Радянська анексія західнобілоруських земель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Планований та дійсний поділ територій згідно з пактом Молотова-Ріббентропа.
Радянський плакат. Червоноармієць вбиває польського орла, що символізує звільнення білоруського та українського селянства від польського панського гніту.

Приєднання Західної Білорусі до СРСР (біл. Уз'яднанне Заходняй Беларусі з БССР, рос. Воссоединение Западной Белоруссии с БССР[1] — укр. Возз'єднання Західної Білорусі з БРСР) відбулося в результаті анексії Радянським Союзом польських Східних кресів та прийняття Позачерговою V сесією Верховної Ради СРСР 2 листопада 1939 Закону СРСР «Про включення Західної Білорусі до складу Союзу РСР із возз'єднанням її з Білоруською РСР» на підставі клопотань Повноважних Комісій Народних Зборів Західної Білорусі. Рішення про подачу клопотань зазначалося у Декларації «Про входження Західної Білорусі до складу Білоруської Радянської Соціалістичної республіки», прийнятої Народними Зборами Західної Білорусі у Білостоці 29 жовтня 1939 року.

Приєднання територій було безпосереднім наслідком підписання пакту Молотова-Ріббентропа з секретним протоколом до нього, початку Другої світової війни та німецько-радянської окупації Польщі. 12 листопада 1939 третя Позачергова сесія Верховної Ради БРСР ухвалила: «Прийняти Західну Білорусь до складу Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки і возз'єднати тим самим білоруський народ в єдиній Білоруській державі». Ці території до 28 вересня 1939 входили до складу Польської держави за підсумками Ризького мирного договору 1921 року.

З прийняттям і публікацією Законів Верховної Ради СРСР і Верховної Ради БРСР про включення Західної Білорусі до складу СРСР із возз'єднанням з БРСР на територію Західної Білорусі поширили свою дію Сталінська Конституція 1936 року та Конституція БРСР 1937 року як Основні закони, а також всі інші чинні закони Радянського Союзу та БРСР. На цих територіях були розпочаті різні перетворення, що супроводжувалися масовими репресіями «класово-чужих» і «ворогів радянської влади», які торкнулися значної кількості місцевих етнічних поляків-кресов'ян.

Інкорпорація до складу СРСР[ред.ред. код]

Слідом за Червоною армією в Західну Білорусь для встановлення Радянської влади зі східних регіонів було направлено на партійну роботу 1500 осіб, на комсомольську та господарську — 1200 комуністів та комсомольців, сотні співробітників НКВС, що викликало недовіру серед місцевого населення. В усіх містах та повітах було створено тимчасові управління, у селах — селянські комітети з місцевих активістів, представників Червоної армії та надісланих зі східних регіонів комуністів і комсомольців. Вони створили загони робітничої гвардії, міліції, брали на облік фабрики та заводи. Селянські комітети ділили поміщицької землі та майно серед безземельних та малоземельних селян, які отримали 431 тис. га землі та 14 тис. коней і 33,4 тис. корів.

5 жовтня 1939 р. Тимчасова управа Білостока звернулася до всіх тимчасових управ краю з пропозицією скликати збори для вирішення питань державного устрою. 3 представників тимчасових управ було створено комітет з організації виборів, що відбулися 22 жовтня 1939 р. З 3926 обраних депутатів народних зборів 563 були з селян, 197 — з робітників, 166 — з інтелігенції й інших верств населення. Серед депутатів було: 621 білорус, 127 поляків, 72 єврея, 43 росіянина, 53 українця і 10 представників інших національностей.

28-30 жовтня 1939 року в Білостоці відбулися народні збори Західної Білорусі. Вони прийняли декларації про оголошення Радянської влади на всій території Західної Білорусі, конфіскації поміщицьких земель, націоналізацію банків і великої промисловості. Схід постановив просити Верховну Раду СРСР та Верховну Раду БРСР прийняти Західну Білорусь до складу СРСР та БРСР. Народні збори обрали повноважну комісію з 66 осіб для передачі Верховним Радам СРСР та БРСР його рішень. 2 листопада 1939 сесія Верховної Ради СРСР та 12 листопада сесія Верховної Ради БРСР прийняли закони про включення Західної Білорусі до складу СРСР та возз'єднання її з БРСР.

У листопаді-грудні 1939 р. відбулася націоналізація підприємств та банків. Були націоналізовані не тільки великі й середні підприємства, але й велика частина дрібних, що суперечило рішенням народних зборів Західної Білорусі. Оновлювалися та реконструювалися підприємства, будувалися нові фабрики й заводи. Дрібні підприємства і ремісниче-кустарні майстерні були об'єднані в більш великі, збільшилася кількість робітничого класу, поступово ліквідовувалося безробіття. До кінця 1940 р. в західних областях БРСР діяли 392 промислових підприємства з кількістю робітників понад 20 осіб. Обсяг валової продукції порівняно з 1938 р. збільшився більш ніж в 2 рази. До війни було створено 1115 колгоспів, які об'єднали 6,7 % господарств і 7,8 % землі. Їх обслуговували 101 МТС, в яких налічувалося 997 тракторів, 368 сівалок, 193 автомашини. На землях найкращих маєтків були організовані 28 радгоспів.

У західних областях була введена радянська система соціального забезпечення, безкоштовне медичне обслуговування населення, відкрито багато поліклінік, лікарень, диспансерів. У 1940/41 навчальному році діяло 5958 загальноосвітніх шкіл, з яких 4500 вели навчання білоруською мовою, 5 інститутів, 25 середніх спеціальних навчальних закладів. До кінця 1940 р. працювали 5 драматичних театрів, 100 кінотеатрів, 92 будинки культури, 220 бібліотек. Були відкриті обласні театри в Бресті, Білостоці, Барановичах, Пінську.

Адміністративний поділ Білорусі у 1940 році.

У грудні 1939 р. — січні 1940 р. був введений новий адміністративно-територіальний поділ Західної Білорусі: створені Барановицька, Білостоцька, Брестська, Вілейська та Пінська області і райони (101), а в лютому — березні 1940 р. — сільради, партійні і комсомольські організації. Місцеві органи влади західних областей влилися в сталінську командно-адміністративну системи й стали її складовою частиною.

Колективізація викликала спротив частини заможних селян. Велася анти-колгоспна агітація, були випадки підпалу колгоспних будівель, окремих терористичних актів. Але в цілому боротьба проти колгоспів у західнобілоруському селі не досягла значних розмірів. Відносно куркульства проводилася політика обмеження. У квітні 1941 р. для західних областей БРСР були встановлені норми землекористування в розмірі 10, 12, 15 га землі залежно від місцевих умов. У деяких районах органами НКВС у Східну Білорусь було виселено частину заможного селянства, але в більшості районів виселення не проводилося.

Репресії[ред.ред. код]

Одночасно із заходами щодо розширення соціальної бази нової влади сталінський репресивний апарат розпочав посилену боротьбу з «ворогами народу». Відразу після вступу Червоної Армії на території Західної Білорусі почалися політичні репресії. На 22 жовтня було заарештовано 4315 поміщиків, капіталістів, представників колишньої польської адміністрації, поліцейських, керівників політичних партій і організацій. За рішенням НКВС СРСР у справах військовополонених і заарештованих у квітні — травні 1940 р. були розстріляні 21 857 осіб, у тому числі 14 700 тих, хто перебував у таборах для військовополонених у Козельську, Старобільську, Осташкові, і 7305 — в інших таборах та тюрмах Західної Білорусі та Західної України. 5 грудня 1939 РНК СРСР прийняв секретну постанову про виселення із західних областей України і Білорусі осадників та працівників лісової охорони. У період першої депортації (10 лютого 1940 р.), в якій брали участь 16 279 осіб оперативно-командного складу, було репресовано 9584 господарства (50732 особи). У квітні було репресовано 26777 осіб. 29 червня 1940 органи НКВС БРСР провели третю операцію, цього разу по виселенню біженців із західних областей. У цей день було репресовано та завантажено у вагони 747 сімей.

У 19391941 рр. на території західних областей існували польські підпільні організації «Союз боротьби за незалежність Польщі», «Союз збройної боротьби», «Союз польських патріотів», «Стрільці», «Сокіл», «Визволителі», «Партизанка» та інші. Вони не склали зброю, писали та поширювали антирадянські листівки, в яких закликали поляків до опору окупантам-більшовикам, до підготовки збройного повстання задля відновлення Польщі, у складі якої вони бачили і Західну Білорусь. За період з жовтня 1939 по липень 1940 було розкрито і ліквідовано 109 підпільних організацій. У цей час були заарештовані 5587 членів партії ППС, Бунда, «Стронництва народового», ПОВ та іншіх. У ніч з 19 на 20 червня 1941 була проведена операція з арешту учасників повстанських організацій. Всього було репресованим 24412 осіб. Таким чином, з жовтня 1939 по 20 червня 1941 р. у західних областях Білорусі було репресованим за винятком військовополонених понад 125 тис. осіб.

Сучасний статус[ред.ред. код]

Після укладення 30 липня 1941 Угоди Сікорського-Майського території Західної Білорусі, на той момент окуповані гітлерівською Німеччиною, отримали невизначений статус. Питання про належність територій було вирішене на користь СРСР на Ялтинській конференції та закріплене на Потсдамській. Договором від 16 серпня 1945 між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Республікою «Про радянсько-польський державний кордон» ці території (з невеликими відступами на користь Польщі) були закріплені за СРСР. Після розпаду СРСР території входять до складу Республіки Білорусь.

Оцінки[ред.ред. код]

Карикатура «Геть ганебний Ризький поділ!», 1921 р.

У радянській (та власне у білоруській) історіографії до 1980-х рр. ця подія однозначно оцінювалася як акт звільнення від соціального і національного гніту Польщі; акт історичної справедливості, ліквідація насильницького поділу Білорусі за умовами Ризького мирного договору 1921 року. З кінця 1980-х рр. в білоруській історіографії присутня течія, що розцінює цю подію негативно з погляду поширення на цю частину білоруських земель радянської влади, іноді виключно з цієї точки зору.

В 2014 році 17 вересня відбулося 75-річчя «Возз'єднання Західної Білорусі з БРСР», яке подекуди відзначали на районному рівні.[2][3] В 2016 році проросійськими громадськими об'єднаннями був створений Комітет 17 вересня, покликаний популяризувати ідею святкування цієї дати.[4] Лише один раз президент Білорусі офіційно поздоровляв населення з Возз'єднанням Західної Білорусі з БРСР на 70-річний ювілей в 2009 році.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]