Гайморит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лівостронній гайморит

Гаймори́т (лат. haimoritis) — це один з найбільш поширених видів синуситу, запалення слизової оболонки гайморової порожнини.

Гайморит виникає як ускладнення при гострому нежиті, грипі, кору, скарлатині та інших інфекційних захворюваннях.

Гайморова пазуха відноситься до придаткових пазух носа — утворень у вигляді невеликих печерок, що мають зв'язок з порожниною носа.

Причини і чинники виникнення і розвитку гаймориту[ред. | ред. код]

Основною причиною виникнення гаймориту є інфекція — бактерії або віруси, що проникають в гайморову пазуху через порожнину носа або через кров і викликають запальний процес.

Чинники, що сприяють виникненню гаймориту:

  1. Стан, який порушує дихання носом: викривлення носової перегородки, вазомоторний риніт, гіпертрофічний риніт (збільшення носових раковин), у дітей — аденоїди, алергічні захворювання носа;
  2. Порушення імунітету, до яких приводять тривалі хронічні захворювання, алергічні стани і т. ін.;
  3. Невчасне або неправильне лікування звичайної застуди, ГРЗ, риніту, що викликає як ускладнення гайморит;
  4. Бактеріоносійство;
  5. Природжені порушення розвитку анатомічних структур носової порожнини.

Перебіг захворювання: симптоми і ускладнення[ред. | ред. код]

За перебігом розрізняють гострий, підгострий і хронічний гайморит.

До симптомів гострого гаймориту належать:

  1. З'являються неприємні відчуття в носі та навколоносовій області, які поступово наростають. Болі — менш виражені вранці, але ближче до вечора наростають. Поступово біль «втрачає» локалізацію і у пацієнта починає боліти «в цілому» голова. Якщо процес односторонній, то болі відзначаються з одного боку.
  2. Ускладнення носового дихання. У хворого «закладений» ніс. Голос набуває гугнявий відтінок. Як правило, закладено обидві половини носа. Ускладнення носового дихання постійне або з невеликими полегшеннями. Можлива поперемінна закладеність правої і лівої половин носа.
  3. Нежить. В більшості випадків у хворого спостерігається слизові (прозорі, при т. зв. катаральному гаймориті) або гнійні (жовті, зелені, при т. зв. гнійному гаймориті) виділення з носа. Цього симптому може і не бути, якщо сильно закладений ніс, оскільки ускладнений відтік з пазухи (про це згадувалося вище).
  4. Підвищення температури тіла до 38 °C і вище. Як правило, цей симптом спостерігається при гострому гаймориті. При хронічному процесі температура тіла підвищується дуже рідко.
  5. Загальне нездужання хворого. Це виражається стомлюваністю, слабкістю, пацієнти відмовляються від їжі, у них порушується сон тощо.

При підгострому і хронічному гаймориті зазначені ознаки виражені значно слабше.

Хронічний гайморит іноді перебігає приховано, може ускладнюватися сепсисом. Найнебезпечніше, що може викликати хронічний гнійний гайморит, — менінгіт (запалення мозкової оболонки) і навіть абсцес головного мозку. Крім того, є небезпека таких захворювань, як міокардит, ураження нирок, а також гайморит може служити джерелом генералізованої інфекції.

Діагностика і лікування гаймориту[ред. | ред. код]

Діагноз «гайморит» ставиться на основі клінічних даних і результатів рентгенографії або комп'ютерної томографії додаткових пазух носа.

Лікування гострого гайморита — консервативне, хронічного — часто хірургічне.

Джерела і література[ред. | ред. код]