Церква Святого Миколая (Бучач)
| Церква Святого Миколая | |
|---|---|
 Церква Святого Миколая (Бучач). Фасад, січень 2012 | |
| 49°03′49″ пн. ш. 25°23′37″ сх. д. / 49.06361° пн. ш. 25.39361° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і пам'ятка культури |
| Розташування | Україна, Бучач |
| Засновник | Марія Амалія Могилянка-Потоцька, Стефан Потоцький |
| Кінець будівництва | близько 1610 |
| Належність | ПЦУ |
| Єпархія | Тернопільсько-Бучацька єпархія |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | вул. Святого Миколая, 8 |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
| Присвячення | Миколай Чудотворець |
  Церква Святого Миколая (Бучач) (Україна) | |
 | |
 Церква Святого Миколая у Вікісховищі | |
Церква Святого Миколая — пам'ятка архітектури національного значення в місті Бучачі Тернопільської области. Найдавніший збережений мурований храм міста. Збудований як православний. Нині — храм ПЦУ, раніше — храм УАПЦ, ще раніше — деканатний храм Галицької греко-католицької митрополії УГКЦ. Розташована за адресою: вул. Святого Миколая, 8.
За переказами, церква збудована на місці храму[1] Івана Хрестителя, в якому перебувала його ікона, яку шанували вірні[2].
Теперішній мурований храм Святого Миколая почали будувати на початку XVII ст. на місці дерев'яної церкви. Збудована[3] та освячена 1610 року[4]. Фундаторами зведення храму стали Марія Могилянка та її чоловік — подільський генеральний староста Стефан Потоцький[5], що підтверджує зображення їхнього шлюбного герба (Потоцьких-Могилів) над дверима церкви. Церква Святого Миколая була першим повністю кам'яним храмом у місті. В тодішніх актах називалась «міською»[4][5]. 23 липня 1700 року дідич Бучача Стефан Александер Потоцький видав привілей, зокрема, щодо стосовно церковних маєтностей, звільнення від податків, призначення адміністратором парафії о. Дмитра Желенського[6].
Під час ремонту іконостасу тодішній парох о. Михаїл Курилович звернув увагу на ікону Івана Хрестителя, яка перебувала на дзвіниці.[2] Пізніше її забрав для реставрації Войцех Дідушицький, а в 1920-х роках вона перебувала на одній з виставок у Львові.[7]
29 червня 2008 р. у Львові на Міжнародному ярмарку колекціонерів виставили стару оригінальну світлину (розмір фото 23х29 см, картонного планшету 27,6х34 см), наклеєну на картонний планшет, із зображенням іконостаса церкви Святого Миколая в м. Бучачі.[8]
Близько 400 років церква св. Миколая — осередок духовності для бучачан. Храм використовували для богослужінь спочатку й нині православні, тривалий час — вірні УГКЦ (наприклад, теперішній дзвін встановлений у 1920-х рр., коли в церкві служив парох Бучача о. Денис Нестайко).
Споруда має ознаки візантійсько-романського стилю,[9] невеликих розмірів, т. зв. триконхового типу[10] (попередником цього типу церков був візантійсько-руський тип трьохабсидної церкви[11]), будована за прикладом буковинських (молдовських) церков. Храм тридільний, з двома малими конхами гармонійних форм, у плані — прямокутник із прибудовою (між вхідною брамою та дверима церкви) — дерев'яним бабинцем 1862 року[12][13]) спереду та вежею в центрі. У часи оборони Бучача від турків і татар вікна церкви служили бійницями. На думку Григорія Логвина, над притвором (присінком) колись містилася оборонна вежа (як і в оборонної церкви монастиря поблизу Жизномира). Вівтар має форму дещо видовженого прямокутника, східна стіна має гранчасте завершення.
Подвір'я церкви похиле, оточене масивним кам'яним муром. У 1780 та 1855 роках великі повені завалювали мур, який потім відновлювали.
До найбільших скарбів храму відносили до 1990-х років ікону «Богородиця» XVI ст. на східній стіні вівтаря. Її привезла до Бучача Марія Могилянка, молилася до неї як до своєї опікунки, і подарувала церкві як старша сестриця. Ймовірно, ікона спочатку перебувала в замковій каплиці[14] (або була там до середини XVIII ст.[15]). Микола Василь Потоцький оплатив виготовлення для ікони срібних шат та корони, також срібну лампаду.[16] Нині місце знаходження ікони невідоме.
Стіни храми розписані зображеннями святих. Незвичайним є зображення ангелів на сходах у вівтарній абсиді.
Основною цінністю церкви є унікальний іконостас — синтез малих архітектурних форм, різьби по дереву, малярства. Дорого оздоблений різьбленням і позолотою, характерним для стилю бароко.[17] Іконостас — визначна пам'ятка українського образотворчого мистецтва першої половини XVIII століття, встановлений за сприяння Миколи Василя Потоцького. Припускають, що він установлений на місці іншого або теперішній має зі старого намісні ікони «Благовіщення», «Ісус Христос», «Богородиця Одигітрія», «Святий Миколай»[18]. Фахівці вважають, що його створили майстри жовківської школи різьби по дереву та малярства (на думку Володимира Овсійчука, маляр Василь Петранович з учнями в 1744—1749 роках, м. Жовква, нині Львівської области[19]). Інша версія — іконостас встановлено в церкві 1743 р.
Виконаний у стилі бароко. Головне в ньому — архітектонічні конструкції та декоративні різьблення. Динаміка архітектурних мас виділена значним збільшенням висоти центральної частини іконостасу, що надає йому пірамідальної композиції; напружена пластичність декоративного обрамлення передана суцільним різьбленням, у якому домінують виноградна лоза та зубчасті листки аканта. Живописні картини іконостасу стилістично пов'язані з його декором[20][21]. Іконостас має оригінальну конструкцію, динамічно заповнює прямокутний, з півкруглим завершенням простір вівтаря чотирма рядами ікон: намісним, празничним, апостольським, пророчим (останній зник після «реставрації» в 1980 р.[22]). Центр композиції — царські ворота з двох половинок, над якими — ікона «Тайна вечеря».
Володимир Вуйцик припускав, що автором різьби для іконостасу міг бути жовківський майстер Гнат Стобенський.[23]
- о. Димитрій Зілинський — декан, освятив церкву Святої Трійці в Золотому Потоці[24]
- о. Михайло Зарицький[25]
- о. Степан Ходинський[25]
- о. Степан Климентій Салевич, 1773 р., декан бучацький[26]
- о. Антін Барушевич (?—1832) — зокрема, у 1832
- о. Іван Кропивницький (1803—1861, висвячений 1828) — у 1833—1861 роках[27][28] 1858[29]
- о. Іван Маритинець — у 1861—1863 роках адімінстратор[27]
- о. Михаїл Курилович
- о. Е. Весоловський(1866-1910) у 1903-1905 р. [30]
- о. Теодор Теляковський; радний міста Бучача з квітня 1897[31]
- о. Денис Нестайко
- о. Петро Мельничук[32]
- о. Анатолій Сидоренко[33]
- о. Іван Пилипишин (пізніше — архієпископ Буковинський Варлаам)[34]
- о. Тарас Дручок[джерело?]
о. Олексій Студинський (1838—1839)
о. Ілля Лучаковський (1844—1846)
о. Петро Корчинський (1846—1847)
о. Маркел Попель (1850—1851)
о. Кирило Церкевич (1853—1854)
о. Домінік Стеблецький (1854—1855)
о. Юліан Левицький (1855—1856)
о. Порфирій Нестайко (прадід письменника Всеволода Нестайка; 1856—1857)
о. Леопольд Залеський (1857—1858), о. Антін Гузар (1858—1860)
о. Авдій Шепарович (1860—1862)
о. Іларій Лукашевич (1862—1866)
о. Роман Зарицький (1866—1868)
о. Євген Алексевич (1870—1871)
о. Омелян Білинський (1871—1872)
о. Юліан Левицький[27] (1847—6.3.1900) Жизномир[35] 1872—1878),
о. Іларій Шушковський (1878—1879)
о. Микола Галущинський (1879—1880)
о. Олексій Заячківський (1880—1881)
о. Леонтій Копертинський (1881—1882)
о. Григорій Рибчак (1884—1889).[27]
- Антін Малюца. Церква св. Миколая в Бучачі. — 1943.
-
-
Мур біля церкви (початок XX ст.) -
Вигляд із боку апсиди -
Вигляд із південного сходу -
У лютому 2015 -
Старий вхід до церкви, герби фундаторів -
Герб Марії Могилянки та Миколи Потоцького -
Царські ворота -
Доріжка біля церкви св. Миколая, 2014 -
._Buchach._8.11.2013.jpg)
- Воздвиженська церква (Тернопіль)
- Костел домініканок
- Оборонна церква в урочищі Монастирок
- Церква Святого Миколая (Бережани)
- Церква Святого Онуфрія (Гусятин)
- ↑ У польськомовному джерелі вжито означення «kościół».
- ↑ а б Odnaleziona — utracona. O ikonie uskrzydlonego św. Jana Chrzciciela z Buczacza. [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] — S. 1. (пол.)
- ↑ Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач. Фотопутівник… — С. 27.
- ↑ а б Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 62.
- ↑ а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 132.
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 133—134.
- ↑ Odnaleziona — utracona. O ikonie uskrzydlonego św. Jana Chrzciciela z Buczacza. [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] — S. 2.
- ↑ Островський Ю., Пелех М.Нові матеріали… [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] — С. 212.
- ↑ о. Пастух М. Архітектура Тернопільщини сакральна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 55. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Гординський С. Бучач і його мистецькі традиції // Бучач і Бучаччина… — С. 92.
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 379.
- ↑ Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 63.
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 133.
- ↑ Боднарук І. Бучач сто років тому // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 65.
- ↑ Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 72.
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 137.
- ↑ Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 65.
- ↑ Там само. — С. 65—69.
- ↑ Там само. — С. 68.
- ↑ Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — 399 с. — ISBN 5-88500-27-1
- ↑ Щербак Л.. Бучацької Миколаївської церкви іконостас // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 211. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Чень Л. Церква Св. Миколая… — С. 16.
- ↑ Вуйцик В. Краснопущанський іконостас Василя Петрановича [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 415.
- ↑ Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 42.
- ↑ а б Залеський О. Наше шкільництво від сивої давнини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 817.
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 146.
- ↑ а б в г Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944)… — P. I. — P. 153.
- ↑ зокрема, у 1843 році → Schematismus… 1843. — С. 76. (лат.)
- ↑ Schematismus universi venerabilis cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis: pro anno domini…; 1858. — P. 137. (лат.)
- ↑ Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 467.
- ↑ Z Buczacza // Kurjer Lwowski. — 1890. — № 119 (30 kwietnia). — S. 4. (пол.)
- ↑ Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 765.
- ↑ Золота Пілава. — 1991. — № 82 (19 лип.). — С. 3.
- ↑ Чень Л. Церква Св. Миколая… — С. 17.
- ↑ Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944)… — P. II. — P. 255.
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Вітоль Я. Церква в урочищі Монастирок під Бучачем [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Оборонні сакральні споруди Західного Поділля. — С. 162—163.
- Вітоль Я. Церква святого Миколая в м. Бучачі [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Оборонні сакральні споруди Західного Поділля. — С. 164—165.
- Вуйцик В.. Краснопущанський іконостас Василя Петрановича // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXXVI. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — С. 413—416.
- Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач. Фотопутівник. — Тернопіль : ВАТ «Збруч», 2010. — 64 с., іл.
- Островський Ю., Пелех Ю.Нові матеріали до історії досліджень та реставрації Богородчанського іконостаса у XIX ст. (Атрибуція нововіднайдених фотографій іконостаса Воздвиженської церкви із Скиту Манявського 1698—1705 рр. у церкві м. Богородчан) / Національний науково-дослідний реставраційний центр. Львівський філіал. Бюлетень. Інформаційний випуск. — Львів — № 1 (10), 2008. — С. 212—216.
- Станкевич М. Бучач та околиці // Львів: СКІМ, 2010. — 256 с., іл. — ISBN 966-95709-0-4.
- Чень Л. Церква Св. Миколая — перлина Бучача. — Львів, 2010. — 28 с.
- Barącz S. Pamiątki buczackie // Lwów: Drukarnia Gazety narodowej, 1882. — 168 s. (пол.)
- Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — P. I. — 1103 p. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
- Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — P. II. — 570 p. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
- Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — Zeszyt 3. — 208 s., 118 il. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C.). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)
- Odnaleziona — utracona. O ikonie uskrzydlonego św. Jana Chrzciciela z Buczacza. — 6 s. (пол.)
- Церква в ЄДР.
- Газета «Експрес». Підмінений Бог. Священик судиться з прихожанами // Бучацькі новини, 20 травня 2013 (передрук з газети «Експрес»)
- В Бучачі відремонтували сходи // Бучацькі новини, 8 серпня 2013
- Миколаївська церква Бучача // Блог «Zabytki»
- Скандал у легендарному бучацькому храмі: священиків підозрюють у крадіжці безцінних святинь.
- У Бучачі скандал: парафіянка Галина Гнатів звинувачує священника Тараса Дручка у грабунку церкви.
