Цей список має слугувати за одне з кількох допоміжних знарядь до висвітлення теми літературних зв'язків з Україною. До нього включено літераторів, що народилися на території України в її сучасних межах (українські етнічні території за кордоном не враховуються).
Список укладено головним чином за матеріалами Української літературної енциклопедії. Позаяк поки що вийшов лише третій том цієї енциклопедії, який закінчується на прізвищі «Нечуй-Левицький», кількість літераторів у другій половині списку (тобто починаючи з літери Н) значно менша, ніж кількість тих, що передують їм за абеткою. Персоналії навмисно не вікіфікуються (за винятком тих, що вже наявні у Вікіпедії) з метою запобігти надмірній кількості «червоних» посилань. До того ж можна очікувати, що не всі літератори з цього списку значимі й заслуговують на окрему статтю (особливо це стосується певної частини російськомовних письменників радянської доби, хоча, звичайно, далеко не кожного з них).
До списку не ввійшли двомовні літератори, які позначені в згаданій енциклопедії як «російський і український», «український і білоруський» тощо,— навіть якщо обсяг їхньої власне україномовної творчості зникомий: для таких буде створено окремий список «Двомовні та багатомовні українські письменники» (частина персоналій, мабуть, перейде з цього списку до тамтого через зміни, що відбулися протягом останніх двох десятиліть: наприклад, російськомовний Анатолій Крим почав інтенсивно писати українською). Не включено також тих письменників, що хоча й міцно пов'язані з Україною, але народилися за її межами (як-от Костянтин Паустовський, Микола Ушаков чи Олександр Козачинський).
Специфіка вказаної енциклопедії (а також широко використовуваної російської Краткой литературной энциклопедии) передбачає наявність не лише літераторів у стислому значенні слова, але й літературознавців, критиків, філологів. Хоча ці персоналії не зовсім відповідають назві списку, вони теж включені до нього.
Другий стовпчик допомагатиме як при створенні статті про письменника (адже в кожній статті про персоналії подається й ім'я в оригіналі), так і в пошуках в Інтернеті відомостей про певного автора та його творів мовою оригіналу. Назва другого стовпчика умовна: звичайно, есперанто не було рідною мовою Євгена Михальського, а для деяких російськомовних рідною могла бути мова їдиш чи навпаки. Вислів «Ім'я рідною мовою» вжито для стислості, мається на увазі та мова, якою написано більшість творів літератора.
Географічні назви в третьому стовпчику знов-таки переважно невікіфіковані: не тільки з огляду на потенційну надмірну «строкатість», але й через те, що деякі географічні назви (а особливо адміністративно-територіальну приналежність невеликих населених пунктів) треба уточнити, бо деякі відомості взято з досить давніх джерел, а іноді адміністративні зміни відбулися й зовсім нещодавно (див., наприклад, пояснення про місце народження Властиміли Абжолтовської).
У четвертому стовпчику мова подається скорочено, за допомогою шаблону мови посилань. Це зроблено задля економії місця; посилання на вікіпедійну статтю про ту чи іншу мову недоречні з огляду на технічний, допоміжний характер списку: той користувач, що нічого не знає про певну мову, навряд чи зможе написати чи вдосконалити статтю про письменника, який цією мовою писав.
У п'ятому стовпчику перелічуються лише «паперові» джерела, переважно довідкового характеру; докладніше див. примітку[1].
Інтервікі у шостому стовпчику призначено для допомоги в створенні/перекладі/доповненні статей; також наявність/відсутність інтервікі може слугувати за непряме свідчення щодо популярності літератора в його питомому мовному середовищі.
В сьомому стовпчику, крім формальних біографічних відомостей (роки життя, літературні жанри, іноді — найвизначніші твори), подеколи наведено також подробиці з розряду «цікавинок» (енциклопедичний стиль не завжди витримано, саме щоб привернути увагу та в стислій формі висловити найголовніше).
З огляду на великій обсяг (а також заради зручності) російськомовних письменників виділено до окремого списку. Його структура, а також принципи укладення ті ж самі. Але письменники, що писали ще якою-небудь мовою, крім російської (за винятком, як було зазначено вище, української), наявні в обох списках.
Також існує аналогічний список для греків — древніх, нових і так званих понтійських (румеїв та урумів), проте в нього дещо інші функції (подати якнайповніші відомості навіть про не дуже визначних діячів грецької культури в Україні), а тому найвидатніші постаті (Біон Борисфенський, Психаріс, Костоправ, Шапурма, Кир'яков, Кіор) дублюються також і в нижченаведеному списку. Список кримськотатарських письменників будується на інших засадах: місце народження в ньому не слугує за головний критерій, бо для народжених після 1944 року воно визначалося не власною історією родини письменника, а самим фактом депортації кримських татар.
1787-1866; один з піонерів жанру сатири в єврейській літературі; брав участь у франко-російській війні 1812 року як маркитант російської армії; помер у Парижі; значна частина його спадщини загинула
Меїр Альбертон
?
Бершадь, тепер Вінницької області
(їдиш)
УЛЕ, ЕСУ, КЛЭ, КЕЭ
1900-1947; прозаїк, який запровадив у єврейську (їдиш) літературу виробничу тематику (роман «Шахти», оповідання про донбаських та уральських робітників тощо); по батькові — Йосипович
село Івангород, тепер Христинівського району Черкаської області
(їдиш)
УЛЕ, ЕСУ
1904-1941; прозаїк і літературознавець (зокрема, автор біографії Тараса Шевченка), вчений секретар Інституту літератури (тепер НАН України); загинув на війні; по батькові — Ізраїльович
1788-1869; поет і прозаїк; просвітитель: організував перші театральні вистави румунською мовою, видавав газету «Румунська бджола», заснував першу молдовську гімназію, Михайлянську академію в Яссах та музично-драматичну консерваторію
1901-1988; одна з найвизначніших німецькомовних поетес XX століття; в багатьох її віршах з'являється ностальгічний мотив Буковини як втраченої вітчизни
1910-1980; поетка, також прозаїкиня і авторка нарисів; багато писала про війну та про минуле Києва; неодноразово перекладалася українською; була репресована; по батькові — Наумівна
1806-1876; поет, перекладач, історик, археограф; член-кореспондент Петербурзької АН; переспівував українські народні думи, переклав «Слово о полку Ігоревім», а також низку українських та сербських народних пісень, твори Шиллера, Ґете; у нарисі «Покуття» подав етнографічні відомості про гуцулів та бойків, змалював історію опришків; видані ним збірки історичних документів містять багато матеріалів про Україну; учасник повстання 1830 року
1886-1945; літературознавець; досліджував творчість російських класиків, у тому числі в Чехословаччині, куди емігрував 1919 року; листувався з Мариною Цвєтаєвою
III століття до нової ери; взагалі кажучи, він не письменник, а філософ та ритор, але надто вже екзотична епоха та колоритна постать
Дем'ян Богадіца
?
село Сартана, тепер селище Іллічівського району міста Маріуполя Донецької області
(румейс.)
фах. дж.
1850-1906; один з перших румейських поетів; писав переважно пісні (що часто ставали народними), але є в його доробку й поема «Жертва Авраама»
Александер Лешек Борковський-Дунін
Aleksander Leszek Borkowski-Dunin
село Городок, тепер Заліщицького району Тернопільської області
(пол.)
УЛЕ, PSB, КЛЭ
1811-1896; поет і публіцист, автор так віршованих, як і прозаїчних творів сатиричної спрямованості, а також на історичну тематику; учасник польського повстання 1830—1831
1919-1998; син Олександра Біска; вивезений в еміграцію, коли йому ще року не було; поет, прозаїк, критик; член Королівської академії французької мови та літератури Бельгії
Ельжбета Босняцька
Elżbieta Bośniacka
село Ребедайлівка, тепер Кам'янського району Черкаської області
(пол.)
УЛЕ, ЕСУ, PSB
1837-1904; поетка і драматургиня; на українському етнографічному матеріалі написала поему «Запорожець», історичні драми «Княгиня Горислава» та «Дідичка з Острога» (друга версія — під назвою «Гальшка з Острога»)
1911-1985; австралійський романіст; мав ліві погляди, навіть був членом комуністичної партії Австралії та часто відвідував СРСР, а проте 1979 року його нагородили Орденом Австралії
1929; прозаїк; у дитинстві мешкав у Бобруйську; під час війни його батько загинув у партизанах, а сім'ю заарештували; втік із в'язниці до партизанів; ці події відображено в його повісті «Васько — матроська душа»; до репресованого білоруського письменника Платона Головача стосунку не має
село Бояни, тепер Новоселицького району Чернівецької області
(нім.)
УЛЕ, VH
1908-1980; німецькомовний письменник та перекладач, який жив і в Австро-Угорщині, і в Румунії, і в Польщі, і в СРСР (помер у Києві); багато перекладав з української; по батькові — Ісаакович
Матвій Ґрубіян
?
село Соколівка, нині Васильківського району Київської області
село Слов'янка, тепер Межівського району Дніпропетровської області
(рум.)
УЛЕ
1855-1920; більш відомий як політичний діяч, але був також літературним критиком і перекладачем; написав кілька статей про Шевченка, приятелював з Драгомановим, Хв. Вовком та ін.
село Рогачів, тепер Баранівського району Житомирської області
(їдиш)
УЛЕ, ЗПС, КЛЭ
1908-1975; був репресований; 1967 року відмовився підписати засудження «ізраїльської агресії», що було неабияким виявом громадянської мужності; по батькові — Ілліч
1608 чи 1609—1629; подарував брату на весілля збірку із 70 любовних віршів, у яких поєднував польські мотиви з українськими та італійськими; вірменського походження
село Голосків, тепер Коломийського району Івано-Франківської області
(пол.)
УЛЕ, PSB, КЛЭ
1741-1825; поет, драматург; представник сентименталізму; гайдамаків, звичайно, проклинав, а от що дивно — про Довбуша писав із повагою; Карпінського цінував Міцкевич
Аврам Кацев
?
село Чернин, тепер Таращанського району Київської області
(їдиш)
УЛЕ
1916-1994; по батькові — Львович
Зигмунт Качковський
Zygmunt Józef Erazm Kaczkowski
село Кам'янка-Волоська; нині не існує; розташовувалося на території Жовківського району Львівської області
(пол.)
КЛЭ
1825-1896; романіст; був повстанцем — став ренеґатом
містечко Словечне, тепер село Овруцького району Житомирської області
(їдиш)
УЛЕ, ЗПС, КЛЭ
1894-1974; поет, прозаїк, драматург; перекладав мовою їдиш твори Івана Франка, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Андрія Головка, Остапа Вишні, Петра Панча, Оксани Іваненко та ін.; по батькові — Нохумович
Юліуш Клейнер
Juliusz Kleiner
Львів
(пол.)
УЛЕ, КЛЭ, PSB
1886-1957; літературознавець; член Польської академії наук
Ригор Кобець
Рыгор Кобец (Міхаіл Мусіевіч-Сандыга)
Єлисаветград, тепер Кіровоград
(біл.)
ЭЛІМБ, КЛЭ
1898-1990; білоруський драматург з надзвичайно складною біографією; по батькові — Якович
село Малоянисоль, тепер Куйбишеве Володарського району Донецької області
(румейс.), (рос.)
УЛЕ, ЛУ-15.III.1984 та 09.II.1989, Радуга № 6'1988
1903-1938 (репресований); перший визначний поет з приазовських греків (румеїв); організатор грецького літературного життя в Україні, а також на Кавказі; репресований; по батькові — Антонович
1931; чеська перекладачка з української, польської, російської; перекладала Василя Земляка, Юрія Мушкетика, Євгена Гуцала, Володимира Яворівського, Ніни Бічуї; авторка статей про українську літературу
Мечислав Кргоун
Mečislav Krhoun
Теребовля, тепер Тернопільської області
(чес.)
УЛЕ
1907-1982; перекладач, літературознавець; автор єдиної за межами України монографії про Юрія Федьковича; а ще цікаво, що в його прізвищі наголос на р (за правилами чеської вимови)
Анджей Кусневич
Andrzej Kuśniewicz
село Ковиничі, тепер Самбірського району Львівської області
(пол.)
УЛЕ, КЛЭ
1904-1993; визначний майстер психологічного роману; також поет; відзначався великою любов'ю до України
селище Будаївка, тепер місто Боярка Києво-Святошинського району Київської області
(їдиш)
УЛЕ, КЛЭ, КЕЭ
1890-1949; визначний, хоча й цілковито радянський поет та відважний військовик (ще в Першу світову мав Георгіївського хреста, а на Другу пішов добровольцем); багато перекладав, зокрема, Тараса Шевченка та Лесю Українку; по батькові — Давидович
Юліан Кшижановський
Julian Krzyżanowski
Стоянці (?) біля Львова
(пол.)
КЛЭ
1892-76; літературознавець; винайшов так звану «синусоїду Кшижановського», що описує зміну літературних епох; працював до останніх днів
1900-1969; першою в єврейській поезії почала писати переважно про жінок; добре відомі її твори для дітей; за деякими відомостями, писала також українською; по батькові — Миронівна
Васіле Левіцкі
Vasile Leviţchi
село Карпачів, тепер Глибоцького району Чернівецької області
1909-1966; поет (переважно сатирик, автор фрашок), особливо уславився як автор афоризмів; за походженням — барон де Туш-Летц, брав участь у лівому політичному та літературному русі передвоєнного Львова, пройшов радянські журналістські курси, потрапив до нацистського концтабору, втік, партизанив у лавах Армії Людової, після війни був польським дипломатом, втік до Ізраїлю й невдовзі повернувся звідти
Євгенія Лизунова
Евгения Васильевна Лизунова
Дніпропетровськ
(казах.), (рос.)
УЛЕ, КЛЭ
1926-1993; літературознавиця; член-кореспондентка Національної академії наук Казахстану
Моше Литваков
?
Черкаси
(їдиш)
КЛЭ, КЕЭ
1875-1937; публіцист, літературний критик, більшовицький діяч; репресований; по батькові — Ілліч; в літературі також трапляються такі форми його імені: Моше або Мойсей
село Опори, тепер Дрогобицького району Львівської області
(пол.)
УЛЕ, PSB
1843-1913; прозаїк, історик, мистецтвознавець; дійсний член Академії знань у Кракові; на його працю «Prawem i lewem» посилається Юрій Андрухович у своєму параісторичному оповіданні «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака»; брат Валерія Лозінського
1898-1970; літературознавець, критик, лексикограф; був ученим секретарем Кабінету єврейської культури при АН УРСР; 1950—1955 репресований; справжнє ім'я — Хаїм, а по батькові писався то Борисович, то Берович
Ноте Лур'є
?
село розкішне, тепер не існує (територія сучасного Гуляйпільського району Запорізької області)
(їдиш)
УЛЕ, ЗПС, КЛЭ
1906-1987; прозаїк, автор оповідань, документальних повістей, нарисів; романи про єврейських селян «Степ кличе» (події після визвольних змагань) та «Небо і земля» (Друга світова війна); учасник Другої світової війни; був репресований; офіційне ім'я та по батькові — Натан Михайлович; не плутати з єврейським письменником Ноахом Гершельовичем Лур'є, уродженцем Білорусі
Мірча Лютик
Mircea Lutic
село Підлісне, тепер Глибоцького району Чернівецької області
(молд.)
УЛЕ
1939; поет, перекладач; переклав твори багатьох українських письменників
1838-1886; сатирик, журналіст, повстанець; писав про Галичину, прихильно ставився до українців (навіть до Богдана Хмельницького) і взагалі до всіх етнічних груп Галичини, крім німців та чехів
село Княгинин, тепер Княгинине Дубнівського району Рівненської області (але є й дані, нібито Варшава)
(пол.)
УЛЕ, PSB, КЛЭ
1793-1826; поет, один з основоположників «української школи» в польській літературі; його головний твір — поема «Марія» — започаткувала жанр романтичної епічної поеми
1895-1952; один з найкращих єврейських поетів, автор поем «Волинь», «Харків», «Зоря над Дніпром», «Війна» та інших, а також численних віршів, зокрема циклу стансів «Танцівниця з ґетто»; також романіст, драматург і автор монографії про Міхоелса; розстріляний; по батькові — Давидович
Дмитро Марков
Дмитрий Фёдорович Марков, Димитър Тодоров Марков
село Преслав, тепер Запорізької області
(рос.), (болг.)
КЛЭ, фах. дж.
1913-1990; літературознавець, фахівець із соцреалізму, колишній свинопас із болгарського села, а згодом дійсний член Академії наук СРСР; віршував болгарською мовою
~1620-1683; один з найвизначніших представників вірменської поезії XVII століття; також церковний високопосадовець: очолював кримську єпархію вірмено-григоріанської церкви, був вірмено-григоріанським патріархом Константинополя (1659—1660) та Єрусалима (1677—1680 та з 1681 до смерті)
1897-1937; автор кількох поетичних збірок мовою есперанто та віршованого пригодницького роману «Казанова» (втрачений); репресований саме за те, що був есперантистом
Борис Міллер
?
містечко, тепер селище Копай Барського району Вінницької області
(їдиш)
КЛЭ
1913-1988; прозаїк, головний редактор газети «Біробіджанер штерн»; багато писав про життя та працю переселенців до Єврейської автономної області; був репресований
Михайло Могилевич
?
Чорнобиль, тепер Київської області
(їдиш)
УЛЕ
1920-1986; поет; працював на київському заводі «Керамік»; учасник Другої світової війни; перекладав твори українських поетів на їдиш; по батькові — Ехунович
Михайло Мольнар
Michal Molnár
село Велика Чингава, тепер Боржавське Виноградівського району Закарпатської області
(чес.), (словац.)
УЛЕ
1930; чеський і словацький літературознавець, україніст; багато переклав з української мови; по батькові — Ілліч
село Заліски (можливо, те, що зараз у Жидачівському районі Львівської області, хоча польські джерела зазначають, що «коло Бродів»)
(пол.)
фах. дж.
1890-1957; поетеса, прозаїкиня, публіцистка; навчалася у Львівському університеті; у складі армії Андерса брала участь у Другій світовій війні; з 1946 року на еміґрації
Мойше Надір (Іцхак Райз)
משה נאַדיר
село Нараїв, тепер Бережанського району Тернопільської області
(їдиш), (івр.)
КЛЭ, КЕЭ
1885-1943; поет, новеліст, драматург, перекладач, публіцист; користувався популярністю як сатирик; притримувався лівих поглядів, але після пакту Молотова — Ріббентропа зрікся їх та почав викривати сталінізм
Єжи Нементовський
Jerzy Niementowski
село Сілець, тепер Дрогобицького району Львівської області
(пол.)
УЛЕ, PSB
1889-1918; прозаїк, перекладач, художник; син Уляни Кравченко
Дер Ністер (Пінхос Менделевич Каганович)
דער נסתּר
Бердичів
(їдиш)
КЛЭ, КЕЭ
1884-1950; видатний прозаїк, поет, перекладач (зокрема, з української); поєднавши символістську стилістику з кабалістичними мотивами, створив оригінальні та складні для інтерпретації твори (ці езотеричні мотиви обумовили його псевдонім: «ністер» — «прихований, затаєний» («дер» — лише артикль, тому за абеткою він буде на літеру Н)); використовував традиції хасидських казок; був майстром мови; репресований;
Міхай Новіков
Mihai Novicov
Одеса
(рум.)
КЛЭ
1914-1992; румунський критик, теоретик літератури, прозаїк-мемуарист
Джозеф Норт (Йосип Сойфер)
Joseph North
Миколаїв
(англ.)
КЛЭ
1904-1976; американський публіцист комуністичного напрямку, прозаїк
Мойсей Нотович
?
Бердичів
(їдиш)
КЛЭ, КЕЭ
1912-1968; критик; автор ґрунтовного дослідження про Іцхака Йоеля Линецького, а також праць про інших єврейських письменників; по батькові — Ісакович
Ісак Нусінов
?
Черняхів, тепер Житомирської області
(рос.), (їдиш)
КЛЭ
1889-1950; критик та літературознавець, автор досліджень про Менеделе Мойхер-Сфоріма, Шолом-Алейхема, Переца Маркіша, а також Шекспіра, Діккенса, Пушкіна, Лева Толстого, Чехова, Роллана, Пруста; репресований; по батькові — Маркович
1620-ті роки — ?; автор пісень, в тому числі плачу на смерть свого вчителя Хачатура Хаспека Кафаці
Нахум Ойслендер
?
село Ходорків, тепер Попільнянського району Житомирської області
(їдиш)
КЕЭ
1893-1962; поет, критик, літературознавець; по батькові — Овсійович (в російському варіанті — Наум Евсеевич)
Борис Олевський
?
Черняхів, тепер Житомирської області
(їдиш)
КЛЭ
1908-1941; поет, прозаїк; загинув на фронті; по батькові — Абрамович
М. Ольгін (Мойсей Новомиський)
?
Буки Уманського повіту, тепер Маньківського району Черкаської області
(їдиш), (англ.)
КЛЭ, КЕЭ
1878-1939; прозаїк, публіцист, перекладач; навчався в Київському та Гайдельберзькому університетах, брав участь у революції 1905 року; згодом емігрував до США, де й проходила його літературно-журналістська діяльність
Григорій (Гершл) Орланд
?
Тетіїв, тепер Київської області
(їдиш)
КЛЭ, КЕЭ
1893-1946; прозаїк романтичного складу; також перекладач (зокрема, переклав «Одруження» Гоголя); по батькові — Маркович;
Яків Орланд
יעקב אורלנד
Київ
(івр.)
КЛЭ
1915-2002; один з найвідоміших ізраїльських поетів-піснярів; також перекладач (Шекспір, Байрон, Шеллі, Кітс, По, Вайлд, Шо); лауреат багатьох премій
Ян Орновський
Jan Ornowski
імовірно, Чернігів
(пол.)
PSB, фах. дж.
друга половина XVII — кінець XVIII століть; поет-панегірист
1911-1997; видатний прозаїк; під час Другої свтової війни — доброволець; учасник параду Перемоги; був репресований, вижив у таборах і пізніше приклав багато зусиль задля збереження пам'яті про знищених режимом; по батькові — Ісакович
село Пиків, тепер Калинівського району Вінницької області
(фр.)
PSB, КЛЭ
1761-1815; знаменитий польський романіст (писав французькою мовою), автор славетного роману «Рукопис, знайдений у Сарагосі», що визначається карколомним сюжетом та надзвичайно складною структурою, частково запозиченою в казках «Тисячі й однієї ночі»; відомий також як археолог і мандрівник (подорожував Африкою, Туреччиною, Сибіром, Монголією); а ще займався окультними практиками й застрелив себе не простою кулею, а освяченим срібним ґудзиком!
1885-1939; цей енергійний і безпринципний більшовицький публіцист неодноразово виступав у ролі літературного критика, навіть на першому з'їзді радянських письменників зробив доповідь «Сучасна світова література та завдання пролетарського мистецтва»; писав і про Джойса, і про Ремарка, і про Еренбурґа, і про Шолохова, і про Драйзера, і про Роллана…
1505-1569; польський письменник і поет-мораліст, релігійний полеміст епохи Відродження (належав до кальвіністського табору), політик, музикант; вважається батьком польської літературної мови (зачинатель переходу з латини на польську мову)
Григорій Ременик
?
Монастирище, тепер Черкаської області
(їдиш)
КЕЭ, КЛЭ
1905; критик і літературознавець; щирий прихильник соціалістичного реалізму, проте єврейську літературу розглядав як єдине ціле, без штучних класових та історичних меж; по батькові — Абрамович
1890-1944; поет і драматург, спочатку символістського напрямку, потім радянський, але також перекладав з івриту Єгуду Галеві та інших середньовічних єврейських авторів; по батькові — Борухович
1873-1921; драматург, новеліст та автор сатирико-фантастичного роману
Шльома Ройтман
?
Могилів-Подільський
(їдиш)
КЕЭ, КЛЭ
1913-1985; поет-лірик (але є в нього й епічні твори, як-от поема «Брат»); у часи «боротьби з космополітизмом» втік до Марій-Ел, де викладав у виші; пізніше репатріювався до Ізраїлю (1973), де створив чи не найкращі свої твори; отримав кілька авторитетних премій; по батькові — Юделевич
1894-1939; визначний австрійський прозаїк, автор антимілітаристичних романів з відчутним гротесковим та сатиричним забарвленням; в останні десятиріччя особливу увагу до його творчості виявили деякі представники українського літературного авангарду (наприклад, Юрій Андрухович)
1922-1969; критик, літературознавець; серед багатьох його праць — монографія про Гоголя (1952) та книжка про Тараса Шевченка «Озброєний пророк» («Զինված մարգարեն», 1964); по батькові — Ншанович
1826-1863; публіцист, повстанець; страчений у Вільнюсі
Симеон Кафаці
Սիմեոն Կաֆացի
Кафа, тепер Феодосія
(вірм.)
фах. дж.
1620-ті роки — ?; автор пісень
Файвель Сіто
פײַװל סיטאָ
Рівне
(їдиш)
КЕЭ, КЛЭ
1909-1945; прозаїк; вихованець дитячого будинку — тому багато писав про безпритульних; його стиль відзначався патетичністю та гумором; учасник Другої світової війни; по батькові — Соломонович
1905-1996; прозаїк, драматург, журналіст; у поглядах еволюціонував від комунізму (був членом КПЗУ) до антикомунізму; автор роману «Великий жах» про сталінську добу
1911-1977; прозаїк, журналіст; один з перших поселенців у Біробіджані, учасник Великої Вітчизняної війни, кавалер багатьох орденів; по батькові — Шмулевич
1899-1946; поет і драматург; один з класиків єврейської (їдиш) дитячої літературі; перекладав Михайла Коцюбинського; помер від важкого поранення, отриманого на фронті; по батькові — Йосифович
1808-1873; поет, прозаїк мемуарист доби романтизму; учасник
Ісраель Цинберґ
?
село Козачок Волинської губернії (імовірно, сучасне село Козачки Лановецького району Тернопільської області)
(рос.), (їдиш)
КЕЭ
1873-1939; історик єврейської літератури (автор фундаментальної багатотомової монографії), публіцист; репресований, загинув у Владивостоцькому концтаборі; в російськомовному середовищі був відомий під ім'ям і по батькові Сергій Лазарович
Єгуда Лейб Цирельсон
?
Козелець Чернігівської губернії
(їдиш), (рос.)
КЕЭ
1859-1942; рабин, громадський діяч, публіцист і релігійний письменник; забитий нацистами
Гальчин Бердичівського району Житомирської області
(пол.)
PSB, КЛЭ
1804-1886; один з найвизначніших представників української школи в польській літературі; автор поетичної прози, стилізованої під український фольклор (найкращим твором вважається роман «Овручанин», 1841, з життя шляхти в Україні 1812 року); надзвичайні його пригоди у визвольній боротьбі польського народу проти російського поневолення та подальше ренегатство
1851-1888; поет соціалістичного напрямку; також публіцист і драматург; автор (чи радше перекладач) популярної пролетарської пісні «Червоний прапор»
Асан Мемет-огли Чергеєв
Asan Çergeyev
Аджикеч (теперішня офіційна назва Харитонівка)
(крим.)
КЛЭ
1879-1946; поет; один із засновників кримськотатарської поезії демократичного напрямку (після 1905 року), а також радянської кримськотатарської поезії; був репресований і царатом (як автор антимонархічної поеми), і більшовиками (як кримський татарин)
1873-1943; видатний лірик; критики особливо відзначають його пейзажну лірику; також автор балад на історичні теми, а наприкінці життя — поем, присвячених пам'яті знищених нацистами євреїв; багато перекладав, зокрема «Іліаду», «Одисею», «Слово про Ігорів похід»; за освітою лікар, працював за фахом у Таврійській та Харківській губерніях, під час Першої світової війни — військовим лікарем у шпиталях Мінська та Петрограда, а після алії — в Тель-Авіві
1904-1971; журналістка, поетеса, романістка, перекладачка; починала з сіоністських статей, потім вступила до соціал-демократичної партії Австрії, писала вірші соціальної спрямованості, в яких, однак, добре віддзеркалювалися рідні, буковинські реалії; перебуваючи в Москві, закохалася в китайського журналіста, який раптово зник (був репресований); 1947 року поїхала розшукувати його до Китаю, де й оселилася назавжди; перекладала з китайської та української (Шевченко, Тичина, Рильський)
село Вільня, нині Коростишівського району Житомирської області
(їдиш)
КЕЭ, КЛЭ
1889-1919; поет; його лірика насичена складною юдейською релігійною символікою, але радянська критика ухитрилася зробити з нього «першого радянського єврейського поета»; учасник Першої світової війни, кавалерист (нагороджений двома георгіївськими хрестами); загинув у радянсько-польській війні, командуючи взводом кінної розвідки в Червоній армії; по батькові — Маркович
1558-1629; поет; своїми латиномовними творами здобув європейське визнання; в написаних польською ідиліях («Селянках») поєднував наслідування античним зразкам (Феокріт, Вергілій) з національно-побутовими реаліями та народно-розмовною лексикою, таким чином випереджаючи Крістійонаса Донелайтиса, а певною мірою і нашого Івана Котляревського
1892-1942; прозаїк, перекладач, художник; автор двох циклів оповідань, насичених автобіографічними мотивами і міфологічним підтекстом; переклав «Процес» Франца Кафки й написав до нього післямову; забитий ґестаповцем
якась Королівка біля Тернополя, але невідомо, яка саме та чи існує зараз
(пол.)
КЛЭ
1903-1983; поет, перекладач, критик; його лірика позначена філософічними мотивами; перекладав переважно французьких поетів, але деяких інших теж (зокрема українських); брав участь у Русі Опору
↑У п'ятому стовпчику перелічуються лише «паперові» джерела, переважно довідкового характеру; Інтернет-посилання вказано у виняткових випадках (бо в мережі знайти не важко, в бібліотеці складніше); також обмежено вказівки на окремі дослідницькі чи популярні праці. Використано такі скорочення:
УЛЕ — Українська літературна енциклопедія. Київ, 1988—1995 (три томи, видання не закінчено).
КЛЭ — Краткая литературная энциклопедия. Москва, 1962—1978 (дев'ять томів).
ЭЛІМБ — Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі. Мінск, 1984—1987 (п'ять томів).
РП — Русские писатели. 1800—1917. Москва, 1990—2008 (п'ять томів, видання не закінчено).
РП XVIII — Словарь русских писателей XVIII века. Ленинград; Санкт-Петербург, 1988—1999 (два випуски, видання не закінчено).
PSB — Polski słownik biograficzny. Kraków, 1935—2030 (45 томів, кожен в кількох зошитах; видання не закінчено, планується до 2030 року).
РБС — Русский биографический словарь. Санкт-Петербург, 1896—1918 (25 ненумерованих томів, які виходили не поспіль за абеткою; видання не закінчено; перевидано у 1992—2003 роках із додаванням раніше неопублікованих підготовчих матеріалів до тих томів, що свого часу не вийшли, наприклад, на літеру М).
ЗПС — …З порога смерті… Письменники України — жертви сталінських репресїй. Київ, 1991.
ИВЭ — История всемирной литературы. Москва, 1983—1994 (вісім томів, видання завершено, хоча спочатку планувалося дев'ять томів).
ПОнМТ — Письменники Одещини на межі тисячоліть. Антологія-довідник. Одеса, 1999.
РЗ — Русское зарубежье. Золотая книга эмиграции. Москва, 1997.
СПРЗ — Словарь поэтов русского зарубежья. Санкт-Петербург, 1999.
ЛУ — Літературна Україна (газета).
ЛГ — Литературная газета.
VH — Die verlorene Harfe / Загублена арфа. Антологія німецькомовної поезії Буковини. Чернівці, 2008.
фах. дж. — фахові літературознавчі джерела (мається на увазі, що освітлення цього письменника в наявній довідковій літературі відсутнє або незадовільне й треба розшукувати відомості про нього по різних джерелах).
Як джерела не вказуються такі фундаментальні видання, як Encyclopædia Britannica, Українська радянська енциклопедія, Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, три видання Большой советской энциклопедии, а також Енциклопедія українознавства, бо зі звернення до цих джерел повинна починатися праця над будь-якою новою статтею, в якій ідеться не про найновіші явища/події/персоналі,— принаймні це справедливо щодо статей з гуманітарної тематики (звичайно, обов'язково треба робити поправку на заідеологізованість деяких видань). Також у п'ятому стовпчику немає посилань на такі безпосередньо дотичні до даної тематики джерела, як Шевченківський словник та популярна збірка біографій В. Абліцова «Галактика „Україна“», бо всі чи майже всі матеріали з них уже перенесено до Вікіпедії.
↑В літературі зустрічається і варіант «Арборе-Раллі» (наприклад, в УЛЕ), і варіант «Раллі-Арборе» (наприклад, в КЛЭ).