Вульвіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії
Жіноче здоров'я[en]
Логотип жіночого здоров'я складається з рожевого «дзеркала Венери» та синьої символіки медицини
Символ жіночого здоров'я
 
П:  Портал «Фемінізм»

Вульві́т (лат. vulvitis) — запалення зовнішніх статевих органів (вульви) жінки. Неспецифічний вульвіт частіше зустрічається у дівчат та жінок похилого віку, що пов'язано з анатомо-фізіологічними особливостями організму в ці періоди життя[якими?]. Специфічний вульвіт викликають трихомонади, гонококи, хламідії, вкрай рідко мікобактерії туберкульозу.

Виникнення, симптоми та перебіг[ред. | ред. код]

Виникненню вульвіту сприяють такі захворювання, як цукровий діабет, дерматози, анемія, гіповітаміноз, алергічні, інфекційні та вірусні хвороби, ентеробіоз та ін, а також травми, термічні і хімічні впливи.

Первинний вульвіт зустрічається рідко, і може бути проявом алергічної реакції організму або наслідком травми або поранення вульви з наступним інфікуванням, а також дії термічних та хімічних чинників. Найчастіше вульвіт виникає ще в результаті подразнення зовнішніх статевих органів патологічними вагінальними виділеннями.

Гострий вульвіт проявляється печінням і свербінням в області звульви, хворобливістю при ходьбі і сечовипусканні. При огляді зовнішніх статевих органів під час гінекологічного дослідження виявляють дифузне почервоніння шкіри та слизової оболонки вульви, гіперемію і набряклість клітора, іноді гіпертрофію малих статевих губ. При несвоєчасному або неадекватному лікуванні захворювання може перейти в хронічну форму. Хронічний вульвіт протікає з частими рецидивами. У дівчаток раннього віку[якого?] після перенесеного вульвіту можуть утворитися зрощення малих статевих губ (синехії).

Лікування[ред. | ред. код]

Лікування полягає в усуненні причини захворювання і факторів, що сприяють її виникненню. При гострому вульвіті і загостренні хронічного вульвіту показаний туалет зовнішніх статевих органів (2-3 рази на день) відварами ромашки, череди, розчином фурациліну (1:5000), дотримання дієти з виключенням гострих страв. Доцільно призначення десенсибілізуючих препаратів. За наявності синехій їх розділяють тупим шляхом[що це?] і потім застосовують мазі з додаванням естрогенів.

Прогноз при своєчасному та адекватному лікуванні сприятливий. Профілактика полягає у своєчасному лікуванні гінекологічних та екстрагенітальних захворювань, а також дотриманні правил особистої гігієни.