Пінас (вітрильник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Репліка "Kalmar Nyckel"

Пінас - широко розповсюджений у Європі XVI-XVIII ст. тип вітрильного корабля. Його назва мала б піти від назви дерева Сосна (фр. pin, лат. Pinus), з якої будували перші кораблі даної конструкції. Використовувались у акваторії Балтики, Карибів, Південно-Східної Азії. Були популярними у піратів.

Один з найраніших зразків голландського пінаса

Конструкція[ред.ред. код]

Модель голландського пінаса

Конструкція пінасів ґрунтувалась на конструкції флейтів, що поширились на Балтиці з останніх десятиліть XVI ст. Хоча декотрі джерела виводять пінаси ще від невеликих іспанських кораблів ХІІІ ст. Пінаси стали популярними завдяки видатним морехідним властивостям, успадкованим від флейтів. Вони були меншими за флейти і відзначались малою осадкою (до 3,5 м) при високій швидкісті, маневреністі завдяки модерній схемі розташування вітрил і такелажу. Використовувались для перевезення вантажів, військових операцій у мілководних акваторіях Балтики та регіонах південних європейських колоній, де швидкі озброєні торгові кораблі могли успішно протистояти невеликим кораблям піратів. У військових ескадрах вони супроводжували кораблі більших класів і використовувались для розвідки, переслідування, патрулювання, для передачі послань іншим з'єднанням кораблів чи на берег.

Водотоннажність пінасів на Балтиці виносила 100-150 ластів[1] (200-300 т). На трьох щоглах вони несли прямі вітрила і латинське косе вітрило на бізань-щоглі. Більші пінаси на бізань-щоглі могли додатково нести прямокутне вітрило крюйсель, а на бушприті встановлювали шприт-щоглу з вітрилом оберблінд. Носові надбудова була доволі низькою, а кормова більш високою і вузькою у відношенні до корпусу. Заокруглені форми корпусу (найширша частина нижче ватерлінії) були більш характерними для пінасів з Амстердаму, Роттердаму, але на відміну від флейтів мали плоску корму. Завдяки такій формі вони мали низько розміщений центра ваги, що вело до значної поперечної стійкісті, що дозволяло встановлювати високі щогли з більш короткими реями, що дозволяло зменшити чисельність екіпажу. Оптимальне співвідношення довжини (20-40 м) і ширини (довжина/ширина 4,6:1, 5-8 м), заокруглені форми сприяли гарній маневреності. При потребі на декотрих пінасах могли використовувати 8-10 весел. На нижній палубі і на палубах надбудов пінаси несли переважно 8-12 гармат малих калібрів. Екіпаж становив близько 40 осіб і більше.

Найвідоміші пінаси[ред.ред. код]

  • "Kalmar Nyckel" - шведський пінас голландської корабельні, що привіз перших колоністів з Швеції до Нового світу (1637)[2]
  • "Whydah" - збудований для перевезення рабів, захоплений піратом Самюелем Белламі[3]. Затонув 1717 під час шторму. Віднайдений на ньому 1982 скарб сьогодні оцінюють у 131,4 млн. доларів і вважають найбільшим віднайденим піратським скарбом.
  • "Lions Whelp" - герцога Букенгема. 1628
"Falcon". Худ. Антон Ролл. 1546

Джерела[ред.ред. код]

  • Wolfgang Althof u. a.: BI-Taschenlexikon. Schiffbau / Schiffahrt. 2. Auflage. Bibliographisches Institut, Leipzig 1982 (нім.)
  • Rainer Däbritz, Wolfgang Quinger: Von der Fregatte zum Vollschiff. „Hedewig Eleonora“ und „Alt Mecklenburg“. Lizenzausgabe. Delius Klasing Verlag, Bielefeld 1987, ISBN 3-7688-0592-1 (нім.)
  • Clas Broder Hansen, Peter Knuth: Lexikon der Segelschiffstypen. Urbes Verlag, Gräfelfing 1987, ISBN 3-924896-10-0 (нім.)
  • Ab J. Hoving: Nicolaes Witsens Scheeps-bouw-konst open gestelt, Franeker 1994. ISBN 90-5194-109-9 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]