Блефарит

Блефарит
	Дитина з блефаритом
Спеціальність	офтальмологія
Симптоми	запалення
Препарати	натаміцин, азитроміцин, valinegramicidin ad і натаміцин
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	H01.1
DiseasesDB	1455
MedlinePlus	001619
eMedicine	oph/81
MeSH	D001762
SNOMED CT	41446000
	Blepharitis у Вікісховищі

Блефари́т (грец. βλέφαρον, blefaron — повіка) — запалення країв повік.

Причинами виникнення блефариту є інфекційні (бактерії, віруси, грибки, ектопаразити - кліщі) та неінфекційні агенти (алергени, офтальмологічні патології, аутоімунні порушення, авітамінози, захворювання шлунково-кишкового тракту, ендокринні патології, клімакс, глистяні інвазії, лямбліоз). Провокуючими факторами можуть бути фізичні перевантаження, стреси, переохолодження організму.^[6]

Симптоми блефариту майже завжди двосторонні та симетричні. Розвитку блефариту сприяють астигматизм, далекозорість.

Поширені симптоми[ред. | ред. код]

свербіж та/або печіння в очах;
почервоніння очей та повік;
відшарування шкіри на повіках;
пінисті виділення з очей;
скоринки на краях повік (частіше вранці після пробудження);
відчуття сухості очей, «стороннього» предмету;
зниження зору;
чутливість до світла (особливо зустрічні фари вночі);
втрата вій;
мимовільне збільшення кількості моргання на одному або обох очах, або труднощі для підтримки очей у відкритому вигляді (блефароспазм).

Блефарит часто призводить до запалення поверхні ока (кон'юнктивіт, кератит, недостатність сльози). Найчастіше перебіг хвороби хронічний, який потребує періодичного лікування, щоденної гігієни повік, лікарських засобів, дієти. Блефарит не є заразним і при правильному лікуванні зазвичай не викликає постійного ушкодження очей.