Пінас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Пінас (вітрильник))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Репліка «Kalmar Nyckel»

Піна́с, піна́са (ісп. pinaza, нід. pinas) — широко розповсюджений у Європі XVI—XVIII ст. тип вітрильного корабля. Використовувались в акваторії Балтики, Карибів, Південно-Східної Азії. Були популярними у піратів.

Один з найраніших зразків голландського пінаса

Етимологія[ред. | ред. код]

Іспанське слово pinaza, від якого походять назви судна в багатьох мовах (у тому числі й назва індонезійського пінісі)[1], сходить до pino («сосна»), оскільки саме це дерево використовувалося для його будування[2].

Конструкція[ред. | ред. код]

Модель голландського пінаса

Конструкція пінасів ґрунтувалась на конструкції флейтів, що поширились на Балтиці з останніх десятиліть XVI ст. Хоча декотрі джерела виводять пінаси ще від невеликих іспанських кораблів ХІІІ ст. Пінаси стали популярними завдяки видатним морехідним властивостям, успадкованим від флейтів. Вони були меншими за флейти і відзначались малою осадкою (до 3,5 м) при високій швидкості, маневровності завдяки сучасній схемі розташування вітрил і такелажу. Використовувались для перевезення вантажів, військових операцій у мілководних акваторіях Балтики та регіонах південних європейських колоній, де швидкі озброєні торгові кораблі могли успішно протистояти невеликим кораблям піратів. У військових ескадрах вони супроводжували кораблі більших класів і використовувались для розвідки, переслідування, патрулювання, для передачі послань іншим з'єднанням кораблів чи на берег.

Водотоннажність пінасів на Балтиці виносила 100—150 лаштів (200—300 т). На трьох щоглах вони несли прямі вітрила і латинське косе вітрило на бізань-щоглі. Більші пінаси на бізань-щоглі могли додатково нести прямокутне вітрило крюйсель, а на бушприті встановлювали блінда-стеньгу з вітрилом бом-блінда-бовен. Носова надбудова була доволі низькою, а кормова вищою й вужчою відносно корпусу. Заокруглені форми корпусу (найширша частина нижче ватерлінії) були більш характерними для пінасів з Амстердама, Роттердама, але на відміну від флейтів мали плоску корму. Завдяки такій формі вони мали низько розміщений центра ваги, що вело до значної поперечної стійкості, що дозволяло встановлювати високі щогли з коротшими реями, що дозволяло зменшити чисельність екіпажу. Оптимальне співвідношення довжини (20—40 м) і ширини (довжина/ширина 4,6:1, 5—8 м), заокруглені форми сприяли добрій маневреності. При потребі на деяких пінасах могли використовувати 8—10 весел. На нижній палубі і на палубах надбудов пінаси несли переважно 8—12 гармат малих калібрів. Екіпаж становив близько 40 осіб і більше.

Шлюпка[ред. | ред. код]

Докладніше: Пінас (шлюпка)

Пінасами (англ. pinnace) також називали шлюпки британського військового флоту. Пересувалися вони під вітрилами і на веслах, мали в довжину 8,5—9,7 м (28—32 футів). У XIX—XX столітті пінаси обладнували також паровими двигунами[3].

Найвідоміші пінаси[ред. | ред. код]

«Falcon». Худ. Антон Ролл. 1546

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sailing the Asian Seas — Phinisi Schooners — Part 2 Архівовано April 25, 2012, у Wayback Machine.
  2. Oxford English Dictionary 2nd ed, «pinnace»
  3. Самойлов К. И. Пинас // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  4. Kalmar Nyckel– Part 2, The Day Sail. She Sails The Ocean Blue, This Saucy Ship Of Beauty (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wolfgang Althof u. a.: BI-Taschenlexikon. Schiffbau / Schiffahrt. 2. Auflage. Bibliographisches Institut, Leipzig 1982 (нім.)
  • Rainer Däbritz, Wolfgang Quinger: Von der Fregatte zum Vollschiff. «Hedewig Eleonora» und «Alt Mecklenburg». Lizenzausgabe. Delius Klasing Verlag, Bielefeld 1987, ISBN 3-7688-0592-1 (нім.)
  • Clas Broder Hansen, Peter Knuth: Lexikon der Segelschiffstypen. Urbes Verlag, Gräfelfing 1987, ISBN 3-924896-10-0 (нім.)
  • Ab J. Hoving: Nicolaes Witsens Scheeps-bouw-konst open gestelt, Franeker 1994. ISBN 90-5194-109-9 (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]