Кмин звичайний

Кми́н звича́йний (лат. Carum carvi L.) — дворічна трав'яниста рослина. У перший рік життя створює лише розетку прикореневих листків, а на другий — розвиває порожнисте, всередині борознисте стебло, яке пускає гілки майже з основи. Листки чергові, перисторозсічені, верхні — сидячі. Квітки білі, правильні, зібрані в складні зонтики. Цвіте в червні — липні. Плоди — двосім'янки, сплюснуті з боків, при достиганні розпадаються на вузькі серповидні сім'янки.

Поширення

Росте в розріджених лісах, на узліссях, лісових зрубах, луках, горбах, по краях доріг.

Фармакологічні властивості

Плоди кмину містять 3—7 % ефірної олії (основні її компоненти — карвон і лімонен), 14—22 % жирної олії з високим вмістом петроселінової кислоти та дубильні речовини. З трави і насіння виділено флавоноїди кверцетин, кемпферол та ізорамнетин, а також ацетилові сполуки — поліїни.

Медичне застосування

Відвар плодів використовують при атонії і болях у кишечнику, метеоризмі, для підсилення функції підшлункової залози, підвищення тонусу й перистальтики кишечника, зниження в ньому процесів бродіння і гниття. Ефірну олію використовують для ароматизації лікарських препаратів.

Використання

Насіння кмину

Насіння кмину звичайного давно відоме людині як лікувальний засіб і прянощі. Неодмінний компонент української кухні.

Плоди кмину звичайного широко використовують також у харчовій і парфумерній промисловостях.

Розмноження

Розмножують насінням, яке висівають рано на весні з розрахунку 100 г на 100 м², глибина сівби 2—3 см. Сходи з'являються через 2—3 тижні. Для прискорення проростання насіння намочують і витримують 2—3 дні при температурі 18—20°С, після чого висушують та висівають. Деякі рослини цвітуть у перший рік життя, більшість — на другий і наступні роки.

Заготівля

Заготовляють насіння кмину в суху погоду, бо зволожені плоди втрачають товарну якість.