Вікіпедія:Гумор/Азірівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
азарівка
азірівка
Поширена в Україна Україна
Регіон Центральна Європа
Носії >2
Писемність Кирилиця
Класифікація

Індо-Європейська

Офіційний статус
Офіційна Кабінет Міністрів України (2012—2014)
Коди мови

Азірівка (азарівка, рос.: азаровка) — діалект, поширений, головним чином, у прикордонних з Росією регіонах нашої країни. Ймовірно, має бути віднесений до степових говорів південно-східного наріччя української мови.

На думку деяких донецьких учених, первинний ареал поширення азірівки охоплював село Азарівка (що на Луганщині) та його найближчі околиці. Нині діалект набув поширення скрізь на теренах України та в близькому зарубіжжі.

Найвиразнішим носієм цього діалекту є скандально відомий прем'єр-міністр України Микола Азаров.

Азірівка знайшла своє місце й у текстах україномовного розділу Вікіпедії. Це пов'язують з поширенням інтернет-мереж на теренах, що населені носіями діалекту.

Мовознавчі дослідження азірівки[ред. код]

Довгий час азірівка не вирізнялася громадськістю й науковцями з так званого суржика. Увага на цьому діалекті сфокусувалася в 2012 році, коли агенція фейкових новин UaReview надрукувала висновки мовознавчого дослідження Олександра Наумова.

Ігнорувати існування цього самобутнього діалекту ставало неможливим завдяки невтомній словесній діяльності Миколи Азарова на посаді прем'єр-міністра України. Дослідження родоводу можновладця привело О. Наумова, луганського філолога, в невеличке село Азарівка, де йому вдалося почути зразки діалекту безпосередньо від його останніх носіїв. За непідтвердженою поки що інформацією Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля проводить дослідження фольклору в тій же місцевості, зокрема зі сподіванням віднайти сліди міфічних кровосісів, згадуваних М. Азаровим.

Ентузіастом дослідження азірівки є також славний український педагог і політик І. Фаріон.

Азірівка в сьогочасній Україні[ред. код]

Зовнішні відеофайли
«Кішчачі магазини»: Королевська кричить в Раді
Мультфільм «Казкова Русь» від студії «95 квартал» з частковим озвучуванням азірівкою

Азірівка фактично є мовою офіційних виступів не лише Миколи Азарова, але й, за рідкісними винятками, всієї його молодої перспективної команди. (З найсвіжіших, на момент написання статті, прикладів варто згадати єдину й останню промову міністерки соціальної політики Н. Королевської в залі Верховної Ради[1].) Оскільки немає свідчень спільного походження, наскрізних родинних та кланових зв'язків між представниками влади «регіоналів», то можна зробити висновок про «природній» характер поширення діалекту по владній вертикалі шляхом некритичного прийняття підлеглими особливостей лексики свого керівника.

З огляду на причетність[2] М. Азарова до розробки мовного законодавства та його обіцянки «покращити українську мову»[3], може йтися, навіть, про зміну норм літературної мови в напрямі їх наближення до азірівки.

Критика[ред. код]

Критики досліджень О. Наумова вважають фальсифікованими і результати його досліджень, і факт їх проведення, і, навіть, саму особу вченого. Натомість, азірівку продовжують вважати різновидом суржика. Відповідно, вживання азірівки розцінюють як мовний розлад, пов'язаний з розумовою відсталістю[4].

Азарівка у Вікіпедії[ред. код]

Останнім часом, на сторінках україномовного розділу вільної енциклопедії Вікіпедія дедалі частіше з'являються статті написані азірівкою. Часто — це автоперекладені статті з іншомовних розділів. Всі ці статті потребують виправлення згідно з нормами українського правопису. Апелювання до європейського та вітчизняного (в редакції Ківалова-Колєсніченка) законодавства в даному випадку може розглядатись як демагогія, тролінг або баян.

Правила україномовного розділу Вікіпедії недвозначно визначають:

В усіх статтях повинна використовуватися літературна українська мова.

Приклад[ред. код]

"Заповіт" Т. Г. Шевченка азірівкою:

ЗАПІВІТ

Як умру, та піхавайтє
Мєнє на міґілі,
Сєрєд стєпу шіракаґі,
На Вкрайіні мілій,
Щаб лані шіракапілі,
І Дніпра, і кручі
Булі відна, булі чуті,
Як рєвє рєвучій.
Як пінєсє з Украйіні
У сінєє мірє
Крав варажу... атайді я
І лані, і ґірі —
Всє пікіну і піліну
Да саміґі бяґа
Малітіся... а да таґі
Я нє знаю бяґа.
Пахавайтє та вставайтє,
Кайдані пірвітє
І вражаю злію крав'ю
Валю акрапітє.
І мєнє в сєм'ї вєлікій,
В сєм'ї вальній, навій,
Нє забудьтє пім'януті
Нєзлім тіхім слівам.

25 дєкабря 1845, в Пєрєяславі


У нас абразавлся целий прашарак кравасісєй. Досіть скігліти,бєрі лопату і ґодуй сім'ю.

Див. також[ред. код]

Примітки[ред. код]

Джерела та посилання[ред. код]