Езофагіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Езофагіт
Esophagus herpes 2.jpg
Езофагіт, викликаний вірусом герпесу
МКХ-10 K20
МКХ-9 530.10
MeSH D004941

Езофагі́т (oesophagitis; oersophagus стравохід + -itis) — запалення слизової стравоходу.

Розрізняють гострі, підгострі та хронічні езофагіти.

Симптоми[ред.ред. код]

Клінічна картина захворювання визначається гостротою, етіологією та поширеністю процесу. Гострий катаральний езофагіт проявляється болем при ковтанні, відчуттям саднення за грудиною, іноді дисфагією. При геморагічному езофагіті спостерігаються кривава блювота та мелена. Важко, з картиною сепсису протікає абсцес та флегмона стравоходу.

Різновиди[ред.ред. код]

Гострий езофагіт[ред.ред. код]

Гострий езофагіт розвивається внаслідок механічного та термічного пошкодження слизової оболонки стравоходу, а також при деяких інфекціях.

Хворі відмічають біль та порушення проходження їжі по стравоходу, блювоту з виділенням в'язкого слизу, іноді з домішками крові. Може бути лихоманка. Гострий езофагіт може ускладнюватися перфорацією, кровотечею, гнійним медіастенітом.

Лікування
В легких випадках хворі повинні пити маленькими ковтками холодне молоко або ковтати шматочки льоду. В більш важких випадках рекомендується утримуватися від прийому їжі упродовж 2-3 днів, у подальшому призначають достатньо калорійну та вітамізовану, механічно та хімічно щадну дієту. З медикаментозних засобів застосовують антибіотики, протиспастичні (папаверин, платифілін) та болезаспокійливі препарати. При блювоті показаний анестезин або новокаїн всередину.

Хронічний езофагіт[ред.ред. код]

Хронічний езофагіт може бути виходом гострого, в інших випадках він супутній місцевим ураженням, наприклад при грижі стравохідного отвору діафрагми. Причинами захворювання можуть бути також вітамінна недостатність (вітаміни В, А, С), зловживання алкоголем. Хронічні езофагіти спостерігаються у хворих хронічними інфекційними захворюваннями - туберкульозом, сифілісом та ін. Можуть з'явитися застійні езофагіти у хворих стенозом стравоходу, ахалазією кардії. Найчастішою причиною є рефлюкс-езофагіт (пептичний езофагіт).

Захворювання проявляється відчуттям важкості та нерізкого болю за ходом стравоходу, відрижкою, печією. Важливе діагностичне значення має езофагоскопія, яка дозволяє виключити новоутворення.

Лікування
Дієта з виключенням гострої, грубої, гарячої їжі. Забороняється споживання спиртних напоїв та паління. Призначають також спазмолітичні та лужні засоби, як при виразковій хворобі шлунку. Сприятливо діють мінеральні води.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Довідник фельдшера/під ред. А.Н.Шабанова. - 4-е вид., стереотип. - М.: Медицина, 1984.
  2. Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М.В.Бочкарьова та Є.А.Мухіна. - Кишинів:Картя молдовеняске, 1986.