Українські прізвища

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Українські прізвища — родові прізвища, які виникли в україномовному середовищі в процесі етногенезу українського народу та формування української нації.

Українські прізвища мають різноманітну морфологію формування та різні джерела походження. Найбільш розповсюдженими є прізвища, утворені з суфіксами -ук, -юк (найпоширеніші на Західному Поліссі, Волині та Поділлі) та -енко, -єнко (найпоширеніші на Наддніпрянщині).

Історичні відомості[ред.ред. код]

Нині під прізвищами передусім розуміється родове прізвище, яке передається від батька до сина. Початково на Русі застосовували лише прізвиська, які і можна зустріти в іменуваннях давньоруських князів і які не успадковувалися. Застосовувати родові прізвища в офіційному діловодстві почали через необхідність вказання права власності на щось лише згодом. Масово родові прізвища зустрічаються в письмових джерелах, що стосуються українських земель в XIVXVI століттях. Спочатку родові прізвища мали переважно багаті люди, які мали статки (купці, бояри, магнати, власники земель). Проте вже в XVII ст. ледь не всі українці мали власні прізвища, щоправда прізвища часто трансформувалися, на їх основі могли створюватися нові прізвища, наприклад, син людини з прізвищем Коваль міг отримати прізвище Коваленко (син Коваля). Багато прізвищ з'явилися в часи Запорозької Січі, оскільки при вступі на Січ козак змінював своє старе прізвище на нове. Стабільності прізвища набули лише в XIX ст. Поширеною також була заміна старих прізвищ на аристократичний (шляхетсько-панський) лад, хоча шляхтичі та пани в ряді періодів намагалися протидіяти цьому через заборону приймання певних прізвищ простолюдинами. Паралельно співіснували офіційні прізвища та неофіційні прізвиська, які знаходили своє відображення в українській діловій та художній літературі[1].

Походження суфіксів -енко та -єнко з Наддніпрянщини переважно згадується з часів козаччини. Відтак, саму популяризацію прізвищ з такими суфіксами спричинила поетична творчість та художня література з історичними оповіддями. Попри це, самий регіон — Надніпрянщини, не займав в цьому питанні «перше і виняткове» місце. За дослідженням Михайла Худаша, особові назви з суфіксом -енко вперше фіксують латино-польські писемні пам'ятки з західноукраїнської території у першій половині XV ст.

Прізвища з суфіксом -енко є документально зафіксованими на Лемківщині по обидва боки Карпат, як в сучасній Польщі, так і в сучасній Словаччині ще у XVIII столітті, коли процес стабілізації прізвищ в Україні не був ще завершений, а про «перенесення» самих носіїв чи «запозичення» таких прізвищ із цим суфіксом не могло бути й мови.

Після того, як значна частина українських земель опинилась під владою Габсбургів (пізніше Австрійська, з 1867 року — Австро-Угорська імперія) — Підкарпатська Русь вже з XVI століття, Галичина — з 1772, Буковина — з 1774 років, був виданий урядовий патент від 12 квітня 1785 року з інструкцією про порядок складення опису місцевими комісіями, який започаткував створення земельного кадастру, відомого в історичній літературі під назвою «Йозефинська метрика (1785—1788)»[Джерело?].

Як би не було дивно, зокрема для сучасного переконання щодо «походження» суфіксу -енко, однак цей Земельний кадастр документально фіксує, що в північній (галицькій) частині Лемківщини з 353 сіл у 35 селах були носії прізвищ з суфіксом -енко аж двадцяти п'яти різновидів[Джерело?]. Найбільше різновидів прізвища з суфіксом -енко зустрічаються у східній частині галицької Лемківщини, тоді лише як два різновиди у її західній частині. Найбільш віддаленим населеним пунктом на заході галицької Лемківщини, де зустрічається прізвище з суфіксом -енко XVIII століття є село Войкова (Wojkowa) в сучасному Новосанчівському (Nowosądecki) повіті Малопольського воєводства на теперішньому польсько-словацькому кордоні. Документ зокрема подає, що на час перепису (до 1788 року) у селі Войкова проживало дві родини на прізвище «Стесенко»[Джерело?], а в одному із близько-сусідніх до нього сіл — Тилич (Tylicz) того ж таки повіту, згадується про три родини на прізвище «Сенко»[Джерело?].

Цих два різновиди прізвищ з суфіксом -енко на такій віддаленій західній частині української етнічної території є рідкісним проявом тих винятків із того загального переконання-норми, що ареал використовуваних прізвищ навіть в історичному минулому не завжди зводиться до одного всім прийнятого регіону.

Найближчим населеним пунктом до сіл Войкова і Тилич, де документально фіксуються носії прізвища з суфіксом -енко у західній частині усієї Лемківщині є зокрема село Грабське (Hrabské) в сучасному Бардіївському окрузі (okres Bardejov) Пряшівського краю (Prešovský kraj) поблизу теперішнього словацько-польського кордону[Джерело?].

Іншим «нетиповим» для загального переконання місцем розташування носіїв прізвища з таким самим суфіксом є вже крайня північна межа Підляшшя — української етнічної території в сучасній Польщі. У селі під назвою Дзецьолівка (Dzięciołowo) сучасного Монецького (Moniecki) повіту Підляського воєводства у кінці XVIII століття згадується про родину на прізвище «Семененко». У батьків з цієї української родини в 1814 році народився син, який пізніше став відомим філософом та богословом Римо-Католицької Церкви в Польщі, співзасновником чернечого згромадження оо. Воскресінців (Congregatio a Resurrectione Domini Nostri Iesu Christi (CR) — Петро Семененко (Piotr Semenenko), який помер в Парижі в 1886 році в опінії святості. Після ІІ світової війни розпочато процес щодо його беатифікації (зарахування до лику блаженних)[Джерело?].

На підтвердження того, що походження суфікса -енко зустрічається набагато скорше від часу козаччини і поза традиційно прийнятим регіоном — Надніпрянщини є фактичний історіографічний польський матеріял. У теперішніх кордонах Польщі вже від середини XIV століття зустрічаються населені пункти із закінченням-суфіксом -енко. Прикладом цього є села: Коростенко (Krościenko), Коростенко Верхнє (Krościenko Wyżne), Коростенко Нижнє (Krościenko Niżne — зараз є в межах міста Коросно/Krosno) — Підкарпатського воєводства, Коростенко над Дунайцем (Krościenko nad Dunajcem) — Малопольського воєводства[Джерело?]. Також на заході сучасної Польщі, в Любуському воєводстві, знаходиться місто Дрезденко (Drezdenko, з німецької Driesen), яке попри багатостолітнє перебування в складі Німеччини, залишається в історичному минулому своєрідним місцем відліку напруги в польсько-німецьких стосунках, взаємних претензій і одночасно зростом могутності польської держави. Для того зокрема, щоб «розставити всі крапки над і» та вказати на приналежність міста до польської історії та культури і було зроблено його перейменування, що вважається відповідним для польського сприйняття[Джерело?].

Окрім цього потрібно брати до уваги, що прізвища з суфіксом -енко, переважно мають значення «сина», на зразок іменної чи іншого роду форми: Василенко — син Василя, Гриценко — син Гриця, Стеценко — син Стецька, Гончаренко — син Гончара тощо, відносяться до трьох і більш складових прізвищ з-за деяким винятком. До цього винятку належать трискладові менш або малопоширені прізвища неіменної форми на взір: Зеленко, Стесенко тощо До таких прізвищ, як і до двоскладових прізвищ типу Сенко, Бенко тощо значення «сина» не застосовується. У цих випадках суфікс -енко має зменшувальне у відношенні до більшого або пестливе значення. Менш або маловживані прізвища не завжди знаходять своє однозначне пояснення на відмінну тих, які не викликають заперечення щодо значення.

Щодо прізвищ з категорії «учні» та «місце проживання»: Мірошничук, Шевчук, Паламарчук, Селюк (мешканець села), Міщук (мешканець міста), то вони могли утворюватися в ареалі утворення прізвищ з суфіксами -енко, -єнко[Джерело?]

Також слід додати, що суфікси -енко, -єнко й -ук, -юк, є рівноважними, бо чергування звуків утворилось через різні закінчення основ, до яких приєднувався суфікс. Наприклад: Петро — Петренко, Петрик — Петриченко, Гордій — Гордієнко, Михайло — Михайлюк (заради милозвучності частіше використовується суфікс -юк, а не -ук), Бойко — Бойчук.

Але в народній мові ці суфікси згодом набули рівного значення, тому прізвища, які утворились від одного імені, зустрічаються в різних варіантах, наприклад: Денисенко (Денис + енк + о), Денищенко (Дениско + енк + о), Романюк (Роман + юк), Романчук (Романко + ук). Тут маємо справу з чергуванням приголосних. Іноді помилково розглядаються суфікси -ченко/щенко та -чук/щук. Справа в тім, що патронімічні маркери -чук та -ченко утворюються від основ, що закінчуються на -ко: Федько, Василько, Іванко; а патронімічні маркери -щенко та -щук утворюються внаслідок чергування приголосних в основах, які закінчуються на -ско: Дениско, Бориско, Фесько.

Граматичні особливості, притаманні українським прізвищам[ред.ред. код]

Значення суфіксів[ред.ред. код]

Більшість суфіксів, які утворюють українські прізвища, можна поділити на групи за значенням.

Перша група[ред.ред. код]

Поширеність прізвищ на -енко, -єнко серед українців
Поширеність прізвищ на -ук, -юк серед українців

Перша і найпоширеніша група — це патронімічні, тобто суфікси, які вказують на батька (предка) особи. Це суфікси:

  • -енк, -єнк (Даниленко)
    • -ук, -юк (Данилюк)
    • -ович, -ич (Данилович)
    • -ів (Данилів)
    • зменшувально-пестливі суфікси -ець, -єць, -сь, -ко (Данилко)

До цієї групи відносяться також патронімічні суфікси -ов та -ев (-єв). Прізвища на -ов (Михайлов, Романов) та -ев (-єв) (Андреєв) — це ті самі присвійні прикметники, що Михайлів, Романів, Андріїв, але в них збереглося етимологічне , також у формі називного відмінка. Зона поширення цих форм — уся українська територія, що входила до складу Російської імперії, а також Закарпаття. Причинами збереження , треба вважати, по-перше, традиційне вживання саме такої форми прізвищ з давніх-давен, по-друге, те, що метрики та особові документи виписувались російською мовою. Тому немає підстав вважати прізвища на -ов, -ев виключно російськими. Це спільний тип прізвищ.

Також до цієї ж групи відноситься патронімічно-матронімічний суфікс -ин, за допомогою якого, наприклад, створені прізвища Лесин (син Леся), Олексин (син Олексія), Андріїшин (син Андріїхи, жінки Андрія), Дячишин (син дячихи, жінки дяка), Михайлишин (син Михайлихи, жінки Михайла).

Друга група[ред.ред. код]

  • Друга група — це суфікси, які вказують на професію чи характерну дію людини, яка дала їй прізвисько. Наприклад:
    • -ій (Палій)
    • -ай (Тягай)
    • -ло (Трясило)
    • -йло (Міняйло)
    • -ун (Дейкун)
    • -ан (Мовчан)
    • -ик, -ник (Пасічник)
    • -ар (Кобзар)

До цих прізвиськ (або вже прізвищ) згодом могли додаватися нові суфікси, які утворювали вже нове прізвище, наприклад: Палійчук, Кобзаренко.

Третя група[ред.ред. код]

Поширеність прізвищ на -ськ-, -зьк-, -цьк- серед українців
  • Третя група — суфікси, які вказують на місце проживання або походження людини.
    • -ський, -цький. Шляхетські прізвища (Вишневецькі, Острозькі, Хмельницькі) вказували на родовий маєток, власність, а у простих людей — звідки вони прийшли чи де народились (Полтавський, Хорольський, Житомирський, Цибулівський, Горохівський, Бабанський).
    • в деяких випадках -ець, -єць (Канівець — з Канева, Коломієць — з Коломиї)
    • в деяких випадках -ий, якщо в корені географічний об'єкт (Яровий, Гайовий, Загребельний)

Також:

  • Суфікси -чук, -ук, -юк вказують на географічне місце виходу роду[джерело не вказане 1765 днів]. В даному випадку це полісся (люди, які живуть біля ПОля і ЛІСу, тобто ПОЛІСу). Найбільш розповсюджені прізвища в північних областях України, південна частина Білорусі, південний захід Росії, Полѣщі (за сучасним правописом країна Польща зберегла в собі унікальну назву Полісся. Буква -ѣ(ять) містить в собі дві голосні -і та -е тому пишеться Полѣша а читається Поліеша=Полєсся і люди, які проживають на цих територіях називаються полѣщУКами або полѣЧУКами).
  • Суфікс -ко вказує на походження від Козацьких родів[джерело не вказане 1765 днів]. Найбільш розповсюджені по південній та південно східній частині України. Росія (Краснодарський край). Болгарія.
  • Суфікс -ич вказує на походження від племен які проживають в лісовій смузі (древовИЧи)[джерело не вказане 1765 днів]. Найпоширеніші в Білорусі, північній області України, (також в Словенії та Сербії — це давні переселення які пов'язані з різними факторами: війни, кліматичні умови).
  • Суфікс -ец вказує на походження від Половців[джерело не вказане 1765 днів]. Приклад: Половець, Данилець (нащадок Данила з роду половців), Дунаєць (з роду половців проживаючих на Дунаї).
  • Суфікси -ай та -ис, в яких незрозумілий корінь роду вказує на Литовське походження[джерело не вказане 1765 днів]. (Історична пам'ятка про Велике князівство литовське. Приклад прізвищ: Дрибай, Вашай, Волошай, Куршай, Дукалис, Лобас. Звернути увагу на назви поселень Шауляй, Шакяй, Камаяй, Биржай, Вильнюс, Лентварис, Панделис.)

Типові українські суфікси і закінчення прізвищ[ред.ред. код]

́

Деякі прізвища утворені за схемою:

  • прикметник + іменник, наприклад: Біловол, Біловус, Голобородько, Кривоніс, Криворучко, Рябоконь, Твердохліб, Чорновіл;
  • дієслово + іменник — Вернигора, Нагнибіда, Непийвода, Перебийніс, Підопригора, Тягнибок;
  • іменник + дієслово — Козоріз, Мукоїд, Мукомел, Муковоз, Пивовар.

Походження прізвищ[ред.ред. код]

Боярсько-шляхецькі та козацько-дворянські прізвища (деякі утворені від іноземних слів):

та інші.

Патронімічно-матронімічні прізвища (утворені від особових власних імен). Ім'я переважно батька, матері або діда трансформувалось в прізвище нащадків (інколи спочатку в прізвисько, а потім в прізвище).

  • Утворені від українських варіантів християнських імен (переважно грецького, латинського та єврейського походження), в тому числі від скорочених, пестливих та згрубілих форм:
    • Абакум (Авакум, Вакула) — Бакуменко, Вакуленчук
    • Абрам (Аврам) — Абраменко, Авраменко, Абрам'юк, Абрамович, Абрамець, Аврамець
    • Адам — Адаменко, Адамович, Адамець
    • Андрій — Андрієнко, Андрійченко, Андріяш, Андріїшин, Андрійович, Андрусяк, Андрусишин, Андрієвський, Андріїв, Андрейчук, Андрійчук, Андрійків, Андрушко, Андрухів, Андрухович, Андреєв, Андрієць
    • Антип — Антипенко
    • Антон — Антоненко, Антонюк, Антоняк, Антощук, Антонич, Антонович, Антонишин, Антоновський, Антошко, Антонець
    • Арсеній (Арсен) — Арсененко, Арсенюк, Арсенич
    • Артем — Артеменко, Артемчук, Артемюк
    • Архип — Архипенко, Архипюк
    • Афанасій (Опанас, Панас, Танасій, Фанасій, Афоня) — Опанасенко, Панасенко, Афанасенко, Фанасенко, Фанасюк, Панасюк, Опанасюк, Панас, Панюта, Панютин, Панюшин, Панасишин; Панько, Пасько, Паньченко, Паньків, Панькевич, Паньчишин; Афоненко, Афонченко, Афонін, Афончин, Афонюк, Афончук; Танас, Танасієнко, Танасійчук
    • Богдан — Богданенко, Богданюк, Бóгдан, Богданович, Богдановський, Богданець
    • Борис — Борисенко, Борисюк, Борищук, Борищак, Бóрис, Борисевич
    • Василь — Василенко, Васильченко, Васильчук, Василюк, Василега, Василечко, Василишин, Василів, Васильців, Василевський, Ващук, Ващишин, Ващенко, Васюта, Василаш, Васьків, Васько, Василик, Василець
    • Варфоломій (Вахрамій, Храм) — Вахраменко, Храменко, Храмченко, Храмюк, Храмов, Храмшин, Храмчик, Храмець; Вахроменко, Хроменко, Хромченко
    • Влас — Власенко, Власюк, Власченко (Влащенко)
    • Гаврило (Ганька) — Гавриленко, Гаврилюк, Гаврилаш, Гаврилишин, Гаврилів, Гаврилець, Гаврилко, Гаврильчук, Гавриляк, Гаврищук, Гавриш, Гаврушко, Гаврушенко, Гаврущенко; Ганненко, Ганьченко, Ганьчак, Ганьчук
    • Ганна — Ганнушенко, Ганнущенко, Ганченко, Ганнущак (Ганущак), Гандзюк, Ганчак, Ганчук
    • Гапон (Агафон) — Гапоненко, Гапонюк, Гапон, Гапчинський, Агафоненко
    • Герасим (Гарасим) — Гарасименко, Гарасимчук, Гарасим'юк, Гарасимів, Гаращенко, Гарасимович, Гарасько, Гарсик, Гарсюк; Герасименко, Герасимчук, Герасим'юк, Герасимів, Геращенко, Герасимович, Герасько
    • Гнат — Гнатенко, Гнатюк, Гнатів, Гнатишин, Гнатків, Гнатчук, Ігнатенко, Ігнатович
    • Гордій — Гордієнко, Гордійчук, Гордіюк
    • Григорій — Григоренко, Григорченко, Гриненко, Гриценко, Гринченко (Грінченко, Гріньченко), Грищенко, Григорук, Григорчук, Григоращук, Грицанчук, Гринішак, Гринюк, Грицюк, Грицак, Гринчак (Грінчак), Гринчук, Грицик, Гриців, Грицай, Грицан, Григорець, Григораш, Гришко, Грицько (Грицко), Григорів, Григорців, Гринів, Гриньків, Грицьків, Григорович, Гринкевич, Григоришин, Гринишин, Грицишин, Гринчишин
    • Давид — Давиденко, Давидюк, Давидів, Давидович
    • Данило — Даниленко, Данилюк, Данильченко, Данилович, Данилишин, Данченко, Данчук, Данильчук, Данилів, Данильців, Данилко, Данилець
    • Демид — Демиденко, Демидюк, Демидась
    • Дем'ян — Дем'яненко, Демченко, Дем'янюк, Дем'янчук, Дем'янів, Демчук, Демко, Демків, Демкович, Дем'янець, Дем'яник, Дем'яновський, Демчишин
    • Денис — Денисенко, Денисюк, Денис, Денищенко
    • Дмитро — Дмитренко, Дмитрук, Дмитраш, Дмитерко, Дмитрів, Дмитрієнко
    • Дорофій (Дорош) — Дорофієнко, Дорофій, Дорофійчук, Дорош, Дорошенко, Дорошкевич
    • Євдоким — Євдокименко, Євдокимчук
    • Євтух — Євтушенко, Євтушок
    • Захар — Захаренко, Захарченко, Захарчук, Захарусь, Захарія, Захарко
    • Зіновій — Зіновенко, Зінченко, Зінчук, Зінько
    • Іван (Ваня) — Іванченко, Іваненко, Івасенко, Іващенко, Івасько, Іванчук, Іванюк, Іванцюк, Івасюк, Іващук, Іванійчук, Іваночак, Іванотчак, Іванищак, Іванюта, Іванюша, Іванющенко, Іванів, Іванків, Івасів, Іваськів, Іваницький, Івашкевич, Іванишин, Івасишин, Іванчишин, Іваночко, Іванюра, Івась, Івасик, Івашко, Іванець; Ваньо, Ваник, Ванюк
    • Ілля — Ільченко, Іллєнко, Ілляшенко, Ільчук, Ілащук, Ільчишин, Ільїнський, Ілько, Ілів, Ільків
    • Ісай — Ісаєнко, Ісайчук, Ісай, Ісаїв; Сайко, Саєнко
    • Ісак — Ісаченко, Ісачук, Ісак, Ісаків
    • Йосип (Йосиф, Осип) — Йосипенко, Йосипчук, Йосипишин, Осипенко, Юсип
    • Каленик — Калениченко, Каленченко, Каленчук
    • Карпо — Карпенко, Карпук, Карпенюк, Карпишин, Карпінець, Карпович, Карпінський, Карплюк
    • Касіян (Касьян) — Касьяненко, Касіян, Касіянчук
    • Катерина — Катеринченко, Катеринчук, Катеринка, Катеринич, Катрич, Катрук, Катрюк
    • Кирило — Кириленко, Кириченко, Киричук, Кирилюк, Кирильчук
    • Кіндрат (Кондратій) — Кіндратенко, Кондратенко, Кіндратюк, Кондратюк, Кіндрат, Кіндрачук, Кіндращук, Кіндрацький
    • Клим — Клименко, Клим'юк, Климчук, Клим, Климко, Климець, Климович, Климаш, Климашенко
    • Конон — Кононенко, Конончук, Конашевич
    • Корній (Корнило, Корнилій, Корнелій) — Корнієнко, Корнійчук, Корниленко, Корнелюк, Корнієць
    • Костянтин — Костенко, Костюченко, Костюк, Костик, Костів, Костишин, Костюкевич, Константинович, Константиновський
    • Кузьма — Кузьменко, Кузьмук, Кузьмич, Кузів, Кузенко, Кузишин, Кузьма, Кузьмін, Козьмин, Кузьмінський
    • Лаврін (Лаврентій) — Лавриненко, Лавринчук, Лавринович, Лаврін, Лаврик, Лавришин, Лаврович, Лавренюк
    • Лазар — Лазаренко, Лазарук, Лазарчук, Лазорко, Лазарів, Лазарович, Лазаришин
    • Ларіон (Варівон) — Ларіоненко, Ларіонченко, Ілларіоненко; Ларін, Ларченко, Ларчук, Ларчишин, Ларіончик; Ларівон, Варівон, Варівончик
    • Лев — Левченко, Левчук, Левко, Левкович, Левицький, Левчик
    • Леонтій (Леон, Левон) — Леоненко, Леочко, Леонтович, Леончик; Левоненко, Левонченко, Левончук, Левончик
    • Лук'ян (Лука, Лукаш) — Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янчик, Лук'янович, Лук'янець; Лука, Луценко, Луцюк, Лучко, Луцко, Лучкевич, Лукань, Лукач, Луцик, Луців, Луцишин; Лукаш, Лукашенко, Лукащук, Лукашик, Лукашевич
    • Макар — Макаренко, Макарчук, Макаревич, Макаровський, Макарівський, Макарський
    • Максим — Максименко, Максимчук, Максим'юк, Максимович, Максимовський, Максимець, Максімко, Максимишин, Максюта
    • Марина — Маринченко, Маринич (Маренич)
    • Марія — Марусенко, Марусин, Марусич, Марусяк, Марущак
    • Марфа (Мара) — Марфенко, Марич, Марфич, Марфин
    • Марко — Марковенко, Марченко, Марчук, Маркевич, Маркович, Марковецький, Марковський, Марко, Марков, Марків
    • Мартин — Мартиненко, Мартинюк, Марцинківський, Марцінків, Мартинець, Мартинович, Мартиновський
    • Матвій — Матвієнко, Матвійчук, Матвіїшин, Матвійко, Матвійців, Матіїшин, Матійців, Матійчук, Мацько, Мацьків, Мацевич, Мацієвич, Матюш, Матяш, Матюха, Матюшенко
    • Микита — Микитенко, Микитюк, Микитин, Микитів, Микицей
    • Микола — Миколаєнко, Миколайчук, Миколюк, Микольчук; Ніколаєнко, Ніколайчук, Ніколишин, Ніколюк
    • Микула — Микуленко, Микуляк, Микула, Микулин, Микулинський
    • Мирон — Мироненко, Миронюк, Мироняк, Мирон, Миронов
    • Михайло — Михайленко, Михайличенко, Михайлюченко, Михайлюк, Михалюк, Михальчук, Михасюк, Михальчишин, Михалевич, Мишкевич, Михальський, Михайлик, Михалик, Михайлів, Михайлов, Михайловський, Михайлина, Михайлишин, Михалко, Михалків, Мишко, Михайлець
    • Мойсей (Мусій) — Мойсеєнко, Мусієнко, Мусій, Мусіян, Мусіяка, Мосейчук, Мосійчук
    • Назарій (Назар) — Назаренко, Назарук, Назарчук, Назаркевич, Назар, Назарчик
    • Наум — Науменко, Наумяк, Наумчук, Наумчик
    • Нестор — Нестеренко, Нестерук, Нестерчук, Нестерович, Несторак
    • Никифор (Ничипор, Кифор) — Никифоренко, Никифорак, Никифорчин; Ничипоренко, Ничипорук; Кифоренко, Кифорук, Кифорець
    • Оверкій (Оверко) — Оверченко, Оверчук, Оверко, Оверчик
    • Овсій — Овсієнко, Овсіяк, Овсієць
    • Одарка (Дарка, Дарина) — Одарченко, Дарченко, Даринченко, Дарієнко, Дашенко, Дашук, Даринчук, Одарчук
    • Олексій (Олекса, Лесик) — Олексієнко, Олексенко, Олексюк, Олексій, Олексин, Олексів, Олесь, Лесик, Лесюк, Лесів, Лещишин
    • Олефір — Олефіренко, Олефірчук, Олефір, Олефірчик
    • Олена — Оленченко, Оленчук, Оленчин, Оленчинський, Оленчишин
    • Омелян — Омельченко, Омельяненко, Омелянчук, Омельянович, Омелюта, Омельчук
    • Онисим — Онищенко, Онисименко, Онищук, Онисько, Ониськів, Онишко, Онишкевич
    • Онуфрій (Онопрій) — Онопрієнко, Онопенко, Онопко, Онуферко, Онуфрак, Онофрійчук, Онуфріїв
    • Остафій (Остап, Євстахій) — Остапенко, Остапчук, Остап'юк, Осташук, Остащук, Остафійчук, Остапович, Осташ, Стах, Стахів, Сташків, Сташук, Стаховський, Євсташенко, Остапець
    • Охрім (Єфрем) — Охріменко, Охрімчук, Охрімович, Єфременко
    • Павло — Павленко, Павлюченко, Павлюшенко, Павлющенко, Павлюк, Павлюх, Павлів, Павлов, Павлишин, Павлюшин, Павлик, Павличенко, Павличко, Павлович, Павловський, Павликівський, Павелко, Павелченко, Павлушко, Павлушенко, Павлущенко, Пашко, Пашенко, Пащенко, Пашкевич, Павлець
    • Пантелеймон (Філімон) — Філімоненко, Філімон, Філімонов, Філімонюк, Філімончик, Пантелеєнко, Пантелеймоненко, Пантеленко, Пантелей, Пантелейчик, Пантелеймонов, Пантелейчук, Пантелюк
    • Параска (Параскева) — Паращенко, Паращук, Парасюк, Паращій, Параска, Парасько, Парасків, Параскевич
    • Парфентій (Пархом)  — Пархоменко, Парфенченко, Парфенюк, Парфенчук
    • Пахомій (Пахом)  — Пахоменко, Пархомюк
    • Пелагея (Палагна, Палажка) — Палажченко, Палаженко, Палагнюк
    • Петро — Петренко, Петриченко, Петриненко, Петрук, Петрюк, Петричук, Петрик, Петришин, Петров, Петрів, Петрушевич, Петровський, Петринецький, Петько, Петрась, Петрусь, Петраш, Петреня, Петращук, Петрищак, Петрищук, Петриляк, Петриняк
    • Пилип (Філіп) — Пилипенко, Пилип'юк, Пилип'як, Пилипчук, Пилипишин, Пилипонюк, Пилипців; Філіпенко, Філіпчук
    • Потап — Потапенко, Потапчук, Потапець
    • Прокіп (Процик) — Прокопенко, Прокопчук, Прокоп'юк, Прокопишин, Прокопечко, Прокопів, Прокопович; Проценко, Процишин, Процюк, Процик, Прохасько
    • Радіон — Радченко (Рядченко), Радчук
    • Роман — Романенко, Ромасенко, Ромашенко, Ромащенко, Романченко, Романюк, Романчук, Ромащук, Романіщак, Ромасюк, Романовський, Романишин, Романів, Романов, Романій, Романіва, Романко, Ромась, Романець
    • Сава (Савелій) — Савенко, Савченко, Савчук, Сав'юк, Савка, Савчишин, Савчинець, Савчин, Савич, Савко, Савицький
    • Самійло — Самійленко, Самойленко, Самойлович, Самусенко, Самусь, Самійло, Саміляк, Самолюк, Самуляк
    • Самсон — Самсоненко, Самсонюк
    • Семен (Симон, Сімон, Сеня) — Семененко, Симоненко, Сімоненко, Семенченко, Семченко, Семенюк, Семеняк, Семенчук, Семенишин, Семенович, Семків, Семенів, Семкович, Семчишин, Семаш, Сьомаш, Семенко, Семашко, Семенюта, Семенець; Сенчик, Сенчин, Сенчишин, Сенчук, Сенченко
    • Сергій — Сергієнко, Сергійчук, Сергіюк
    • Сидір — Сидоренко, Сидорук, Сидорчук, Сидор
    • Соломон (Салімон, Салівон) — Соломоненко, Соломон, Соломонюк; Салімон, Салімоненко, Салімонюк; Салівон, Салівоненко, Салівончук, Салівонюк, Салівончик
    • Софроній — Софроненко, Супруненко, Софроняк, Супруняк, Супрунюк, Супрун, Супрунець
    • Степан (Стець) — Степаненко, Степанченко, Степанчук, Степанишин, Стефанишин, Стефаник, Стефанюк, Стефуняк, Стефанчук, Стефанович, Стефанський, Стець, Стецько, Стецюк, Стеценко, Стецик, Стецишин, Стецьків, Степанко, Степура, Степанець
    • Тарас (Таран) — Тарасенко, Таращенко, Тарасюк, Таращук, Тарас, Тарасик, Тарасов, Тарасевич, Тарасишин; Тараненко, Таранюк, Таран, Таранов, Тараник, Таранишин, Таранець
    • Теодор (Тодор, Дорко) — Теодорович, Тодорів, Тодоренко, Тодоришин, Доренко, Дорченко, Дорієнко
    • Терентій — Терещенко, Терещук, Терешко, Тереник
    • Тимофій — Тимофієнко, Тимошенко, Тимченко, Тимофійчук, Тимчук, Тимощук, Тимків, Тимочко, Тимчій, Тимчик, Тимчишин, Тимофіїв, Тимковський
    • Тихон — Тихоненко, Тищенко, Тишко, Тищук, Тихонович, Тишкевич, Тишковський
    • Тіт (Тит) — Тітенко (Титенко), Титенюк
    • Трохим — Трохименко, Трофименко, Трохимович, Трохимець; Тронько, Троценко, Троцина, Троцький
    • Ульян (Юліан, Уляна) — Ульяненко, Ульянчук
    • Устим (Устиян) — Устименко, Устимович, Устиянович, Устимюк, Устимець
    • Федір (Федя, Федько, Педько) — Федоренко, Федорченко, Федорчук, Федорійчук, Федорак, Федоряк, Федорів, Федорович, Федоришин, Федишин, Федорина, Федьків, Федик, Федорець, Федак, Федушко, Федюк, Федяк, Федьків, Федчук, Федько; Педченко, Педанюк
    • Фока — Фоченко, Фока, Фоків, Фочук
    • Харитон — Харитоненко, Харченко, Харчук, Харчишин
    • Хома (Фома, Тома) — Хоменко, Хома, Хомець, Хомишин, Хомин, Хомич, Хомицький; Томин, Томенко, Томишин, Томчишин; Томич, Томащук, Томашевський; Фоменко, Фомишин
    • Христина — Христенко, Христюк, Христич
    • Юрій — Юрченко, Юркевич, Юрців, Юрчишин, Юречко, Юрчило, Юрчиляк, Юрковський, Юращук
    • Юхим (Єфим) — Юхименко, Єфименко, Єфимчук, Химич, Хімей
    • Яким — Якименко, Якимів, Якимчук, Якимишин, Якимович, Якимець, Якимечко
    • Яків (Яцик) — Яковенко, Яковченко, Яковина, Яковишин, Яковішак, Яковлюк, Яковчук; Яценко, Яценюк, Яцина, Яцків, Яцко, Яцько, Яцик, Яцишин, Яцентюк, Яцейко; Ященко
    • Ярема (Яремія, Єремія) — Яременко, Яремченко, Ярема, Яремчук, Яремійчук, Яремко, Яремець, Яремин; Єременко, Веремій
    • Ярмола (Єрмола) — Ярмоленко, Ярмощенко, Ярмолюк, Ярмонюк, Ярмола, Ярмошко, Ярмольник, Ярмошевський; Єрмоленко, Єрмощенко, Єрмошко, Єрмола
    • Ярофій (Ярош) — Ярошенко, Ярофієнко, Ярош, Ярощук, Ярошевський

та інші.

  • Утворені від мадярських, німецьких, польських, російських, румунських, чеських імен:
    • Андронік — Андронатій
    • Базиль — Базик, Базилевич, Базишин, Базій, Базюк, Базинюк, Базиленко
    • Блажей (Блажко) — Блажко, Блажчук, Блажевський, Блажієвський, Блаженко
    • Вільгельм — Вільгельм, Вілік, Вілюра, Вілюш
    • Войцех — Войтек, Войткевич, Войцишин, Войцехівський (Войцихівський, Войциховський), Войтко, Войтиченко
    • Ґржеґорж (Ґреґор) — Гресь, Гресик, Гресько, Грещук, Грецишин, Грещенко
    • Каспер — Каспер, Касперський, Каспришин, Кашпур, Кашпуренко
    • Марґіт — Марґітич
    • Марцелі — Марценюк, Марцелюк, Марциненко
    • Рафал — Рафал, Рафалюк, Рафалович, Рафаленко
    • Томаш — Томащук, Томашівський, Томашенко
    • Урбан — Урбан, Урбанович, Урбановський, Урбанський, Урбаненко
    • Францішек — Франко, Франчук, Франченко
    • Фрол — Фролюк, Фроляк, Фроленко
    • Шандор — Шандра, Шандрик, Шандрович, Шандрівський, Шандренко
    • Щепан (Штефан) — Штепа, Щепенчук, Щепанський, Щепановський, Штефанко, Штефанчук, Штефаненко
    • Юзеф (Юзь) — Юсько, Юзько, Юшко, Юзюк, Юзьків, Ющишин, Юзефович, Ющенко
    • Якуб — Кубай, Кубаєвич, Кубицький, Кубишин; Якубишин, Якубович, Якубовський, Якуб'як, Якубів, Якобчук, Якубенко
    • Ян — Янко, Янів, Янчі, Янчук, Янцюк, Янович, Яновський, Янковський, Янушевич, Яненко, Янченко

та інші.

  • Утворені від давньоукраїнських дохристиянських імен[2]:
    • Бажан (бажаний) — Бажан, Бажанюк, Бажаненко
    • Багно (багнущий) — Багно, Багній, Багнюк, Багненко
    • Балан (Білан) (білий) — Балан, Баланюк, Балецький, Баланенко; Білан, Біланюк, Біланчук, Білецький, Біланенко
    • Балиця — Балій, Балета, Балько, Балюк, Бальчук, Бальченко, Балицький, Балиненко
    • Батко, Бата (батько) — Батко, Батенюк, Батенко
    • Бичко — Бичко, Бичковський, Биченко
    • Бог (Бож, Божко, Божан) (багач, вельможа) — Богун, Божко, Божан, Божок, Божук, Боженко
    • Бой (Бойко) — Бойко, Бойчук, Бойкович, Бойків, Бойчишин, Бойченко
    • Бонь — Бонь, Боня, Бонча, Бончанюк, Боненко
    • Борко — Борко, Борканюк, Боркулець, Борейко
    • Браїло — Браїлко, Браїленко
    • Величко (великий) — Величко, Величенко
    • Галемир (Галан) — Галан, Галанюк, Галанець, Галаненко
    • Драган (драгий, дорогий) — Драган, Драганюк, Драганчук, Драганець, Драганенко
    • Жадан (жаданий) — Жадан, Жаданюк, Жаданенко
    • Коляда — Коляда, Колядюк, Колядко, Коляденко
    • Логвин (Лонгин) (високий) — Логвин, Логвинюк, Логвиненко
    • Любаш (любимий)[Джерело?] — Любаш, Любанюк, Любчак, Любашенко, Любченко
    • Макуш (дрібний, наче макове зерня)[Джерело?] — Макуш, Макушов, Макушук, Макушенко
    • Продан — Продан, Проданюк, Проданенко
    • Спитко (сонливий) — Шпить, Шпитько, Шпитко, Шпитковський, Шпитенко

та інші.

Прізвища, утворені від професій, виду діяльності, чи за соціальним станом (назва професії чи виду діяльності особи з часом ставала прізвищем його прямих нащадків):

  • ремісники
    • бондарі, боднарі — Бондар, Бондаренко, Бондарчук, Бондарець; Боднар, Боднаренко, Боднарчук, Боднарук
    • бровари — Бровар, Броваренко, Броварук, Броварчук, Броварник, Броварський; Бражник; Пивовар; Солодовник; Хміляр; Бузник
    • винороби — Винник, Винниченко, Винарчук, Винар, Винарський
    • візники — Візник, Візниченко, Візничук, Возниця, Візниця; Кучер, Кучеренко, Кучеревський; Машталір; Фурман, Фурманенко, Фурманюк, Фурманчук, Фурманець; Водовоз, Возивода; Биндюг; Муковоз; Штангрет
    • гончарі — Гончар, Гончаренко, Гончарук, Гончарик
    • гутники — Гутник, Гутненко, Гутниченко, Гутченко, Гутин, Гутничук
    • грабарі — Грабар, Грабаренко, Грабарук, Грабарчук
    • килимарі — Килимник, Килимниченко, Килимничук, Килимар; Коберник, Коберский
    • ковалі — Коваль, Коваленко, Ковалюк, Ковальчук, Ковалик, Ковалевський, Ковальський, Ковалів, Ковальов, Ковальчишин, Ковалишин, Ковалець; Залізняк, Залізнюк
    • колісники, колесники — Колісник, Колісниченко, Колісничук; Колесник, Колесниченко
    • котлярі — Котляр, Котляренко, Котлярчук, Котляревський
    • кравці — Кравець, Кравченко, Кравчук, Кравчишин, Кравецький, Кравців, Кравцов, Кравчина; Плахотник, Плахотнюк; Портний; Шнайдер; Чамарник
    • кушніри — Кушнір, Кушніренко, Кушнірук, Кушнірчук, Кушнірець, Кушнірецький; Кожухар, Кожухаренко; Овчинник, Овчинюк
    • лимарі (римарі), гарбарі — Лимар, Лимаренко, Лимарук, Лимарчук; Римар, Римаренко, Римарук, Римарчук; Гарбар, Гарбаренко, Гарбарук; Кожем'як; Сідельник; Хомутник
    • майстри — Майстер, Майстренко, Майструк, Майстришин; Цехмістер, Цехмістренко, Цехміструк
    • мельники — Мельник, Мельниченко, Мельничук, Мельникович; Млинар
    • мірошники — Мірошник, Мірошниченко, Мірошнюк
    • муляри — Муляр, Муляренко, Мулярчук, Мулярець
    • олійники — Олійник, Олійниченко, Олійничук, Оліярчук
    • пекарі — Пекар, Пекаренко, Пекарук, Пекарчук, Пекарський; Калашник; Бекерський
    • скринніки — Скриннік (Скринник), Скринніченко (Скринниченко), Скринничук, Скринський
    • скрипники — Скрипник, Скрипниченко, Скрипничук
    • слюсарі — Слюсар, Слюсаренко, Слюсарчук, Слісаренко
    • стельмахи — Стельмах, Стельмашенко, Стельмащук, Штельмах; Колодій
    • столярі — Столяр, Столяренко, Столяревський, Столярчук
    • сукнярі — Вовняр; Сукновалець, Сукноваленко; Шаповал, Шаповаленко
    • теслярі — Тесля, Тесленко, Теслярук, Теслюк
    • ткачі — Ткач, Ткаченко, Ткачук, Ткачівський, Ткачевський, Білоткач, Білоткаченко
    • токарі — Токар, Токаренко, Токарчук, Токарук, Токарський
    • шевці, чоботарі — Швець, Шевченко, Шевчук, Шевчик, Шевчишин, Шевців; Швачка; Шустір; Черевичник; Чоботар, Чоботарь, Чоботарьов, Чоботаренко

а також:

    • Бліхар (Бляхарський), Будник (Будниченко), Гамарник, Гонтар (Гонтарук), Гребінник, Гуральник, Дігтяр, Димкар, Зварич, Золотар (Золотаренко), Каретник (Каретнюк), Ложкар, Лижник, Поворозник, Ретизник, Решітник, Рудник, Смоляр (Смолій, Смолюк, Смолярський), Соляр (Солярик, Соляник), Ситник (Ситар, Ситарчук, Ситничук), Скляр (Скляренко, Шкляр, Шклярчук, Шклярський), Сніцар, Ступник, Цегельник (Цегельський), Цирульник, Цукерник, Шміряк, Шмаровоз та інші;
  • торговці
    • крамарі — Крамар, Крамаренко, Крамарчук
    • корчмарі, шинкарі — Корчмар, Корчмаренко, Корчмарук, Корчмарчук, Корчмарик; Шинкар, Шинкаренко, Шинкарук, Шинкарчук, Шинкарик
    • чумаки — Чумак, Чумаченко, Чумачук

а також:

    • Базарник, Крупник, Купець, Міняйло (Міняйлюк), Папірник, Прасула (Прасуленко), Лихвяр, Мазяр (Мазярук), Тютюнник (Тютюненко)

та інші;

  • музиканти, поштарі, прислуга та інші
    • кухарі — Кухар, Кухаренко, Кухарук, Кухарчук, Кухаришин, Кухарський, Кухарик; Поваренко
    • малярі — Маляр (Маляренко, Малярчук); Богомаз (Богомазенко, Богомазюк)
    • музиканти — Бандурист, Бас (Басенко, Басюк, Басишин, Басистий, Басистюк); Гудар; Дудар (Дудник, Дудишин); Кобзар (Кобзаренко, Кобзарук); Лірник (Лірниченко, Лірнюк); Музика (Музичко, Музиченко, Музичук); Скрипаль; Сопівник (Сопільняк); Тримбач; Цимбал (Цимбаленко, Цимбалюк, Цимбаліст)
    • поштарі — Поштар (Поштаренко)
    • співаки — Капелистий; Півець; Співак (Співаковський)

а також:

    • Гайдук (Гайдученко, Гайдучок), Двірник (Двірниченко), Дворак (Дворський, Дворниченко), Зубар, Книжник, Ключник, Лазебник (Лазебний), Ловчий, Мечник, Опаляр (Опаляра), Паляруш (Поляруш), Палярчук, Пахолок (Пахолюк, Пахольчук, Пахольчишин, Пахольницький), Передера (Передерій), Серветник, Сторож (Стороженко, Сторожишин), Шембилян
    • Бурсак, Школьник (Школяр, Школяренко)

та інші;

  • землероби, лісничі, мисливці, рибалки
    • Газда (Газдалко), Городник, Гречкосій, Гуменний, Кирколуп, Копач, Косач, Кметь (Кметик, Кметюк), Косар, (Косарик, Косаренко), Лановий, Маковій, Орач, Садковий, Садівник, Січкар, Флис (Флисяк), Хлібороб
    • Гайовий, Карбівник, Лісний, Лісник, Лісовий, Лісняк (Лісняченко), Лісничий, Пильщик, Трач (Трачик, Трачук)
    • Мисливець, Охотник, Стрілець (Стрільців, Стрільчук, Стрільніченко, Стрілецький)
    • Бобровник, Лисобей, Убийвовк
    • Рибак (Рибалко, Рибальченко, Рибачук), Ставничий (Ставнічук, Ставнійчук)

та інші;

  • скотарі
    • вівчарі, чабани — Вівчар, Вівчаренко, Вівчарук; Овчар, Овчаренко, Овчарук; Чабан, Чабаненко, Чабанюк, Чабанник, Чабанець
    • бортники — Бортник, Бортниченко, Бортнар, Бортнійчук
    • пасічники — Пасічник, Пасіченко, Пасічнюк, Пасічний
    • пастухи — Пастух, Пастушенко, Пастущак, Пастушок, Пастівничий

а також:

    • Баранник, Козій, Козяр, Козоріз, Коновал (Коновалець, Коноваленко, Коновалюк), Конюх (Конюшак), Коцюруба, Лупій (Лупенко, Лупійчук), Пташник, Різник (Різниченко), Свинар (Свинарчук), Стадник, Чередник (Чередниченко)

та інші;

  • Утворені від військових чи цивільних посад та звань
    • війт — Війтів, Війтишин, Війтюк (Вітюк); Пустовійт (Пустовіт); Войтюк, Войтенко, Войтченко (Войченко), Войтчишин (Войчишин), Войтович, Пустовойтенко, Старовойт;
    • староста — Старостенко, Старостяк, Старостюк;
    • Гетьман (Гетьманенко, Гетьманчук, Гетьманський); Возний (Вознюк, Возняк); Писар (Писаренко, Писарчук, Писаревський);
    • Гуртовий (Гуртченко, Гурченко); Сотник (Сотниченко, Сотничук); Хорунжий (Хоружий, Хорунженко);
    • Атаманюк (Атаманчук, Ватаманюк); Кошовий; Курінний; Осавула (Осауленко, Осавуленко, Асауленко, Осаволюк);
    • Мостовий (Мостовик, Мостовенко); Присяжний (Присяжнюк); Солтис; Соцький; Ратушний (Ратушняк);
    • Джура; Довбуш; Пластун; Компанієць; Сердюк (Сердюченко);
    • Козак (Козачок, Козачук, Козаченко, Козачишин, Козачковський, Козачинський);
    • Запорожець (Запорожан, Запорожченко); Донець; Чорноморець; Українець (Український);
    • Гармаш (Гармашенко), Палій (Палієнко), Пушкар (Пушкаренко);
    • Дейнега, Гайдамака, Лівенець (Лівенцов, Ліванков), Опришко;
    • Гусар (Гусарський), Драгун (Драгунський), Жовнір (Жовніренко); Комісаренко (Комісарук, Комісарчук); Новобранець, Райтер, Рекрут, Солдатенко; Стражник; Сурмач; Улан (Уланський);

а також:

    • Гвинтовка, Калантай (Калантаєнко; Колонтай, Колонтаєнко), Калантир (Калантиренко), Куля (Куленко), Мушкетик, Рушниця, Карабило, Порох (Порошенко)

та інші;

  • від церковних посад та на релігійну тематику:
    • дяк — Дяк, Дяченко, Дячук, Дякун, Дяків, Дяковський, Дячинський, Дячок, Дячишин
    • ігумен — Гумен, Гуменюк, Гуменяк, Гуменко, Гумінний, Гумінський
    • піп — Попенко, Поповиченко, Попчук, Попович, Попик, Попів, Попадинець, Попадюк
    • пономар — Пономаренко, Пономарів, Пономарчук, Паламар, Паламарчук, Паламаренко
    • титар — Титар, Титаренко, Титарчук

а також:

    • Ангел, Апостол, Вікарчук (Вакарчук), Кармеліта (Кармелюк), Ксьонзик, Патер (Патерко, Патерило), Монастирний, Церковний

та інші.

  • На соціальну тематику:
    • багач — Багач (Богач), Багацький (Богацький), Багатюк, Багатенко (Богатенко), Богащенко, Богачишин; Скоробогатий, Скоробогацький
    • дука — Дука, Дученко, Дукашенко, Дуканюк
    • дідич — Дідич, Діденко, Дідицький, Дідківський
    • пан — Панич, Паненко, Панчук, Панів, Панюк, Паник, Паночко, Панченко, Панчишин; Мосьпан, Мостіпан (Мостіпаненко)

а також:

    • Боярин, Боярчук, Воєвода, Князь, Король, Шляхтич, Цар (Царик, Царук), Цісар, Шах
    • Бідний, Бідолах, Бурлака (Бурлаченко), Волоцюга, Ворожбит (Ворожко), Голод (Голодняк), Голота (Голотюк), Драб (Драбик, Драбенко), Злиденний, Могир (Магир), Мужик (Мужичук), Пройдисвіт, Раб (Рабик), Сіромаха, Халупний (Халупник)
    • Бездітко (Бездітний), Близнюк, Вдовенко, Вторак, Десятирик, Жонак, Одинак (Одинець, Одинський), Первак, Парубок (Парубій), Погорілий, Приймак, Півторак, Семерак (Семерик, Семеренко), Середа (Середенко), Третяк, Четвертак, Шостак, Яловий
    • Бабин (Бабич, Бабій, Бабенко, Бабченко, Бабиченко, Бабчук, Бабюк, Бабак); Дідів (Дідух, Дідушок, Білодід, Прадід); Мамин (Мамич, Мамчин, Мамчич, Мамчур, Мамчук, Мамчак, Мамюк, Маменко); Братко (Братковський, Братюк, Братенко)
    • Міщук, Селюк, Селянин, Слобода (Слободин, Слободенко, Слободюк, Слободнюк, Слободянюк, Слободян, Слободяник), Хуторний (Хуторенко, Хуторяк, Хуторецький, Хуторянський)
    • Осадець (Осадця, Осадчий, Осадченко, Осадчук)

та інші.

Топонімічні прізвища (прізвища, утворені за місцем проживання чи походження особи).

  • за назвою населеного пункту (українського міста чи села): у простих людей таке прізвище вказувало звідки вони є родом (при цьому слід зазначити, що у всіх областях України значна кількість топонімів утворена від особових назв людей), у козаків — до якої сотні приписаний, у шляхтичів — на родовий маєток чи власність.
    • Березецький, Березовський, Бершадський, Білоцерківський, Богуцький, Боратинський, Боярський, Бузовський, Бучацький, Васильківський, Верповський, Вишневецький, Вінницький, Водолазький, Городецький, Горохівський, Грушевський, Дзиговський, Жаботинський, Жванецький, Заболотний, Забужний, Заборій, Завальний, Загоровський, Заоскільний, Кашпіровський, Канівський, Комарівський, Краснопольський, Кричевський, Лановецький, Ласкорунський, Левандовський, Могилівський, Немирівський, Нестерванський, Піщанський, Полтавський, Потоцький, Прилуцький, Рафальський, Рудницький, Синявський, Созанський, Тарнавський, Тележинський, Тишківський, Уманський, Хмілевський, Хорольський, Чернецький, Шпаковський, Яворівський та багато інших;
    • Богуславець, Канівець, Козинець, Полтавець, Уманець, Коломієць, Киян, Балтян, Говтван (Говтвань) та інші
    • Охтирченко, Жихаренко, Миргородченко, Харковченко та інші;
  • за назвою об'єктів на місцевості, а чи за назвою невеликих населених пунктів
    • Горинь, Загородний, Загоренко, Загорецький, Загорій, Загребельний, Задорожний (Задорожнюк), Замлинний, Заозерний, Заплітний, Зарічний, Заклунний, Заярний, Косогор (Косогоренко), Лисогор (Лисогоренко), Лісогор (Лісогоренко), Чорногор (Чорногоренко), Нагорний (Нагірний), Надбережний, Наддорожний, Наконечний, Наріжний (Наріжняк), Піддубний (Піддубняк), Підгорний (Підгірняк), Підгайний (Підгаєцький), Побережний, Погребельний, Могильний (Підмогильний) та багато інших;
    • Береговий, Боровий, Вигінний, Калюжний, Лісовий (Лісовський), Луговий, Лужний, Майданник, Островський, Поплавський, Полянський, Польовий, Садовий, Степовий, Ставицький, Шляховий, Яровий (Яровенко)

та інші.

Етнонімічні прізвища (прізвища, утворені від українських назв національностей та етнографічних груп; здебільшого свідчать про походження особи чи її предків):

  • Арнаут, Басараб (Бесараб), Білорус, Булгарин (Болгар, Болгаринович), Верменич, Волох (Волощук, Волохівський, Валаховський, Волощенко, Волошин, Волоський, Болох, Болохівський), Грек, Гуржій (Гурженко), Гуцул (Гоцул, Гуцулюк, Гуцуляк, Гоцуляк), Жидик, Кашуба, Лемко (Лемкович), Литвин (Литвиненко, Литвинюк, Литвинчук, Литвинович, Литвинець, Литовка, Литовченко, Литвак), Лях (Ляшенко, Ляшко, Ляшук, Ляшевич, Ляхович), Мазур (Мазуренко, Мазурчак, Мазурик, Мазуркевич, Мазурак, Мазурчук), Молдаван (Молдован, Молдавчук), Москаль (Москаленко, Москалюк, Москальчук, Москалець: етнонім росіян «москаль» відомий у цій формі з XVI ст.), Москвин, Німець (Німак, Німчук, Німченко, Нємченко; Шваб, Прус), Пінчук, Подолян (Подоляка), Поліщук (Поліщак), Поляк (Поляченко), Румун, Русин (Русенко, Русенчук, Руснак), Сербин (Сербенюк), Словак, Татарин (Татаренко, Татарченко, Татарчук), Турок (Турчин, Турчиненко, Турчиняк, Турецький, Туркенич, Турчинський), Угрин (Угринович, Угорчук, Угринюк, Угринчук, Венгер, Венгрин, Венгринович), Циган (Циганенко, Циганюк, Циганко, Циганчук), Чех (Чехович), Черкез, Швед (Шведа, Шведенко, Шведченко, Шведюк)
  • Вихрист, Вихристюк, Перехрест

та інші.

Прізвища, утворені від індивідуальних ознак особи. Характерна ознака особи ставала спочатку прізвиськом, іноді іронічним, яке згодом закріпилось за нащадками як родове прізвище. Насмішкувато-глузливі прізвиська були поширені серед козаків війська Запорозького, а також Азовського та Чорноморського. Деякі характерні ознаки особи були також давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу (наприклад: Босий, Безнос, Безух, Бухало, Злоба, Мовчан, Махно, Сахно та інші).

  • від фізичної чи психічної властивості особи
    • Заїка, Гаркавий, Глухий (Глух, Глусь, Глухенький, Глушко, Глущенко), Крикун, Мовчан, Моторний, Рева (Ревенко, Ревуцький), Скорий (Скорик, Скоренький), Тихий, Храпливий, Харкавий, Швидкий (Швиденко)
    • Забара, Завада, Злагода, Злоба, Кривда, Лагода, Перевертень, Тюхтій, Шахрай
    • Байда, Баюн, Бігун, Бурда, Валуйко, Відьмак, Гмиря, Заволотько (Заволодько), Запіченко, Злий (Зленко), Клишня (Клишавчук), Ковба, Легкун, Макуха (Макух), Мирний, Наливайко, Настобурко, Нетис, Пігаль (Пігульський), Повзун, Поперечний, Скакун, Сосюра, Стогній (Стогнієнко), Субтельний, Тягнибок, Тягнирядно, Худяк, Цвігун, Шваньдя, Шкрабляк (Шкрабленко)
    • Босий (Босенко), Дикий (Дикань, Диченко), Дума (Думенко), Душа (Душенко), Мудрий (Мудрик, Мудренко), Письменний, Буденний
    • Байло (Байленко, Байлюк), Дахно (Дахненко, Дахнюк), Махно (Махненко, Махнюк), Міхно (Міхненко, Міхнюк), Мохно (Мохненко, Мохнюк), Сахно (Сахненко, Сахнюк), Хабло (Хабленко, Хаблюк), Швирло; Бекало, Гекало, Цекало, Штокало, Воткало; Бухало, Пухкало (Пухкал, Пухкаленко, Пухкалюк), Смикало (Смикал, Смикаленко, Смикалюк), Цмокало (Цмокал, Цмокаленко, Цмокалюк), Манило, Закусило, Ворошило, Покотило, Гатило (Гатенко, Гатенюк), Трясило, Щадило (Щаденко)
    • Бачиш, Влізло, Глянь, Прощай, Самотей, Явися
    • Білий (Білик, Біленко, Біляшенко, Біляк, Білюк), Гнідий (Гнідаш, Гніденко, Гнідюк), Жовтий (Жовтяк, Жовтенко, Жовтюк), Зелений (Зелененко, Зеленський, Зелінський, Зеленюк), Карий (Карій, Кариченко, Карук), Рижий (Рижко, Риженко, Рижук), Рудий (Рудик, Рудь, Руденко, Руданський, Рудюк), Сірий (Сірик, Сірко, Сіренко, Сірук), Сивий (Сивак, Сиваченко, Сивук), Смаглий (Смаглій, Смаглієнко, Смаглюк), Червоний (Червоній, Червоненко, Червонюк, Червоняк), Чорний (Чорній, Чорнієнко, Чорнюк; Черняк, Чернієнко, Чернюк), Шарий (Шарій, Шаренко, Шарук)
    • Безбородько, Бородай, Безнос (Безносенко), Безпалий, Безух (Безущенко), Безус, Ґиба, Голобородько, Головань (Головко, Головач, Голованюк, Голованнік, Голованенко, Головацький), Горлач, Горбач (Горбатенко, Горбатюк), Диба (Дибенко), Довгий (Довгаль, Довженко, Довганюк), Довгошия, Кандиба, Короткий (Коротич), Кривий (Кривенький, Кривенко), Кривошия, Криворот, Курносенко, Куций (Куценко, Куценюк), Лобан (Лобенко, Лобанюк), Майборода, Малий (Малишко, Маланюк, Малявко, Мальчик), Ротар (Ротаренко), Сліпий (Сліпець, Сліпенький, Сліпенчук, Сліпаченко), Тригуб (Тригубенко), Шульга (Шульгин, Шульженко, Шульжук), Щербина (Щербак, Щербань)
    • Дзюба (Дзюбій, Дзюбенко, Дзюбук), Рябий (Рябуха); Ковтун (Ковтунюк), Корбут (Корбутяк)
    • Гарний, Дівочий, Космач (Космачук, Космацький), Коструба, Кудлай, Кудря, Лисий (Лисенко), Лиховид, Мазай, Мазій, Мазепа, Мальований, Нечепура (Нечепуренко), Хорошко, Чепурний, Чухрай, Червонопиский
    • Пазій (Пазюк, Позюк, Пазанюк, Пазинич, Пазинець); Пузій (Пузенко, Пузач, Пузюк, Пузанюк, Пузинич, Пузинець)
    • Біловол, Білоштан, Біловус, Бреус, Голощок (Голощак, Голощук), Добробаба, Жовтоног, Капиніс, Красножон, Красношапка, Краснощок, Кривоніс, Криворучко, Ломиніс, Новосад, Прудивус, Рябоконь, Рябовол (Рябоволенко), Рябокучма, Салогуб (Сологуб), Синьогуб, Сіробаба, Сіроштан, Твердохліб, Тихолоз (Тихолаз), Чорновіл (Чорноволенко), Чорновус, Чорножук
    • Вирвихвіст, Вернигора, Вершигора, Гризодуб, Затуливітер, Мукоїд, Мукомел, Кожедуб (Кожедубенко), Нагнибіда, Неварикаша, Непийвода, Непийпиво, Перебийніс, Перелаз, Підопригора, Пробийголова, Неїжпапа, Неїжборщ

та інші;

  • побутові прізвища (утворені від українських назв предметів, страв, частин тіла; деякі назви були давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу, наприклад Кваша, Кий):
    • Довбня (Довбенко, Довбанюк), Драпак (Драпаченко, Драпачук), Дріт (Дротенко, Дротюк), Глек, Гребінь (Гребененко, Гребенюк), Затула (Затуленко, Затуляк), Квач, Кий, Кияк, Ковінька, Ковзан, Кожух (Кожушко, Кожущенко), Козуб (Козубов, Козубенко, Козубський, Козубовський), Колода (Колодка, Колодяжний), Копистка (Копистинський), Коцюба (Коцюбинський), Купа (Купин, Купченко, Купчинський), Кусень, Кущ, Леміх (Леміщенко, Леміщук), Люлька (Люльченко, Люльчак), Макітра, Макогін (Макогоненко, Макогонюк), Покришко (Покрищенко), Тичина, Торба (Торбенко; Торбина, Торбиненко), Трут (Трутенко), Оберемок (Оберемко, Оберемченко), Постіл (Постоленко, Постолюк), Рипа (Рипенко), Рій (Роїк), Сак, Свірень (Свіренко), Скиба (Скибенко), Сковорода (Сковороденко), Стежка (Стеженко, Стежнюк), Стерня (Стерній, Стернієнко, Стернійчук), Стріха (Стрішенко), Ступа (Ступин, Ступаченко, Ступачук), Хомут (Хомутенко, Хомутюк), Чапрак, Чепіга (Чепіжко, Чепіженко), Черпак (Черпаченко, Черпачук), Швайка (Швайченко, Швайчук), Шило (Шиленко, Шилюк), Шкура (Шкуренко, Шкурук)
    • Бандура (Бандуренко), Барило (Бариленко, Барилюк), Бодня, Бричка (Бричко, Бриченко), Буда (Буденко, Буднюк), Гонта (Гонтаренко, Гонтарук), Дуда (Дудка, Дудченко, Дуденко, Дуднюк), Мажара (Мажаренко), Могила (Могильченко), Писанка (Писаненко, Писанюк), Скриня (Скринченко, Скринюк), Скрипка (Скрипченко, Скрипчук), Теліга (Теліженко), Хата (Хатенко, Хатнюк), Худоба (Худобенко), Цюпа (Цюпенко, Цюпаченко)
    • Бандера, Ґудз (Ґудзь), Кайдаш (Кайдашенко), Кобер (Кобря, Кобренко), Кучма (Кучмій), Приступа (Приступ), Ужва (Гужва, Ужвій, Ужвенко, Ужвієнко)
    • Борщ (Борщук, Борщенко), Бублик, Галушка (Галущак, Галущенко), Каша (Кашнюк), Кваша (Квашнюк), Кисіль (Кисиленко), Книш (Книшук, Книшенко), Ковбаса (Ковбасюк, Ковбасенко), Корж (Коржук, Корженко), Крохмаль (Крохмаленко), Крупа (Крупський, Крупенко), Куліш (Кулеша, Кулішенко), Лемішка (Лемішко), Налисник, Паляниця, Пиріжок, Сало (Салюк, Саленко)
    • Губа (Губенко, Губар, Губський), Гуз (Гузь, Гузар, Гузенко, Гузинець), Зуб (Зубань, Зубенко, Зубко, Зубченко, Зубик), Ніс (Носач, Носик, Носенко), Нога, Ручка, Кулак, Ус (Усик, Усатенко), Чуб (Чубенко, Чубар), Чуприна (Чупринка)

та інші;

  • метеорологонімічні прізвища (утворені від українських назв природних явищ, з них деякі були давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу, наприклад Зима):
    • Вітер (Вітрук, Вітренко), Дощ (Дощенко), Град (Градов, Градський, Градовенко), Завірюха, Зима (Зименко), Мороз (Морозов, Морозенко), Негода, Сльота (Сльотенко), Спека, Хмара (Хмаренко), Холод (Холодний, Холодняк, Холозян, Холоденко), Шелест (Шелестюк)

та інші;

  • флоронімічні прізвища (утворені від українських назв рослин; деякі з них — наприклад Береза, Квітка — були давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу):
    • Береза (Березюк, Березовий, Берізко, Березовенко), Берест (Бересток, Берестенко), Бузина (Бузинець, Бузиненко), Верба (Вербовий, Вербицький, Вербинський, Вербищук, Вербенко), Грушка (Грушецький, Грушенко), Дуб (Дубина, Дубовик, Дубовий, Дуб'як, Дуб'яга, Дубович, Дубневич, Дубовицький, Дубей, Дубів, Дубко, Дубенко), Калина (Калинюк, Калинчук, Калиновський, Калинець, Калиненко), Ліщина (Ліщинський, Ліщенко), Липа (Липський, Липинський, Липовий, Липовенко), Лоза (Лозовий, Лозовенко), Осика (Осиченко), Смерека (Смеречук, Смереченко), Тополя (Тополюк, Тополенко)
    • Будяк (Будяченко), Бульба (Бульбанюк, Бульбенко), Буряк (Буряченко), Горох (Гороховський, Горошенко), Гарбуз (Гарбузюк, Гарбузенко), Гречка (Гречко, Гречанюк, Гречаний, Греченко), Кавун (Кавуненко), Квітка, Конопля (Коноплянка, Конопляненко), Кропива (Кропивний, Кропивницький, Кропив'янський, Кропивенко), Кульбаба (Кульбабчук, Кульбабченко), Лобода (Лободюк, Лободенко), Малина (Малинка, Малиновський, Малинюк, Малиненко), Очерет (Очеретько, Очеретенко), Рогоза (Рогозний, Рогозенко), Тирса (Тирсенко), Цибуля (Цибулька, Цибулько, Цибульський, Цибулюк, Цибуленко)

а також:

    • Гриб, Ковпак, Печериця, Сироїжка

та інші;

  • анімалонімічні прізвища (утворені від українських назв тварин; деякі з них були давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу, наприклад: Баран, Борсук, Бугай, Карась, Коза, Кошка, Когут):
    • Баран (Бараненко, Баранюк), Бик (Биченко, Бичук), Борсук (Борсученко, Борсюк; Бурсук, Бурсученко, Бурсюк), Бугай (Бугаєнко, Бугайчук), Вовк (Вовченко, Вовчук), Ведмідь (Ведмеденко, Ведмедчук), Горностай (Горносталь, Горностаєнко), Жаба (Жабенко, Жабчук), Заєць (Зайченко, Зайчук), Їжак (Їжаченко, Їжакевич), Кіт (Котик, Котенко, Котюк; Кошка, Кошенко, Кошук; Кішка, Кішенко; Кицька, Киценко, Кицюк), Коза (Козич, Козенко, Козинський, Козюра, Козюк), Кріт (Кротенко), Куниця, Коцур, Лис (Лисиця, Лисяк, Лисюк), Пацюк, Росомаха, Тур (Турик, Туриченко, Турук), Тхір (Тхоренко, Тхорук), Хом'як (Хом'яченко), Черепаха, Щур (Щуренко, Щурук)
    • Карась (Карасенко, Карасюк), Короп (Коропенко, Коропчук), Лящ (Лященко, Лящук), Окунь (Окунів, Окунівський, Окунський, Окунюк), Оселедець (Оселедченко), Пічкур (Пічкуренко), Рак (Раченко, Рачук), Рибка (Рибченко, Рибчинський, Рибчук), Щука (Щученко)

та інші;

  • орнітонімічні прізвища (утворені від українських назв птахів; деякі назви, наприклад Зозуля, Курка, були давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу):
    • Беркут (Беркутенко), Бусько (Бусенко, Бусюк), Ворона (Вороненко, Воронько, Воронець, Воронюк), Гава (Гавенко, Гавчук), Гоголь (Гоголенко, Гоголюк), Голуб (Голубенко, Голубюк), Горлик (Горличенко, Горличук), Горобець (Горобенко, Горобченко; Оробець, Воробей, Воробій, Воробченко, Воробчук), Грач (Граченко, Грачук), Деркач (Деркаченко, Деркачук), Дрізд (Дрозденко, Дроздович, Дроздовський, Дроздов, Дроздюк), Журавель (Журавленко, Журавлюк), Зозуля (Зозуленко, Зозулюк, Зозуляк), Качур (Качуренко, Качурук), Кобець (Кобченко, Кобчук), Когут (Когутенко, Когутюк), Королик (Короленко, Корольок, Королюк), Крук (Крученко, Крученюк), Кулик (Куличенко, Куликовський, Куличук), Курка (Курченко, Курочка, Курчук), Ластівка (Ластівенко, Ластівчук), Лебідь (Лебеденко, Лебедюк), Лелека (Лелеченко, Лелюк), Одуд (Удод, Удуд, Водвуд, Вудвуд; Одуденко, Удоденко, Удуденко, Водвуденко), Орел (Орлик, Орленко, Орлович, Орлюк), Півень (Півенко, Півнюк), Синиця (Синиченко, Синюк), Сич (Сиченко, Сичук), Снігур (Снігуренко, Снігурук), Сова (Совенко), Сокіл (Соколенко, Соколик, Соколовський, Соколюк), Сорока (Сороченко, Сорочук), Стриж (Стриженко, Стрижак, Стрижук), Тетеря (Тетеренко, Тетерук), Чайка (Чайченко, Чайковський, Чайчук), Чапля (Чапленко, Чаплинський, Чаплюк), Чиж (Чиженко, Чижик, Чижевський, Чижук), Чорногуз (Чорногузенко), Шпак (Шпаченко, Шпачук), Шуляк (Шуляченко, Шулячук), Яструб (Яструбенко)

а також:

    • Блоха (Блошенко, Блощук), Гнида (Гниденко, Гнидюк), Жук (Жученко, Жуковський, Жукович, Жучук), Кліщ (Кліщенко, Кліщук), Комар (Комаренко, Комаровський, Комарук), Комаха (Комашко, Комашенко, Комащенко, Комашук, Комащук), Коник (Кониченко, Конищук), Мурашка (Мурашко, Мурашенко, Муращенко, Муращук), Муха (Мушенко, Мущенко, Мущук), Оса (Осаченко, Осюк), Хрущ (Хрущенко, Хрущов, Хрущук), Червак (Черваченко, Червук)
    • Вуж (Вужик, Вуженко, Вужук), Змія (Змієнко, Зміюк), Полоз (Полозенко, Полозюк)

та інші.

Поширення українських прізвищ[ред.ред. код]

Словотворча будова українських прізвищ за матеріалами аналізу 14 тис. найбільш поширених прізвищ[3]

прізвища іменникового типу частка
прізвища, утворені морфологічним способом за домомогою суфіксації 58,06 %
прізвища, утворені лексико-семантичним способом 8,29 %
прізвища іншомовного походження 3,65 %
прізвища неясної будови і незрозумілого лексичного значення 2,88 %
прізвища, утворені синтаксично-морфологічним способом 2,54 %
прізвища, утворені регресивним способом (безафіксні) 1,35 %
прізвища, утворені у формі родового відмінку 0,65 %
прізвища зі скам'янілих дієслівних форм 0,48 %
прізвища, утворені з прислівників службових і звуконаслідувальних слів і вигуків 0,41 %
усічені прізвища (абревіатури) 0,10 %
прізвища, утворені префіксальними утвореннями 0,09 %
всього 78,50 %
прізвища прикметникового типу частка
відносні прикметники з суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- 12,86 %
присвійні прикметники з суфіксами -ів, -ов, -ин (їн), -ишин 4,86 %
членні прикметники і дієприкметники (за винятком закінчених на -ський, -цький) 3,71 %
інші нечленні прикметники 0,07 %
всього 21,50 %

Частота вживання суфіксів в українських прізвищах іменникового типу[3]

суфікс типові приклади частка
-ук (-юк), -чук Тарасюк, Глуханюк, Шевчук 16,57 %
-енко Гордієнко, Бондаренко, Миргородченко 12,06 %
-ак (-як), -чак Юрчак, Марущак, Подоляк 9,82 %
-ик, -їк, -ник Василик, Роїк, Килимник 7,55 %
-ко Крутько, Ілько, Глушко, Жилко 7,30 %
-евич, -ович Конашевич, Федевич, Мельникович 6,10 %
-ець Крикливець, Богуславець, Павлишинець 3,56 %
-ан (-ян) Білан, Грицан, Слободян 2,43 %
-ка Гевка, Гнатинка, Кукурічка 2,23 %
-ич, -анич Антонич, Наталич, Сливканич 2,15 %
-ій Палій, Пилипчій, Бабій 2,10 %
-ун (-юн) Щебетун, Рябчун, Биюн 2,10 %
-ар (-яр) Чубар, Смоляр 1,17 %
-ай Бородай, Пристай, Грицай 1,14 %
-ух (-юх), -уха Павлюх, Старух, Товстуха 1,07 %
-ок Євтушок, Рибачок, Зробок 1,05 %
інші 21,60 %

Станом на 2001 рік найпоширенішими прізвищами серед громадян України були

Шевченко

145462

Мельник

143796

Коваленко

122780

Бондаренко

122355

Іванов

117575

Ткаченко

113391

Бойко

112600

Кравченко

104132

Ковальчук

94040

Коваль

84333

Шевчук

76300

Попов

75942

Олійник

75605

Поліщук

69828

Савченко

61870

Лисенко

61688

Марченко

61102

Руденко

60935

Мороз

60867

Ткачук

59665

Бондар

58716

Петренко

58317

Ковальов

55222

Павленко

52815

Клименко

51685

Кузьменко

49772

Кравчук

49057

Пономаренко

48387

Василенко

46996

Харченко

46586

Савчук

46305

Петров

46269

Волошин

46141

Левченко

46102

Волков

45111

Сидоренко

44473

Карпенко

44023

Гончаров

43445

Чорний

43411

Швець

42858

Панченко

41205

Хоменко

40945

Гаврилюк

40824

Юрченко

40297

Мельничук

40275

Мазур

39984

Романюк

39605

Козлов

39403

Новіков

38409

Литвиненко

38192

Павлюк

37750

Костенко

37605

Гончаренко

37567

Попович

37529

Кушнір

37431

Приходько

37204

Зайцев

36882

Васильєв

36746

Федоров

36117

Романенко

36028

Морозов

35974

Мартинюк

35942

Назаренко

35726

Костюк

35603

Кулик

35532

Павлов

35481

Ткач

35003

Соколов

34960

Михайлов

34841

Яковенко

34672

Ковтун

34423

Колесник

34419

Федоренко

34284

Семенюк

34272

Коломієць

34061

Кравець

34044

Терещенко

33886

Козак

33823

Нестеренко

33448

Тарасенко

33186

Вовк

32356

Зінченко

32019

Макаренко

31965

Демченко

31939

Бабенко

31884

Білоус

31732

Іщенко

31621

Дяченко

31550

Міщенко

31375

Пилипенко

31274

Поляков

31204

Тищенко

30716

Кузнецов

30482

Кириченко

30355

Шаповал

30049

Москаленко

29903

Жук

29603

Власенко

29559

Степанов

29379

Радченко

29356

Зміна прізвищ в контексті історії[ред.ред. код]

В XVII—XIX ст. поступово зникають старі шляхетські україноруські прізвища, зате їм на зміну приходять нові, раніш не відомі. Нащадки старих боярських родів, вільних дружинників і общинників — основної маси громадян суспільства України епохи Київської Русі за кілька століть перетворились на незаможних козаків, а то й залежних селян-кріпаків. Це пояснюється історичними умовами і негараздами, які випали на долю представників українського народу в цей період. Серед іншого можна назвати масову зміну прізвищ православною шляхтою Речі Посполитої при вступі до Війська Запорізького під час Хмельниччини і після неї у середині XVII ст., потім репресії щодо представників відомих родів української старшини, які підтримали Івана Мазепу на початку XVIII ст.: «починаючи з 1708 р (анафема Мазепі) деякі призвіща були офіційно заборонені»[5], що змушували їх змінювати прізвища на «типові простонародні» і нарешті масове переведення бідних козацько-шляхетських родин у селянський, зокрема селянсько-кріпацький стан у кінці XVIII і на початку XIX ст. переважно на Правобережній Україні (заміна прізвищ на -ський прізвищами на -чук, -юк) — останній раз в часи правління царя Миколи I:

« для Російської Імперії велика кількість шляхти стала справжньою проблемою, бо на відміну від Польської держави, куди на протязі довгого часу входив і наш край, дворянський титул там надавався тільки знаним людям, спадкоємцям дуже багатих осіб або за значні досягнення в ім'я Імперії, звичайно, з матеріальною винагородою. Через це з середини XIX століття почався зініційований Миколою Першим процес декласації українсько-польської шляхти і перевід її в склад міщан і селян – звідси і зміна прізвищ, в основному, на найбільш поширені з суфіксами –енко (єнко) і -ук (юк), -чук [6]  »

.

Багато українських прізвищ було перероблено на російський лад. Так, немає сумніву, що прізвище Грицайов, Грицьков, Довбишов, Дроздов, Іськов, Каськов, Кравцов, Охремов, Панасов, Приймаков, Тимков, Шевцов, Якимов і багато інших, утворених від української форми імені або від української загальної назви, якої немає в російській мові, виникло на українському грунті і є суто українським.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Масенко Л. Т. Українські імена і прізвища. — Київ: Знання, 1990. — 48 с.
  2. Павло Чучка. Слов'янськi особовi iмена украïнцiв: iсторико-етимологiчний словник. Ужгород, «Ліра», 2011
  3. а б Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища. Київ, 1966
  4. Найпопулярніші прізвища. УГТ. Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  5. http://www.shumeyko.info/
  6. http://www.brusilov.org.ua/Articles/Culture/00394.htm

Джерела та література[ред.ред. код]