Регламент (Європейський Союз)
| Європейський Союз |
 Це одна із статей, що входять до серії: |
|
|
|
Внутрішня політика
|
 |
Регла́мент — це нормативно-правовий акт Європейського Союзу[1], який підлягає негайному виконанню як закон в усіх державах-учасницях одночасно.[2][3] Регламенти відрізняються від директив, як мінімум за принципами їх транспонування у національне законодавство держав. Регламенти приймаються шляхом різних законодавчих процедур, залежно від сфери їх застосування.
Правові основи
Правові основи прийняття регламентів передбачені у Статті 288 Договорів Європейського Союзу.
- Стаття 288
- Для здійснення повноважень Союзу, його інституції мають приймати регламенти, директиви, рішення, рекомендації.
- Регламент має бути призначений для загального застосування. Він має бути повністю обов'язковим та прямо застосовуватися в усіх Державах-Учасницях.
Рада ЄС може делегувати свої повноваження щодо прийняття законодавства Комісії та, залежно від сфери та обраної законодавчої процедури, обидві інституції можуть приймати закони.[2] Існують Регламенти Ради та Регламенти Комісії. Стаття 288 не розділяє законодавчі акти та адміністративні акти, як це зазвичай вирішується на національному рівні.[3]
Правовий вплив
Регламенти у певному сенсі схожі з Актами Парламенту, а саме, що їхні норми є законами та те, що їх не треба вводити в кожну національну правову систему окремо. Регламенти визнаються одними із найсильніших форм закону у ЄС, однак вони потребують багато зусиль для їх формулювання та прийняття.
Коли Регламент набирає чинності, він має пріоритет перед національними законодавствами при вирішенні питань однієї сфери, а всі наступні національні закони мають прийматися з урахуванням положень Регламентів. Держави-члени мусять відмовитися від заходів, які ставлять під сумнів пряме застосування регламенту.
Примітки
- ↑ Nanda, Ved P. (1996). Folsom, Ralph Haughwout; Lake, Ralph B. (ред.). European Union law after Maastricht: a practical guide for lawyers outside the common market. The Hague: Kluwer. с. 5.
The Union has two primary types of legislative acts, directives and regulations
- ↑ а б Christine Fretten; Vaughne Miller (21 липня 2005). The European Union: a guide to terminology procedures and sources (PDF). UK House Of Commons Library, International Affairs and Defence Section: 8. Standard Note: SN/IA/3689. Архів оригіналу (pdf) за 12 червня 2010. Процитовано 3 вересня 2009.
Both the Council of Ministers and the Commission are empowered under the EC Treaty to make laws.
- ↑ а б Steiner, Josephine; Woods, Lorna; Twigg-Flesner, Christian (2006). EU Law (вид. 9th). Oxford: Oxford University Press. с. 56—60. ISBN 978-0-19-927959-3.
| Договори | Римські договори (Договір про функціонування Європейського Союзу) • Договір про заснування Європейської спільноти з атомної енергії • Договір злиття • Єдиний європейський акт • Договір про утворення Європейського Союзу • Договір про функціонування Європейського Союзу • Амстердамський договір • Ніццький договір • Лісабонська угода |
|---|---|
| Акти[en] | Акі: Регламент • Директива (Рамкова директива) • Рішення • Рекомендація • Думка (Висновок) • Рамкове рішення (скасовано з 1 грудня 2009 року) |
| Процедури | |
| Принципи[en] | Верховенство права (Правовладдя) • Відповідальність держави[en] • Законний суддя (Суд) • Обережність • Оновлення законодавства[en] • Передача повноважень[en] • Примат[en] • Пропорційність • Субсидіарність[en] • Хартія основних прав Європейського Союзу (Гідність • Свобода • Рівність • Солідарність • Права громадян • Правосуддя) |
| Судова влада | |
| Правовий захист | |
| Шахрайство | |
| Терміни | Acquis communautaire (EudraLex[en]) • Staatenverbund • Випадкова дія[en] • Внутрішній ринок • Домашнє державне регулювання • Європейське корпоративне право[en] • Європейське трудове право • Європейський виконавчий наказ[en] • Мінімальна гармонізація[en] • Максимальна гармонізація[en] • Непряма дія[en] • Перевищене регулювання[en] • Пряма дія[en] • Пряме застосування[fr] |
| Інше | |