Ґрімдарк
| Ґрімдарк | |
.jpg) |
Ґрімдарк (Grimdark) — піджанр фантастики з особливо антиутопічним, аморальним і насильницьким стилем або обстановкою. Цей термін натхненний слоганом настільної стратегічної гри Warhammer 40,000: «У похмурій темряві далекого майбутнього є лише війна».[1][2]
Визначення[ред. | ред. код]
Було зроблено кілька спроб дати визначення неологізму[3] «грімдарк»:
- Адам Робертс описав це як вигадку, «де ніхто не достойний і сила має право», і як «стандартний спосіб посилатися на фантазії, які повертаються спиною до більш піднесених, прерафаелітівських бачень ідеалізованого середньовіччя, і натомість наголошують на тому, як огидно, жорстоким, коротким і, е-е, темним життям тоді було „справді“». Але він зауважив, що ґрімдарк має мало спільного з переосмисленням справжньої історичної реальності, а більше з передаванням відчуття того, що наш власний світ є «цинічним, розчарованим, ультранасильницьким місцем».[1]
- Женев'єв Валентайн назвала ґрімдарк «скорочення для піджанру фентезійної фантастики, що претендує на торгівлю психологією героїв-мечоносців і похмурим реалізмом, що стоїть за всією цією королівською політикою».[4]
- На думку Джареда Шуріна, похмуре фентезі має три ключові складові: похмурий і темний тон, відчуття реалізму (наприклад, монархи марнославні, а герої недосконалі) та активність протагоністів; тоді як у високому фентезі все є наперед визначено, і напруга обертається навколо того, як герої перемагають Темного Володаря, ґрімдарк — це «фантастичний протестантизм»: персонажам доводиться вибирати між добром і злом, і вони «так само втрачені, як і ми».[5]
- Ліз Бурк вважала, що визначальною характеристикою ґрімдарка є «відступ до оцінки темряви заради самої темряви, до своєрідного нігілізму, який зображує правильні дії… як неможливі або марні». Це, за її словами, має наслідком звільнення героїв, а також читача від моральної відповідальності.[6]
- Гелен Янґ прирівнює похмуре до суворого фентезі, прикладом чого є серія «Пісня льоду та полум'я» Джорджа Мартіна.[7]
Також обговорювалося питання, чи є ґрімдарк самостійним жанром, чи це просто марний ярлик, який не приносить користі. Валентин зазначив, що хоча деякі письменники прийняли цей термін, інші вважають його «зневажливим терміном для фентезі, який руйнує тропи, несправедливо застосований штамп».[4]
Використання в фантастичній літературі[ред. | ред. код]
За словами Адама Робертса, ґрімдарк — це «антитолкінівський» підхід до написання фентезі. На думку Робертса, популярна похмура фентезійна серія Джорджа Р. Р. Мартіна «Пісня льоду та полум'я» характеризується своєю реакцією на ідеалізм Толкіна, хоча вона багато в чому зобов'язана Толкієну.[1] За словами Джона Ґаррада, ґрімдарк асоціюється з готичним рухом 1990-х, його негативом і акцентом на втрати.[8]
Пишучи в Ґардіан у 2016 році, Деміен Волтер резюмував те, що він вважав «домінуванням ґрімдарку» у жанрі фентезі, як «більше мечів, більше боротьби, кривавішої крові, більше боротьби, сокири, більше боротьби» та «комерційний імператив для завоювання читачів-підлітків чоловічої статі». Він бачив цю тенденцію як опозицію до «справді епічного та більш емоційно нюансованого типу фентезі», яке доставляло оповідання.[9]
Ґлен Кук,[10] Джордж Мартін, Джо Аберкромбі,[4][11] Річард Морґан,[4] Стівен Еріксон,[12] Пол Керні[13][14] писали фентезі ґрімдарк з 1980-х років і Марк Ловренс.[5][11] У ширшому розумінні «повсюдно суворий, похмурий, песимістичний або нігілістичний погляд на світ»[15], характерний для похмурої фантастики, можна знайти в багатьох популярних фантастичних творах 2000-х років, включаючи комікси про Бетмена, телесеріал «Пуститися берега» та медіафраншиза «Ходячі мерці».[15]
Контраст жанрів і течій[ред. | ред. код]
У 2017 році письменниця Александра Роуленд запропонувала, що «протилежністю ґрімдарка» є «гоуппанк», напрямок, який підкреслює те, що ґрімдарк відкидає: важливість надії та відчуття того, що за ідеали варто боротися, попри труднощі.[15][16] Романіст Дерек Міллер визначив гоупанк як «історії, які звільняють душу від темряви. Це потребує розміщення персонажів і дії в темному світі, а потім спрямування драми та активності на світло. Незалежно від того, досягнуть вони цього чи ні, є частиною історія».[17]
Ще один стиль, запропонований для контрасту з ґрімдарком, — це «ноублбрайт», який бере за основу те, що хороші бої не лише варті того, щоб боротися, але й те, що їх можна виграти та призвести до щасливого кінця.[15]
Див. також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Roberts, Adam (2014). Get Started in: Writing Science Fiction and Fantasy. Hachette UK. с. 42. ISBN 9781444795660.
- ↑ Moser, Marcel (2019). Hope as the Main Driving Force of Humanity in the Grimdark Universe of Warhammer 40,000 (PDF). Kick (2). ISSN 2623-9558.
- ↑ Ayres, Jackson (20 лютого 2016). When Were Superheroes Grim and Gritty?. Los Angeles Review of Books (англ.). Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ а б в г Valentine, Genevieve (25 January 2015). For A Taste Of Grimdark, Visit The 'Land Fit For Heroes'. NPR Books. Процитовано 31 January 2015.
- ↑ а б Shurin, Jared (28 January 2015). NEW RELEASES: THE GOBLIN EMPEROR BY KATHERINE ADDISON. Pornokitsch. Процитовано 31 January 2015.
- ↑ Bourke, Liz (17 April 2015). The Dark Defiles by Richard Morgan. Strange Horizons. Процитовано 7 March 2019.
- ↑ Young, Helen Victoria (2015). Fantasy and Science Fiction Medievalisms. Cambria Press. с. 5. ISBN 9781604978964.
- ↑ Garrad, Jon (2017). Endless Nineties: the perennial aesthetic of'grimdark'games. Gothic Styles, Gothic Substance.
- ↑ Walter, Damien (1 January 2016). Science fiction and fantasy look ahead to a diverse 2016. The Guardian. Процитовано 1 January 2016.
- ↑ Cordova, Savannah (1 March 2019). Grimdark Books. Reedsy. Процитовано 7 March 2019.
- ↑ а б Mike Gelprin; Mark Lawrence; Gerri Leen; Adrian Tchaikovsky; Nick Wisseman (1 October 2014). Grimdark Magazine Issue #1. Grimdark Magazine. с. 15—16. ISBN 978-0-9941659-1-6.
- ↑ Interview with dark fantasy legend Steven Erikson. 17 листопада 2020.
- ↑ INTERVIEW: IGOR LJUBUNCIC, AUTHOR OF THE LOST WORDS. 27 червня 2014.
- ↑ Burke, Cheresse (11 листопада 2014). Review: Riding the Unicorn by Paul Kearney.
- ↑ а б в г Romano, Aja (27 December 2018). In the era of Trump and apocalyptic change, Hopepunk is weaponizing optimism. Vox (англ.). Процитовано 29 December 2018.
- ↑ Kehe, Jason (16 вересня 2021). Is Becky Chambers the Ultimate Hope for Science Fiction?. Wired. Процитовано 12 жовтня 2021.
- ↑ Radio Life: Interview With Author Derek B. Miller. SciFiNow. 21 січня 2021.
| |||||||||||||||||||||
|
