Перець кубеба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перець кубеба
Piper cubeba 06.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Магнолііди (Magnoliids)
Порядок: Перцевоцвіті (Piperales)
Родина: Перцеві (Piperaceae)
Рід: Перець (Piper)
Вид: Перець кубеба
Біноміальна назва
Piper cubeba
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Piper cubeba
ITIS logo.jpg ITIS: 506521
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 405322
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Piper cubeba

Пе́рець кубе́ба (Piper cubeba) — багаторічна рослина родини Перцеві. Харчова та ефіроолійна культура, популярна спеція у тропічній та європейській кухні.

Опис[ред.ред. код]

Листя та плоди перця кубеба

В'юнкий кущ з погонами зеленого або червонуватого кольору. Листя еліптичне, загострене, темно-зелене. Його верхній бік гладкий, на нижньому, світлішому, добре помітні жилки. Чоловічі і жіночі квітки зібрані в окремі суцвіття. Плоди надзвичайно запашні, з гострим смаком, тримаються на гілочках довше, ніж у перця чорного. Плоди перця кубеба також відрізняються від плодів перця чорного морфологічно. На відміну від останніх вони мають дещо на кшталт довгої ніжки. Ця уявна плодоніжка насправді є подовженим семенником.

Гостропекучий смак перцю кубеба зумовлений наявністю не піперина, як у перця чорного, а специфічного кубебіна, а також великою кількістю ароматичної есенції. Кубебін — це рідка частина, яка має формулу C15H24, є блідо зеленою або синьо-жовтою в'язкою рідиною з теплим деревним, трохи камфорним запахом.[1] Есенції ж кубеба має втричі більше за чорний перець. Якщо в тому знаходиться максимум 4%, то у кубебі її 12%.

Поширення[ред.ред. код]

Батьківщина цієї рослини — Великі Зондські острови. Основні промислові плантації зосереджені на островах Ява, Суматра та в Малайзії.

Історія[ред.ред. код]

Зерна перця кубеба

Ще у 4 столітті до н. е., перець кубеба згадується у Теофраста під назваю komakon разом із корицею як інгредієнт в ароматичних кондитерських виробах.

Під час династії Тан перець кубеба було привезено до Китаю з країни Шрівіджая. У Китаї цей перець називали vilenga або vidanga. Це слово походить з санскритської мови. Китайські лікарі використовували перець кубеба для відновлення апетиту, щоб зробити темнішим волосся, виготовляли з нього парфуми. Однак, немає жодних доказів того, що кубеба використовувався у Китаї як приправа.[2]

В Індії спецію стали називати kabab chini, тобто, «Китайський кубеб», можливо тому, що китайці більш за всіх торгували ним, але імовірно, тому що цей був важливим товаром у торгівлі з Китаєм. У Стародавній Індії перець кубеб використовували у народній медицині.

Книга «Тисяча і однієї ночі» вже згадує перець кубеба як засіб від безпліддя у арабів, які називали його kabāba (كبابة) або індійською прянністю. Кубеба почав використовуватися в арабській кухні біля 10-го століття.[3]

В описі своїх подорожів Марко Поло розповідає про перець кубеба поряд з іншими цінними спеціями. У 14 столітті кубеба був завезений з Перцевого Берегу (сучасна Ліберія) до Європи під назвою перець венеційцями або французькими купцями з Руана. У 14-му столітті перець Кубеба окрім як приправу, використовували також, ймовірно, і в якості афродизіака.

До XIX ст. перець кубеба був досить популярний у Європі, але згодом він втратив свої позиції на користь чорного, духмяного або червоного перців. Зараз він найширше використовується у себе на батьківщині — Яві та Суматрі. Тут його також використовують для лікування хвороб, пов'язаних із сечовипусканням.

Вирощування[ред.ред. код]

Перець кубеба вирощують на деревах, за його допомогою затінюють плантації інших культур, захищаючи їх від тропічного сонця. Перець кубеба збирають ще до повного дозрівання плодів та висушують. Після цього поверхня плодів перцю стає зморшкуватою.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lawless, Julia (1995), The Illustrated Encyclopedia of Essential Oils: The Complete Guide to the Use of Oils in Aromatherapy and Herbalism, Element Books, ISBN 1-85230-721-8.
  2. Schafer, Edward H. (1985), The Golden Peaches of Samarkand: A Study of T'Ang Exotics, University of California Press, ISBN 0-520-05462-8.
  3. Katzer, Gernot (April 25, 1998), «Cubeb pepper (Cubebs, Piper cubeba)», Gernot Katzer's Spice Pages.