Українські прізвища

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Українські прізвища — родові прізвища, які виникли в україномовному середовищі в процесі етногенезу українського народу та формування української нації.

Українські прізвища мають різноманітну морфологію формування та різні джерела походження. Найбільш розповсюдженими є прізвища, утворені з суфіксами -ук, -юк (найпоширеніші на Західному Поліссі, Волині та Поділлі) та -енко, -єнко (найпоширеніші на Наддніпрянщині).

Історичні відомості[ред.ред. код]

Нині під прізвищами передусім розуміється родове прізвище, яке передається від батька до сина. Початково на Русі застосовували лише прізвиська, які і можна зустріти в іменуваннях давньоруських князів і які не успадковувалися. Застосовувати родові прізвища в офіційному діловодстві почали через необхідність вказання права власності на щось лише згодом. Масово родові прізвища зустрічаються в письмових джерелах, що стосуються українських земель в XIVXVI століттях. Спочатку родові прізвища мали переважно багаті люди, які мали статки (купці, бояри, магнати, власники земель). Проте вже в XVII ст. ледь не всі українці мали власні прізвища, щоправда прізвища часто трансформувалися, на їх основі могли створюватися нові прізвища, наприклад, син людини з прізвищем Коваль міг отримати прізвище Коваленко (син Коваля). Багато прізвищ з'явилися в часи Запорозької Січі, оскільки при вступі на Січ козак змінював своє старе прізвище на нове. Стабільності прізвища набули лише в XIX ст. Поширеною також була заміна старих прізвищ на аристократичний (шляхетсько-панський) лад, хоча шляхтичі та пани в ряді періодів намагалися протидіяти цьому через заборону приймання певних прізвищ простолюдинами. Паралельно співіснували офіційні прізвища та неофіційні прізвиська, які знаходили своє відображення в українській діловій та художній літературі[1].

Походження суфіксів -енко та -єнко з Наддніпрянщини переважно згадується з часів козаччини. Відтак, саму популяризацію прізвищ з такими суфіксами спричинила поетична творчість та художня література з історичними оповіддями. Попри це, самий регіон — Надніпрянщини, не займав в цьому питанні «перше і виняткове» місце. За дослідженням Михайла Худаша, особові назви з суфіксом -енко вперше фіксують латино-польські писемні пам'ятки з західноукраїнської території у першій половині XV ст.

Прізвища з суфіксом -енко є документально зафіксованими на Лемківщині по обидва боки Карпат, як в сучасній Польщі, так і в сучасній Словаччині ще у XVIII столітті, коли процес стабілізації прізвищ в Україні не був ще завершений, а про «перенесення» самих носіїв чи «запозичення» таких прізвищ із цим суфіксом не могло бути й мови.

Після того, як значна частина українських земель опинилась під владою Габсбургів (пізніше Австрійська, з 1867 року — Австро-Угорська імперія) — Підкарпатська Русь вже з XVI століття, Галичина — з 1772, Буковина — з 1774 років, був виданий урядовий патент від 12 квітня 1785 року з інструкцією про порядок складення опису місцевими комісіями, який започаткував створення земельного кадастру, відомого в історичній літературі під назвою «Йозефинська метрика (1785—1788)»[Джерело?].

Як би не було дивно, зокрема для сучасного переконання щодо «походження» суфіксу -енко, однак цей Земельний кадастр документально фіксує, що в північній (галицькій) частині Лемківщини з 353 сіл у 35 селах були носії прізвищ з суфіксом -енко аж двадцяти п'яти різновидів[Джерело?]. Найбільше різновидів прізвища з суфіксом -енко зустрічаються у східній частині галицької Лемківщини, тоді лише як два різновиди у її західній частині. Найбільш віддаленим населеним пунктом на заході галицької Лемківщини, де зустрічається прізвище з суфіксом -енко XVIII століття є село Войкова (Wojkowa) в сучасному Новосанчівському (Nowosądecki) повіті Малопольського воєводства на теперішньому польсько-словацькому кордоні. Документ зокрема подає, що на час перепису (до 1788 року) у селі Войкова проживало дві родини на прізвище «Стесенко»[Джерело?], а в одному із близько-сусідніх до нього сіл — Тилич (Tylicz) того ж таки повіту, згадується про три родини на прізвище «Сенко»[Джерело?].

Цих два різновиди прізвищ з суфіксом -енко на такій віддаленій західній частині української етнічної території є рідкісним проявом тих винятків із того загального переконання-норми, що ареал використовуваних прізвищ навіть в історичному минулому не завжди зводиться до одного всім прийнятого регіону.

Найближчим населеним пунктом до сіл Войкова і Тилич, де документально фіксуються носії прізвища з суфіксом -енко у західній частині усієї Лемківщині є зокрема село Грабське (Hrabské) в сучасному Бардіївському окрузі (okres Bardejov) Пряшівського краю (Prešovský kraj) поблизу теперішнього словацько-польського кордону[Джерело?].

Іншим «нетиповим» для загального переконання місцем розташування носіїв прізвища з таким самим суфіксом є вже крайня північна межа Підляшшя — української етнічної території в сучасній Польщі. У селі під назвою Дзецьолівка (Dzięciołowo) сучасного Монецького (Moniecki) повіту Підляського воєводства у кінці XVIII століття згадується про родину на прізвище «Семененко». У батьків з цієї української родини в 1814 році народився син, який пізніше став відомим філософом та богословом Римо-Католицької Церкви в Польщі, співзасновником чернечого згромадження оо. Воскресінців (Congregatio a Resurrectione Domini Nostri Iesu Christi (CR) — Петро Семененко (Piotr Semenenko), який помер в Парижі в 1886 році в опінії святості. Після ІІ світової війни розпочато процес щодо його беатифікації (зарахування до лику блаженних)[Джерело?].

На підтвердження того, що походження суфікса -енко зустрічається набагато скорше від часу козаччини і поза традиційно прийнятим регіоном — Надніпрянщини є фактичний історіографічний польський матеріял. У теперішніх кордонах Польщі вже від середини XIV століття зустрічаються населені пункти із закінченням-суфіксом -енко. Прикладом цього є села: Коростенко (Krościenko), Коростенко Верхнє (Krościenko Wyżne), Коростенко Нижнє (Krościenko Niżne — зараз є в межах міста Коросно/Krosno) — Підкарпатського воєводства, Коростенко над Дунайцем (Krościenko nad Dunajcem) — Малопольського воєводства[Джерело?]. Також на заході сучасної Польщі, в Любуському воєводстві, знаходиться місто Дрезденко (Drezdenko, з німецької Driesen), яке попри багатостолітнє перебування в складі Німеччини, залишається в історичному минулому своєрідним місцем відліку напруги в польсько-німецьких стосунках, взаємних претензій і одночасно зростом могутності польської держави. Для того зокрема, щоб «розставити всі крапки над і» та вказати на приналежність міста до польської історії та культури і було зроблено його перейменування, що вважається відповідним для польського сприйняття[Джерело?].

Окрім цього потрібно брати до уваги, що прізвища з суфіксом -енко, переважно мають значення «сина», на зразок іменної чи іншого роду форми: Василенко — син Василя, Гриценко — син Гриця, Стеценко — син Стецька, Гончаренко — син Гончара тощо, відносяться до трьох і більш складових прізвищ з-за деяким винятком. До цього винятку належать трискладові менш або малопоширені прізвища неіменної форми на взір: Зеленко, Стесенко тощо До таких прізвищ, як і до двоскладових прізвищ типу Сенко, Бенко тощо значення «сина» не застосовується. У цих випадках суфікс -енко має зменшувальне у відношенні до більшого або пестливе значення. Менш або маловживані прізвища не завжди знаходять своє однозначне пояснення на відмінну тих, які не викликають заперечення щодо значення.

Щодо прізвищ з категорії «учні» та «місце проживання»: Мірошничук, Шевчук, Паламарчук, Селюк (мешканець села), Міщук (мешканець міста), то вони могли утворюватися в ареалі утворення прізвищ з суфіксами -енко, -єнко[Джерело?]

Також слід додати, що суфікси -енко, -єнко й -ук, -юк, є рівноважними, бо чергування звуків утворилось через різні закінчення основ, до яких приєднувався суфікс. Наприклад: Петро — Петренко, Петрик — Петриченко, Гордій — Гордієнко, Михайло — Михайлюк (заради милозвучності частіше використовується суфікс -юк, а не -ук), Бойко — Бойчук.

Але в народній мові ці суфікси згодом набули рівного значення, тому прізвища, які утворились від одного імені, зустрічаються в різних варіантах, наприклад: Денисенко (Денис + енк + о), Денищенко (Дениско + енк + о), Романюк (Роман + юк), Романчук (Романко + ук). Тут маємо справу з чергуванням приголосних. Іноді помилково розглядаються суфікси -ченко/щенко та -чук/щук. Справа в тім, що патронімічні маркери -чук та -ченко утворюються від основ, що закінчуються на -ко: Федько, Василько, Іванко; а патронімічні маркери -щенко та -щук утворюються внаслідок чергування приголосних в основах, які закінчуються на -ско: Дениско, Бориско, Фесько.

Граматичні особливості, притаманні українським прізвищам[ред.ред. код]

Значення суфіксів[ред.ред. код]

Більшість суфіксів, які утворюють українські прізвища, можна поділити на групи за значенням.

Перша група[ред.ред. код]

Поширеність прізвищ на -енко, -єнко серед українців
Поширеність прізвищ на -ук, -юк серед українців

Перша і найпоширеніша група — це патронімічні, тобто суфікси, які вказують на батька (предка) особи. Це суфікси:

  • -енк, -єнк (Даниленко)
    • -ук, -юк (Данилюк)
    • -ович, -ич (Данилович)
    • -ів (Данилів)
    • зменшувально-пестливі суфікси -ець, -єць, -сь, -ко (Данилко)

До цієї групи відносяться також патронімічні суфікси -ов та -ев (-єв). Прізвища на -ов (Михайлов, Романов) та -ев (-єв) (Андреєв) — це ті самі присвійні прикметники, що Михайлів, Романів, Андріїв, але в них збереглося етимологічне , також у формі називного відмінка. Зона поширення цих форм — уся українська територія, що входила до складу Російської імперії, а також Закарпаття. Причинами збереження , треба вважати, по-перше, традиційне вживання саме такої форми прізвищ з давніх-давен, по-друге, те, що метрики та особові документи виписувались російською мовою. Тому немає підстав вважати прізвища на -ов, -ев виключно російськими. Це спільний тип прізвищ.

Також до цієї ж групи відноситься патронімічно-матронімічний суфікс -ин, за допомогою якого, наприклад, створені прізвища Лесин (син Лесі), Олексин (син Олексія), Андріїшин (син Андріїхи, жінки Андрія), Дячишин (син дячихи, жінки дяка), Михайлишин (син Михайлихи, жінки Михайла).

Друга група[ред.ред. код]

  • Друга група — це суфікси, які вказують на професію чи характерну дію людини, яка дала їй прізвисько. Наприклад:
    • -ій (Палій)
    • -ай (Тягай)
    • -ло (Трясило)
    • -йло (Міняйло)
    • -ун (Тихун)
    • -ан (Мовчан)
    • -ик, -ник (Пасічник)
    • -ар (Кобзар)

До цих прізвиськ (або вже прізвищ) згодом могли додаватися нові суфікси, які утворювали вже нове прізвище, наприклад: Палійчук, Кобзаренко.

Третя група[ред.ред. код]

Поширеність прізвищ на -ськ-, -зьк-, -цьк- серед українців
  • Третя група — суфікси, які вказують на місце проживання або походження людини.
    • -ський, -цький. Шляхетські прізвища (Вишневецькі, Острозькі, Хмельницькі) вказували на родовий маєток, власність, а у простих людей — звідки вони прийшли чи де народились (Полтавський, Хорольський, Житомирський, Цибулівський, Горохівський, Бабанський).
    • в деяких випадках -ець, -єць (Канівець — з Канева, Коломієць — з Коломиї)
    • в деяких випадках -ий, якщо в корені географічний об'єкт (Яровий, Гайовий, Загребельний)

Також:

  • Суфікси -чук, -ук, -юк вказують на географічне місце виходу роду[джерело не вказане 1722 дні]. В даному випадку це полісся (люди, які живуть біля ПОля і ЛІСу, тобто ПОЛІСу). Найбільш розповсюджені прізвища в північних областях України, південна частина Білорусі, південний захід Росії, Полѣщі (за сучасним правописом країна Польща зберегла в собі унікальну назву Полісся. Буква -ѣ(ять) містить в собі дві голосні -і та -е тому пишеться Полѣша а читається Поліеша=Полєсся і люди, які проживають на цих територіях називаються полѣщУКами або полѣЧУКами).
  • Суфікс -ко вказує на походження від Козацьких родів[джерело не вказане 1722 дні]. Найбільш розповсюджені по південній та південно східній частині України. Росія (Краснодарський край). Болгарія.
  • Суфікс -ич вказує на походження від племен які проживають в лісовій смузі (древовИЧи)[джерело не вказане 1722 дні]. Найпоширеніші в Білорусі, північній області України, (також в Словенії та Сербії — це давні переселення які пов'язані з різними факторами: війни, кліматичні умови).
  • Суфікс -ец вказує на походження від Половців[джерело не вказане 1722 дні]. Приклад: Половець, Данилець (нащадок Данила з роду половців), Дунаєць (з роду половців проживаючих на Дунаї).
  • Суфікси -ай та -ис, в яких незрозумілий корінь роду вказує на Литовське походження[джерело не вказане 1722 дні]. (Історична пам'ятка про Велике князівство литовське. Приклад прізвищ: Дрибай, Вашай, Волошай, Куршай, Дукалис, Лобас. Звернути увагу на назви поселень Шауляй, Шакяй, Камаяй, Биржай, Вильнюс, Лентварис, Панделис.)

Типові українські суфікси і закінчення прізвищ[ред.ред. код]

́

Деякі прізвища утворені за схемою:

  • прикметник + іменник, наприклад: Біловол, Біловус, Голобородько, Кривоніс, Криворучко, Рябоконь, Твердохліб, Чорновіл;
  • дієслово + іменник — Вернигора, Нагнибіда, Непийвода, Перебийніс, Підопригора, Тягнибок;
  • іменник + дієслово — Козоріз, Мукоїд, Мукомел, Муковоз, Пивовар.

Походження прізвищ[ред.ред. код]

Боярсько-шляхецькі та козацько-дворянські прізвища (деякі утворені від іноземних слів):

та інші.

Патронімічно-матронімічні прізвища (утворені від особових власних імен). Ім'я переважно батька, матері або діда трансформувалось в прізвище нащадків (інколи спочатку в прізвисько, а потім в прізвище).

  • Утворені від українських варіантів християнських імен (переважно грецького, латинського та єврейського походження), в тому числі від скорочених, пестливих та згрубілих форм:
    • Абакум (Авакум, Вакула) — Бакуменко, Вакуленчук
    • Абрам (Аврам) — Абрам'юк, Абрамович, Авраменко, Аврамець
    • Адам — Адаменко, Адамович
    • Андрій — Андрієнко, Андрійченко, Андріяш, Андріїшин, Андрійович, Андрусяк, Андрусишин, Андрієвський, Андріїв, Андрейчук, Андрійчук, Андрійків, Андрушко, Андрухів, Андрухович, Андреєв
    • Антип — Антипенко
    • Антон — Антоненко, Антонович, Антонич, Антонишин, Антонюк, Антоняк, Антошко, Антоновський, Антощук
    • Арсеній (Арсен) — Арсенюк, Арсенич
    • Артем — Артеменко, Артемчук
    • Архип — Архипенко
    • Богдан — Бóгдан, Богданенко, Богданович, Богдановський
    • Борис — Бóрис, Борисенко, Борисюк, Борисевич
    • Василь — Василевський, Василега, Василенко, Василечко, Василець, Василик, Василишин, Василів, Василюк, Васильців, Васильченко, Васильчук, Васюта, Васильківський, Василаш, Васьків, Васько, Ващишин, Ващенко, Ващук
    • Варфоломій (Вахрамій, Храм) — Храменко, Храмченко, Храмів, Храмов, Храмшин, Храмчик, Храмець
    • Влас — Власенко, Власюк
    • Гаврило (Ганька) — Гавриленко, Гаврилаш, Гавриш, Гаврилюк, Гаврилишин, Гаврилів, Гаврилець, Гаврилко, Гаврильчук, Гавриляк, Гаврищук; Ганненко
    • Ганна — Ганущак, Гандзюк, Ганчак
    • Гапон (Агафон) — Гапон, Гапоненко, Гапчинський
    • Герасим (Гарасим) — Герасимчук, Герасименко, Геращенко, Герасим'юк, Гарасимів, Геращенко, Герасимович
    • Гнат — Гнатенко, Гнатюк, Гнатів, Гнатишин, Гнатків, Гнатчук, Ігнатенко, Ігнатович
    • Гордій — Гордієнко, Гордійчук
    • Григорій — Григоренко, Григорченко, Гриценко, Гриненко, Гринченко (Грінченко/Гріньченко), Григоришин, Гринишин, Грицишин, Гринішак, Гринюк, Грицюк, Грицак, Грицай, Грицан, Григорець, Григораш, Григоращук, Григорів, Григорців, Гринів, Григорчук, Гринчишин, Гринкевич, Григорович, Гриньків, Гринчук, Гринчак (Грінчак), Грицанчук, Грицик, Гриців, Грицько (Грицко), Грицьків, Гришко, Грищенко
    • Давид — Давиденко, Давидюк, Давидів, Давидович
    • Данило — Даниленко, Данильченко, Данилець, Данилович, Данилишин, Данченко, Данчук, Данилюк, Данильчук, Данилів, Данильців, Данилко
    • Демид — Демиденко, Демидюк, Демидась
    • Дем'ян — Дем'яненко, Дем'янчук, Дем'янюк, Демченко, Дем'янів, Демчук, Демко, Демків, Демкович, Дем'янець, Дем'яник, Дем'яновський, Демчишин
    • Денис — Денисенко, Денис, Денисюк, Денищенко
    • Дмитро — Дмитренко, Дмитрів, Дмитрук, Дмитраш, Дмитерко, Дмитрієнко
    • Дорофій — Дорофієнко, Дорофій, Дорош, Дорошенко, Дорошкевич
    • Євдоким — Євдокименко
    • Євтух — Євтушок, Євтушенко
    • Захар — Захаренко, Захарчук, Захарусь, Захарченко, Захарія, Захарко
    • Зіновій — Зіновенко, Зінченко, Зінько, Зінчук
    • Іван (Ваня) — Іваненко, Іванченко, Іванчук, Іванюк, Івась, Івасюк, Іващук, Івасенко, Івасько, Іванишин, Іванійчук, Іванюта, Іванюша, Іванющенко, Іващенко, Іваночко, Іванків, Івасів, Івасишин, Іваськів, Іваницький, Іванів, Іваночак, Іванотчак, Іванищак, Іванчишин, Івасик, Іванцюк, Іванюра, Івашко, Івашкевич; Ваньо, Ваник
    • Ілля — Іллєнко, Ілько, Ільченко, Ільчишин, Ільків, Ільчук, Ілащук, Ілляшенко, Ільїнський, Ілів
    • Йосип (Йосиф, Осип) — Йосипенко, Йосипчук, Йосипишин, Осипенко, Юсип
    • Каленик — Каленченко, Калениченко
    • Карпо — Карпенко, Карпишин, Карпінець, Карпенюк, Карпович, Карпук, Карпінський, Карплюк
    • Касіян (Касьян) — Касьяненко, Касіян, Касіянчук
    • Катерина — Катеринка, Катеринчук, Катеринич, Катрич, Катрюк
    • Кирило — Кириленко, Кирилюк, Кирильчук, Кириченко, Киричук
    • Кіндрат (Кондратій) — Кіндратенко, Кондратенко, Кіндратюк, Кондратюк, Кіндрат, Кіндрачук, Кіндращук, Кіндрацький
    • Клим — Клим, Климко, Клименко, Клим'юк, Климчук, Климаш, Климович, Климашенко
    • Конон — Кононенко, Конашевич, Конончук
    • Корній (Корнило, Корнилій, Корнелій) — Корнієнко, Корнійчук, Корниленко, Корнелюк, Корнієць
    • Костянтин — Константинович, Константиновський, Костенко, Костюк, Костів, Костишин, Костик, Костюченко, Костюкевич
    • Кузьма — Кузьменко, Кузьмич, Кузів, Кузенко, Кузишин, Кузьма, Кузьмук, Кузьмін, Козьмин, Кузьмінський
    • Лазар — Лазаренко, Лазорко, Лазарів, Лазарович, Лазаришин, Лазарук, Лазарчук
    • Лаврін (Лаврентій) — Лаврін, Лавриненко, Лавринчук, Лавринович, Лаврик, Лавришин, Лаврович, Лавренюк
    • Лев — Левченко, Левкович, Левко, Левицький
    • Леонтій (Леон) — Леонтович, Леоненко, Леочко
    • Лук'ян (Лука) — Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янчик, Лук'янець, Луценко, Луців, Луцюк, Лучко, Луцко, Луцишин, Лук'янович, Лучкевич, Луцик, Лукаш, Лукашенко, Лукашевич, Лукашик, Лукань, Лукач, Лука
    • Макар — Макаренко, Макаревич, Макаровський, Макарівський, Макарський, Макарчук
    • Максим — Максименко, Максимович, Максимовський, Максимець, Максимчук, Максим'юк, Максімко, Максимишин
    • Марина — Маринич (Маренич), Маринченко
    • Марія — Марусин, Марусич, Марусенко, Марусяк, Марущак
    • Марфа (Мара) — Марич, Марфич
    • Марко — Марко, Марків, Марченко, Маркевич, Маркович, Марковецький, Марковський, Марчук
    • Мартин — Мартиненко, Мартинець, Мартинюк, Марцинківський, Марцінків, Мартинович, Мартиновський
    • Матвій — Матвієнко, Матвійчук, Матвіїшин, Матвійко, Матвійців, Матіїшин, Матійців, Матійчук, Мацько, Мацьків, Мацевич, Мацієвич, Матюш, Матяш, Матюха, Матюшенко
    • Микита — Микитюк, Микитин, Микитів, Микицей, Микитенко
    • Микола — Миколюк, Микольчук, Миколайчук, Миколаєнко, Ніколайчук, Ніколишин, Ніколюк
    • Микула — Микулин, Микулинський, Микуляк, Микула
    • Мирон — Мироненко, Миронюк, Мироняк, Мирон
    • Михайло — Михальчук, Михальчишин, Михалевич, Михальський, Михалевич, Михалик, Михалюк, Михайленко, Михайлів, Михайлов, Михайловський, Михайлик, Михайлюк, Михалків, Михайлина, Михайличенко, Михайлишин, Михалко, Михасюк, Мишко, Мишкевич
    • Мойсей (Мусій) — Мойсеєнко, Мусієнко, Мусіян, Мусіяка, Мосейчук, Мосійчук, Мусій
    • Назарій (Назар) — Назаренко, Назарук, Назарчук, Назаркевич, Назар
    • Наум — Науменко
    • Нестор — Нестеренко, Нестерчук, Нестерук, Нестерович, Несторак
    • Никифор (Ничипор, Кифор) — Никифоренко, Никифорчин, Никифорак, Ничипоренко, Ничипорук; Кифоренко, Кифорук
    • Оверкій (Оверко) — Оверко, Оверченко, Оверчук
    • Овсій — Овсієнко
    • Одарка (Дарка, Дарина) — Одарченко, Дарченко, Даринченко
    • Олексій (Олекса, Лесик) — Олексієнко, Олексенко, Олексій, Олексин, Олексів, Олексюк, Лесик, Лесів, Лесюк, Лещишин
    • Олефір — Олефір, Олефіренко
    • Олена — Оленчин, Оленчинський
    • Омелян — Омельяненко, Омельченко, Омелянчук, Омельянович, Омелюта, Омельчук
    • Онисим — Онисименко, Онисько, Ониськів, Онищенко, Онищук, Онишко, Онишкевич
    • Онуфрій (Онопрій) — Онуферко, Онопрієнко, Онопенко, Онопко, Онуфрак, Онофрійчук, Онуфріїв
    • Остафій (Остап, Євстахій) — Остапенко, Остапович, Остапчук, Остап'юк, Остафійчук, Осташ, Осташук, Остащук, Сташків, Стахів, Стаховський
    • Охрім (Єфрем) — Охріменко, Охрімович, Охрімчук, Єфременко
    • Павло — Павленко, Павлюк, Павлюченко, Павлів, Павлов, Павлишин, Павлик, Павелко, Павлюх, Павлович, Павловський, Павликівський, Пашкевич, Пащенко, Пашко
    • Панас (Опанас, Панько, Афанасій, Атанасій) — Панас, Панасюк, Опанасюк, Пасько, Панасенко, Опанасенко, Афанасенко; Панченко, Панчук, Панькевич, Паньків, Панчишин; Танасійчук
    • Пантелеймон (Філімон) — Пантелеймонів, Філімонів, Пантелюк
    • Параска (Параскева) — Паращук, Паращенко, Паращій, Парасюк, Парасків, Параскевич
    • Парфентий (Пархом)  — Парфенюк, Пархоменко
    • Пахомій (Пахом)  — Пахоменко
    • Пелагея (Палагна, Палажка) — Палагнюк, Палаженко, Палажченко
    • Петро — Петренко, Петрик, Петриченко, Петрук, Петрюк, Петричук, Петриненко, Петришин, Петров, Петрів, Петрушевич, Петровський, Петринецький, Петраш, Петрась, Петращук, Петреня, Петриляк, Петриняк, Петрищук, Петько
    • Пилип (Філіп) — Пилипенко, Пилипишин, Пилипонюк, Пилипців, Пилип'юк, Пилип'як, Пилипчук; Філіпенко, Філіпчук
    • Потап — Потапенко, Потапчук
    • Прокіп (Процик) — Прокопенко, Прокопович, Прокоп'юк, Прокопишин, Прокопечко, Прокопів, Прокопчук; Проценко, Процишин, Процюк, Процик, Прохасько
    • Радіон — Радченко (Рядченко)
    • Роман — Романенко, Романченко, Романюк, Романчук, Ромась, Ромасенко, Ромасюк, Ромашенко, Ромащенко, Ромащук, Романко, Романець, Романовський, Романишин, Романів, Романов, Романіщак, Романій, Романіва
    • Сава (Савелій) — Савенко, Савченко, Савчук, Сав'юк, Савка, Савчишин, Савчинець, Савчин, Савич, Савко, Савицький
    • Самійло — Самійло, Самойленко, Самійленко, Самойлович, Самусенко, Самусь, Самолюк, Саміляк, Самуляк
    • Самсон — Самсоненко, Самсонюк
    • Семен (Симон, Сімон, Сеня) — Семенко, Семененко, Семенченко, Семенюк, Семенишин, Семенович, Семенчук, Семків, Семченко, Семенів, Семкович, Семчишин, Семаш, Сьомаш, Семашко, Семенюта, Семеняк; Симоненко, Сімоненко; Сенченко, Сенчик, Сенчин, Сенчишин, Сенчук
    • Сергій — Сергієнко, Сергійчук, Сергіюк
    • Сидір — Сидоренко, Сидорчук, Сидорук, Сидор
    • Софроній — Софроняк, Супруненко, Супрун, Супруняк, Супрунюк
    • Степан (Стець) — Степанчук, Степаненко, Степанченко, Степанишин, Степанко, Стефаник, Стефанишин, Стефанчук, Стефуняк, Стефанович, Стефанський, Стефанюк, Стеценко, Стецько, Стецик, Стецишин, Стець, Стецюк, Стецьків, Степура
    • Тарас (Таран) — Тарас, Тарасик, Тарасов, Тарасенко, Таращенко, Тарасюк, Таращук, Тарасевич, Тарасишин; Таран, Таранов, Тараник, Таранець, Таранюк, Тараненко, Таранишин
    • Теодор (Тодор, Дорко) — Теодорович, Тодорів, Тодоренко, Тодоришин, Доренко, Дорченко
    • Терентій — Терешко, Терещенко, Терещук, Тереник
    • Тимофій — Тимофієнко, Тимофій, Тимофіїв, Тимків, Тимочко, Тимошенко, Тимошейко, Тимченко, Тимчук, Тимофійчук, Тимчик, Тимчишин, Тимощук, Тимчій, Тимковський
    • Тихон — Тихоненко, Тихонович, Тишко, Тищенко, Тишкевич, Тишковський
    • Тіт (Тит) — Тітенко (Титенко)
    • Трохим — Трохименко, Трофименко, Трохимович, Тронько, Троценко, Троцина, Троцький
    • Ульян (Юліан, Уляна) — Ульяненко
    • Устим (Устиян) — Устименко, Устимович, Устиянович
    • Федір (Федя, Федько, Педько) — Федорів, Федорович, Федорчук, Федоришин, Федишин, Федоренко, Федорченко, Федоряк, Федорина, Федьків, Федик, Федорець, Федак, Федорак, Федорійчук, Федушко, Федюк, Федяк, Федьків, Федчук, Федько; Педченко, Педанюк
    • Фока — Фока, Фоків
    • Харитон — Харитоненко, Харчук, Харченко, Харчишин
    • Хома (Фома, Тома) — Хома, Хоменко, Хомишин, Хомин, Хомич, Хомицький; Томин, Томенко, Томишин, Томчишин; Томич, Томащук, Томашевський; Фоменко
    • Христина — Христич, Христенко, Христюк
    • Юрій — Юрченко, Юркевич, Юрців, Юрчишин, Юречко, Юрчило, Юрчиляк, Юрковський, Юращук
    • Юхим (Єфим) — Юхименко, Єфименко, Єфимчук, Химич, Хімей
    • Яким — Якимів, Якимчук, Якимишин, Якименко, Якимович, Якимець, Якимечко
    • Яків (Яцик) — Яковенко, Яковченко, Яковина, Яковишин, Яковішак, Яковлюк, Яковчук; Яценко, Яценюк, Яцина, Яцків, Яцко, Яцько, Яцик, Яцишин, Яцентюк, Яцейко; Ященко
    • Ярема (Яремія, Єремія) — Яременко, Яремченко, Ярема, Яремчук, Яремійчук, Яремко, Яремин, Єременко; Веремій
    • Ярмола — Ярмола, Ярмоленко, Ярмолюк, Ярмольник, Ярмошевський, Єрмоленко
    • Ярофій (Ярош) — Ярофієнко, Ярош, Ярошенко, Ярошевський

та інші.

  • Утворені від мадярських, німецьких, польських, російських, румунських, чеських імен:
    • Андронік — Андронатій
    • Базиль — Базик, Базилевич, Базишин, Базій, Базюк, Базинюк
    • Блажей (Блажко) — Блажко, Блаженко, Блажевський, Блажієвський
    • Вільгельм — Вільгельм, Вілік, Вілюра, Вілюш
    • Войцех — Войтек, Войтко, Войткевич, Войцишин, Войцехівський (Войцихівський, Войциховський)
    • Ґржеґорж (Ґреґор) — Гресь, Гресик, Гресько, Грещук
    • Юзеф (Юзь) — Юсько, Ющенко, Юзефович, Юзюк, Юзьків, Юзько, Ющишин, Юшко
    • Каспер — Каспер, Касперський, Каспришин, Кашпур
    • Марґіт — Марґітич
    • Марцелі — Марценюк, Марцелюк
    • Томаш — Томащук, Томашівський, Томашенко
    • Урбан — Урбан, Урбанович, Урбановський, Урбанський
    • Францішек — Франко, Франчук, Франченко
    • Фрол — Фролюк, Фроляк, Фроленко
    • Шандор — Шандра, Шандрик, Шандрович, Шандрівський
    • Щепан (Штефан) — Щепенчук, Щепанський, Щепановський, Штефанко
    • Якуб — Кубай, Кубаєвич, Кубицький, Кубишин; Якубенко, Якубишин, Якубович, Якубовський, Якуб'як, Якубів, Якобчук
    • Ян — Яненко, Янчук, Янів, Яновський, Янко, Янковський, Янченко, Янович, Янушевич, Янцюк, Янчі

та інші.

  • Утворені від давньоукраїнських дохристиянських імен[2]:

та інші.

Прізвища, утворені від професій, виду діяльності, чи за соціальним станом (назва професії чи виду діяльності особи з часом ставала прізвищем його прямих нащадків):

  • ремісники
    • бондарі, боднарі — Бондар, Бондаренко, Бондарчук, Бондарець; Боднар, Боднаренко, Боднарчук, Боднарук
    • бровари — Бровар, Броваренко, Броварчук, Броварник, Броварський; Бражник; Пивовар; Солодовник; Хміляр; Бузник
    • винороби — Винник, Винар, Винарчук, Винарський
    • візники — Візник, Возниця, Візниця; Кучер, Кучеренко, Кучеревський; Машталір; Фурман (Фурманець, Фурманюк, Фурманчук, Фурманенко); Водовоз, Возивода; Биндюг; Муковоз; Штангрет
    • гончарі — Гончар, Гончаренко, Гончарук, Гончарик
    • гутники — Гутник, Гутниченко, Гутничук, Гутненко, Гутин, Гутченко
    • грабарі — Грабаренко, Грабарук, Грабарчук
    • килимарі — Килимник, Килимар; Коберник, Коберский
    • ковалі — Коваленко, Ковалюк, Ковальчук, Ковалик, Ковалевський, Ковальський, Ковалів, Ковальчишин, Ковалишин, Ковалець; Залізняк
    • колісники, колесники — Колісник, Колісниченко, Колісничук; Колесник, Колесниченко
    • котлярі — Котляр, Котляренко, Котлярчук, Котляревський
    • кравці — Кравець, Кравченко, Кравчук, Кравчишин, Кравецький, Кравців, Кравцов; Плахотник, Плахотнюк; Портний; Шнайдер; Чамарник
    • кушніри — Кушніренко, Кушнірчук, Кушнірук; Кожухар; Овчинник
    • лимарі — Лимаренко, Лимарчук, Римар, Римаренко, Римарчук; Гарбар; Кожем'як; Сідельник; Хомутник
    • майстри — Майстренко, Майструк, Майстришин; Цехмістер, Цехміструк
    • мельники — Мельник, Мельниченко, Мельничук, Мельникович; Млинар
    • мірошники — Мірошник, Мірошниченко
    • муляри — Муляр, Муляренко, Мулярчук, Мулярець
    • олійники — Олійник, Олійничук, Олійниченко, Оліярчук
    • пекарі — Пекар, Пекарчук, Пекарук, Пекарський; Калашник; Бекерський
    • скринніки — Скриннік, Скринник, Скринченко, Скринниченко
    • скрипники — Скрипник, Скрипничук, Скрипниченко
    • слюсарі — Слюсар, Слюсаренко, Слюсарчук, Слісаренко
    • стельмахи — Стельмах, Стельмащук, Стельмашенко, Штельмах; Колодій
    • столярі — Столяр, Столяренко, Столяревський, Столярчук
    • сукнярі — Вовняр, Сукновалець, Шаповал
    • теслярі — Тесля, Тесленко, Теслюк
    • ткачі — Ткач, Ткачук, Ткаченко, Ткачівський, Ткачевський, Білоткач
    • токарі — Токар, Токарук, Токаренко, Токарський
    • шевці, чоботарі — Швець, Шевчук, Шевченко, Шевчик, Шевчишин, Шевців; Швачка; Шустір; Черевичник; Чоботар, Чоботарь, Чоботарьов

а також:

    • Бліхар (Бляхарський), Будник (Будниченко), Гамарник, Гонтар (Гонтарук), Гребінник, Гуральник, Дігтяр, Димкар, Зварич, Золотар (Золотаренко), Ложкар (Лижник), Поворозник, Ретизник, Решітник, Рудник, Смоляр (Смолій, Смолюк, Смолярський), Соляр (Солярик, Соляник), Ситник (Ситар, Ситарчук, Ситничук), Скляр (Скляренко, Шкляр, Шклярчук, Шклярський), Сніцар, Ступник, Цегельник (Цегельський), Цирульник, Цукерник, Шмірак, Шмаровоз та інші;
  • торговці

а також:

    • Базарник, Крупник, Купець, Міняйло (Міняйлюк), Папірник, Прасула (Прасуленко), Лихвяр, Мазяр (Мазярук), Тютюнник

та інші;

  • музиканти, поштарі, прислуга та інші
    • кухарі — Кухар, Кухаренко, Кухарчук, Кухаришин, Кухарський, Кухарик, Кухарук
    • малярі — Маляр (Маляренко, Малярчук); Богомаз (Богомазюк)
    • музиканти — Бандурист, Бас (Басенко, Басюк, Басишин, Басистий, Басистюк); Гудар; Дудар (Дудник, Дудишин); Кобзар; Лірник; Музичко (Музиченко, Музичук); Скрипаль; Сопівник (Сопільняк); Тримбач; Цимбал (Цимбалюк, Цимбаліст)
    • поштарі — Поштар (Поштаренко)
    • співаки — Капелистий; Півець; Співак (Співаковський)

а також:

    • Гайдук (Гайдучок), Двірник, Дворак (Дворський, Дворниченко), Зубар, Книжник, Ключник, Лазебник (Лазебний), Ловчий, Мечник, Опаляр (Опаляра), Паляруш (Поляруш), Палярчук, Пахолок (Пахолюк, Пахольчук, Пахольчишин, Пахольницький), Передера (Передерій), Серветник, Сторож (Стороженко, Сторожишин), Шембилян, Школьник, Школяр (Школяренко)

та інші;

  • землероби, лісничі, мисливці, рибалки
    • Газда (Газдалко), Городник, Гречкосій, Кирколуп, Копач, Косач, Кметь (Кметик, Кметюк), Косар, (Косарик, Косаренко), Лановий, Маковій, Орач, Садковий, Садівник, Січкар, Флис (Флисяк), Хлібороб
    • Гайовий, Карбівник, Лісний, Лісник, Лісовий, Лісняк (Лісняченко), Лісничий, Пильщик, Трач (Трачик, Трачук)
    • Мисливець, Охотник, Стрілець (Стрільців, Стрільчук, Стрільніченко, Стрілецький)
    • Бобровник, Лисобей, Убийвовк
    • Рибак (Рибалко, Рибальченко, Рибачук), Ставничий (Ставнічук, Ставнійчук)

та інші;

  • скотарі
    • вівчарі, чабани — Вівчаренко, Вівчарук; Овчар, Овчаренко, Овчарук; Чабан, Чабанник, Чабаненко, Чабанець
    • бортники — Бортник, Бортниченко, Бортнар, Бортнійчук
    • пасічники — Пасічник, Пасічнюк, Пасічний
    • пастухи — Пастушенко, Пастущак, Пастушок, Пастівничий

а також:

    • Баранник, Козій, Козяр, Козоріз, Коновал (Коновалець, Коноваленко, Коновалюк), Конюх (Конюшак), Коцюруба, Лупій (Лупенко, Лупійчук), Пташник, Різник (Різниченко), Свинар (Свинарчук), Стадник, Чередник (Чередниченко)

та інші;

  • Утворені від військових чи цивільних посад та звань
    • війт — Війтів, Війтишин, Війтюк (Вітюк); Пустовійт (Пустовіт); Войтюк, Войтенко, Войтченко (Войченко), Войтчишин (Войчишин), Войтович, Пустовойтенко, Старовойт;
    • староста — Старостенко, Старостяк, Старостюк;
    • Гетьман (Гетьманенко, Гетьманчук, Гетьманський); Возний (Вознюк, Возняк); Писар (Писаренко, Писарчук, Писаревський);
    • Гуртовий (Гуртченко, Гурченко); Сотник (Сотниченко, Сотничук); Хорунжий (Хоружий, Хорунженко);
    • Атаманюк (Атаманчук, Ватаманюк); Кошовий; Курінний; Осавула (Осауленко, Осавуленко, Асауленко, Осаволюк);
    • Мостовий (Мостовик, Мостовенко); Присяжний (Присяжнюк); Солтис; Соцький; Ратушний (Ратушняк);
    • Джура; Довбуш; Пластун; Компанієць; Сердюк (Сердюченко);
    • Козак (Козачок, Козачук, Козачишин, Козаченко, Козачковський, Козачинський);
    • Запорожець (Запорожан, Запорожченко); Донець; Чорноморець; Українець (Український);
    • Гармаш, Палій (Палієнко), Пушкар (Пушкаренко);
    • Дейнега, Гайдамака, Лівенець (Лівенцов, Ліванков), Опришко;
    • Гусар (Гусарський), Драгун (Драгунський), Жовнір (Жовніренко); Комісаренко (Комісарук, Комісарчук); Новобранець, Райтер, Рекрут, Солдатенко; Стражник; Сурмач; Улан;

а також:

    • Гвинтовка, Калантай (Калантаєнко; Колонтай, Колонтаєнко), Калантир (Калантиренко), Куля (Куленко), Мушкетик, Рушниця, Карабило, Порох (Порошенко)

та інші;

  • від церковних посад та на релігійну тематику:
    • дяк — Дяченко, Дячук, Дякун, Дяків, Дяковський, Дячинський, Дячок, Дячишин
    • ігумен — Гумен, Гуменюк, Гуменяк, Гуменко, Гумінний, Гумінський
    • піп — Попенко, Попчук, Попович, Попик, Попів, Попадинець, Попадюк
    • пономар — Пономаренко, Пономарів, Пономарчук, Паламар, Паламарчук, Паламаренко
    • титар — Титаренко, Титарчук

а також:

    • Апостол, Вікарчук (Вакарчук), Кармеліта, Ксьонзик, Патер (Патерко, Патерило)

та інші.

  • На соціальну тематику:
    • багач — Багач (Богач), Багацький (Богацький), Богачишин; Скоробогатий, Скоробогацький
    • дука — Дука, Дученко, Дукашенко, Дуканюк
    • дідич — Дідич, Діденко, Дідицький, Дідківський
    • пан — Панич, Паник, Паночко, Панів; Мосьпан, Мостіпан

а також:

    • Боярин, Боярчук, Воєвода, Князь, Шляхтич, Цар (Царик, Царук), Цісар, Шах
    • Бідний, Бідолах, Бурлака (Бурлаченко), Волоцюга, Ворожбит (Ворожко), Голод (Голодняк), Голота (Голотюк), Драб (Драбик, Драбенко), Злиденний, Пройдисвіт, Раб (Рабик), Могир (Магир), Мужик (Мужичук), Халупний (Халупник)
    • Бездітко (Бездітний), Близнюк, Вдовенко, Вторак, Десятирик, Жонак, Одинак (Одинець, Одинський), Первак, Парубок (Парубій), Погорілий, Приймак, Півторак, Семерак (Семерик, Семеренко), Середа (Середенко), Третяк, Четвертак, Шостак, Яловий
    • Бабин (Бабич, Бабій, Бабенко, Бабченко, Бабиченко, Бабчук, Бабюк, Бабак); Дідух, Дідушок, Білодід, Прадід; Мамин, Мамич, Мамчин, Мамчич, Мамчур, Мамчук, Мамчак, Мамюк, Маменко; Братко, Братковський
    • Міщук, Селюк, Селянин, Слободян (Слободянюк, Слободяник, Слободнюк), Хуторний (Хуторенко, Хуторецький, Хуторянський)
    • Осадець (Осадця, Осадчий, Осадченко, Осадчук)

та інші.

Топонімічні прізвища (прізвища, утворені за місцем проживання чи походження особи).

  • за назвою населеного пункту (українського міста чи села): у простих людей таке прізвище вказувало звідки вони є родом (при цьому слід зазначити, що у всіх областях України значна кількість топонімів утворена від особових назв людей), у козаків — до якої сотні приписаний, у шляхтичів — на родовий маєток чи власність.
    • Березецький, Березовський, Бершадський, Білоцерківський, Боратинський, Боярський, Бузовський, Бучацький, Васильківський, Верповський, Вишневецький, Вінницький, Водолазький, Городецький, Горохівський, Грушевський, Жаботинський, Жванецький, Заболотний, Забужний, Заборій, Завальний, Загоровський, Заоскільний, Кашпіровський, Комарівський, Канівський, Кричевський, Левандовський, Лановецький, Ласкорунський, Могилівський, Немирівський, Нестерванський, Піщанський, Полтавський, Потоцький, Прилуцький, Рафальський (Рафалович, Рафалюк), Рудницький, Тарнавський, Тележинський, Тишківський, Уманський, Хорольський, Чернецький, Яворівський та багато інших;
    • Богуславець, Канівець, Козинець, Полтавець, Уманець, Коломієць, Киян, Балтян, Говтван (Говтвань) та інші
    • Охтирченко, Жихаренко, Миргородченко, Харковченко та інші;
  • за назвою об'єктів на місцевості, а чи за назвою невеликих населених пунктів
    • Горинь, Загородний, Загоренко, Загорецький, Загорій, Загребельний, Задорожний (Задорожнюк), Замлинний, Заозерний, Заплітний, Зарічний, Заклунний, Заярний, Косогор, Лісогор, Нагорний (Нагірний), Надбережний, Наддорожний, Наконечний, Наріжний (Наріжняк), Піддубний (Піддубняк), Підгорний (Підгірняк), Підгайний (Підгаєцький), Побережний, Погребельний, Могильний (Підмогильний) та багато інших;
    • Береговий, Боровий, Вигінний, Калюжний, Лісовий (Лісовський), Луговий, Лужний, Майданник, Островський, Поплавський, Полянський, Польовий, Садовий, Степовий, Ставицький, Шляховий, Яровий (Яровенко)

та інші.

Етнонімічні прізвища (прізвища, утворені від українських назв національностей та етнографічних груп; здебільшого свідчать про походження особи чи її предків):

  • Арнаут, Басараб (Бесараб), Білорус, Булгарин (Болгар, Болгаринович), Верменич, Волох (Волощук, Волохівський, Валаховський, Волощенко, Волошин, Волоський, Болох, Болохівський), Грек, Гуржій (Гурженко), Гуцул (Гоцул, Гуцулюк, Гуцуляк, Гоцуляк), Жидик, Лемко (Лемкович), Литвин (Литвиненко, Литвинюк, Литвинчук, Литвинович, Литвинець, Литовка, Литовченко, Литвак), Лях (Ляшенко, Ляшко, Ляшук, Ляшевич, Ляхович), Мазур (Мазуренко, Мазурчак, Мазурик, Мазуркевич, Мазурак, Мазурчук), Молдаван (Молдован, Молдавчук), Москаль (Москаленко, Москалюк, Москальчук, Москалець: етнонім росіян «москаль» відомий у цій формі з XVI ст.), Москвин, Німець (Німак, Німчук, Німченко, Нємченко; Шваб, Прус), Подолян (Подоляка), Поліщук (Поліщак), Поляк (Поляченко), Румун, Русин (Русенко, Русенчук, Руснак), Сербин (Сербенюк), Словак, Татарин (Татаренко, Татарченко, Татарчук), Турок (Турчин, Турчиненко, Турчиняк, Турецький, Туркенич, Турчинський), Угрин (Угринович, Угорчук, Угринюк, Угринчук, Венгер, Венгрин, Венгринович), Циган (Циганенко, Циганюк, Циганко, Циганчук), Чех (Чехович), Черкез, Швед (Шведа, Шведенко, Шведченко, Шведюк)
  • Вихрист, Вихристюк, Перехрест

та інші.

Прізвища, утворені від індивідуальних ознак особи. Характерна ознака особи ставала спочатку прізвиськом, іноді іронічним, яке згодом закріпилось за нащадками як родове прізвище. Насмішкувато-глузливі прізвиська були поширені серед козаків війська Запорозького, а також Азовського та Чорноморського. Деякі характерні ознаки особи були також давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу (наприклад: Босий, Безнос, Безух, Бухало, Злоба, Мовчан, Махно, Сахно та інші).

  • від фізичної чи психічної властивості особи
    • Заїка, Гаркавий, Глухий (Глух, Глусь, Глухенький, Глушко), Крикун, Мовчан, Моторний, Рева (Ревенко, Ревуцький), Скорий (Скорик, Скоренький), Тихий, Храпливий, Харкавий
    • Забара, Завада, Злагода, Злоба, Кривда, Лагода, Перевертень, Тюхтій, Шахрай
    • Байда, Баюн, Бігун, Бурда, Валуйко, Відьмак, Гмиря, Заволотько (Заволодько), Запіченко, Ковба, Легкун, Макуха (Макух), Мирний, Наливайко, Настобурко, Пігаль (Пігульський), Поперечний, Скакун, Сосюра, Стогній (Стогнієнко), Субтельний, Тягнибок, Тягнирядно, Худяк
    • Босий, Дикий (Дикань), Душа (Душенко), Мудрий (Мудрик), Письменний, Буденний
    • Байло, Дахно, Махно (Махненко), Міхно (Міхненко), Мохно (Мохненко), Сахно, Хабло, Швирло; Бекало, Гекало, Цекало, Штокало, Воткало; Бухало, Пухкало, Манило, Закусило, Ворошило, Покотило, Гатило (Гатенко, Гатенюк), Трясило, Щадило (Щаденко)
    • Бачиш, Влізло, Глянь, Прощай, Самотей, Явися
    • Білий (Білик, Біленко, Біляшенко, Біляк), Зелений (Зеленський, Зелінський), Сірий (Сірик, Сірко, Сіренко), Сивий (Сиваченко, Сивак), Рудий (Рудь, Руденко, Руданський, Рудик), Шарий (Шарій, Шаренко), Чорний (Чорній, Чорнієнко, Черняк, Чернієнко); Риженко, Червоній, Смаглій
    • Безбородько, Бородай, Безнос (Безносенко), Безпалий, Безух (Безущенко), Безус, Ґиба, Голобородько, Головань (Головач, Голованюк, Голованнік, Голованенко, Головацький), Горлач, Горбач (Горбатенко, Горбатюк), Диба (Дибенко), Довгий (Довгаль, Довженко, Довганюк), Довгошия, Кандиба, Короткий (Коротич), Кривий (Кривенький, Кривенко), Кривошия, Криворот, Курносенко, Куций (Куценко, Куценюк), Лобан (Лобенко, Лобанюк), Майборода, Малий (Малишко, Маланюк, Малявко, Мальчик), Сліпий (Сліпець, Сліпенький, Сліпенчук), Тригуб, Шульга (Шульгин, Шульженко), Щербина (Щербак, Щербань)
    • Дзюба (Дзюбій, Дзюбенко), Рябий (Рябуха); Ковтун, Корбут
    • Гарний, Космач (Космачук, Космацький), Коструба, Кудлай, Кудря, Лисий (Лисенко), Лиховид, Мазай, Мазій, Мазепа, Мальований, Нечепура (Нечепуренко), Хорошко, Чепурний, Чухрай
    • Пазій (Пазюк, Позюк, Пазанюк, Пазинич, Пазинець); Пузій (Пузенко, Пузач, Пузюк, Пузанюк, Пузинич, Пузинець)
    • Біловол, Білоштан, Біловус, Голощок (Голощак, Голощук), Добробаба, Жовтоног, Капиніс, Красножон, Красношапка, Краснощок, Кривоніс, Криворучко, Ломиніс, Новосад, Прудивус, Рябоконь, Рябовол, Рябокучма, Салогуб (Сологуб), Синьогуб, Сіробаба, Сіроштан, Твердохліб, Тихолоз (Тихолаз), Чорновіл, Чорновус, Чорножук
    • Вирвихвіст, Вернигора, Вершигора, Гризодуб, Затуливітер, Мукоїд, Мукомел, Кожедуб, Нагнибіда, Неварикаша, Непийвода, Непийпиво, Перебийніс, Перелаз, Підопригора, Пробийголова, Неїжпапа, Неїжборщ

та інші;

  • побутові прізвища (утворені від українських назв предметів, страв, частин тіла; деякі назви були давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу, наприклад Кваша, Кий):
    • Довбня (Довбенко), Дріт (Дротенко), Глек, Гребінь (Гребенюк), Затула (Затуленко), Квач, Кий, Кияк, Ковінька, Ковзан, Кожух (Кожушко), Колода (Колодка, Колодяжний), Копистка (Копистинський), Коцюба (Коцюбинський), Купа (Купин, Купченко, Купчинський), Кусень, Кущ, Леміх (Леміщенко), Люлька (Люльченко, Люльчак), Макітра, Макогін, Тичина, Трут, Оберемок (Оберемко, Оберемченко), Постіл (Постоленко), Рипа (Рипенко), Рій (Роїк), Сак, Скиба, Сковорода, Стріха, Ступа (Ступин, Ступаченко), Хомут, Чапрак, Чепіга (Чепіжко), Черпак (Черпаченко), Шкура (Шкуренко)
    • Бандура (Бандуренко), Барило (Бариленко), Бодня, Бричка (Бричко), Гонта (Гонтаренко, Гонтарук), Дуда (Дудка, Дудченко, Дуденко), Мажара, Могила (Могильченко), Скрипка (Скрипченко), Теліга (Теліженко), Хата (Хатенко), Худоба (Худобенко), Цюпа
    • Бандера, Ґудз (Ґудзь), Кайдаш (Кайдашенко), Кобер (Кобря), Кучма, Приступа (Приступ), Ужва (Гужва, Ужвій)
    • Борщ, Бублик, Галушка (Галущак), Каша, Кваша, Кисіль, Книш, Ковбаса (Ковбасюк), Корж (Корженко), Крохмаль, Крупа (Крупський), Куліш (Кулеша, Кулішенко), Лемішка (Лемішко), Налисник, Паляниця, Пиріжок, Сало
    • Губа (Губенко, Губар, Губський), Гуз (Гузь, Гузар, Гузенко, Гузинець), Зуб (Зубань, Зубенко, Зубко, Зубченко, Зубик), Ніс (Носач, Носик, Носенко), Нога, Ручка, Кулак, Ус (Усик, Усатенко), Чуприна

та інші;

  • метеорологонімічні прізвища (утворені від українських назв природних явищ, з них деякі були давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу, наприклад Зима):
    • Вітер (Вітрук, Вітренко), Дощ (Дощенко), Град (Градський, Градовенко), Завірюха, Зима, Мороз (Морозов, Морозенко), Негода, Сльота, Спека, Хмара (Хмаренко), Холод (Холодний, Холодняк, Холозян, Холоденко)

та інші;

  • флоронімічні прізвища (утворені від українських назв рослин; деякі з них — наприклад Береза, Квітка — були давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу):
    • Береза (Березюк, Березовий, Берізко), Берест (Бересток), Бузина (Бузинець), Верба (Вербовий, Вербицький, Вербинський, Вербищук), Грушка (Грушецький), Дуб (Дубенко, Дубович, Дубина, Дубовик, Дубовий, Дубовицький, Дуб'яга, Дубневич, Дубей, Дубів, Дубко, Дуб'як), Калина (Калинюк, Калинчук, Калиновський, Калинець), Ліщина (Ліщинський), Липа (Липський, Липинський, Липовий), Лоза (Лозовий), Осика, Смерека (Смеречук), Тополя
    • Будяк, Бульба (Бульбанюк), Буряк, Горох (Гороховський), Гарбуз (Гарбузюк), Гречка (Гречко, Гречанюк, Гречаний), Кавун, Квітка, Конопля (Коноплянка), Кропива (Кропивний, Кропивницький, Кропив'янський), Кульбаба (Кульбабчук), Лобода, Малина (Малинка, Малиновський), Очерет (Очеретько), Рогоза (Рогозний), Тирса, Цибуля (Цибулька, Цибулько, Цибульський)

а також:

    • Гриб, Ковпак, Печериця, Сироїжка

та інші;

  • анімалонімічні прізвища (утворені від українських назв тварин; деякі з них були давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу, наприклад: Баран, Борсук, Бугай, Карась, Коза, Кошка, Когут):
    • Баран (Баранюк), Бик (Биченко), Бугай (Бугаєнко), Вовк (Вовченко), Ведмідь (Ведмеденко), Горностай (Горносталь), Жаба (Жабенко), Заєць (Зайченко, Зайчук), Їжак (Їжакевич), Кіт (Котенко, Котик), Коза (Козич, Козенко, Козинський, Козюра), Кошка (Кішка, Кицька), Кріт, Куниця, Коцур, Лис (Лисиця, Лисяк, Лисюк), Пацюк, Сиромаха (Росомаха), Тур (Турик, Туриченко), Тхір (Тхоренко), Хом'як, Черепаха, Щур (Щуренко)
    • Карась, Короп, Лящ (Лящук, Лященко), Окунь (Окунівський, Окунський), Оселедець, Пічкур, Рак, Рибка, Щука

та інші;

  • орнітонімічні прізвища (утворені від назв птахів; деякі назви, наприклад Зозуля, Курка, були давньоукраїнськими іменами прізвиськового типу):
    • Беркут, Бусько, Ворона (Воронюк, Воронько, Воронець, Вороненко), Гава (Гавенко, Гавчук), Гоголь, Голуб (Голубенко), Горобець (Оробець, Воробей, Воробій), Грач, Деркач, Дрізд (Дрозденко, Дроздович, Дроздовський, Дроздов), Журавель, Зозуля (Зозуленко), Качур, Кобець, Когут, Король (Королик, Корольок, Короленко), Крук, Кулик (Куличенко, Куликовський), Курка (Курочка, Курченко), Ластівка, Лебідь, Лелека (Лелеченко), Одуд (Удод, Удуд, Водвуд, Вудвуд; Одуденко, Удоденко, Удуденко, Водвуденко), Орел (Орлик, Орленко, Орлович), Півень, Синиця, Сич, Снігур, Сова (Совенко), Сокіл (Соколенко, Соколик, Соколовський), Сорока, Стриж (Стрижак), Тетеря (Тетерук), Чайка (Чайчук, Чайковський), Чапля (Чаплинський), Чиж (Чижик, Чижевський), Чорногуз, Шпак, Шуляк (Шуляченко), Яструб

а також:

    • Блоха, Гнида, Жук (Жуковський, Жученко, Жукович), Кліщ, Комар (Комаровський), Комаха, Коник, Мурашка, Муха, Хрущ (Хрущов), Червак
    • Вуж, Змія, Полоз

та інші.

Поширення українських прізвищ[ред.ред. код]

Словотворча будова українських прізвищ за матеріалами аналізу 14 тис. найбільш поширених прізвищ[3]

прізвища іменникового типу частка
прізвища, утворені морфологічним способом за домомогою суфіксації 58,06 %
прізвища, утворені лексико-семантичним способом 8,29 %
прізвища іншомовного походження 3,65 %
прізвища неясної будови і незрозумілого лексичного значення 2,88 %
прізвища, утворені синтаксично-морфологічним способом 2,54 %
прізвища, утворені регресивним способом (безафіксні) 1,35 %
прізвища, утворені у формі родового відмінку 0,65 %
прізвища зі скам'янілих дієслівних форм 0,48 %
прізвища, утворені з прислівників службових і звуконаслідувальних слів і вигуків 0,41 %
усічені прізвища (абревіатури) 0,10 %
прізвища, утворені префіксальними утвореннями 0,09 %
всього 78,50 %
прізвища прикметникового типу частка
відносні прикметники з суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- 12,86 %
присвійні прикметники з суфіксами -ів, -ов, -ин (їн), -ишин 4,86 %
членні прикметники і дієприкметники (за винятком закінчених на -ський, -цький) 3,71 %
інші нечленні прикметники 0,07 %
всього 21,50 %

Частота вживання суфіксів в українських прізвищах іменникового типу[3]

суфікс типові приклади частка
-ук (-юк), -чук Тарасюк, Глуханюк, Шевчук 16,57 %
-енко Гордієнко, Бондаренко, Миргородченко 12,06 %
-ак (-як), -чак Юрчак, Марущак, Подоляк 9,82 %
-ик, -їк, -ник Василик, Роїк, Килимник 7,55 %
-ко Крутько, Ілько, Глушко, Жилко 7,30 %
-евич, -ович Конашевич, Федевич, Мельникович 6,10 %
-ець Крикливець, Богуславець, Павлишинець 3,56 %
-ан (-ян) Білан, Грицан, Слободян 2,43 %
-ка Гевка, Гнатинка, Кукурічка 2,23 %
-ич, -анич Антонич, Наталич, Сливканич 2,15 %
-ій Палій, Пилипчій, Бабій 2,10 %
-ун (-юн) Щебетун, Рябчун, Биюн 2,10 %
-ар (-яр) Чубар, Смоляр 1,17 %
-ай Бородай, Пристай, Грицай 1,14 %
-ух (-юх), -уха Павлюх, Старух, Товстуха 1,07 %
-ок Євтушок, Рибачок, Зробок 1,05 %
інші 21,60 %

Станом на 2001 рік найпоширенішими прізвищами серед громадян України були

Шевченко

145462

Мельник

143796

Коваленко

122780

Бондаренко

122355

Іванов

117575

Ткаченко

113391

Бойко

112600

Кравченко

104132

Ковальчук

94040

Коваль

84333

Шевчук

76300

Попов

75942

Олійник

75605

Поліщук

69828

Савченко

61870

Лисенко

61688

Марченко

61102

Руденко

60935

Мороз

60867

Ткачук

59665

Бондар

58716

Петренко

58317

Ковальов

55222

Павленко

52815

Клименко

51685

Кузьменко

49772

Кравчук

49057

Пономаренко

48387

Василенко

46996

Харченко

46586

Савчук

46305

Петров

46269

Волошин

46141

Левченко

46102

Волков

45111

Сидоренко

44473

Карпенко

44023

Гончаров

43445

Чорний

43411

Швець

42858

Панченко

41205

Хоменко

40945

Гаврилюк

40824

Юрченко

40297

Мельничук

40275

Мазур

39984

Романюк

39605

Козлов

39403

Новіков

38409

Литвиненко

38192

Павлюк

37750

Костенко

37605

Гончаренко

37567

Попович

37529

Кушнір

37431

Приходько

37204

Зайцев

36882

Васильєв

36746

Федоров

36117

Романенко

36028

Морозов

35974

Мартинюк

35942

Назаренко

35726

Костюк

35603

Кулик

35532

Павлов

35481

Ткач

35003

Соколов

34960

Михайлов

34841

Яковенко

34672

Ковтун

34423

Колесник

34419

Федоренко

34284

Семенюк

34272

Коломієць

34061

Кравець

34044

Терещенко

33886

Козак

33823

Нестеренко

33448

Тарасенко

33186

Вовк

32356

Зінченко

32019

Макаренко

31965

Демченко

31939

Бабенко

31884

Білоус

31732

Іщенко

31621

Дяченко

31550

Міщенко

31375

Пилипенко

31274

Поляков

31204

Тищенко

30716

Кузнецов

30482

Кириченко

30355

Шаповал

30049

Москаленко

29903

Жук

29603

Власенко

29559

Степанов

29379

Радченко

29356

Зміна прізвищ в контексті історії[ред.ред. код]

В XVII—XIX ст. поступово зникають старі шляхетські україноруські прізвища, зате їм на зміну приходять нові, раніш не відомі. Нащадки старих боярських родів, вільних дружинників і общинників — основної маси громадян суспільства України епохи Київської Русі за кілька століть перетворились на незаможних козаків, а то й залежних селян-кріпаків. Це пояснюється історичними умовами і негараздами, які випали на долю представників українського народу в цей період. Серед іншого можна назвати масову зміну прізвищ православною шляхтою Речі Посполитої при вступі до Війська Запорізького під час Хмельниччини і після неї у середині XVII ст., потім репресії щодо представників відомих родів української старшини, які підтримали Івана Мазепу на початку XVIII ст.: «починаючи з 1708 р (анафема Мазепі) деякі призвіща були офіційно заборонені»[5], що змушували їх змінювати прізвища на «типові простонародні» і нарешті масове переведення бідних козацько-шляхетських родин у селянський, зокрема селянсько-кріпацький стан у кінці XVIII і на початку XIX ст. переважно на Правобережній Україні (заміна прізвищ на -ський прізвищами на -чук, -юк) — останній раз в часи правління царя Миколи I:

« для Російської Імперії велика кількість шляхти стала справжньою проблемою, бо на відміну від Польської держави, куди на протязі довгого часу входив і наш край, дворянський титул там надавався тільки знаним людям, спадкоємцям дуже багатих осіб або за значні досягнення в ім'я Імперії, звичайно, з матеріальною винагородою. Через це з середини XIX століття почався зініційований Миколою Першим процес декласації українсько-польської шляхти і перевід її в склад міщан і селян – звідси і зміна прізвищ, в основному, на найбільш поширені з суфіксами –енко (єнко) і -ук (юк), -чук [6]  »

.

Багато українських прізвищ було перероблено на російський лад. Так, немає сумніву, що прізвище Грицайов, Грицьков, Довбишов, Дроздов, Іськов, Каськов, Кравцов, Охремов, Панасов, Приймаков, Тимков, Шевцов, Якимов і багато інших, утворених від української форми імені або від української загальної назви, якої немає в російській мові, виникло на українському грунті і є суто українським.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Масенко Л. Т. Українські імена і прізвища. — Київ: Знання, 1990. — 48 с.
  2. Павло Чучка. Слов'янськi особовi iмена украïнцiв: iсторико-етимологiчний словник. Ужгород, «Ліра», 2011
  3. а б Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища. Київ, 1966
  4. Найпопулярніші прізвища. УГТ. Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  5. http://www.shumeyko.info/
  6. http://www.brusilov.org.ua/Articles/Culture/00394.htm

Джерела та література[ред.ред. код]