки, які схожі на поліпи, починають гіпертрофуватися та випадати з прямої кишки. Причин для гіпетрофії існує декілька:

  • механічне подразнення калом анального каналу;
  • порушення відтоку крові з таза;
  • інші запальні захворювання проктології, такі як криптит, проктит, парапроктит тощо.

Клінічні ознаки[ред. | ред. код]

  • періодичний чи постійний біль у задньому проході, що особливо посилюється при рідкій чи тривалій дефекації;
  • почуття стороннього предмета в задньому проході;
  • почуття неповного випорожнення;
  • в разі трамватизації поверхні каналу — кровоточивість.

Діагностика[ред. | ред. код]

Для діагностування папіліту роблять зовнішній огляд анального каналу, прямої кишки, ректороманоскопію, аноскопію (щоб оцінити наявність анальних сосочків, їз розміри і стан). Також враховуються загальний стан пацієнта, анамнез.

Диференціальна діагностика[ред. | ред. код]

Найважливішою диференціальною діагностикою є розмежовування анальних сосочків від поліпів, оскільки вони схожі зовні. Різняться вони розташуванням відносно аноректальної лінії (поліпи — вище неї, а анальні сосочки — на рівні цієї лінії), кольором (темно-червоний та блідий відповідно). Також анальні сосочки варто відрізняти від бугрів, що утворюються при анальних тріщинах, та від гемороїдальних вузлів.

Лікування[ред. | ред. код]

Якщо анальні сосочки не гіпертрофовані, вони лікування не потребують. У разі гіпертрофії сосочків їх видаляють. При розвитку папіліту без гіпертрофії проводять консервативну терапію.

Прогноз[ред. | ред. код]

Папіліт та гіпертрофія анальних сосочків не становлять небезпеки для життя людини. Але самі по собі ані папіліт, ані гіпертрофія не виникають. Тому треба звернути увагу на основне захворювання і лікувати його (парапроктит, анальна тріщина, пектеноз / рубцовий стеноз прямої кишки тощо).

Джерела[ред. | ред. код]